Конституційне право України - Шаптала Н.К. - 12.6. Конституційні основи організації та діяльності прокуратури

Прокуратура України - це самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний лад і державний устрій, права і свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами та способами, передбаченими законом. Правовою основою організації та діяльності прокуратури України є Конституція України, Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року, який введено в дію 1 грудня 1991 року, та інші законодавчі акти. День працівників прокуратури відзначається 1 грудня.

Прокуратура України становить єдину систему органів, на які покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Систему органів прокуратури становлять:

* Генеральна прокуратура України. У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора АРК, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України;

* прокуратура АРК, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних);

* міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури.

Генеральна прокуратура України і підпорядковані їй прокуратури є юридичними особами і мають свою печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Генеральний прокурор України очолює прокуратуру України (ст. 122 Конституції України). Він призначається на посаду за згодою Верховної Ради України Президентом України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку. Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Повноваження Генерального прокурора України: спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю, затверджує структуру та штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, призначає за погодження з Верховною Радою АРК прокурора АРК, призначає його заступників, прокурорів областей, міст Севастополя і Києва, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, прирівняних до них інших прокурорів та ін.

На посади районних і міських прокурорів призначаються дієздатні громадяни України, яким виповнилося 25 років, мають стаж роботи на судових посадах чи у прокуратурі не менше трьох років.

На посади прокурорів АРК, областей, міст Києва та Севастополя призначаються дієздатні громадяни України, не молодші 30 років, які мають стаж роботи у судових органах чи органах прокуратури не менше семи років.

Актами прокурорського реагування на виявлені факти порушення закону є: протест, припис, подання, постанова.

Протест прокурора виноситься на акт, що суперечить закону, або на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом 15 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Письмовий припис прокурора про усунення порушень закону вноситься ним, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або органу чи посадовій особі вищого рівня у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотну шкоду інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищого рівня, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Подання прокурора з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору. Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

Постанова прокурора вноситься у разі порушення закону посадовою особою або громадянином. Прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб. Постанова про порушення дисциплінарного провадження, провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

Загалом варто зауважити, що інститут прокуратури в Україні як за своїм призначенням у суспільно-державному житті, так і за змістом повноважень не відповідає принципам Ради Європи, оскільки метою його діяльності є не утвердження та забезпечення прав і свобод людини, тому Закон України "Про прокуратуру" потребує оновленої редакції.