Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 5. Криміналістична фотопортрета експертиза

Види ідентифікації людини за ознаками зовнішності: 1) ідентифікація людини шляхом пред'явлення її для впізнання (живі особи, труп або його частини, фотозображення); 2) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення зовнішності з фото - або ізопортретом; 3) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення її зовнішності зі "словесним портретом"; 4) ідентифікація людини шляхом зіставлення "словесного портрета" з фотозображенням; 5) відновлення особи загиблого за черепом (скульптурна реконструкція портрета); 6) експертне ототожнення людини за фотознімками.

Вагоме значення для ідентифікації живої особи, невпізнаного трупа в певних випадках має криміналістична фотопортретна експертиза.

Можливості фотопортретної експертизи базуються на загальних положеннях теорії криміналістичної ідентифікації, даних анатомії та морфології людини, антропології, судової фотографії, судової медицини, а також математики і кібернетики. Фотопортретна експертиза належить до найбільш складних видів криміналістичних експертиз, тому її проводять, як правило, за допомогою комплексу методів: порівняльних, вимірювальних, графічних, математичних та кібернетичних. Означені методи забезпечують всесторонній аналіз не тільки якісних, але й кількісних характеристик ознак зовнішності осіб, ідентифікація яких сприяє встановленню істини у справі.

Фотопортрет ну експертизу призначають у ситуаціях, коли органи розслідування або суд не мають можливості іншим шляхом достовірно встановити особу під час розшуку безвісно зниклих або злочинців, огляду і дослідження невпізнаного трупа; визначити факт належності документів, що посвідчують особу, їх власникові та інші обставини, які мають істотне значення для розслідування.

Об'єкти дослідження: 1) досліджуванні фотознімки живих осіб, трупів та їх репродукції; 2) фотознімки-зразки, зібрані, виготовлені спеціально для дослідження, тобто, умовні, вільні та експериментальні зразки.

Вимоги до фотознімків-зразків: достовірність; достатня кількість; порівнюваність - на наданих фотознімках людина повинна бути зображена в такій же позі, за такого ж освітлення, в такому ж ракурсі, як і на досліджуваному знімку. Особливо це стосується спеціально виготовлених фотознімків. Потрібно шукати фотознімки, близькі до досліджуваного за часом, віком зображеної особи. Бажано надсилати якомога більше фотознімків для порівняння, а також негативи.

У перебігу ідентифікації особи за знімками, надрукованими в поліграфічних виданнях, необхідно перевірити, чи не збереглись оригінали фотознімків у редакції чи інших місцях, та надати їх для експертного дослідження. Це пов'язано, зокрема, з тим, що при поліграфічному друкуванні фотознімків окремі дрібні деталі обличчя можуть не передаватись або, навпаки, виникають дефекти друку, які можуть сприйматись як особливі ознаки.

Типовими питання, які вирішує портретно-криміналістична експертиза є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному і тому самому одягу сфотографовані особи на представлених фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні і порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладення зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Використовують такі технічні прийоми: виміряють відстані між однойменними анатомотопографічними точками, вивчають різномірні співвідношення, проводять графічні побудови. Експерти використовують звичайно 12-14 антропометричних точок обличчя в положенні фас і профіль (наприклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа та ін.).

Вдосконаленню методів фотопортретної ідентифікації сприяє математичне оброблення зображень голови й обличчя людини. Для цього обирають основні антропометричні точки, наприклад внутрішні й зовнішні кути очей (такі точки стабільні, а тому є відправними щодо різних геометричних побудов, вимірювань, розрахунків, зокрема для визначення відносних розмірів частин обличчя на порівнюваних зображеннях). Взаємне положення антропометричних точок встановлюють вимірюванням, а відстані між ними перетворюють в порівнювані математичні моделі.

Статистичні критерії значущості різних ознак зовнішності, достатності збігу їх певних комплексів для розв'язання питання про тотожність базуються на частоті їх зустрічаємості та математичних розрахунках з використанням теорії вірогідності. Такі дані поміщено у спеціальну таблицю ідентифікаційної значущості якісних ознак зовнішності. Відповідно, для категоричного висновку про тотожність особи, відображеної на порівнюваних фотознімках, сумарна значущість співпадаючих ознак зовнішності повинна складати 6-8 одиниць.

Під час дослідження фотознімків невпізнаних трупів, у яких м'які тканини обличчя піддались руйнації, додатково можуть бути надані рентгенівські фотознімки черепа або власне череп. У таких випадках для ідентифікації невпізнаного трупа призначається комплексна медико-криміналістична експертиза, яка досліджує як фотознімки, так і рентгенограми, череп та інші кісткові залишки (особливо зубний апарат).

Глава 9. Криміналістичний облік
1. Поняття криміналістичного обліку як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності; мета, форми і способи формування криміналістичних обліків, використання їх даних у розслідуванні злочинів
2. Наукові та правові засади криміналістичного обліку
3. Загальна характеристика видів, призначення, реєстраційних документів криміналістичних обліків
Криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи інформаційних технологій
Криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи експертно-криміналістичної служби МВС
Криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи карного розшуку
РОЗДІЛ III. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА
Глава 10. Загальні положення криміналістичної тактики
1. Поняття криміналістичної тактики, її структура, завдання та взаємозв'язок із іншими розділами криміналістики
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru