Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 3. Поняття, підстави, принципи, види, прийоми і значення планування розслідування

Розслідування злочинів вимагає високої організації слідчої роботи, у здійсненні якої великого значення набуває планування розслідування. Необхідність планування випливає з усієї суті діяльності слідчого у розслідуванні злочинів, яка потребує організованості, швидкості. Завданням кожного слідчого є вивчення наукових засад планування та впровадження їх у слідчу практику. Планування визначає ефективність розслідування, його цілеспрямованість, економію сил та засобів слідчого апарату.

Планування розслідування - складна понятійна конструкція, що являє собою сукупність дій, які виконуються в певній послідовності та спрямовані на вирішення відносно самостійних завдань. Планування є важливою передумовою, організаційною основою розслідування злочинів, засобом, що забезпечує впорядкованість розслідування, дією, що спрямована на забезпечення його успіху.

Планування розслідування - це складна розумова діяльність слідчого, спрямована на визначення цілей і найоптимальніших конкретних шляхів їх досягнення на конкретному етапі розслідування злочину.

Планування розслідування тісно пов'язане з побудовою і перевіркою версій. Висунення криміналістичних версій не є самоціллю, це - необхідна передумова організації діяльності по встановленню істини у справі. Слідом за висуванням версії йде виведення з неї всіх необхідних наслідків, які стають відправними пунктами у розслідуванні, що є елементом планування. Крім того, прослідковується взаємозв'язок між теорією версії та теорією планування. Розриваючи ці теорії, ми позбавляємо планування його основи, перетворюючи у сукупність прагматичних положень. Версія служить підставою планування, логічним обґрунтуванням змісту плану розслідування. Логіка взаємозв'язку знаходить своє вираження у виведенні наслідків (припущень) із версії, які стають підставою для організації слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо їх перевірки, створюючи таким чином нерозривно пов'язану систему: від версії - до наслідків і до дій, спрямованих на їх перевірку.

У практичній діяльності ці процеси здійснюються одночасно. Версія визначає зміст планування; наслідки, виведені з неї, розглядаються в переважній більшості як цілі, визначаються й ураховуються в письмовому плані як обставини, питання, що встановлюються, вирішуються під час розслідування (складають обставини, що підлягають доказуванню в справі). Засоби перевірки версії є засобами їх установлення.

При складанні будь-якого плану розслідування необхідно дотримуватися певних загальних положень, які складають принципи планування.

Принципи планування - це об'єктивні і закономірні за своєю природою вимоги, які висуваються до слідчої діяльності та виступають відправними положеннями в її практичному здійсненні.

Назвемо основні принципи планування:

1. Принцип індивідуальності.

Індивідуальність планування пов'язана зі своєрідністю конкретного злочину, яка має враховуватися при складанні плану. Індивідуальність не виключає можливості виявлення загальних тенденцій в однотипних ситуаціях. Спільні риси однорідних злочинів призводять до того, що на конкретних етапах розслідування можуть проводитися одні й ті ж слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, які складають певний алгоритм. Однак індивідуальність кожного злочину завжди вимагає творчого підходу до складання плану, урахування як загальних закономірностей, так і специфіки події, яка розслідується. Тому план розслідування повинен бути індивідуальним, розрахованим на конкретний злочин, а не шаблонним. Принцип індивідуальності набуває важливого практичного значення у зв'язку із зростаючим використанням у розслідуванні злочинів схем типових версій, програмування та моделювання, застосування яких не виключає, а передбачає творчий підхід до вирішення слідчих завдань.

2. Принцип динамічності.

Динамічність визначає безперервність процесу планування, його оперативність, гнучкість, змінність. План розслідування - не разовий і незмінний акт. Він повинен бути гнучким, рухливим, змінним в залежності від ситуації, що складається, може змінюватися. Під час розслідування безперервно надходить нова інформація, з'ясовуються нові обставини. Тому частина намічених дій втрачає сенс, виникає потреба в додаткових.

3. Принцип реальності

Означає, що розроблений слідчим план повинен будуватися на основі реальної оцінки фактів, із реальних і обґрунтованих версій. Заплановані заходи мають бути дійсно необхідні і здійсненні у встановлені законом терміни, з використанням законних засобів. Реальність плану-це також його збалансованість у ресурсах і ліміту часу. Обсяг слідчих, оперативно-розшукових, процесуальних, організаційних дій, включених до плану, необхідно забезпечити певними силами і засобами. Збалансованість у часі полягає у виконанні кількості дій, намічених на даний проміжок часу. План має бути напруженим, але в межах реальних можливостей слідчого. В іншому випадку план не буде засобом чіткої організації роботи, частина заходів залишиться невиконаною, "постраждає" якість розслідування.

4. Принцип конкретності.

Конкретність передбачає чітке формулювання в плані завдань, які потрібно вирішити під час розслідування, дій, намічених до виконання, термінів та виконавців. План - робочий інструмент слідчого. Він не повинен містити лише загальні завдання і загальний напрямок розслідування. Навпаки, він повинен бути конкретним і містити конкретні завдання, що випливають із конкретних версій.

Крім названих принципів, в криміналістичній літературі ще називають такі: законність, обґрунтованість, економічність, оптимальність, ситуаційність, проте майже всі вони відображені в проаналізованих принципах.

Планування розслідування виконує безліч функцій. Серед них можна виділити основні:

1) визначення правильних шляхів розкриття злочину на основі кримінально-правової кваліфікації;

2) забезпечення об'єктивності, повноти і всебічності розслідування;

3) своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи;

4) забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів та слідчих дій під час розслідування;

5) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату і швидкість розслідування.

Класифікація видів планування має умовний і відносний характер: чіткої межі між видами планування немає, різні види планування здійснюються паралельно, переходять один в одного в рамках єдиного процесу. Види планів залежать від того, за якими підставами здійснюється їх класифікація.

1. За об'єктом планування: планування, яке здійснюється по одній кримінальній справі, в тому числі планування загального процесу розслідування та його складових елементів (слідчої дії, сукупності слідчих дій, тактичних операцій, вирішення тактичних завдань, процесуальних дій тощо); планування у групі кримінальних справ (календарне).

2. В залежності від характеристики та обставин злочину, який розслідується: за версіями; за епізодами (складами злочинів); за винними особами.

3. За організаційними формами розслідування: планування розслідування, яке здійснюється слідчим одноособово; узгоджене планування - слідчого і оперативного працівника; планування розслідування, яке здійснюється групою, бригадою слідчих, слідчо-оперативною групою.

Розглянемо деякі з наведених видів планування більш детально.

Планування розслідування конкретного злочину або розслідування в конкретній кримінальній справі (яке, власне, переважно і викладається) у свою чергу має декілька видів (підвидів). Беручи до уваги етап, виділяють планування на початковому і наступному етапах розслідування. Можна також виділити планування перевірки заяви (повідомлення) про злочин у порядку ст. 97 КПК України (дослідчої, попередньої).

Планування конкретної слідчої дії (як і тактичної операції) взаємопов'язане з плануванням розслідування в справі й відбувається під час реалізації відповідного плану. Ним охоплюються всі етапи (стадії) слідчої дії Й таким чином моделюється вся діяльність з її організації, проведення і тактика. Визначаються: мета, що потрібно встановити, з'ясувати в перебігу слідчої дії; час, місце проведення, коло учасників, помічників та їх обов'язки, понятих; необхідні для провадження і фіксації техніко-криміналістичні й допоміжні засоби; інші організаційні заходи; слушні тактичні прийоми (особливо для робочого етапу); прийоми і засоби фіксації перебігу і результатів дії.

Узгоджене планування (разом з оперативними працівниками) має місце у випадку розслідування у багатоепізодних справах, у складних справах про особливо тяжкі, резонансні злочини, порушених за матеріалами оперативно-розшукової діяльності тощо. Такий вид планування розглядається як форма взаємодії слідчого з органом дізнання.

Календарне планування має місце у випадку одночасного розслідування слідчим декількох кримінальних справ. Таке планування має за мету забезпечення рівномірного розподілу роботи та часу у кожній справі.

Планування розслідування в конкретній кримінальній справі складається з декількох умовних етапів, що характеризуються відповідними прийомами.

На першому з них визначаються обставини, які треба встановити, з'ясувати. Для цього аналізуються наявні вихідні фактичні дані, зміст висунених версій, щоб конкретизувати наслідки, що випливають із них; ураховуються приписи ст.ст. 64 і 23 КПК України.

На другому етапі намічаються шляхи встановлення, вирішення запланованого. Це полягає у визначенні необхідних і доцільних слідчих дій, оперативно-розшукових, інших заходів, тактичних операцій, які спрямовані на доведення цих обставин чи спростування їх існування. Під час зазначеної діяльності використовуються програми (алгоритми) розслідування, розроблені у відповідних окремих криміналістичних методиках.

Для третього етапу характерне визначення термінів, слушної послідовності проведення, виконавців запланованих дій і заходів. Переважну більшість з них виконує слідчий. Також визначається, що буде проводити орган дізнання (конкретний працівник - член слідчо-оперативної групи), якій експертній установі (конкретному експертові в певних випадках) доручається провадження судової експертизи, до виконання чого варто залучити представників громадськості. Встановлюючи терміни, слід мати на увазі процесуальні строки, передбачені КПК України (наприклад, ст. 120 - строки досудового слідства).

Фактично подібним чином проводиться планування перевірки заяви (повідомлення) про злочин з урахуванням особливостей її предмета (основне - встановлення наявності чи відсутності підстави згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України до порушення кримінальної справи), засобів, терміна, передбачених ст. 97 КПК України.

На четвертому етапі відбувається оформлення відповідних документів, в яких фіксуються результати планування.

Завдяки плануванню належним чином організується, контролюється робота слідчого, забезпечується своєчасність проведення розслідування в цілому та окремих видів діяльності. Важливе значення планування має для досягнення ефективності запланованих дій і заходів, отримання необхідної сукупності доказів, що забезпечує встановлення всіх обставин (ст.ст. 23,64 КПК України), істини у справі.