Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - Глава 14. Тактика обшуку і виїмки

1. Поняття і завдання обшуку та виїмки, значення їх результатів для розкриття і розслідування злочинів, види та функції обшуку

У системі засобів встановлення істини у кримінальній справі важливе місце займає обшук - одна із слідчих дій, що зазвичай має невідкладний характер. Своєчасне і повне виявлення і вилучення предметів, документів, що мають значення для справи, відіграє вагому роль при викритті винних і встановленні істини у справі. Тому проведення обшуку, метою якого й є відшукання і вилучення цих об'єктів, є не тільки правом, але й у певних випадках обов'язком слідчого під час розслідування злочинів.

Процесуальні питання провадження обшуку і виїмки регламентовані ст.ст. 177-189 КПК України.

Обшук - слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, місцевості, транспортних засобів, окремих громадян з метою відшукання і вилучення об'єктів, які мають значення для встановлення істини у справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Обшук за своєю природою має примусовий характер, у зв'язку з чим займає особливе місце в системі слідчих дій. Обшук проводиться за ініціативою слідчого, як правило, раптово для обшукуваних осіб та неминуче пов'язаний із реальним чи потенціальним примусом по відношенню не тільки до обшукуваних, але й до інших осіб (наприклад, які мешкають разом з обшукуваним або ж випадково потрапили туди). Примусовість під час проведення обшуку також полягає в тому, що обстеження приміщень, споруд або інших об'єктів може бути здійснено без згоди особи, у володінні або розпорядженні якої знаходяться ці об'єкти. Стаття 183 КПК України закріплює, що перед обшуком слідчий пред'являє постанову про проведення обшуку особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук у примусовому порядку. Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити.

Виїмка - це слідча дія, яка полягає у вилученні певних предметів або документів, що знаходяться у відомому (певному) місці на підприємстві, в організації, установі чи в громадян та мають значення у справі.

Обшук і виїмка мають певні спільні риси, проте є відмінності процесуального і тактичного характеру. Для провадження обшуку і виїмки мають бути фактичні та правові підстави. Під час обшуку про об'єкти слідчий має орієнтовані відомості. Підчас виїмки мова йде про чіткі, визначенні, певні об'єкти. Підчас обшуку місце знаходження предметів пошуку, як правило, невідомо. Під час виїмки характерне точне визначення предметів (але це, як правило).

Обшук та виїмка мають певні спільні і відмінні риси, які стосуються як процесуального, так і тактичного характеру їх проведення. Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого із санкції прокурора; обшук житла або іншого володіння особи - за вмотивованою постановою судді. Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого; виїмка документів, що становлять державну або банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи; примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, а також виїмка документа виконавчого провадження проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Ці процесуальні документи - безпосередні юридичні підстави проведення обшуку і виїмки.

Фактичні підстави проведення обшуку та виїмки - різні. Для обшуку: достатні дані вважати, що предмети, які мають значення у справі, знаходяться у певному приміщенні, місці, якоїсь особи. У слідчого лише, зазвичай, орієнтовні відомості щодо кількості, точного місця знаходження. У деяких випадках місце знаходження точно відомо. Для виїмки: точні дані про певні предмети, про їх місце знаходження, про те, що вони знаходяться в певному місці і в певної особи.

Виникає питання: що розуміти під достатніми підставами (даними) для проведення обшуку? Фактичні дані можуть вказувати на місце перебування шуканих предметів із різним ступенем визначеності. Іноді це прямі вказівки, і тоді необхідність обшуку є більш-менш очевидною, але частіше наявні дані є непрямими доказами. Приймаючи рішення на такій основі, варто оцінити значимість цих даних, переконатися в тому, що вони не суперечать іншим матеріалам справи і достатні для ймовірного висновку про перебування у запідозреної особи предметів, що можуть мати значення для справи. Слідчий здійснює аналіз таких даних і робить висновок про доцільність або недоцільність проведення пошукових дій, про можливе перебування предмета пошуку в цьому місці або його відсутності. В усіх випадках має місце ймовірне судження про місцезнаходження шуканих предметів.

Завдання обшуку (ст. 177 КПК):

o відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі;

o виявлення розшукуваної особи або виявлення, встановлення документів, що свідчать про місце знаходження цієї особи, що забезпечує розшук цієї особи;

o виявлення майна, що забезпечує відшкодування шкоди або конфіскація майна;

o вилучення предметів, що зберігаються без належного спеціального дозволу.

Всі ці об'єкти іменуються об'єктами пошуку (на відміну від місць обшуку або об'єктів обшуку). Об'єкти обшуку - об'єкти, які піддаються обшуку, тобто те, що ми відшукуємо. А об'єкти пошуку - це те, що ми розшукуємо.

Завдання виїмки (ст. 178 КПК) - вилучення документів, предметів, що мають значення для розкриття злочину.

Із завдань обшуку і виїмки випливає значення результатів обшуку і виїмки для розкриття і розкриття злочинів. Виявляється інформація, яка має значення (є підставою) для висування версій, планування розслідування, визначення місця знаходження розшукуваних осіб, пошуку інших доказів; отримуються докази (знаряддя злочину, викрадені речі), які використовуються для встановлення всіх обставин у справі (ст.ст. 23, 64 КПК України).

У криміналістичній літературі розглядаються різні види обшуку. Найбільш традиційною в криміналістиці є класифікація, що проводиться за такими підставами: за об'єктом, за послідовністю, за формою організації.

1. За об'єктом можна виділити такі види обшуку:

а) обшук у приміщенні (на дачі, у будинку, квартирі, службовому кабінеті, у підсобних та інших приміщеннях);

б) обшук в іншому місці (обшук на садових і присадибних ділянках, в автомобілі, підвалах та інших місцях, які приміщеннями в буквальному значенні цього слова не являються);

в) особистий обшук (обшук особи).

2. За послідовністю розрізняють такі види обшуку:

а) початковий;

б) повторний обшук, що проводиться, як правило, або при виникненні сумнівів у повноті і ретельності раніше проведеного обшуку, або при отриманні даних про місце перебування шуканих предметів, не виявлених при початковому обшуку, або про відносимість до справи того або іншого предмета, який був виявлений, але не вилучений при початковому обшуку; також повторний обшук доцільно проводити під час розслідування певних видів злочинів, а також з урахуванням психологічних особливостей осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні конкретного злочину, і характеру шуканих предметів.

3. За формою організації розрізняють обшук:

а) одиничний - обшук у однієї особи, в одному приміщенні або одному іншому місці;

б) груповий - одночасне проведення обшуку у всіх або декількох осіб, причетних до скоєння злочину, одночасно в декількох приміщеннях або інших місцях (природно, при наявності фактичних і процесуальних підстав для кожного обшуку). Існує думка, що традиційна класифікація на сьогоднішній день є неповною, потребуючою уточнення і доповнення. Крім названих підстав для класифікації (і, відповідно, видів обшуку, які виділяються за цими підставами) називають такі види обшуків: у залежності від виду злочину (обшук при розслідуванні вбивств, обшук при розслідуванні крадіжок та ін.); у залежності від етапу розслідування (обшук на початковому етапі розслідування; обшук на наступному етапі розслідування); у залежності від обсягу обстеження об'єктів обшуку (основний і додатковий обшуки); у залежності від характеру об'єктів пошуку (обшук, спрямований на виявлення предметів, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами) тощо.

Особливості обшуку, його найбільш істотні риси і сторони розкриваються через функції даної слідчої дії, тому що саме функції обшуку визначають його призначення і роль у системі слідчих дій. Розглянемо ці функції (за С. Ф. Денисюком і В. Ю. Шепітьком).

1. Пізнавальна функція припускає одержання доказової інформації під час розслідування злочинів і визначається завданнями цілями обшуку. Під час обшуку слідчий одержує інформаційний матеріал, що сприяє встановленню істини у справі.

2. Пошукова функція дозволяє обрати напрямки пошуку, методи, способи і прийоми проведення пошукових дій і виявляти певні об'єкти. Виконання пошукових дій припускає вирішення слідчим розумово-пошукових завдань, використання рефлексивного мислення і управління, застосування тактичних прийомів, їхніх комбінацій або систем прийомів. Пошукова функція обшуку має психологічні основи, пов'язані з закономірностями психології приховування і психології виявлення.

3. Прогностична функція реалізується як під час підготовки до обшуку, так і під час його проведення. Прогноз стосовно такої слідчої дії як обшук припускає передбачення процесу й результатів його проведення. Передбачення у даному випадку - це обґрунтоване припущення, умовивід, який узагальнює всі дані, що дозволяють судити про результативність обшуку, про різні ситуації під час проведення обшуку, поведінку його учасників та можливостей переховування. Підставами для такого прогнозу є результати проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прогностична функція охоплює три основних напрямки: передбачення власних дій слідчим; передбачення дій інших учасників процесу розслідування; передбачення можливості управління здійснюваною діяльністю.

4. Комунікативна функція складається в інформаційно-психологічному спілкуванні між обшукуючим (слідчий, оперативний співробітник) та обшукуваним (особа, у якої проводиться обшук), в усуненні протидії обшукуваного, стимулюванні його до спілкування, встановленні з ним психологічного контакту й одержанні вербальної інформації. Однак сутність комунікативної функції обшуку не зводиться тільки лише до спілкування обшукуючого та обшукуваного. Під час проведення обшуку також присутні поняті, яким роз'ясняються їхні права та обов'язки. В процесі обшуку відбувається спілкування між оперативними працівниками і слідчим, зазначеними особами та спеціалістом тощо.

Специфічність обшуку як слідчої дії під час розслідування підроблення проїзних квитків визначається тим, що діяльність зацікавлених осіб, які приховали той або інший об'єкт, завжди передує діям слідчого щодо пошуку цих об'єктів. Тому слідчий повинен вирішити таке розумове завдання: розгадати дії зацікавленої особи, яка приховала об'єкт; на цій підставі самому зробити дії по відшуканню і виявленню захованого. і

На цю особливість обшуку звертають увагу багато криміналістів. Ще В. Громов писав, що потрібно поставити себе в положення обшукуваного, врахувати його психологію, його професію, уклад його життя, характер і звички і поставити запитання: куди б догадався або спробував сам обшукуючий приховати шуканий предмет, якби сам мешкав в обстановці й умовах обшукуваного та мав би однаковий з ним ступень розвитку, однакові професійні навички і здібності.

1. Поняття і завдання обшуку та виїмки, значення їх результатів для розкриття і розслідування злочинів, види та функції обшуку
2. Тактичні прийоми підготовчого, робочого етапів обшуку
3. Тактика підготовки і провадження виїмки
4. Фіксація перебігу і результатів обшуку і виїмки
Глава 15. Тактика огляду і освідування
1. Поняття, завдання, види та принципи (загальні тактичні положення) огляду
2. Тактика огляду місця події
3. Тактика огляду трупа
4. Особливості тактики огляду предметів, документів (речових доказів)
5. Тактика освідування
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru