Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 3. Тактика огляду трупа

Огляд трупа (зовнішній огляд) переважно є складовою частиною огляду місця події, однак може проводитися й як самостійна слідча дія, коли труп оглядається поза місцем, де був виявлений. Стаття 192 КПК України зазначає, що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар.

До завдань огляду трупа на місці події відносяться встановлення і фіксація:

1) місця виявлення трупа та його розташування щодо оточуючої обстановки;

2) положення трупа щодо предметів і слідів, пов'язаних з ним;

3) пози трупа;

4) стану одягу;

5) слідів на трупі та одязі;

6) стану поверхні, на якій знайдений труп ("ложе" трупа)

7) даних, що характеризують стан трупа: факту і часу настання смерті; статі; приблизного віку, наявності і характеру ушкоджень; їх відповідності пошкодженням на одязі; стану окремих частин тіла (живота, статевих органів, заднього проходу; наявність особливих прикмет: рубців, татуювання, протезів тощо);

8) ознак, що вказують на збіг місця виявлення трупа з місцем, де йому були нанесені ушкодження, виявлених при огляді трупа;

9) попередньо можливої причини смерті.

Огляд трупа проводиться в такому порядку, в такій послідовності.

1. Після прибуття на місце події судово-медичний експерт (лікар) встановлює ознаки, що свідчать про настання смерті. Достовірними ознаками настання смерті е такі ранні трупні явища, як охолодження тіла, трупні плями, трупне задубіння, початкова стадія висихання у вигляді підсихання окремих ділянок шкіри, слизової губ, рогівки очей. Пізніми трупними явищами є гниття трупа, його загальне висихання, муміфікація. Орієнтуючими ознаками настання смерті е відсутність чутливості до різних подразників: термічних, больових, нюхових; відсутність рефлексів з боку рогівки, наявність яких перевіряється шляхом торкання до неї будь-яким предметом (у живої особи настає рефлекторне закриття очей, яке відсутнє у трупа), зіниць (у трупа зіниці не реагують на світло, у живої особи на світлі зіниці звужуються); відсутність кровообігу і серцебиття перевіряється перевіркою пульсу. Складно встановити настання смерті у постраждалих від ураження електричним струмом, загиблих у результаті отруєння снодійним, наркотиками, від теплових і сонячних ударів тощо, при яких може спостерігатися "уявна" смерть, коли життєдіяльність організму ослаблена до такого ступеня, що зовні створюється реальне враження настання смерті.

2. Проводиться орієнтуюча фотозйомка трупа і визначається його положення відносно нерухомих об'єктів. Відстані від голови трупа і його кінцівок заносяться до протоколу огляду і до схеми місця події.

3. Труп фотографується без навколишнього оточення. Поза трупа фіксується шляхом окреслення контуру тіла крейдою чи іншими засобами на підлозі або іншій поверхні і детально описується в протоколі огляду. Описуються поза трупа в цілому (наприклад, лежачи, сидячи, напівсидячи), а також положення окремих частин тіла: голови (її нахил і поворот); тулуба (наприклад, труп лежить на спині, або на животі, або на боці); кожної руки окремо (витягнутість, положення щодо тулуба, згинання в ліктьовому суглобі, положення долонь і пальців), ніг (витягнутість, згинання в суглобах тощо).

4. Ретельно оглядається і фіксується стан поверхні, на якій знаходиться труп ("ложе" трупа), які предмети і сліди на ній виявлені (це можуть бути кулі, гільзи, пижі, ножі, сліди ніг, плями, схожі на кров тощо).

5. Описується і фотографується стан шкіри на обличчі, голові та інших вільних від одягу частинах тіла. З метою виявлення ушкоджень на голові уважно досліджується її волосиста частина; прощупуються кістки та хрящі; оглядаються порожнина рота (відзначають відсутність зубів, наявність коронок, протезів), шия (описують наявність синців, странгуляціонної борозни та інших пошкоджень). Оглядаються кисті рук, відзначається наявність на них частинок і плям сторонніх речовин, різних ушкоджень.

6. Оглядаються та описуються одяг, головний убір і взуття трупа. Необхідно вказувати: в якій послідовності одягнені предмети одягу; стан одягу, головного убору і взуття (нові, поношені, цілі, розірвані); в якому положенні знаходяться предмети одягу (чи зміщені її окремі частини у бік, загорнуті догори); наявність усіх ґудзиків та інших застібок; пошкодження на одязі, головному уборі і взутті (вид ушкоджень, їх форма, розміри і місце розташування); що знайдено в кишенях і інших місцях одягу, головного убору і взуття.

7. Під час огляду трупа судово-медичний експерт або лікар визначають його приблизний вік (на вигляд); зріст; статуру; колір шкірних покривів; температуру тіла; наявність або відсутність трупних явищ; стан статевих органів і заднього проходу; наявність індивідуальних ознак: татуювань, шрамів, відсутність будь-яких пальців на руках тощо.

8. Виявлені на трупі пошкодження описуються й фотографуються.

Якщо виявлений невпізнаний труп (тобто не знайдено документів, ніким не впізнаний на місці події), то необхідно зафіксувати ознаки зовнішнього вигляду, заповнюється також упізнавальна карта, робляться упізнавальні знімки. У таких випадках для фотозйомки інколи провадиться "туалет" трупа, реставрація.

У деяких випадках виникає необхідність у повторному огляді трупа або повторній судово-медичній експертизі після поховання. Для цього за постановою слідчого, затвердженою прокурором (ч. 2 ст. 192 КПК України), відбувається ексгумація трупа. Труп виймається з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи.

Оглядається в цілому місце поховання, одяг і труп. Ретельність залежить від мети ексгумації. Якщо головне полягає у виявленні певних обставин, ознак зовнішнього характеру, то огляд здійснюється ретельно. У разі проведення надалі судово-медичної експертизи, то огляд може полягати у фіксації загальних відомостей про поховання та труп.