Криміналістика - Волобуєв А.Ф. - 4. Особливості тактики огляду предметів, документів (речових доказів)

Огляд предметів проводиться як самостійна слідча дія, коли: 1) вони виявлені в ході обшуку, огляду місця події, місцевості, приміщення, і для їх огляду потрібний тривалий час і спеціальні умови; 2) предмети, що можуть бути визнані речовими доказами, представлені слідчому потерпілим, свідком, підозрюваним або іншими особами. Слідчий проводить їх огляд у своєму кабінеті, забезпечуючи збереження для експертного дослідження.

Огляд починається з аналізу загального вигляду предмету, його стану, призначення. Якщо на предметі можуть бути виявлені мікрооб'єкти, сліди пальців рук, запахові сліди, то огляд починається з їх виявлення і фіксації (за допомогою відповідних спеціалістів та з використанням необхідних науково-технічних засобів). Потім виявляються індивідуальні ознаки предмета, його особливості і дефекти, сліди, що підтверджують зв'язок із злочином, що розслідується, тощо. Всі дані докладно відображаються в протоколі, проводиться фотографування або відеозапис.

Огляд документів проводиться з метою виявлення, аналізу і фіксації ознак, що дозволяють визнати їх речовими доказами або іншими документами, встановлення криміналістично значимих обставин.

Порядок огляду документа передбачає виконання ряду правил. На початковому етапі слідчий отримує загальне уявлення про документ, з'ясовує такі обставини: що являє собою документ, який оглядається; у кого і де він зберігається; зовнішній вигляд документа та його реквізити; походження документа, від кого надійшов адресату. Під час огляду документа - речового доказу слідчий доступними йому засобами вирішує питання про його справжність, вивчаючи зміст і форму документа, матеріал і його окремі частини, підписи, відбитки печаток і штампів тощо.

Якщо документ є письмовим доказом і використовується як засіб встановлення фактів, то при його огляді особливу увагу звертають на ті частини документа, які засвідчують той чи інший факт, або на зміст документа, з якого можна дійти висновку щодо обставин, які цікавлять слідство.

При детальному огляді не можна використовувати такі технічні засоби і методи, які можуть пошкодити документ, знищити сліди злочинця. Оглядають документ при природному або гарному штучному освітленні під різними кутами зору. При огляді застосовуються лупи, світлофільтри, електронно-оптичний перетворювач. Згинати листи можна тільки за старими складками, не можна підкреслювати або обводити окремі місця в тексті, підшивати документи у справу. Пред'являти їх зацікавленим особам слід в поліетиленових пакетах, виймаючи лише у випадках необхідності (або ж використовувати копії).

Якщо документ має посвідчувальний характер, то при його огляді звертають увагу на наявність підпису конкретної посадової особи, номер, дату видачі, відбиток печатки. Зі змісту інших документів стає зрозумілим, яку мету переслідував автор при складанні тексту. На автора вказує наявність в документі відомостей про маловідомі факти, події, їх деталях, про конкретних громадян як учасників цих подій.

При огляді документа в протоколі фіксується: 1) місце, дата і час його виявлення; 2) найменування документа; 3) його зовнішній вигляд, реквізити та особливості; 4) зміст; 5) індивідуальні ознаки документа. Більш детально рекомендації щодо огляду документів викладені у темі 7.

5. Тактика освідування

Одним із способів збирання і перевірки доказів є освідування живих осіб. У ході його провадження можуть бути виявлені різні сліди злочину: плями крові, слини та інших виділень людського організму, залишки пально-мастильних матеріалів, спеціальних барвників, наркотичних або отруйних речовин, волосся, текстильні волокна, залишки ґрунту тощо.

Освідування полягає в огляді і дослідженні слідчим (особою, що провадить дізнання), а в окремих випадках і самостійно судово-медичним експертом чи лікарем тіла живої людини з метою одержання і перевірки доказів.

Порядок провадження освідування регламентований ст. 193 КПК України, яка закріплює, що при необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування. Якщо необхідно провести судово-медичне освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке освідування за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар.

Таким чином, закон передбачає два види освідування:

1) Слідче освідування - процесуальна дія, що проводиться слідчим (дізнавачем, прокурором);

2) Судово-медичне освідування - проводиться за дорученням слідчого судово-медичним експертом або лікарем (складається довідка).

Необхідно розрізняти ці два види освідування. Так, освідування як слідча дія встановлює наявність ушкоджень, особливих та разючих прикмет, а судово-медичне - ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Освідування як слідча дія - це огляд тіла живої особи (і одягу), спрямований на виявлення, засвідчення наявності чи відсутності у особи особливих, разючих прикмет або виявлення, фіксацію і вилучення слідів, що мають значення для розкриття і розслідування злочинів.

Підставою для проведення освідування є наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для встановлення істини у справі.

Особливими чи разючими прикметами можуть бути шрами, родимі плями, татуювання, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо. Слідами злочину на тілі можуть бути тілесні ушкодження, що залишилися після скоєння насильницького злочину, сліди пострілу, плями крові, сліди виділень людського організму (слини, сперми), спеціальні хімічні речовини, залишки наркотичних речовин тощо.

Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це зв'язане з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. Якщо освідування, яке проводить слідчий, вимагає оголення освідуваної особи, слідчий повинен бути тієї ж статі, що і освідувана особа. Якщо слідчий, який розслідує дану справу, має іншу стать, він повинен просити прокурора або начальника слідчого відділу доручити проведення освідування слідчому або працівнику органу дізнання, який має необхідну стать. Не можна доручати проведення такого освідування лікарю, бо, по-перше, тут не потрібні медичні знання, а по-друге, і це головне, таким чином буде порушений принцип публічності і виключної компетенції слідчого на проведення слідчих дій. До участі у проведенні освідування слідчий може при необхідності залучити судово-медичного експерта, лікаря або іншого спеціаліста у сфері медицини, криміналіста, будь-якого іншого спеціаліста. Залучені особи, як і сам слідчий, мають бути однієї статі з освідуваним.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України наявність понятих під час проведення освідування не обов'язкова (поняті залучаються, якщо слідчий визнає необхідним).

Характеризуючи особливості освідування, слід відзначити таке. Освідування є різновидом огляду, специфіка якого визначається особливістю його об'єкта - об'єктом є тіло живої особи. Об'єкт освідування має юридичні гарантії його недоторканності, а саме освідування пов'язане з моральними проблемами, що упираються в неприйняття суспільством можливості огляду тіла особи іншої статі. Освідування пов'язане з вторгненням у права і свободи людини, тому виділено в окрему слідчу дію, а щодо його провадження встановлена спеціальна процесуальна форма. Слід зауважити, що як і при інших слідчих діях, під час освідування не допускаються дії, що принижують честь і гідність особи, яку освідують, або шкідливі для її здоров'я.

Завдання освідування випливають із ст. 193 КПК України:

1) виявлення і посвідчення наявності особливих прикмет (татуювання, родимка тощо);

2) збирання, виявлення, фіксація різноманітних слідів, мікрооб'єктів;

3) фіксація пошкоджень на тілі, одязі;

4) встановлення стану особи (алкогольне, наркотичне сп'яніння).

Ці завдання зумовлюють значення результатів освідування, вказують на причетність особи до скоєного злочину.

Вся робота під час освідування може бути поділена на три етапи.

Підготовчий етап, на якому встановлюється мета, час, місце проведення освідування, техніко-криміналістичні засоби, коло учасників (спеціалісти, поняті тощо). Успішний пошук речових доказів підчас освідування можливий лише на основі знань способу скоєного злочину та закономірностей утворення тих або інших слідів. Тому під час підготовки до освідування необхідно ретельно вивчити і проаналізувати матеріали справи та інші джерела інформації, щоб визначити, які сліди можуть мати місце на тілі та одязі особи, освідування якої будуть проводити, де вони можуть дислокуватися і як їх знайти. Під час освідування необхідно оцінювати, осмислювати всі виявлені ознаки і з урахуванням цього визначати хід подальшого обстеження.

Робочий етап, на якому відбувається безпосереднє вивчення тіла освідуваного, його одягу. Тактика залежить від цілей, місця знаходження предметів. Може освідуватися тільки та частина тіла, предметів, на які вказала допитувана особа. Якщо треба встановити більшу кількість слідів, прикмет на різних частинах тіла, то треба обстежити все тіло і одяг зверху вниз (обстежуються, по-перше, відкриті частини тіла, а по-друге, закриті частини тіла). Кожна річ та предмет уважно оглядаються. При цьому беруться до уваги характер скоєного злочину, контакт підозрюваного та потерпілого.

На заключному етапі про результати освідування слідчий (особа органу дізнання, що самостійно здійснювала освідування за дорученням слідчого) складає протокол, де зазначає час і місце освідування особи, відомості про понятих і спеціаліста, хід і результати освідування, зауваження з приводу проведення цієї слідчої дії. Протокол підписують слідчий, поняті, освідуваний та спеціаліст, якщо він брав участь у проведенні освідування.

Судово-медичне освідування провадиться в тому разі, коли для його виконання потрібні спеціальні знання в галузі медицини: для виявлення і дослідження ушкоджень на тілі, ран, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій, необхідних для вилучення кулі чи іншого знаряддя злочину та надання при цьому медичної допомоги тощо.

Для проведення судово-медичного освідування слідчий передає письмове доручення судово-медичному експерту або лікарю. Вказані спеціалісти самостійно з використанням своїх спеціальних знань, методів і засобів проваджують освідування, виявляють і досліджують всі сліди й обставини, що мають значення для справи, та складають за наслідками проведеної слідчої дії відповідно акт судово-медичного освідування або довідку.