Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 19.3. Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю

Організація Об'єднаних Націй як найвпливовіша і авторитетна міжнародна організація приділяє чимало уваги проблемам боротьби зі злочинністю, тим більше, що одна з цілей ООН - здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру (п. 3 ст. 1 Статуту ООН).

Генеральна Асамблея ООН на чергових і спеціальних сесіях розглядає питання міжнародної співпраці у боротьбі зі злочинністю. Так, 17-та спеціальна сесія Генеральної Асамблеї, що відбувалася 20-23 лютого 1990 р., була присвячена проблемі виробництва і контрабанди наркотиків. На спеціальній сесії Генеральної Асамблеї, що відбувалася 8-10 червня 1998 р. в Нью-Йорку, були прийняті: резолюція "Заходи щодо боротьби зі світовою проблемою наркотиків", Декларація про керівні принципи скорочення попиту на наркотики, План дій щодо боротьби з виготовленням та обігом стимуляторів амфетамінового ряду та їх прекурсорів, а також зі зловживанням ними. В рамках Генеральної Асамблеї ООН діють допоміжні органи, що також займаються проблемами боротьби з міжнародною злочинністю: Спеціальний комітет з міжнародного тероризму, Міжнародна рада з контролю над наркотичними засобами, Фонд ООН щодо боротьби зі зловживанням наркотичними засобами.

Один із важливих напрямів у діяльності ЕКОСОР - сприяння співробітництву держав у боротьбі зі злочинністю. В системі ЕКОСОР функціонують допоміжні органи, що безпосередньо забезпечують цю ділянку роботи: Комісія з наркотичних засобів; Підкомісія з незаконної торгівлі наркотиками і пов'язаним з цим питанням на Близькому і Середньому Сході; Комісія з попередження злочинності і кримінального судочинства1. Відповідно до резолюції 32/60 Генеральна Асамблея ООН поклала на Комісію з попередження злочинності і кримінального судочинства підготовку один раз на 5 років конгресів ООН щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Такі конгреси проводяться з 1950 р., у них беруть участь делегації держав на рівні вищих посадовців поліцейських служб. До складу делегацій також входять кримінологи, пенологи, фахівці в галузі кримінального права і прав людини. Конгрес може запросити до участі в ньому фахівців і на індивідуальному рівні. Ці конгреси покликані проаналізувати досягнення держав у боротьбі зі злочинністю і попередженні її на національному рівні та виробити на цій основі засоби боротьби з цим небезпечним у міжнародному масштабі соціальним явищем. На конгресах можуть ухвалюватися типові договори про видачу злочинців, взаємну допомогу у кримінальних справах, передачу кримінальних справ та ін. На IX Конгресі в Каїрі (1995 р.), у роботі якого брали участь представники 140 держав, було розглянуто питання міжнародної співпраці та практичної технічної допомоги у зміцненні законності в рамках сприяння реалізації Програми ООН у сфері попередження злочинності та кримінального правосуддя; заходи щодо боротьби з національною і транснаціональною економічною та організованою злочинністю; роль кримінального права в охороні навколишнього середовища та ін. Вперше на IX Конгресі були проведені семінари-практикуми за участю практичних працівників правоохоронних органів і вчених, на яких вони обмінялися досвідом, знаннями і технологією боротьби з міжнародною злочинністю і виробили відповідні практичні рекомендації. На X Конгресі Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, що відбувся у Відні 10-17 квітня 2000 р., були розглянуті такі питання; а) боротьба з корупцією; Ь) злочини, пов'язані з використанням комп'ютерних мереж; с) участь громад у попередженні злочинності; 6) жінки в системі кримінального правосуддя. XI Конгрес Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності і кримінального правосуддя відбувся в Бангкоку 18-25 квітня 2005 р.

12 квітня 2010 р. у м. Сальвадор (Бразилія) відбувся XII Конгрес Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності і кримінального правосуддя, який розглянув питання боротьби з транснаціональною злочинністю, з корупцією, торгівлею людьми, міжнародного співробітництва з названих питань.

Секретаріат ООН на чолі з Генеральним секретарем також займається проблемами міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. Наприклад, допоміжним органом Секретаріату є Відділ з наркотичних засобів. Також у Секретаріаті діє сектор з попередження злочинності і кримінального судочинства, який у 1994 р. організував і провів у Неаполі Всесвітню конференцію з проблем організованої транснаціональної злочинності. На ній були представлені 142 держави, у тому числі Україна, на рівні міністрів внутрішніх справ або керівників аналогічних загальнонаціональних відомств.

Співпраця держав у цій сфері здійснюється також у спеціалізованих установах ООН. Наприклад, ВООЗ займається медичними аспектами боротьби з наркоманією, а ІМО і ІКАО проводять велику роботу зі створення міжнародно-правових норм, спрямованих на забезпечення безпеки мореплавання і міжнародних повітряних сполучень від протиправних посягань.

Регіональні організації - РЄ, ЄС, ОБСЄ, СНД, ОАД, ЛАД, АС та ін. мають організаційні і правові механізми з координації зусиль держав-членів у боротьбі з міжнародною злочинністю. Так, у рамках РЄ була прийнята Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р. і додаткові протоколи до неї 1975 і 1978 рр.; Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р. і додатковий протокол до неї 1978 р.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом 1990 р., та ін.

Проте найбільший обсяг роботи у справі боротьби з міжнародною злочинністю виконує Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), Тому доцільно більш детально розглянути історію створення цієї організації, її структуру та основні напрями діяльності.

19.4. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
19.5. Міжнародно-правове регулювання видачі злочинців
19.6. Міжнародні стандарти поводження із правопорушниками
Розділ 20. МИРНІ ЗАСОБИ ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СПОРІВ
20.1. Поняття "ситуація" і "спір"
20.2. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
20.3. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів за Статутом ООН
20.4. Реалізація принципу мирного вирішення міжнародних спорів за допомогою міжнародних організацій
20.5. СНД: процедура мирного вирішення спорів
20.6. Механізми та інструменти ОБСЄ з мирного врегулювання спорів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru