Міжнародне приватне право - Фединяк Г.С. - 3. Регулювання нормами національного законодавства міжнародних перевезень

У багатьох державах прийнято спеціальні нормативно-правові акти про міжнародні перевезення, які ґрунтуються на конвенційних нормах, або акти, частина норм яких регулює міжнародні перевезення. В Україні матеріально-правові норми, спрямовані на організацію міжнародних перевезень, має, зокрема, Цивільний кодекс України (гл. 64 за назвою: "Перевезення", гл. 65 "Транспортне експедирування").

Умови перевезень регулюють спеціальні нормативно-правові акти залежно від здійснення перевезень певним видом транспорту. Наприклад, залізничні перевезення регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., морські - Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р., повітряні - Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 р.

Відповідно до статутів (кодексів) розроблено правила перевезень на окремих видах транспорту, а також у змішаному сполученні. Такими є, наприклад, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 р. №1196 (зареєстровані Міністерством юстиції України 4 квітня 2007 р. за № 310/13577).

Великою кількістю нормативно-правових актів регулюються питання, пов'язані з транзитом через територію України. Сьогодні найважливішим національним актом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, є Закон України "Про транзит вантажів" від 20 жовтня 1999 р. Цей Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередач. Норми Закону проголошують принцип свободи транзиту вантажів, стосуються питань маршрутів та способів транзиту вантажів. Зазначається, що транзитними вантажами є насипні, наливні, навалюючі, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Транзит вантажів супроводжується книжкою МДП та іншими документами.

У Законі "Про транзит вантажів" визначено основні положення стосовно тарифів і розрахунків при транзиті вантажів, вказано на можливість надання транзитних послуг (робіт), на застосування цивільно-правової відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про транзит вантажів.

Крім зазначеного Закону, питання транзиту регулюють постанови Кабінету Міністрів України, які визначають шляхи і напрями транзиту через територію України. Такою є, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України" від 6 травня 1996 р.1 Вказаною постановою серед інших положень затверджувалися шляхи і напрями провезення товару для таких видів сполучень, як автомобільного, залізничного, морського, річкового, повітряного, поромного. Для транзитних перевезень автотранспортом встановлено максимальні строки перевезень. У разі встановлення максимальних строків транспортування залізницею враховується швидкість перевезення, держава відправлення та інші обставини й умови.

Іноземні держави також мають спеціальні нормативно-правові акти, прийняті для регулювання міжнародних перевезень. Наприклад, Кодекс торговельного мореплавства Російської Федерації 1999 р. містить низку норм, що відповідають міжнародним конвенціям та протоколам до них, у тому числі тих, у яких Росія участі не бере. Це, зокрема, Протокол 1990 р. до Конвенції ГМО "Про перевезення морем пасажирів та їх багажу" від 1974 р. Глава IX Кодексу за назвою: "Договір морського перевезення пасажира" серед інших норм містить норми про відповідальність перевізника перед пасажиром. У гл. XXVI Кодексу детально врегульовано визначення права, яке застосовується до правовідносин з питань перевезень (статті 414-426).