Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 17.2. Поняття та ознаки міжнародної міждержавної організації

Серед учених-науковців не сформульовано єдиного визначення ММО. Як правило, ними звертається увага на ті властивості, які, на думку того чи іншого науковця, мають особливе значення. Однак можна виокремити певні ознаки, які трапляються у більшості визначень поняття ММО, не викликають дискусій, вважаються загальноприйнятими. З урахуванням цього можна запропонувати таке інтегроване визначення:

"Міжнародна міждержавна організація - це об'єднання держав, яке засноване і діє на основі міждержавного договору, створене для реалізації певних завдань (тобто створене з відповідною метою), у зв'язку з цим наділене системою постійно Діючих органів, володіє автономними правами й обов'язками, відмінними від прав і обов'язків держав - членів організації, і її діяльність здійснюється згідно з загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права".

Це визначення дозволяє охарактеризувати найбільш важливі з точки зору міжнародного публічного права ознаки (властивості) ММО. До них належать:

Наявність міждержавного договору. Договір про створення міждержавної організації - це установчий документ, який лежить в основі її діяльності, визначає правові основи міжнародно-правової легітимності організації. Тепер практично кожна міждержавна організація працює на цій надійній правовій базі. Такий документ визначає юридичну природу міждержавного об'єднання. Цю ознаку потрібно акцентувати ще й з тієї причини, що наявність договору не є обов'язковою підставою створення та діяльності міжнародної недержавної організації.

До цього варто додати, що до установчих документів МО може відноситись не тільки установчий договір, а й деякі інші акти, прийняті державами в процесі створення міждержавної організації.

Випадки відсутності установчого договору при формуванні та діяльності міждержавної організації мають, як правило, тимчасовий характер, пов'язаний з певними особливостями становлення організації. Як приклад можна навести Співдружність Незалежних Держав (СНД), рішення про створення якої було прийнято в грудні 1991 р., але розробка правової основи - Статуту - зайняла певний час, і він був прийнятий у січні 1993 р. Можна вважати, що для СНД є властивим комплекс установчих документів, який складається з Угоди про створення СНД від 8 грудня 1991 р., Протоколу до Угоди, підписаного 21 грудня того ж року, який урегулював питання участі в цій структурі інших, крім України, Росії та Білорусі, держав - колишніх республік СРСР, та власне Статуту СНД. Очевидно, що при цьому Статут СНД від 1993 р. має першочергове значення.

Наявність мети, цілі. Ця ознака не є особливістю лише міждержавної організації як правової форми співробітництва. Вона характерна і для міжнародного договору, і для міжнародної конференції. Однак у випадку з МО вона визначає ще й рамки компетенції конкретної МО, її місце та роль у системі міждержавних відносин, може служити критерієм оцінки правомірності її діяльності.

Самостійність прав та обов'язків. Ця ознака тісно пов'язана з питанням правосуб'єктності МО. Оскільки специфіка міжнародної правосуб'єктності МО розглянута у відповідному розділі, ми не будемо детально спинятись на характеристиці її юридичної природи144. Здатність МО до самостійних дій на міжнародній арені є надзвичайно важливою для розуміння її правової природи та міжнародної правосуб'єктності. У попередніх розділах зазначалось, що ММО вважається похідним суб'єктом міжнародного публічного права. Це означає, що її правосуб'єктність, тобто коло прав та обов'язків, визначається державами-засновницями. Саме тому її правосуб'єктність має функціональний, спеціальний характер. Однак висновок про те, що у МО відсутні самостійні права та обов'язки, буде абсолютно неправильним. Міжнародно-правова наука при характеристиці поняття правосуб'єктності вживає термін "власна воля", наявність якої - неодмінна умова визнання правосуб'єктності. Визнання міжнародної право суб'єктності за МО означає й наявність у неї комплексу прав і обов'язків, які є не просто сукупністю прав та обов'язків держав-членів, а мають певний рівень автономності. Деяку автономну волю МО опосередковано засвідчує і той факт, що вона реалізовує не тільки повноваження, зафіксовані в установчих документах, а й ті, які в процесі її діяльності виявились необхідними для нормального функціонування та реалізації завдань і не передбачені в статуті, але не суперечать йому і не виходять за межі виконання мети, передбаченої ним. Це так звані повноваження, що мають на увазі. МО може самостійно прийняти будь-яке рішення, якщо воно - у рамках повноважень, визначених установчим документом, і є необхідним для реалізації цілей, для яких вона створена. І це буде саме її рішення, а не угода держав. В іншому випадку не можна говорити про МО як самостійного суб'єкта міжнародного права.

Внутрішньо-організаційний механізм - одна з основних ознак, які відрізняють міждержавну організацію від інших форм міждержавного співробітництва, як-от: міжнародні двосторонні та багатосторонні договори, міжнародні конференції. У міжнародних договорах такий механізм відсутній, а для міжнародних конференцій він створюється на тимчасових засадах. Для цього механізму характерні певні властивості. По-перше, він працює на постійній основі. По-друге, він заміняє зусилля багатьох держав, завдяки чому унеможливлюється дублювання, певні неузгодженості координації дій держав. Таким чином, підвищується ефективність міждержавного співробітництва. При цьому потрібно врахувати і той фактор, що міждержавні організації виступають у цьому випадку як інституції, які спеціалізуються на відповідних напрямах співпраці.

Відповідність до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права. Оскільки статут МО повинен відповідати всім вимогам Віденської конвенції від 1969 р. про право міжнародних договорів, то це положення не є унікальним для установчих актів МО. Але, будучи, як уже згадувалось, явищем більш складним порівняно з традиційним міжнародним договором, розробка такого документа та його подальше використання вимагають особливої уваги. Відповідь на це питання дозволяє зробити висновок про правомірність заснування та діяльності МО, про те, чи вписується ця організація в систему міжнародних відносин.

Окремі з вищеперелічених ознак - наявність мети, цілі чи відповідність до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права - характерні для всіх міжнародних договорів, включаючи установчі акти МО. А такі ознаки, як наявність внутрішньо-організаційного механізму, самостійних прав та обов'язків, відмінних від прав та обов'язків держав-членів, характеризують юридичну природу МО як повноправного суб'єкта міжнародного права.

Дехто з науковців при аналізі поняття МО вважають необхідним наголосити на тому, що таке міждержавне об'єднання базується на основі принципу суверенної рівності держав. Очевидно, що цей принцип також стосується будь-якого міжнародного договору, в тому числі установчого акта МО, така вимога не видається особливою, притаманною лише для МО. Однак, враховуючи той факт, що таким договором створюється новий суб'єкт міжнародного права, доцільним буде зауважити особливе значення застосування цього принципу в певних умовах.

Так само можна прокоментувати позицію тих учених, які виокремлюють інститут членства як характерну ознаку МО. Правове положення держави як учасника (сторони) традиційного міжнародного договору має певні особливості порівняно з відповідним становищем держави - члена МО146.