Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 4-3. Змагальність

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

КОМЕНТАР:

Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом закріплений у п. 2 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 9 Закону України "Про судоустрій та статус суддів України", де зазначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлюються рівні можливості сторін і гарантується їм право на захист своїх інтересів.

Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, зумовлений демократизмом процесуальної форми, є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, та робить неможливим будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає сторонам змогу вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги І заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

КОМЕНТАР:

Ст. 129 Конституції України відносить змагальність до основних засад судочинства.

Змагальність - це спосіб виявлення істини у справі, тому законодавець, наділяючи учасників процесу рівними правами у поданні доказів, тим самим забезпечив, гарантував реалізацію цього демократичного принципу.

Змагальність - це спосіб виявлення істини у справі, тому законодавець, наділяючи учасників процесу рівними правами у поданні доказів, тим самим забезпечив, гарантував реалізацію цього демократичного принципу.

Принцип змагальності відображає один із об'єктивних законів природи, суспільства і свідомості - закон єдності і боротьби протилежностей. Це той самий випадок, коли в спорі зароджується істина. Змагальність покладає тягар доказування на сторони і зняття, за загальним правилом, з господарського суду обов'язку по збору доказів. М.Й. Штефан вважав, що змагальністю визначається весь процес надання, витребування, залучення фактичного матеріалу, необхідного для вирішення справи, а також надається цивільному процесу завдяки змагальності процесу форма боротьби сторін перед судом12. Фактично даний принцип можна трактувати так: сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а суд, в свою чергу, має створювати сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Ч. 2 коментованої статті передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Поняття "докази" дається в ст. 32 ГПК України. Відповідно до неї доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Ч.3 коментованої статті передбачає обов'язок господарського суду створити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи.