Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 37. Речові докази

Речовими доказами є предмети" що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

КОМЕНТАР:

1. Відповідно до коментованої статті, речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В господарському процесі речові докази є значно менш поширеними ніж письмові докази.

Чинним законодавством не визначений вичерпний перелік речових доказів. До них можна віднести аудіо та відео записи, земельну ділянку та будинок, що є предметом спору тощо. Як видно з наведених доказів, останні є досить різноманітні, тому процес їх дослідження може відрізнятися. Так, для дослідження будівля в якості доказу застосовується огляд з виїздом судді на місце знаходження останнього. Про специфіку такого дослідження доказу буде наведено нижче.

Стаття 38. Витребування доказів

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, а яких випливає, що цей доказ мас підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43 - 43 цього Кодексу.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

(Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2003 p. N 850-IV; у редакції Закону України від 07.07.2010 p. N 2453-VI)

КОМЕНТАР:

1. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В тому випадку, якщо сторона не має можливості самостійно забезпечити надання доказів до суду, останній за клопотання сторони, має право витребувати такі докази в тому числі в примусовому порядку.

Виходячи зі змісту п. 2.1. Постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3,4,6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Вказане клопотання про витребування доказів можна подавати не тільки до суду першої інстанції а й до апеляційного суду з урахуванням наступного.

Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

2. В частині другій коментованої статті наведений перелік відомостей, які повинні бути присутні в клопотання про забезпечення доказів.

При подачі Клопотання про витребування доказів саме заявник зобов'язаний довести обставини, що перешкоджають йому отримати вказані в клопотанні докази. Виходячи із вказаного обґрунтування суд буде приймати рішення про задоволення чи відхилення вказаного клопотання.

Наслідком задоволення Клопотання про витребування доказів є Ухвала суду, яка складається у відповідності до ст. 86 ГПК України.

Варто звернути увагу на п. 2.3. Постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

3. В тому разі, якщо буде застосовуватися забезпечення позову, передбачене ст. 43 - 43 ГПК України, суд може витребувати докази ще до подачі позовної заяви.

4. З метою більш ефективного використання часу господарський суд може уповноважити на одержання доказів заінтересовану особі.