Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Сторони І прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 11.02.2010 р. N 1875-VI)

КОМЕНТАР:

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В деяких випадках довести ті обставини, на які посилається сторона можливо лише за допомогою Висновку експерта. Таку можливість доведення можна реалізувати через застосування даної статті.

1. В частині першій коментованої статті зазначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Призначення судової експертизи відбувається шляхом винесення Ухвали, яка повинна відповідати ст. 86 ГПК України, в тому числі повинна містити наступні відомості:

- обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

- підстави призначення судової експертизи, зокрема, додаткової або повторної;

- організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

- перелік питань, що потребують роз'яснення;

- мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу;

- місце знаходження предметів і документів, які повинні бути досліджені;

- обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК

Варто звернути увагу на те, що чинним ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Оскільки питання призначення судових експертиз часто виникало в процесі розгляду справ в господарських судах а також в зв'язку з значними часовими затратами на проведення судових експертиз, Вищим господарським судом України 27.11.2006 року було винесено Інформаційний лист № 01-8/2651. Відповідно до п. 1 вказаного листа, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При розгляді клопотання про призначення експертизи, судом вирішується питання щодо її оплати на основі Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96 N 710.

2. Виходячи зі змісту частини 2 зазначеної статті, саме сторони мають запропонувати коло питання, які мають бути роз'яснені експертом.

Більше того, відповідно до п. З Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006 року, вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження.

3. Частиною третьою даної статті чітко визначено нормативну базу, яка є обов'язкова для застосування при призначенні судової експертизи. В даній частині статі є пряме посилання на Закон України "Про судову експертизу". Більш детальне посилання існує в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006 року де зазначено, що господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7,9 і 10 вказаного вище закону.

Виходячи зі змісту ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

- науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

4. Стосовно частини 4 коментованої статті Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в п. 6 розділу III прописано, що частиною четвертою статті 41 ГПК передбачено можливість заявлення відводу судовому експерту лише до початку проведення судової експертизи. Отже, в наведеній ситуації якщо матеріали справи вже надіслано господарським судом до експертної установи, суд, одержавши клопотання (заяву) про відвід експерта, має з'ясувати у цієї установи, чи розпочалося проведення судової експертизи згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.101998 № 53/5 (з подальшими змінами), і якщо так, то відмовити в задоволенні відповідної заяви на підставі зазначеного припису ГПК. Якщо ж проведення судової експертизи ще не розпочалося, суд може, поновивши провадження у справі (частина третя статті 79 ГПК), витребувати матеріали справи з експертної установи, розглянути у встановленому порядку таке клопотання (заяву), а в разі, якщо його буде відхилено, - знову своєю ухвалою зупинити провадження у справі і передати її матеріали до зазначеної установи для проведення експертизи.

В п.п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 зазначено, якщо відвід експерту заявлено після призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі у випадку, зазначеному в другому реченні частини сьомої статті 31 ГПК, господарський суд поновлює провадження у справі, витребувавши матеріали справи з експертної установи або у особи, якій доручено проведення експертизи, і вирішує питання про відвід; у разі відхилення останнього матеріали справи надсилаються тій же установі або особі для продовження експертизи, а провадження у справі, за необхідності, зупиняється. Якщо ж заявником не обґрунтовано, що про підставу відводу експерта він дізнався лише після початку розгляду справи по суті, то заява про відвід розглядається після повернення матеріалів справи до суду та поновлення провадження у ній, і про результати розгляду цієї заяви зазначається в рішенні або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.