Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 111-7. Межі перегляду справи в касаційній інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не мас права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В частині першій коментованої статті закріплено обов'язок Вищого господарського суду, переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, перевірити застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення (постанови) господарський суд касаційної інстанції, аналізує правильність застосування норм права, у взаємозалежності з встановленими обставинами справи і доказами, зібраними по справі. Суть цього взаємозв'язку полягає в тому, що без правильного встановлення істотних для справи обставин (обставин, що мають правове значення для спірних правовідносин) неможливо правильне застосування судом норм матеріального права для врегулювання спору. Специфіка касаційного провадження полягає у відсутності у суду касаційної інстанції права самому встановлювати суттєві обставини справи, оскільки це є прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій, наділених повноваженнями розглядати справу по суті.

Згідно з ч. 3 п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XIIі Господарського процесуального кодексу України" від 24 жовтня 2011 року № ІІ76, у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (п.2ст. 1119 ГПК).

В п. 2.6. роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 зазначається, що судом не надається преюдиціального (встановленого) значення фактам (обставинам), зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (ч. 2 ст. 1117 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Частина друга коментованої статті закріплює положення про те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Питання, що стосуються встановлення фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції розглядати не може. Ці обмеження поширюються і на права касаційної інстанції у перегляді рішення за нововиявленими обставинами. Отже, Вищий господарський суд України може переглядати судове рішення за нововиявленими обставинами лише у випадках, коли цей перегляд не пов'язаний з дослідженням фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність нововиявлених обставин (ст. 32 ГПК).

Разом з тим, суд касаційної інстанції може і повинен перевіряти доводи касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що тягне за собою скасування рішення. Зазначена норма діє в сукупності із нормою ст. ІІІ9 ГПК, яка передбачає підстави для обов'язкового скасування рішення суду. Неприпустимим є прийняття господарським судом касаційної інстанції після скасування оскарженого судового рішення (постанови) нової постанови по суті спору на основі нових обставин, встановлених в результаті оцінки досліджених при касаційному перегляді доказів.

Згідно з положеннями частини третьої коментованої статті касаційною інстанцією не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевірку справи суд здійснює в межах доводів касаційної скарги. Таким чином, принцип обмеження суду позовними вимогами, який діє при розгляді справи в суді першої інстанції, діє і при розгляді справи в касаційному порядку, завдяки чому в повній мірі реалізується принцип змагальності.