Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 36. Виключена

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів.

Державний нотаріальний архів є спеціальною установою юстиції, метою створення якої є зберігання нотаріальних документів (див. коментар до ст. 23 Закону України "Про нотаріат"). Діяльність архіву спрямована на досягнення вказаної мети, тому здійснення нотаріальної діяльності в рамках архіву обмежується лише тими діями, які пов'язані з його напрямом роботи. З огляду на це нотаріуси, які є працівниками державного нотаріального архіву, вчиняють нотаріальні дії, які пов'язані з використанням документів, що зберігаються в архіві, а саме: видають дублікати документів (див. коментар до ст. 53 Закону України "Про нотаріат") і засвідчують вірність копій та виписок з них (див. коментар до статей 75, 76, 77 Закону України "Про нотаріат"). Інші нотаріальні дії в архіві вчинятися не можуть.

Таким чином, професійна діяльність нотаріуса, який є працівником нотаріального архіву, передбачає видачу інформації, що міститься в архівних документах.

Стаття 36. Виключена

Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування

У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

2) посвідчують заповіти (крім секретних);

3) видають дублікати посвідчених ними документів;

4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

5) засвідчують справжність підпису на документах. Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

У наведеній статті передбачений вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування. Варто звернути увагу на те, що повноваження на вчинення нотаріальних дій зазначені особи отримують тільки у випадку якщо у відповідному населеному пункті немає нотаріусів. Таким чином, зазначені повноваження припиняються у разі реєстрації нотаріальної діяльності у відповідному населеному пункті. Слід звернути увагу на те, що в даному випадку йдеться саме про межі населеного пункту, а не нотаріального округу. Необхідно зауважити, що порушення даної вимоги закону тягне за собою недійсність вчиненої нотаріальної дії. Наприклад, в ухвалі судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.04.2010 року суд дійшов висновку про невідповідність заповіту вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення. При цьому у вказаній ухвалі зазначається, що "спадкодавець проживала в м. Вільнянську Запорізької області, на території якого є державна нотаріальна контора та приватні нотаріуси. Тому для посвідчення заповіту потрібно було звертатися до нотаріуса, а не до секретаря виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області".

Процедуру вчинення нотаріальних дій зазначеними особами врегульовано в Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за № 1298/20036. Згідно з п. 1.2 цього Порядку нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. У статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що посадова особа місцевого самоврядування - це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, мас відповідні повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Слід зазначити, що не всі посадові особи органу місцевого самоврядування мають право вчинити нотаріальні дії, а лише ті, які отримали від такого органу відповідні повноваження. Підтвердженням таких повноважень є відповідне рішення органу місцевого самоврядування. Повноваження зазвичай надаються голові виконавчого органу, його заступнику чи секретарю органу місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальної дії посадовою особою органу місцевого самоврядування без належних повноважень означає її нечинність.

Варто звернути увагу на те, що обсяг повноважень щодо вчинення нотаріальних дій вказаними особами є значно меншим за повноваження нотаріуса. Це пояснюється тим, що повноваження цих осіб на вчинення нотаріальних дій обгрунтовані неможливістю або складністю звернення до нотаріуса, але не можуть повністю замінювати повноваження нотаріуса. Так, посадові особи органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не обов'язково мають вишу юридичну освіту, що може обумовлювати нижчий рівень професіоналізму у питаннях вчинення нотаріальних дій, ніж у нотаріуса.

Крім нотаріальних дій, вказаних у цій статті, посадові особи органу місцевого самоврядування мають право також посвідчувати довіреності, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами (п. 4 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про нотаріат"). Така довіреність є довіреністю, прирівняною до нотаріально посвідченої. Разом з тим посвідчення довіреності є саме вчиненням нотаріальної дії (див. коментар до ст. 9 Закону України "Про нотаріат"). Варто вказати на значні обмеження права посадових осіб на посвідчення довіреностей, що зводиться до можливості посвідчення довіреностей на придбання у власність майна, користування майном (крім транспортних засобів), здійснення реєстрації місця проживання тощо, але не стосується розпорядження майновими цінностями.

Крім того, викликає зауваження формулювання "розпорядження корпоративними правами", що є некоректним. Визначення корпоративних прав наведено в ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, де зазначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно з листом Міністерства юстиції України від 09.11.2005 року № 34-32/1727 право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. У такому разі корпоративні права слід відносити саме до особистих немайнових прав особи. З огляду на це можливим вбачається здійснення розпорядження часткою в статутному капіталі, але не корпоративними правами.

Важливо також звернути увагу на те, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про нотаріат" посвідчення довіреності посадовою особою органу місцевого самоврядування можливе лише у випадку, якщо довіритель проживає у відповідному населеному пункті, де немає нотаріуса. Водночас вчинення інших нотаріальних дій вказаними особами не передбачає такої умови. Така умова, на нашу думку, є такою, що обмежує права особи на вчинення нотаріальних дій, зобов'язуючи її звертатися до нотаріуса, який відповідно перебуває за межами населеного пункту, де перебуває особа. Тому більш доцільним було б об'єднати положення п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про нотаріат" з положенням ст. 37 цього Закону. При цьому важливо передбачити право особи на звернення до посадової особи органу місцевого самоврядування, виходячи зі свого безпосереднього місця перебування, а не місця проживання.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону. У разі необхідності оформлення такого документа особі слід звертатися до нотаріуса.

Загалом порядок вчинення нотаріальних дій наведеними особами є подібним до порядку їх вчинення нотаріусами. Зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування передбачено використання посвідчувальних написів, встановлення особи та визначення обсягу її цивільної дієздатності тощо. Разом з тим у вказаному Порядку не розкрито питання посвідчення посадовими особами довіреностей. Оскільки такі довіреності віднесено законом до документів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, то можна дійти висновку, що при їх посвідченні посадовим особам необхідно керуватися Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. При цьому доцільно усунути наведену прогалину законодавства, передбачивши в Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, тобто в нормативно-правовому акті, призначеному спеціально для вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, відповідні положення щодо порядку посвідчення ними довіреностей.