Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 43. Установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії

Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії

Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною.

У статті 43 Закону України "Про нотаріат" визначаються основоположні правила щодо встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, що є обов'язковою умовою вчинення всіх без винятку нотаріальних дій. Важливо, що згідно з наведеною статтею, встановлення особи передбачається тільки у випадку вчинення нотаріальної дії, тому можна дійти висновку, що в інших випадках, наприклад, при наданні нотаріусом консультацій, не пов'язаних з таким вчиненням, встановлення особи не є обов'язковим.

Для нотаріуса встановити особу означає впевнитись, що перед ним дійсно та особа, яка зазначена в паспортному чи іншому документі, поданому нею нотаріусу1. Процедура встановлення особи передбачає ознайомлення нотаріуса з відповідним документом в присутності особи, яку необхідно встановити. Слід зазначити, що нотаріус встановлює тільки тих осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріальних дій. У частині 1 ст. 43 Закону України "Про нотаріат" міститься вираз "учасники нотаріальної дії". "Брати участь" означає діяти спільно з іншими, бути співробітником у чому-небудь. Таким чином, учасники нотаріальної дії - це особи, без особистої присутності яких конкретна нотаріальна дія не може бути вчинена.

Важливо, що склад учасників нотаріальної дії, а також їх кількість може різнитися залежно від виду дії і особливостей її вчинення. Аналіз законодавства про нотаріат дозволяє виділити обов'язкових (особа, щодо якої вчиняється нотаріальна дія) та додаткових (свідки, перекладач, особа, яка підписує документ замість іншої особи, тощо) учасників нотаріальних дій. Залучення додаткових учасників можливе тільки у випадку виникнення певних обставин (зокрема, неможливість особи підписати документ, незнання нею мови, якою викладено текст документа, тощо). Випадки участі у нотаріальній дії додаткових учасників чітко регламентовані законом, що означає неможливість їх залучення за розсудом нотаріуса чи інших осіб. Винятком є можливість посвідчення заповіту на бажання заповідача (див. коментар до ст. 56 Закону України "Про нотаріат"). Разом з тим в юридичній літературі зустрічаються твердження, авторами яких така можливість допускається. Прибічники такої думки стверджують, що посвідчення правочинів можливе, за бажанням клієнтів, у присутності свідків. Свідкам не обов'язково бути присутніми при обговоренні умов правочину, а також вони не повинні впливати на його зміст. Свідки мають лише своїми підписами засвідчити, що особа погоджується з такими умовами, підписує документи без тиску, усвідомлює значення своїх дій та їх правові наслідки1. Така думка викликає суттєві заперечення. Слід зазначити, що участь свідків при здійсненні посвідчення правочину є можливою тільки у випадку посвідчення заповіту (ст. 1253 Цивільного кодексу України), присутність же свідків при посвідченні інших правочинів є неправомірною. Більше того, участь третіх осіб у такому посвідченні є порушенням нотаріальної таємниці (див. коментар до ст. 8 Закону України "Про нотаріат"). Вчинення інших нотаріальних дій, до яких можуть бути залучені свідки (наприклад, складання акта про морський протест або акта опису спадкового майна тощо), не є посвідченням правочинів.

З положень ч. 1 та ч. 2 ст. 43 Закону України "Про нотаріат" випливає, що кожен з учасників нотаріальної дії повинен бути особисто присутнім при її вчиненні. При цьому нотаріус не має права вчиняти нотаріальну дію, якщо хоча б один з її учасників відсутній. Логічно, що і встановлення особи можливе лише щодо тих осіб, які безпосередньо присутні.

У частині 2 ст. 43 Закону України "Про нотаріат" зазначається, що нотаріус встановлює особу учасника цивільних відносин. Згідно з положеннями ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. З цього випливає, що брати участь у вчиненні нотаріальної дії можуть тільки учасники цивільних правовідносин. Наприклад, не зареєстрована у встановленому законом порядку юридична особа не може стати таким учасником.

Процес встановлення особи відбувається шляхом ознайомлення нотаріуса з відповідними документами. У частині 3 ст. 43 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що подані документи повинні унеможливлювати виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Слід зазначити недоцільність використання в згаданому законі, у тому числі і в такій нормі, формулювання "громадянин", що в буквальному розумінні звужує коло суб'єктів звернення до нотаріуса. Більш чітким є застосування формулювання "особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії".

Вичерпний перелік документів, за якими може встановлюватися особа, визначено у частинах 3 та 4 розглядуваної статті. Це такі документи:

- паспорт громадянина України;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- дипломатичний чи службовий паспорт;

- посвідчення особи моряка;

- посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні;

- національний паспорт іноземця або документ, що його замінює;

- посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни;

- посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи;

- свідоцтво про народження (для осіб до 16 років) за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною.

Важливо, що посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. Таким чином, вважається, що документи, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, є різними залежно від того, яка саме дія підлягає вчиненню.

Питання встановлення особи детально розкрито в роботі О. В. Коротков "Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації".

У вказаній праці зазначається, що паспорт громадянина України є належно оформленим, якщо він відповідає вимогам постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХП "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон".

При вивченні паспорта громадянина України нотаріусу слід врахувати такі особливості, визначені положенням "Про паспорт громадянина України", затвердженого вказаною постановою:

- паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України паспортною службою органів внутрішніх справ після досягнення 16-рімного віку;

- усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами;

- усі сторінки паспортної книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний Герб України і перфоровано серію та номер паспорта;

- на першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису власника паспорта. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою;

- перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються;

- третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина;

- на прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор;

- вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється;

- записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою;

- до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25-і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

При перевірці паспорта громадянина України нотаріус повинен звернути увагу на всі вищевказані реквізити, оскільки неправильне заповнення паспорта, внесення записів, не передбачених зазначеним Положенням, відсутність печаток, які повинні бути проставлені, та інше є неналежним оформленням документа.

Паспорт, у якому відсутні фотокартки при досягненні 25-та 45-річного віку, є недійсним.

Крім того, необхідно враховувати положення наказу Міністерства внутрішніх справ України № 600 від 15.06.2006 року "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 року за № 804/12678. Зокрема, п. 12 наказу встановлює, що номер гербової печатки на паспорті та її рельєфного відбитка повинні бути чіткими і збігатися. Тобто в разі нечіткої рельєфної або гербової печатки або в разі розбіжностей номерів цих печаток можна говорити про те, що оформлення паспорта здійснено з порушеннями.

Слід також зауважити, що п. 18 положення "Про паспорт громадянина України" встановлено, що для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування. Тобто з моменту зміни прізвища або виповнення особі 25 чи 45 років паспорт є дійсним ще протягом одного місяця, а тому нотаріус може приймати такий паспорт у зазначений період для вчинення нотаріальних дій.

Положення "Про паспорт громадянина для виїзду за кордон", затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ встановлює особливості паспорта громадянина України для виїзду за кордон, на які нотаріусу слід звернути особливу увагу:

- угорі сторінки даних з боку, що прилягає до першої сторінки паспорта, надруковано впоперек "Україна", нижче ліворуч - слово "Паспорт", під яким відведено місце для відцифрованого зображення обличчя пред'явника паспорта (розмір зображення - не більш 35 х 45 міліметрів), праворуч - назви полів для внесення відомостей: тип, код держави, номер паспорта, а також прізвище, ім'я, громадянство, дата народження, персональний номер, стать і місце народження пред'явника паспорта, дата видачі та найменування органу, що видав паспорт, а також дата закінчення строку дії паспорта. Нижня частина містить смужку завширшки усієї сторінки для внесення машинозчитуваної інформації;

- усі паперові сторінки паспорта (крім першої) пронумеровано, на кожній з них і на правій частині обкладинки шляхом лазерної перфорації зазначено серію та номер паспорта;

- усі друковані написи в паспорті, а також відомості, що вносяться на сторінку даних, виконуються українською і англійською мовами, за винятком друкованої українською мовою на внутрішньому правому боці інформації про митні, валютні, медичні та консульські вимоги, текст якої визначається Кабінетом Міністрів України. Прізвище та ім'я зазначаються українською мовою і через скісну лінію латинськими літерами відповідно до українського алфавіту;

- забороняється вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавством;

- строк дії паспорта становить десять років.

Крім того, слід враховувати норми наведеного Положення, які регулюють порядок заповнення всіх сторінок паспорта громадянина для виїзду за кордон.

Необхідно пам'ятати, що перевірка паспорта - це один з найважливіших етапів вчинення нотаріальної дії, а тому дуже важливо уважно дослідити відповідність документа, що посвідчує особу, вказаним нормам. Навіть незначна, на перший погляд, розбіжність може бути не помилкою, допущеною органом, що видав паспорт, а явною ознакою підробленого документа. Наприклад, як було зазначено, паспорт громадянина України для виїзду за кордон повинен містити відцифроване зображення обличчя його власника. Якщо ж у паспорті вклеєна звичайна фотокартка, не можна приймати такий документ для вчинення нотаріальної дії, оскільки це - грубе порушення вимог законодавства щодо форми паспорта і порядку його видачі. Крім того, зазначене Положення містить вичерпний перелік реквізитів паспорта громадянина України для виїзду за кордон, наявність яких є обов'язковою.

Крім того, якщо паспорт громадянина України для виїзду за кордон має строк дії, а саме - десять років, то особа - власник паспорта не вправі вчиняти жодної дії з використанням цього паспорта після закінчення строку його дії. У такому разі особі необхідно продовжити дію паспорта, про що робиться відповідна відмітка на ньому органом, що видав паспорт. Тобто нотаріус при поданні йому для посвідчення договору паспорта для виїзду за кордон обов'язково повинен перевірити строк дії цього паспорта.

Важливо, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є спеціальним документом громадянина України, який призначений для використання під час здійснення закордонних поїздок. З огляду на це встановлення особи за таким паспортом можливе, проте має свої особливості. Зокрема, у зазначеному документі не вказується по батькові особи, не зазначається факт перебування її у зареєстрованому шлюбі. З цих підстав встановлення особи за паспортом для виїзду за кордон доцільно здійснювати у виняткових випадках. Згідно з п. 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231, для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у разі виїзду особи на постійне місце проживання така особа здає свій паспорт громадянина України з відміткою про зняття з реєстраційного обліку. Таким чином, особа залишається громадянином України, але паспорта громадянина України на має, а користується паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Згідно з п. 2.7 Правил ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей-громадян України, які всиновлені іноземцями, затверджених наказом Міністра закордонних справ України від 29.11.1999 року № 207-а, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.12.1999 року за № 904/4197, при взятті на облік громадянина України, який постійно проживає за кордоном, у його паспорті для виїзду за кордон робиться відмітка "узятий на облік в ...", ставляться дата, підпис уповноваженої на те особи, гербова печатка. Таким чином, нотаріус може приймати для встановлення особи паспорт громадянина України для виїзду за кордон у разі, коли особа постійно проживає за кордоном, про що в паспорті для виїзду за кордон має бути наявна вищезазначена відмітка консульської установи.

Правила оформлення і видачі запрошень іноземцям та особам без громадянства на отримання візових документів для в'їзду в Україну, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 08.10.2008 року № 524 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11.11.2008 року за № 1096/15787, зазначають (п. 1.3 Правил), що посвідка на постійне проживання - це документ, що підтверджує право іноземця та особи без громадянства на постійне проживання в Україні; посвідка на тимчасове проживання - це документ, що підтверджує право іноземця та особи без громадянства на тимчасове проживання в Україні.

Слід зауважити, що посвідка є документом, який покликаний підтверджувати право на проживання, тоді як паспортний документ призначений для посвідчення особи його власника і підтвердження його громадянства1. Таким чином, встановлення особи за посвідкою на проживання доцільно здійснювати разом з паспортним документом (наприклад, національним паспортом іноземного громадянина), хоча можливе і без врахування останнього, оскільки така посвідка безпосередньо зазначена в переліку документів, за якими встановлюється особа. Про це свідчить і судова практика. Наприклад, у рішенні Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12.01.2012 року у справі № 2-3718/11 вказується, що "законодавством України прямо передбачено, що посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, є документом, на підставі якого нотаріус вправі встановлювати особу, яка звертається за вчиненням нотаріальної дії. Твердження ж про неможливість встановлення особи за вищезазначеним документом є помилковим та суб'єктивним".

При вивченні даного документа нотаріусу слід звернути увагу на строк дії посвідки (якщо вона тимчасова), впевнитись у тому, що такий строк не закінчився або був продовжений належним чином (в органах громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб). Необхідно також пам'ятати, що особа, яка має посвідку на проживання в Україні, є іноземним громадянином і в посвідці повинно бути вказано його громадянство. Іноді трапляються випадки, що в графі "громадянство" вказана країна, яка вже не існує (наприклад, Югославія). У такому разі нотаріусу необхідно оглянути національний паспорт громадянина (з перекладом його на російську або українську мову), щоб дізнатися, громадянином якої саме країни він є.

Дипломатичні та службові паспорти на практиці зустрічаються доволі рідко. Тому часто при вивченні таких документів виникають труднощі. Всі особливості дипломатичного паспорта вказуються в положенні "Про дипломатичний паспорт України", затвердженому Указом Президента України від 26.02.1998 року № 153/98. За цим Положенням дипломатичний паспорт має такі особливості:

- усі сторінки паспорта пронумеровані. На кожній сторінці у центрі зображено малий Державний Герб України і перфоровано номер паспорта;

- у верхній частині лицьового боку обкладинки паспорта фольгою золотистого кольору відтиснуто "Україна", нижче - зображення малого Державного Герба України, під ним - слова "Дипломатичний паспорт";

- на внутрішньому лівому боці обкладинки впоперек угорі розміщено слово "Україна". Нижче зліва - слова "Дипломатичний паспорт", під якими відведено місце для ідентифікатора особи, якій видано паспорт. Справа - відомості про тип документа, код держави, номер паспорта, прізвище, ім'я, громадянство, дату народження, стать, місце народження та особистий номер особи, якій видано паспорт, дату видачі паспорта й орган, що видав паспорт, дату закінчення строку дії паспорта, а також відведено місце для підпису особи, якій видано паспорт. У нижній частині - смужка на всю ширину сторінки для машинозчитуваної інформації;

- після відповідного текстового заповнення та внесення ідентифікатора особи внутрішній лівий бік обкладинки заклеюється плівкою;

- друга і третя сторінки паспорта призначені для відомостей про посаду особи, якій видано паспорт. Четверта і п'ята сторінки - для особливих відміток. Сторінки з шостої по тридцять другу призначені для проставлення віз іноземних держав та відміток компетентних органів;

- на внутрішньому правому боці обкладинки у верхній частині розміщено слово "Україна", під ним - слова "Дипломатичний паспорт", у центрі зображення Державного Прапора України;

- усі друковані написи в паспорті, а також відомості щодо особи, якій видано паспорт, виконуються українською та англійською мовами;

- дипломатичний паспорт України видається Міністерством закордонних справ України;

- дипломатичний паспорт України оформляється на строк до п'яти років. Строк дії дипломатичного паспорта України може бути продовжений на строк до п'яти років Міністерством закордонних справ України, дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.

Положення "Про службовий паспорт України" визначає такі особливості службового паспорта, на які варто звернути увагу:

- усі сторінки паспорта пронумеровані. На кожній сторінці у центрі зображено малий Державний Герб України і перфоровано номер паспорта;

- у верхній частині лицьового боку обкладинки паспорта фольгою золотистого кольору відтиснуто "Україна", нижче - зображення малого Державного Герба України, під ним - слова "Службовий паспорт";

- на внутрішньому лівому боці обкладинки впоперек сторінки угорі розміщено слово "Україна". Нижче зліва - слова "Службовий паспорт", під якими відведено місце для ідентифікатора особи, якій видано паспорт. Справа-відомості про тип документа, код держави, номер паспорта, прізвище, ім'я, громадянство, дату народження, стать, місце народження та особистий номер особи, якій видано паспорт, дату видачі паспорта й орган, що видав паспорт, дату закінчення строку дії паспорта, а також відведено місце для підпису особи, якій видано паспорт. У нижній частині - смужка на всю ширину сторінки для машинозчитуваної інформації;

- після відповідного текстового заповнення та внесення ідентифікатора особи внутрішній лівий бік обкладинки заклеюється плівкою;

- друга і третя сторінки паспорта призначені для відомостей про посаду особи, якій видано паспорт. Четверта і п'ята сторінки - для особливих відміток. Сторінки з шостої по тридцять другу (шістдесят четверту) призначені для проставлення віз іноземних держав та відміток компетентних органів;

- на внутрішньому правому боці обкладинки у верхній частині розміщено слово "Україна", під ним - слова "Службовий паспорт", у центрі - зображення Державного Прапора України;

- усі друковані написи в паспорті, а також відомості щодо особи, якій видано паспорт, виконуються українською та англійською мовами;

- службовий паспорт України видається Міністерством закордонних справ України;

- службовий паспорт України оформляється на строк до п'яти років. Строк дії службового паспорта України може бути продовжений на строк до п'яти років Міністерством закордонних справ України, дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.

Отже, при дослідженні дипломатичного або службового паспорта нотаріусу слід приділити особливу увагу строку документа. Якщо строк закінчився і був продовжений, то слід пам'ятати, що продовження дипломатичних та службових паспортів здійснюється тільки Міністерством закордонних справ України, дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, а тому повинна бути наявною печатка однієї з цих організацій та підпис відповідної посадової особи. Видача таких паспортів здійснюється виключно Міністерством закордонних справ.

Якщо до нотаріуса звернувся іноземець, то встановити його особу можна за національним паспортом іноземного громадянина або за паспортом іноземця для виїзду за кордон.

До нотаріуса може звернутися не лише іноземний громадянин, але й особа без громадянства. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", особа без громадянства особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Згідно з положеннями зазначеного закону особи без громадянства також можуть отримувати посвідки на проживання в Україні, отже, їх особу можна встановлювати за такими посвідками. Необхідно мати на увазі, що згідно з п. З Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 року № 1074, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною. Тобто особа без громадянства повинна мати при собі паспортний документ, за яким можна встановити її особу. Згідно з наведеною нормою закону такий документ видається:

- уповноваженим органом іноземної держави;

- статутною організацією ООН.

Нотаріус не може вивчити внутрішнє законодавство всіх країн світу, тому при встановленні особи за іноземним паспортним документом йому необхідно звертати увагу на ті особливості, які визначені саме цими Правилами, а саме: видача документа повинна здійснюватися уповноваженим органом (наявність печатки, підпису посадової особи); якщо в документа є строк дії - то особа без громадянства має право звертатись за вчиненням нотаріальних дій тільки в межах строку дії паспортного документа.

Слід також зазначити, що особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні, може встановлюватися також за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон. Форма такого посвідчення та порядок його видачі регулюється Положенням "Про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1995 року № 610. Нотаріусу слід звернути увагу на особливості зазначеного документа:

- посвідчення являє собою зшиту в накидку спеціальними нитками обрізну книжечку розміром 88 * 125 міліметрів, що складається з обкладинки та 16 сторінок;

- усі сторінки посвідчення пронумеровані і на кожній з них зображено Державний Герб України, зроблено напис "Україна" і перфоровано серію та номер посвідчення;

- у верхній частині лицьового боку обкладинки надруковано "Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон", нижче- зображення Державного Герба України, під ним слово "Україна";

- на внутрішньому лівому боці обкладинки впоперек угорі надруковано "Україна", нижче зліва - "Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон" і під ними - місце для ідентифікатора особи пред'явника посвідчення. Справа - відомості про тип документа, код держави, номер посвідчення, прізвище, ім'я, дату народження, стать, місце народження і ідентифікаційний номер пред'явника посвідчення, дату видачі й орган, що видав посвідчення, дату закінчення строку дії посвідчення, а також відведено місце для підпису пред'явника посвідчення. У нижній частині - смужка на всю ширину сторінки для машинозчитуваної інформації;

- після відповідного заповнення внутрішній лівий бік обкладинки заклеюється плівкою;

- якщо цей документ пошкоджено, втрачено або закінчився строк його дії, особа без громадянства може отримати новий документ тільки в уповноважених на те органах на території України;

- друга і третя сторінки посвідчення призначені для відомостей про дітей, які є особами без громадянства і виїжджають за кордон разом з пред'явником посвідчення без документів для виїзду за кордон. Четверта сторінка -для особливих відміток. Сторінки з п'ятої по шістнадцяту призначені для проставлення віз і відміток щодо перетинання державного кордону пред'явником посвідчення;

- на прохання особи без громадянства на четверту сторінку посвідчення можуть бути внесені на підставі відповідних документів дані про місце проживання, номер телефону, групу крові та резус-фактор;

- усі друковані написи у посвідченні, а також відомості щодо його пред'явника виконуються українською і англійською мовами;

- внесення відомостей до посвідчення може здійснюватися шляхом вклеювання спеціальних аркушів;

- забороняється вносити до посвідчення записи, не передбачені законодавством України;

- термін дії посвідчення - три роки.

Встановлення особи, якій не виповнилося 16 років, здійснюється за свідоцтвом про народження. Враховуючи це, дослідження цього документа повинно відбуватися з урахуванням встановлених чинним законодавством вимог щодо порядку його складення. Згідно з нормами п. 8 Положення про свідоцтво про народження, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, до свідоцтва про народження заносяться прізвище, ім'я та по батькові; дата і місце народження дитини. Громадяни, у національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати у свідоцтві про народження дитини лише її прізвище та ім'я.

Свідоцтво про народження містить також:

а) відомості про:

запис у книзі актів громадянського стану про народження дитини, дату його складання та номер;

батьків народженого, їх громадянство і національність. У разі коли мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини провадиться за прізвищем матері, а ім'я, по батькові - за бажанням матері, запис про громадянство і національність батька - за громадянством і національністю матері;

місце реєстрації і дату видачі свідоцтва про народження;

орган, що видав свідоцтво про народження;

б) серію і номер свідоцтва про народження.

Вносити до свідоцтва про народження записи, не передбачені цим Положенням або іншими законодавчими актами України, заборонено.

Згідно з ч. З ст. 43 Закону України "Про нотаріат" посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. Таким чином, при встановленні особи ключовим питанням є те, яка саме нотаріальна дія підлягає вчиненню, а саме-чи посвідчується правочин. Для вчинення інших, ніж посвідчення правочину, нотаріальних дій (наприклад, засвідчення вірності копії), нотаріус може встановлювати особу також за такими документами:

- посвідчення водія;

- посвідчення особи моряка;

- посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни;

- посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи.

Зі змісту ст. 43 вбачається, що всі перелічені в ній документи є такими, що унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Водночас наведені посвідчення не можуть бути використані для встановлення особи при посвідченні правочинів. На нашу думку, вказана вимога пов'язується з тим, що посвідчення не належать до паспортних документів, які безпосередньо покликані підтверджувати особу і належність її до громадянства відповідної держави, а існують з іншою, спеціально визначеною метою (наприклад, посвідчення водія-для підтвердження права керування транспортними засобами, посвідчення за місцем роботи - факту зайняття певної посади тощо). Крім того, у вказаних документах не зазначаються деякі реквізити, що є важливими при посвідченні окремих правочинів (місце народження, факт перебування в зареєстрованому шлюбі та ін.), вони також не можуть підтверджувати реєстрацію місця проживання. З огляду на це, з вказаних документів не можна встановити обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, що є обов'язково необхідною умовою посвідчення будь-якого правочину (див. коментар до ст. 44 Закону України "Про нотаріат").

Відповідно до ч. 6 глави 3 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати правочин і заяву або інший документ підписує інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Вказане положення уточнює і доповнює норму ст. 43 Закону України "Про нотаріат". Так, нотаріус зобов'язаний встановити особу всіх учасників нотаріальної дії, які особисто присутні при її вчиненні. Це стосується уповноважених представників, свідків, осіб, які підписують документ замість іншої, особи тощо. Поряд із цим важливим доповненням зазначеної норми Порядку повинен стати також випадок вчинення нотаріальної дії неписьменною особою, а не тільки тією, що не може особисто поставити підпис внаслідок фізичної вади або хвороби. Викликає також зауваження використання терміна "громадянин", а не "фізична особа".