Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті - Гаркуша Н.М. - 4.2. Оцінювання ступеня досягнення мети

Оцінити ступінь досягнення мети можна лише за допомогою відповідного критерію. Критерій, з одного боку, має адекватно відображати ступінь досягнення мети (всі основні аспекти), а з іншого - бути вимірним. Зокрема, це може бути кількісний показник, що характеризує економічну ефективність діяльності підприємства. Це також може бути критерій, що дає змогу використовувати для отримання кількісної оцінки якісну оцінку стану об'єкта. Це може бути інформація, що дає змогу проранжувати стани об'єкта за перевагою.

Так, якщо метою є скорочення кількості автомобільних катастроф за рахунок введення ременів безпеки, то критерій "кількість розбитих автомобілів у рік" адекватно не відображатиме ступінь досягнення цієї мети, оскільки важко відмежувати дію цього чинника від інших, що також впливають на дорожньо-транспортні події. Якщо метою є скорочення терміну окупності проекту порівняно з прийнятим у бізнес-плані, то критерієм буде скорочення терміну введення об'єкта в дію порівняно з раніше наміченим. Якщо метою банку є залучення нових вкладників, то критерієм може служити число привернутих вкладників за минулий квартал і т. ін.

Багато критеріїв, які використовуються для оцінювання ступеня досягнення мети, мають об'єктивний характер: існує зрозуміла шкала і рівень значення критерію визначається однозначно.

Щоб система цілей, сформована організацією, була вимірною, необхідно, щоб існував набір критеріїв, а для кожного критерію - відповідна йому шкала, які надають можливість визначити ступінь досягнення кожної з цілей. Тільки за наявності такої системи критеріїв і шкал, а також коефіцієнтів, що дозволяють оцінити порівняльну важливість різних цілей, а отже, і відповідних їм критеріїв, можна ефективно здійснювати процес управління.

Проте у певних випадках можна лише скористатися суб'єктивними критеріями, які відповідають системам цінності управлінця (ОПР). Наприклад, якщо бізнесмен ставить мету істотно збільшити прибуток, то для одного істотне збільшення прибутку - 100 тис. дол., а для іншого - 100 млн дол. Або, скажімо, для мети "підвищити престиж організації" оцінити ступінь цього досягнення можна лише ввівши спеціально розроблену шкалу, яка відповідатиме системі цінностей ОПР і матиме вербально-числовий характер. Відповідна шкала може, наприклад, містити такі градації, як "украй низький престиж" або "всесвітня популярність продукції організації" і т. ін., за якими стоять кількісні значення градацій.

4.3. Програмно-цільове управління, його сутність і характеристика

Поняття сутності комплексної цільової програми.

Програмно-цільове управління - один із видів управління, в основі якого лежить орієнтація діяльності на досягнення цілей, передбачених програмою. При програмному управлінні в основу ставиться не організаційна структура, що склалася, а управління елементами програми, програмними діями.

Основу програмно-цільового управління становить розробка комплексної цільової програми. Будь-яка комплексна цільова програма характеризується такими ознаками.

1. Наявність мети.

Важливою характеристикою комплексної програми є чітка цільова установка. Визначити мету для вирішення проблеми досить складно, особливо при розробці комплексної програми, оскільки вона розрахована на вирішення багатьох проблем протягом тривалого періоду.

2. Наявність ресурсів.

Для реалізації будь-якої програми потрібні певні ресурси: матеріальні, трудові і фінансові. Тому другою характеристикою програми є кількісне визначення ресурсів для здійснення кожної мети і підцілі з розподілом на періоди протягом загального терміну виконання програми. Окрім цього в окремих випадках виникає необхідність визначення природних ресурсів, потужностей будівельних організацій, транспортної системи, наукового потенціалу.

3. Обмеження ресурсів.

Третьою характеристикою програми є обмеження ресурсів. Тільки в окремих випадках певний ресурс може бути використаний у будь-якій кількості. Це зумовлює послідовний підхід до розробки програми. Після розрахунку потреби ресурсів і встановлення обмежень виявляють дефіцит ресурсів. Для його уникнення переглядають нормативи споживання, розробку заходів щодо економії ресурсів, заміну одного виду ресурсів іншим, застосовують часткову зміну цілей програми. До речі, такі заходи щодо зменшення потреби в ресурсах доцільні і в умовах бездефіцитності ресурсів.

4. Поділ програми на підпрограми.

Четвертою характеристикою є поділ генеральної програми на складові - підпрограми. Комплексний характер програми викликає потребу здійснення технічних, економічних, ідеологічних, екологічних, правових та інших заходів. Перелік цих заходів щодо кожного напряму створює підпрограми, які, у свою чергу, також складаються з підпрограм нижчого порядку.

Таким чином, обов'язковими ознаками цільової комплексної програми є наявність сформульованих цілей, розрахунок необхідних ресурсів та їх джерел, урахування обмежень ресурсів і розчленування програми на підпрограми.

4.3. Програмно-цільове управління, його сутність і характеристика
Поняття сутності комплексної цільової програми.
Складові формування комплексної програми.
Розділ 5. АНАЛІЗ ВАРІАНТІВ І ПІДГОТОВКА ПРОЕКТІВ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
5.1. Виявлення і вивчення альтернатив управлінських рішень
Фактори впливу на ухвалення управлінських рішень
Теорії ухвалення рішень
5.2. Форми розробки управлінських рішень
5.3. Форми реалізації управлінських рішень
Частина ІІ. МЕТОДИ І МОДЕЛІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru