Право Європейського Союзу - Муравйов В.І. - 3.3. Європейський кооператив

(Франц. Societe europeenne, англ. European Company) - ще одна наднаціональна організаційно-правова форма в корпоративному праві ЄС. На її узгодження державам-членам знадобилось понад 30 років. У результаті складних переговорів у 2001 р. Рада ЄС прийняла Регламент № 2157/2001 про статут Європейського товариства, який набув чинності з жовтня 2004 р. разом з Директивою Ради 2001/86 про участь в управлінні Європейським товариством найманих працівників, яка доповнює цей регламент. Останній ввів в обіг принципово нову організаційно-правову форму юридичної особи. Відповідно до його положень європейська компанія є відкритим акціонерним товариством, що регулюється спільно правом ЄС і національним правом держав-членів.

Згідно зі ст. 1 Регламенту Європейське товариство (ЄТ) - це відкрите акціонерне товариство, статутний капітал якого розподілений на певну кількість акцій. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями компанії лише у розмірі вартості своїх акцій.

Європейське товариство є торговою компанією, то має власну правосуб'єктність. Ця організаційно-правова форма розрахована на великі підприємства, про що свідчить мінімальний статутний капітал 120 тис. євро (п. 2. ст. 4).

Загалом Регламент № 2157/2001 має рамковий характер та містить лише три великі розділи. Перший з них (статті 1-14) включає положення про створення і реєстрацію ЄТ, мінімальний статутний фонд і перенесення місцезнаходження. Другий розділ (статті 38-60) детально визначає окремі способи створення ЄТ. Третій розділ (статті 38-60) встановлює єдині рамки для регулювання організаційної структури ЄТ. Окремо врегульовані питання річної та консолідованої звітності (статті 61, 62), а також питання про припинення, ліквідацію і неплатоспроможність ЄТ.

Решту важливих питань діяльності ЄТ (зокрема, внесення статутного капіталу, повноваження членів правління, порядок проведення загальних зборів акціонерів та ухвалення ними рішень, а також вирішення проблем оподаткування, захисту інтелектуальної власності, банкрутства, конкуренції тощо) Регламент залишає для врегулювання національним правом. Ним виступає право держави, в якій ЄТ має своє місцезнаходження. Якщо національне право не містить спеціальних норм, які регулюють діяльність ЄТ, застосовуються норми, що належать до звичайних акціонерних товариств. При цьому ст. 9 Регламенту визначає таку ієрархію нормативних актів, що регулюють діяльність ЄТ: 1) власне сам регламент; 2) статут товариства - у випадках, передбачених Регламентом; 3) норми національного права, прийняті спеціально для європейських товариств; 4) норми національного акціонерного права; 5) норми статуту ЄТ у випадку, якщо національне право відсилає до статуту акціонерного товариства.

У цілому запровадження такої організаційно-правової форми, як ЄТ, мало на меті надати національним компаніям більше можливостей для інтеграції і реструктуризації. Це має дозволити їм уникнути колізій між нормами національного законодавства держав-членів, оскільки в рамках ЄТ їх діяльність регулюватиметься єдиним європейським правом, за винятком вищезазначених питань, які все ще залишаються у віданні національного законодавства. При цьому за відсутності відповідних норм у праві Євросоюзу стосовно ЄТ діє лише законодавство тієї держави-члена, в якій зареєстроване таке товариство, а не законодавство держав-членів, в яких зареєстровані засновники ЄТ.

Учасниками ЄТ можуть бути тільки юридичні особи, які створені відповідно до законодавства будь-якої держави-члена і мають юридичну адресу і центральне управління на території ЄС, причому відкриті акціонерні товариства можуть трансформуватися в ЄТ напряму. Питання про допуск до участі в ЄТ компанії, яка не має центрального управління на території ЄС, але створена відповідно до права держави-члена і має "тривалі фактичні зв'язки з економікою однієї з держав-членів", залишається на вирішення національного законодавства (п. 2 ст. 5 Регламенту).

Для надання акціонерному товариству європейського характеру його засновники повинні бути зареєстровані принаймні у двох різних державах-членах або протягом двох років мати дочірнє товариство чи філіал в іншій державі-члені.

Регламент (ст. 2) передбачає такі способи створення ЄТ: 1) злиття акціонерних товариств; 2) створення холдингу; 3) створення юридичними особами спільної дочірньої компанії; 4) перетворення акціонерного товариства в ЄТ.

Надзвичайно важливе значення мають положення Регламенту про структуру органів управління товариством. Досягнутий компроміс полягає в тому, що засновники ЄТ можуть самі обирати вид внутрішньої організації товариства: дворівневий (наглядова рада і рада керуючих; див. ст. 39,40) чи однорівневий (адміністративна рада; див. статті 43-45). Саме розбіжності щодо цього питання свого часу завадили прийняттю проекту П'ятої директиви.

Однією з найважливіших особливостей ЄТ є можливість перенесення його центрального управління з однієї держави-члена в іншу без ліквідації компанії в державі первинної реєстрації і без утворення нової юридичної особи. За дотримання встановлених у Регламенті вимог (ст. 8) таке перенесення здійснюється в порядку повідомлення.

За підрахунками Єврокомісії Регламент про статут ЄТ має сприяти заощадженню для великих і середніх компаній ЄС десятків мільярдів євро. Адже цей документ відкриває перед ними можливість проводити реструктуризацію бізнесу шляхом створення на місці безлічі формально самостійних юридичних осіб за національним правом різних держав-членів. Регламент разом із Директивою про участь працівників в управлінні товариством надають європейському бізнесу рішення, що дозволяють подолати істотні відмінності між національним законодавством різних країн, зокрема в питаннях внутрішньої структури акціонерних компаній і участі найманих працівників в управлінні.

Таким чином, завдяки появі такої наднаціональної організаційно-правової форми, як ЄТ, компанії Євросоюзу вперше отримали можливість безперешкодного транскордонного злиття і переміщення по території об'єднання, що стало вагомим кроком у зміцненні єдиного економічного простору в рамках ЄС.

У перспективі український бізнес дедалі частіше матиме справу з Європейськими товариствами. Але Регламент № 2157/2001 представляє для нього інтерес і в іншому плані: діючи через дочірні компанії, що зареєстровані і діють у будь-якій з країн ЄС, він, у принципі, також отримує можливість підключитися до заснування ЄТ.

3.3. Європейський кооператив

(Лат. Societas Cooperativa Europea, SCE) - ще один вид наднаціональних товариств ЄС, передбачений прийнятим з метою врахування інтересів кооперативного руху Регламентом про Європейський кооператив № 1435/2003. Він доповнюється Директивою № 1435/2003 про участь працівників в управлінні Європейським кооперативом (ЄК).

Згідно з п. 3 ст. 1 Регламенту основною метою ЄК є задоволення потреб його учасників та сприяння їх господарській чи соціальній діяльності.

Засновниками ЄК можуть виступати: 1) фізичні особи; 2) фізичні особи і створені в ЄС компанії будь-якої організаційно-правової форми, в тому числі юридичні особи публічного права; юридичні особи. В перших двох випадках засновників повинно бути не менше п'яти, в останньому - достатньо двох засновників, які в кожному випадку повинні бути принаймні з двох держав-членів.

За своєю природою ЄК є товариством, статутний капітал якого поділений на вклади. Якщо статут ЄК не передбачає інше, відповідальність його учасників обмежена їх вкладами. ЄК має правосуб'єктність.

Положення про статутний капітал ЄК досить детально визначені в статтях 3, 4 Регламенту. Мінімальний статутний капітал ЄК повинен становити 30 тисяч євро.

Положення про місцезнаходження ЄК визначені в статтях 6, 7 і є подібними до відповідних положень Регламенту про ЄТ.

Крім уже наявних форм наднаціональних компаній, Єврокомісія розробила декілька нових видів наднаціональних правових утворень, діяльність яких має сприяти реалізації завдань Євросоюзу як у галузі розвитку торгівлі, так і в галузі соціальної політики. Йдеться про розроблені проекти статутів таких юридичних осіб, як Європейська асоціація та Європейське товариство взаємного кредитування. Готується також проект Європейського приватного товариства - наднаціональної організаційно-правової форми для малого й середнього бізнесу. Однак, з огляду на попередню практику розробки нових наднаціональних компаній можна прогнозувати, що узгодження та запровадження зазначених проектів потребуватиме значних зусиль та тривалого часу.