Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - Розділ 1. Національні інтереси як фундаментальний елемент безпеки

1.1. Актуальність проблематики

З початком третього тисячоліття провідні держави світу помітно активізувалися у виробленні взаємоприйнятних схем розвитку глобального процесу інтеграції, що включають як формування нових центрів геополітичного і геоекономічного впливу, так і моделі регіональної взаємодії та співробітництва, адже геополітика дедалі виразніше стає важливим складником фундаментальних основ міжнародних політичних відносин як у глобальному, так і в регіональному значеннях.

Формування міждержавних, блокових та міжблокових взаємозв'язків здійснюється завдяки значному впливу на цей процес геополітичних міркувань та національних інтересів кожної з причетних до цього держав. Природно, що блокові та міжблокові взаємозв'язки не можуть не враховувати і окремі держави, особливо при розробленні та реалізації власних зовнішньополітичних концепцій і доктрин.

Геополітичні чинники активно й безпосередньо впливають на характер національних інтересів країни, вступають із ними у взаємодію. Усвідомлення національних інтересів, глибоке їх розуміння та зведення до злагодженої несуперечливої системи мусить здійснюватися за умови обов'язкового урахування сучасної геополітичної ситуації. Лише у такому разі можливе чітке визначення національно-державних цілей, обґрунтування пріоритетних завдань, досягнення правильного співвідношення питань стратегії і тактики у межах обраного політичного курсу.

У цьому процесі Україна, як молода незалежна держава, прагне до створення стабільної системи міжнародного регіонального співробітництва - системи, що здатна забезпечити її політичну й економічну безпеку. Таке прагнення не тільки стимулює інтеграцію України у світове співтовариство за рахунок розширення міжнародних контактів, але й сприяє зростанню її впливу у різних регіонах, надає динаміки розвиткові торговельно-економічних зв'язків і виробничої кооперації, визначає пошук перспективних ринків збуту.

Геополітичне значення виникнення у Європі нової держави під назвою Україна важко переоцінити. Розміри її території, чисельність населення, значний промисловий, науковий та інтелектуальний потенціали, природні багатства - усе це вже зараз примушує сприймати Україну як значну європейську державу. Крім того, саме її розташування виняткове вигідне, оскільки робить країну ключовим субрегіоном, що з'єднує своїми транспортними артеріями Захід і Схід, Північ і Південь континенту. Незамерзаючі чорноморські порти утворюють сприятливі умови для безпосередніх зв'язків з країнами інших континентів.

Європейська природа Української держави зумовлена її історією та геопо-літичним розташуванням. Століття існування України у складі євразійської імперської системи виявилися неспроможними винищити природну фундаментальну ознаку української нації. У зв'язку з цим стратегічним напрямом української зовнішньої політики на найближче десятиліття стає активна, цілеспрямована інтеграція України в європейську спільноту. Шлях до Європи є для України також і шляхом зміцнення її незалежності.

Проголошена Україною мета - стати міцною, незалежною, демократичною, без'ядерною державою не тільки не суперечить принципам побудови нової Європи, але й навпаки, з урахуванням зазначених її геополітичних характеристик, найкращим чином узгоджуватиметься з ними. Розбудова української державності та системи її національної безпеки, включаючи побудову нових Збройних сил, зміцнення кордонів, забезпечення внутрішньої безпеки, впровадження ефективного митного режиму, твердої національної валюти й фінансово-кредитної системи тощо, здійснюється із урахуванням національних інтересів інших держав, передусім держав першого та другого порядку.

Здобуття Україною політичної незалежності є, беззаперечно, позитивним чинником, що істотно покращує геополітичну ситуацію в європейському регіоні, надає їй більшої стабільності та врівноваженості. Зміцнення молодої держави не пов'язане з виникненням загроз для будь-якої із сусідніх країн, а для деяких - стає гарантом незворотності змін на найкраще у їхній власній долі.

Усвідомлення національних інтересів України надзвичайно важливе не тільки для проведення послідовної і цілеспрямованої політики у відносинах з іншими країнами, а й для вироблення відповідної стратегії розвитку власної державності.

Науковий підхід до визначення національних інтересів Української держави передбачає послідовне врахування істотних обставин розвитку української нації у процесі її генезису і до сьогодення. Таким чином сучасну українську націю можна трактувати у двох значеннях: у широкому розумінні - як відкриту поліетнічну спільноту, що історично склалася на території власне України і усвідомлює себе як український народ, як спільнота українських громадян, що аж ніяк не суперечить більш вузькому розумінню української нації як етнічно однорідної спільноти осіб української національності, які проживають на території України та поза її межами.

Перше віддзеркалює переважно сферу відносин державності й громадянства, друге - походження, виховання, культуру. При з'ясуванні конкретних національних інтересів мають братися до уваги обидва значення.