Профілактика злочинів - Джужа О.М. - Особлива частина

Розділ 8. Профілактика злочинів, що вчиняються неповнолітніми

8.1. Стан і тенденції злочинів, що вчиняються неповнолітніми

Проблема профілактики злочинності неповнолітніх завжди була і є актуальною. Від того, як здійснюються заходи з недопущення злочинів дітей, залежить стан і тенденції злочинності у майбутньому. До цього виду злочинності належать кримінально карані діяння, вчинені особами у віці від 14 до 18 років1.

Кризові процеси, що відбуваються в державі, сприяли зміні суспільних цінностей, значному розшаруванню населення за рівнем доходів і зумовили "соціальну дезорієнтацію" населення. За таких обставин певна частина неповнолітніх зробила свій "вибір" - порушення закону. Протягом 2009 р. питома вага скоєних злочинів неповнолітніми становила 56,4%, тобто молодими людьми в Україні скоюється більш як половина усіх злочинів.

Динаміка злочинності неповнолітніх має певні особливості. По-перше, протягом 70-х років, як свідчать статистичні дані, відбувається її поступове зростання та певна стабілізація - до початку 80-х років. По-друге, починаючи з 1988 р. збільшується кількість злочинів: якщо у 1987 р. їх було 20 723, то у 1988 р.- 29 334 (+ 41,6%), у 1989 р.- 35 655 (+21,6%), у 1990 р.- 36 601 (+ 11,0%)'. По-третє, починаючи з 90-х років, у структурі злочинності відбулися кардинальні зміни : до 1989 р. близько 23% від загальної маси злочинів становили хуліганство та насильницькі злочини, 13% - корисливі та корисливо-насильницькі злочини.

Злочинність неповнолітніх зростала протягом 1986-1996 років непропорційно до кількості підлітково-юнацького населення держави. За даними статистики, приріст злочинності серед них значно випереджав зростання підлітково-юнацької вікової групи: якщо перша збільшилася приблизно у два рази, то друга зменшилася на 15-20%, тобто значна частка підлітків втягується у злочинну діяльність. Звідси - велика вірогідність рецидиву. Не дивно, що за останні 15 років середній вік осіб, що неодноразово вчиняли злочини, знизився на 3-4 роки.

Разом зі змінами в суспільстві змінюється і якісний склад злочинів. Злочини корисливо-насильницької спрямованості, починаючи з 1993 р., становлять понад 23% від загального числа зареєстрованих, їх кількість збільшилася у дев'ять разів, зокрема грабежів з метою заволодіння індивідуальним майном громадян - в 11 разів. І сьогодні вчинення грабежу є одним з найбільш розповсюджених злочинів - протягом 2009 р. було вчинено 2451 злочин (13,5%). Тенденція до зростання характерна й для інших видів злочинів зазначеної групи, але їх темпи були значно нижчі. Наприклад, кількість розбійних нападів з метою заволодіння майном громадян збільшилася у 5,6 раза, грабежів з метою заволодіння майном -у 4,5 раза, розбійних нападів - у 4,8 раза.

Протягом 2007-20091 років на території України спостерігається поступове зменшення кількості злочинів, що вчиняються неповнолітніми та молоддю (-11,4%). Проте рівень злочинів, що вчиняються неповнолітніми та молоддю, залишається доволі високим. Динаміка злочинів, що були вчинені неповнолітніми протягом 2008 (15 846) та 2009 (15 445) років зменшилася на 2,5%. Неповнолітніми вчиняються злочини загальнокримінальної спрямованості: у 2008 р. - 15 707, у 2009 р.- 15 354, динаміка (порівняно з 2008 - 2,2%). Серед учинених злочинів за цей період особливо тяжкі злочини становлять 8,8% (у 2009 р. було вчинено - 8083 (динаміка злочинів порівняно з 2008 р.- 0,8%)).

Число молодих, що скоїли злочини у період з 2007 по 2009 роки, зменшилося в 1,6 раза (особами у віці від 14 до 18 років у 2007 р. було вчинено - 18 963, 2008 р.- 115 846 (динаміка - 16,4%), 2009 р.- 12 596 злочинів (динаміка - 4,3%)). Питома вага неповнолітніх у структурі осіб, що вчинили злочини - у 2007 р - 6,2%, у 2008 р.-6,5%, у 2009 р.- 6,1%.

Багато злочинів неповнолітніми вчинювалися у громадських місцях. Особи, що їх скоїли, ніде не працювали і не навчалися: на момент скоєння злочину у 2008 р - 138 915, у 2009 р - 143 252 (динаміка 3,1%), які раніше вчиняли злочини - у 2008 р.- 46 177, у 2009 р.- 49 422 (динаміка 7,0%). Очевидною є тенденція включення у злочинну діяльність нових осіб через механізм соціальної дезадаптації.

Викликає занепокоєння стан жіночої злочинності молоді - протягом 2008, 2009 років відбулося зростання частки злочинів, що ними вчиняються у структурі злочинності - з 13,2% (2008 р.) до 13,7% (2009 р.). З них жінок - у 2008 р.- 27419, у 2009 р.- 29065 (динаміка +6,0%).

Разом зі змінами в суспільстві змінюється і якісний склад злочинів. Злочини, що пов'язані з вживанням наркотичних засобів у громадських місцях у 2008 році, складають понад 16%, у 2009 році -14,6% від загального числа зареєстрованих - їх динаміка становить 4,8%. Серед злочинів, що були вчинені у громадських місцях, було вчинено тяжких і особливо тяжких у 2007 р.- 22 553, у 2008 р.-20 107 (динаміка - 10,8%), у 2009 р.- 18 366 (динаміка - 8,7%), питома вага у структурі зареєстрованих злочині у 2008 р.- 16,8%, у 2009 р.- 13,2%.

Протягом 2007 р. вчинено - 37 028 злочинів, 2008 р. на вулицях, площах, скверах, в парках - 35454 (динаміка - 4,3%), у 2009 р.- 35 625 (динаміка 0,5%), питома вага до вчинених злочинів у громадських місцях у 2007 р.- 65,0%, 2008 р.- 64,0%, у 2009 р.-61,4%'.

Тяжких і особливо тяжких злочинів у 2007 р - 17 567, у 2008 р.-15459 (динаміка - 12,0%), у 2009 р.- 14 131 (динаміка - 8,6%), питома вага до вчинених злочинів у громадських місцях у 2007 р.-77,9%, у 2008 р- 76,9%, у 2009 р.- 76,9%.

Протягом останніх років (2008, 2009) зменшується кількість злочинів, вчинених неповнолітніми. Злочинність неповнолітніх за ці роки скоротилася на 2,5%. Ними скоєно 36 576 злочинів. Питома вага підліткової злочинності залишилася майже на рівні 1998 р. і становить 11,7%. У Київській, Кіровоградській, Луганській, Рівненській та Чернівецькій областях ними скоєно кожний сьомий злочин, а в цілому по Україні - майже кожний дев'ятий.

Більше половини злочинів скоюються неповнолітніми вперше -54%, кожен третій злочин скоюється особами, які раніше були засуджені, 2,5% - вчиняються особами, які були визнані судом особливо небезпечними рецидивістами. До середини 90-х років найбільш типовим місцем скоєння злочинів були райони мешкання, навчання, праці. Сьогодні кожен третій злочин скоюється в місцях проведення дозвілля, найчастіше - в інших районах або сусідніх населених пунктах. Зростає частка злочинів, що скоюються у чужих помешканнях, гуртожитках та інших приміщеннях, у транспорті. Кожне друге пограбування та розбійний напад з метою заволодіння майном громадян вчинюється на вулицях, площах, у парках та скверах у вечірній і нічний час. Поширені також розбійні напади на водіїв таксі та власників автотранспорту, вчинені на дорогах, напади на громадян з проникненням до їх житла.

Найчастіше неповнолітні скоюють злочини у вільний від навчання час (з 15.00 до 24.00), причому "пік" злочинних проявів припадає на 20.00-23.00. До 7% злочинів скоюються у навчальний час, коли підлітки повинні бути на заняттях; до 10% - в період виробничої практики та ін. При цьому 18-20% злочинів скоюються у вихідні та святкові дні. Протягом року "пік" злочинних проявів припадає на канікули, що пов'язано з послабленням соціального контролю за неповнолітніми.

Варто зазначити, що кримінальною міліцією у справах дітей здійснюється контроль за поведінкою майже 51 тис. правопорушників, які перебувають на обліку. За перше півріччя 2010 р. серед них зменшилася злочинність на 3,0% (з 20937 до 20307), у т. ч. по лінії карного розшуку - на 2,6% (з 19 559 до 19 044). У цілому по Україні кількість тяжких злочинів, скоєних неповнолітніми та за їх участю, зменшилася на 6,9% (з 11 113 до 100347), у т. ч. умисних тяжких тілесних ушкоджень - на 19,7% (з 206 до 163). На 2,4% (з 1353 до 1325) зменшилася кількість грабежів; на 1,4% (з 495 до 488) розбійних нападів. Зниження рівня злочинності неповнолітніх відбулося в 15 областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, на Одеській і Львівській залізницях, у т. ч. на території Донецької (-14,9%), Івано-Франківської (-33,0%), Чернівецької (-13,4%) областей, м. Києва (-16,9%), М.Севастополя (-16,1%), в Криму (-22,5%) та на Львівській залізниці (-33,3%). 315017 до 14373 (-4,3%) зменшилося число неповнолітніх, які брали участь у вчиненні злочинів .

Більшість дорослих, які брали участь у злочинній діяльності разом з підлітками, тільки недавно самі досягли повноліття. Але в 22,3% різниця у віці між ними сягає 8-10 років. Ця категорія дорослих втягувала неповнолітніх, як правило, до професійної злочинної діяльності. Маючи тривалий кримінальний стаж (8-14 років), вони особливо активно втягували неповнолітніх у злочинний спосіб життя. Найпоширеніший спосіб - це роль організатора або підмовника. Дорослий злочинець, зазвичай, розробляє план і способи скоєння злочину, збуту награбованого, інструктує групу, як "замести сліди". Але сам безпосередньої участі у злочині не бере, аби ухилитися від кримінальної відповідальності. Дорослим членам злочинної групи вигідно втягувати до її складу неповнолітнього, якому доручають виконання завдань, що менш усього можуть привернути увагу правоохоронних органів, а також, у разі провалу, щоб він узяв на себе відповідальність. Інколи підлітків використовують для зберігання знарядь злочинів, награбованого майна тощо.

Аналіз динаміки злочинності неповнолітніх дає змогу виділити низку важливих у кримінологічному плані обставин: а) відбувалось зростання злочинності неповнолітніх на 16,3% кожних п'ять років; б) зростання злочинності серед неповнолітніх відбувалось водночас із її збільшенням у цілому; в) при цьому треба робити поправку на значну латентність цих злочинів.

У процесі дослідження злочинності неповнолітніх були виявлені певні закономірності. Так, ці злочини охоплюють групу найбільш суспільно небезпечних діянь, що посягають на життя і здоров'я громадян та власність. Зв'язок злочинності неповнолітніх та дорослих осіб має двосторонній характер. Злочинність неповнолітніх "плавно" переходить у молодіжну. Характер зв'язку злочинності неповнолітніх з іншими віковими групами змінюється залежно від виду посягань: загальнокримінальна злочинність неповнолітніх тісніше пов'язана з корисливою злочинністю молоді та дорослих, ніж із насильницькою. Це можна пояснити тим, що насильницька злочинність виявляється у них в різних сферах життєдіяльності: у неповнолітніх - це дозвілля, у дорослих - побут або виробництво.

Втім, найбільш небезпечною тенденцією у злочинності неповнолітніх є збільшення випадків учинення корисливих злочинів із застосуванням насилля. Часто крадіжки переростають у грабіж чи у розбійний напад. Предметом усіх видів корисливо-насильницьких злочинів проти власності, як правило, є товари підвищеного попиту, які досить легко реалізуються, гроші та коштовності, предмети антикваріату, вироби з хутра та шкіри, відео- та радіоапаратура, комп'ютерна техніка, мобільні телефони, транспортні засоби.

Для злочинності неповнолітніх нині найбільш поширеним є пограбування. Але й збільшується кількість розбійних нападів, і якщо темпи зростання всіх видів корисливо-насильницьких злочинів становлять близько 50%, то розбійні напади на громадян збільшилися більш ніж на 50%.

Темпи зростання викрадення транспортних засобів з використанням насильства за останні два роки зменшилися на 8,9%.

Небезпечною тенденцією є формування антисуспільної спрямованості дій і поведінки неповнолітніх. На думку деяких учених, антисуспільна спрямованість може гальмувати соціалізацію молодої людини та призвести до протиправної поведінки і входження її до злочинної групи. Особливістю злочинності неповнолітніх є вчинення злочинів у складі групи. Сьогодні при вчиненні злочинів неповнолітніх зросла їх суспільна небезпека, оскільки члени злочинних груп надають один одному психологічну підтримку, кожен почуває себе у групі більш упевнено, а це, у свою чергу: сприяє прийняттю рішень про вчинення більш тяжких злочинів. У групі швидше йде процес передачі кримінального досвіду: якщо ним володіє один член групи, то незабаром його використовують інші. Зростає жорстокість при скоєнні злочинів насильницької спрямованості. При розбійних нападах на житло злочинці використовують вогнепальну та холодну зброю, потерпілим завдаються тяжкі тілесні ушкодження, чиниться психологічне насильство.

Відомо, що джерелами формування кримінальних груп підлітків є: сімейне неблагополуччя, незадовільний стан у первинному навчальному колективі, заформалізованість виховної роботи з ними. Все це вони прагнуть компенсувати вільною поведінкою "на вулиці" у середовищі таких же відкинутих однолітків. Це пов'язано з їх психофізіологічними властивостями. Підліток, особливо соціально неблагополучний, завжди відчуває потяг до сили, а об'єднання в групи це почуття посилює. Значну роль при цьому відіграють так звані "тусовки", де гуртуються кримінальні групи. В останні роки "тусовки" переродилися на своєрідні "клуби за кримінальними інтересами", школи з підвищення "кримінальної майстерності". Якщо раніше для "тусовок" вибирали такі місця, як підвали, горища, під'їзди, нежилі будівлі, то тепер молодь гуляє на дискотеках, в кафе, ресторанах, казино. Показовий склад "тусовщиків": кожний третій не має батька або не мешкає з сім'єю, у кожного десятого немає матері, кожний третій стоїть на обліку в службі у справах дітей.

Більшість таких підлітків вживає алкоголь, токсичні чи наркотичні речовини. Найбільш значимі для них такі цінності, як: гроші, секс, автомашини, "красиве життя". Отже, "тусовка" відіграє неабияку роль у психологічній підготовці підлітків до кримінальної діяльності.

Сферою спілкування й місцем виявлення активності підлітка стає група, норми і цінності якої формуються за межами соціально значущої діяльності, які стимулюють асоціальну поведінку (паління, вживання спиртних напоїв, нецензурна лайка, притиснення слабких), що в результаті є підґрунтям для скоєння злочинів. Не дати такій групі перерости у кримінальну - важливе завдання профілактичної роботи.

Злочинні групи неповнолітніх, члени яких відчувають психологічну та моральну підтримку один одного, найчастіше скоюють зухвалі пограбування, розбійні напади, групові зґвалтування, цинічні хуліганські дії. Чим довше такі групи діють безкарно, тим більш тяжкі злочини вони вчиняють. Групи, що склалися на антисуспільній основі, належать до числа тих спільнот, стосунки між учасниками яких виникають не стільки на базі спільних симпатій, скільки єдності кримінальних інтересів та взаємопідтримки у злочинній діяльності. Остання в цих групах набуває оманливої романтики, має емоційно насичені атрибути (нанесення татуїровок, вміння володіти жаргоном, специфічні клятви, клички тощо). Вплив криміногенної групи на її учасників дуже великий. Не тільки через привабливість внутрішнього життя, а й через серйозну загрозу покарання за відступництво. Роль пресингу настільки значна, що треба мати мужність, щоб за своєю волею залишити таку групу.

Особливу небезпеку становлять так звані неформальні групи неповнолітніх з антигромадською поведінкою. Це об'єднання юнаків і дівчат, які в минулому, як правило, були позбавлені нагляду сім'ї, їх зближення в рамках такої групи відбувається дуже швидко, оскільки вони становлять один для одного соціальну та психологічну цінність. Згуртованість та постійне спілкування дозволяють їм встояти перед суспільством, яке вони сприймають ворожим і чужим. Вплив групи великий - її члени перебувають у повсякденному спілкуванні, між ними виникають відносини, основані на почуттях, а їх ставлення один до одного та оцінка різноманітних соціальних явищ неминуче виявляються в емоційній формі. Настрої та погляди, які панують у групі, передаються її однодумцям. Тому зрозумілою є інтенсивність негативного впливу на особу з боку мікросередовища, який охоплює не тільки розум і вольову сферу молодої людини, але й її почуття.

Підвищені імпульсивність і ситуативність групових злочинів, що скоюються неповнолітніми, обтяжують їх наслідки. Легкість швидкого неформального об'єднання, звичка до групового спілкування, підвищений інтерес до конфліктних ситуацій, потреба в самореалізації, прагнення до оригінальності, нестійкість ідейних, моральних та правових переконань надзвичайно збільшують небезпечність протиправних антигромадських дій неповнолітніх.

Частка групових злочинів серед неповнолітніх у 3-4 рази більша від аналогічного показника дорослої злочинності і досягає 80% у загальній злочинності молоді. Питома вага групової злочинності вища при вчиненні крадіжок, грабежів, розбійних нападів, зґвалтувань, нижча - при умисних убивствах та тяжких тілесних ушкодженнях. У груповій злочинності неповнолітніх переважають нестійкі, короткочасні об'єднання. Але, за нашими підрахунками, майже половину з них можна оцінити як такі, що орієнтовані та тривалу діяльність. Злочинна діяльність групи стає тривалішою як за часом (не завжди всі учасники групи діють одночасно), так і у просторі (учасники групи діють самостійно в різних місцях); зросли можливості приховування злочинів та слідів, захисту їхніх членів групи від правоохоронних органів, надання допомоги затриманим. Загальною закономірністю таких груп є постійний розвиток від первинного об'єднання (типу випадкових груп) до груп більш високого рівня (організованих угруповань та злочинних організацій). При довгостроковому функціонуванні група набуває все більшої організованості, її злочинна діяльність стає більш суспільно небезпечною. На окремих етапах розвиток злочинної групи може припинятися або сповільнюватися. Діяльність такої групи припиняється у разі викриття та арешту її учасників або коли більшість учасників виходить із групи у зв'язку з виїздом в іншу місцевість.

Останнім часом відбувається процес зміцнення груп неповнолітніх з протиправною поведінкою. Приблизно 40% з них мають різновіковий, змішаний склад учасників, що посилює орієнтацію на тривалу злочинну діяльність. Майже 2/3 злочинних груп існували до трьох місяців, від трьох до одного року - 1/4, а понад один рік тільки 6%. Більшість груп існує від одного до шести місяців. Але за цей період вони встигають вчинити в середньому сім злочинів на групу, поки не розпочнеться їх переслідування правоохоронними органами. Притягнення до кримінальної відповідальності може привести до розпаду лише частини таких груп (члени яких заарештовані, направлені у спеціальні навчальні заклади).

Формуванню злочинних груп неповнолітніх передує стихійне утворення дозвільних груп, які внаслідок низки негативних факторів (бездоглядність, бродяжництво, кримінальний вплив дорослих, занедбаність виховної роботи, відсутність корисних занять тощо) переростають у асоціальні, а згодом - й у злочинні. Це зумовлено анти-суспільним способом задоволення своїх потреб при обмежених інтересах, невмінні організувати свій вільний час і т. ін. У процесі переростання асоціальних груп у злочинні відбуваються важливі зміни: збільшується кількість учасників, зростає відсоток осіб з більш негативною характеристикою (раніше судимі, непрацюючі); склад групи стає різноманітним; з числа осіб з більш кримінальною спрямованістю висувається лідер, який все частіше використовує авторитарні методи управління групою. Внаслідок цього група стає згуртованою і, перетворившись на організоване об'єднання (формування), вдається до вчинення тяжких злочинів.

На певному етапі формування злочинної групи у ній з'являється фігура лідера, який виступає у ролі її керівника. З появою лідера група стає більш згуртованою, її діяльність активізується і набуває все більш суспільно небезпечного характеру. Одночасно створюється функціональна структура групи - з її особовим складом та об'єктами злочинних посягань. Група являє собою психологічно цілісне формування. Доки вона вчиняє злочини, залишається не викритою, тенденція до інтеграції її членів переважає. Якщо злочинна група зазнає невдачу і виникла загроза її викриття, то збільшується можливість її розпаду, виникають внутрішні конфлікти між членами групи.

Групи неповнолітніх, що вчиняють злочини, за кількістю їх учасників можна умовно поділити на: малі (87,4%), середні (3,6%) та багаточисельні (9%) групи. Величина групи - важливий показник, який впливає на її згуртованість, кримінальну активність і мобільність. Як правило, чим більша кількість учасників, тим менша їх згуртованість, але вища кримінальна активність і мобільність. Тому мала група здебільшого бере участь у вчиненні злочину повним складом; великі й середні - скоюють злочини підгрупами. У малих за чисельністю групах важливим фактором їх єдності є дружні почуття, взаємний емоційний потяг. Бувають і групи з перемінним складом (у певних злочинах бере участь одна частина, в інших - друга).

Кожна злочинна група має свої особливості залежно від поділу ЇЇ членів за віком. Так, трапляються групи неповнолітніх одновікового (11-14 років або 15-17 років) та різновікового (12-17 років і навіть 9-17 років) складу. Частіше злочинні групи одновікового складу (старші підлітки або юнаки) спеціалізуються на конкретних видах злочинів, оскільки в основі їх функціонування лежить певний віковий інтерес (добування "шмоток", валюти, алкоголю, наркотиків тощо). Це забезпечує швидкість формування злочинної групи та підвищує її кримінальну мобільність.

Серед злочинних груп неповнолітніх з участю дорослих найбільш типовими є групи, де один (рідко два) є дорослий. Причини його входження до групи неповнолітніх різноманітні. Нерідко ця особа досягла повноліття в цій групі, де пройшла всі щаблі "зростання". Є дорослі, які повернулися з місць позбавлення волі і спеціально створюють кримінальну групу неповнолітніх. Серед них вони самостверджуються у ролі лідерів. Бувають групи, створені неповнолітніми, які відійшли від своєї кримінальної групи дорослих (не змогли там реалізувати свої претензії на лідерство, у такий спосіб компенсують свою поразку). Інколи групу підлітків організує повнолітній, група якого була арештована. Дуже часто дорослий створює злочинну групу підлітків для того, щоб уникнути відповідальності за скоєні ними злочини. Але діють й інші фактори. Зокрема, використовується схильність підлітків до асоціальної поведінки, потяг до спиртного чи наркотиків.

Частіше організаторами (потенційними лідерами) груп неповнолітніх є: а) особи, яким призначена відстрочка виконання покарання у виді позбавлення волі; б) особи, яким суд призначив умовне покарання; в) особи, до яких не було застосовано покарання у зв'язку з недосягненням віку кримінальної відповідальності; г) особи, звільнені достроково від відбування покарання; ґ) неповнолітні, випущені зі спецшкіл та спецпрофтехучилищ, в яких вони перебували за скоєні правопорушення; д) підлітки, схильні до бродяжництва, азартних ігор, вживання наркотичних речовин, ухилення від навчання.

Зазначені особи створюють особливу атмосферу у групах, насаджують аморальність у міжособистісних відносинах (побори, експлуатацію молодших старшими, кругову поруку, оманливе товаришування тощо). Такі групи приваблюють нестійких підлітків, з яких формуються кримінальні групи.

Злочинні групи з неповнолітніх у більшості своїх показників суттєво відрізняються від дорослих груп. По-перше, їм властива висока кримінальна активність з огляду на вікові психологічні особливості її членів. По-друге, висока кримінальна мобільність, тобто здатність у короткі строки змінювати спрямованість та характер злочинної діяльності, час і місце злочинних посягань. Якщо злочин скоєно безкарно і "все зійшло з рук" для членів групи, вони переживають стан ейфорії. Яскраво переказують один одному свої пригоди, бравірують сміливістю, яку вони виявили при скоєнні злочину. Над членом групи, який злякався, сміються, знущаються. Підлітки, навіть обережні, злякавшись групового осуду, починають брати на себе виконання найбільш ризикованої частини нового злочину та починають діяти особливо активно і зухвало. Почуття безкарності, що виникає після "вдалого" злочину, стимулює учасників групи до більш зухвалих посягань. Тому важливо не допустити вчинення групою першого злочину.

Враховуючи активність та мобільність злочинних груп неповнолітніх, важливо уважно стежити за процесом їх групування, вчасно виявляти лідерів та оперативно застосовувати заходи щодо їх переорієнтації і роз'єднання.

Особливо небезпечними є групи, які існують тривалий час, а виявити момент їх виникнення не завжди можливо. Тривалість існування таких груп пояснюється низкою факторів. Насамперед, впливає несприятлива кримінологічна обстановка у районі, де мешкають педагогічно занедбані неповнолітні. Сприяє цьому згортання виховно-профілактичної роботи, а також негативний вплив на них осіб, що неодноразово вчиняли злочини. Не всі члени групи після скоєння злочину (злочинів) потрапляють у поле зору правоохоронних органів.

Групування - початок організованої злочинності, але без керівництва з боку осіб, що неодноразово вчиняли злочини, воно так і лишається груповою злочинністю. Саме останні надають їй організованого характеру. Треба зазначити, що нині йде процес підпорядкування молодіжних груп дорослій організованій злочинності. Розширюється соціальна база для її поповнення безробітними, особами, які займаються дрібним бізнесом, звільнилися з місць позбавлення волі, демобілізувалися з армії та не знайшли роботи, з малозабезпечених сімей. Сьогодні лідери організованої злочинності - це особи, які вийшли з молодіжних груп правопорушників, світогляд яких формувався в кримінальному середовищі, починаючи з неповнолітнього віку. Це надає організованій злочинності нової якості - скоординованою стає злочинна діяльність неповнолітніх, молоді та дорослих, суттєво розширюються її можливості та сфери впливу. Водночас виникають тенденції до автономізації злочинності неповнолітніх від злочинності дорослої - як наслідок прагнення (особливо в матеріальному плані) до незалежного способу життя.

На сьогодні існують групи неповнолітніх: а) злочинні групи неповнолітніх, які створюються особами, що неодноразово вчиняли злочини, для досягнення чітко визначених ними кримінальних цілей; б) групи, що виникли стихійно та використовуються дорослими у своїх злочинних цілях.

Найбільше вчинених злочинів неповнолітніми угрупованнями за часом розподіляється так: а) на скоєння вранці (до 12 години); б) вдень (до 18 години); в) ввечері (до 22 години); в) вночі (до 6 години); здійснюється після 22 години - майже 50%. Близько 30% злочинів неповнолітні вчиняють у навчальний та робочий час .

Розподіл вчинення злочинів за порами року виявляє певну тенденцію - небезпечним періодом є зимово-весняний, найбільше скоєння злочинів припадає на лютий, березень, найменше - листопад, грудень.

За ознакою статі злочинні групи неповнолітніх поділяються на одностатеві (переважно чоловічої статі) та змішані (беруть участь особи чоловічої і жіночої статі). Питома вага цих угруповань різна. Переважна частина злочинних груп молоді складається з осіб чоловічої статі. Так, серед груп, які вивчались нами, чоловічі становили - 78%, 18% - змішані групи і лише 6% - жіночі.

Частка жіночої злочинності за останні 15 років збільшилася приблизно в 1,6 раза. Особи жіночої статі поводять себе у злочинній групі так, що викликає, з одного боку, своєрідне схвалення членів групи, які підтримують їх розбещеність, а з іншого,- вважають їх соціально ущербними. Це створює навколо дівчат обстановку духовної ізоляції. Тому у своїх міжособистісних стосунках вони тримаються одна за одну і карають тих, хто хотів би змінити їх поведінку.

Для змішаних та жіночих злочинних груп характерно скоєння різноманітних злочинів з великою підступністю, жорстокістю, цинізмом. Вважаємо, що підлітки та дівчата провокують один одного до таких дій. При цьому виявляється витончений міжстатевий механізм самоствердження, який спонукає осіб чоловічої статі до таких злочинів, які б отримали схвалення жіночої частини групи, і навпаки. Частіше (у 81% випадків) лідерами у змішаних злочинних групах є особи чоловічої статі. Але є угруповання, де лідерами є дівчата. Вони беруть на себе роль "атаманш", насаджують особливу морально-психологічну атмосферу в групі. При жіночому лідерстві скоювані групою злочини відзначаються більш жорстоким ставленням до її жертв.

Дослідження свідчать: питома вага злочинів осіб чоловічої статі серед неповнолітніх перевищує її питому вагу серед населення цієї вікової групи. Частка жінок, які скоюють злочини, навпаки, значно менша. Але це не означає, що кількість скоєних дівчатами злочинів не збільшується. Так, з 2000 по 2009 р. злочинність серед молодих жінок зросла на 56,2%.