Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 9.3. Заходи профілактики насильницьких злочинів

Насильницька злочинність є складовою загальної злочинності, тому заходи запобігання їй ідентичні із загальносоціальними. Застосування насильства в життя веде до розладу моральних, гуманістичних основ сімейного виховання, до зростання дитячої бездоглядності та безпритульності, затягування осіб до вживання спиртних напоїв, наркотиків, до проституції і врешті - до скоєння кримінальних дій. Тому удосконалення заходів профілактики насильства стає найважливішим завданням не лише органів внутрішніх справ, але й усього суспільства.

Функції попередження насильницької злочинності мають переходити від правоохоронних органів до інших державних, громадських структур та закладів, які здійснюють соціальне обслуговування, захист їх прав та законних інтересів.

Безперечно, одним з головних факторів успішної профілактики злочинності є матеріальний стан людини. Нагальним завданням у справі поліпшення матеріального становища населення є забезпечення його зайнятості. Сьогодні становище на ринку праці, умови для його продуктивної зайнятості, професійної мобільності залежать від динаміки змін в економіці України. А отже, необхідно використовувати в повному обсязі заброньовані робочі місця на підприємствах усіх форм власності; направлення на перенавчання; приділяти особливу увагу працевлаштуванню, посилити роботу органів прокуратури щодо виявлення та усунення порушень законодавства про працю.

Дослідження насильницької злочинності свідчить, що однією з умов скоєння злочинів є неорганізованість або недостатня організованість дозвілля. Відсутність інтересів, бездіяльність спонукають людину шукати "пригоди", де вона потрапляє під вплив елементів, які ведуть антисуспільний спосіб життя.

Взятий курс на національно-культурне та духовне відродження в Україні, а також суспільна криза, що супроводжується зміною ціннісно-духовних орієнтирів населення, вимагають від державних органів, громадських об'єднань особливої уваги до виховання громадян на кращих здобутках українського народу та світової культури, підвищення в них інтересу до справжніх творів, мистецтва художньої літератури, культури взагалі.

Особливе значення має виховання правової свідомості, підвищення правової культури.

Надзвичайно актуальною є проблема соціального захисту населення. Незважаючи на всі негаразди, необхідно віднаходити шляхи виходу з цього важкого становища.

Крім застосування заходів загальносоціальної профілактики, необхідно застосовувати заходи віктимологічної профілактики, які спрямовані на нейтралізацію або зменшення факторів, що зумовлюють або сприяють віктимності. Вони включають вплив як на фактори, що детермінують неправомірну або аморальну поведінку жертв від злочину, так і на фактори, що підвищують ризик стати потерпілим при правомірній і, особливо, активній поведінці.

Віктимологічна профілактика повинна здійснюватися з урахуванням таких заходів:

- максимальне використання захисних можливостей потенційних потерпілих, що може бути досягнуто завдяки організації цілеспрямованої виховної роботи: фізичного виховання, статевого виховання, навчання прийомам самозахисту, прищеплення таких якостей, як: рішучість, сміливість, критичність, спостережливість;

- правове виховання та навчання з поширенням серед громадян знань про необхідну оборону, аби громадяни не боялися протидіяти злочинцю, а також своєчасно повідомляти правоохоронні органи про вчинені злочини або ті, що готуються;

- якісне збільшення можливостей осіб, що зазнали нападу, завдяки забезпеченню технічними засобами захисту - від охоронної сигналізації до озброєння;

- певна переорієнтація на потерпілого оперативно-розшукової діяльності як у плані її інформаційних можливостей, так і здійснення заходів профілактичного характеру. Це дозволить більш ефективно виявляти злочини, що готуються, попереджувати їх, забезпечуючи безпеку осіб, що схильні стати жертвами злочину.

Найбільш ефективними засобами правового захисту жертв насильства в Україні є кримінально-правові санкції. Але практично не використовуються, а якщо і використовуються, то недостатньо адміністративно-правові та цивільно-правові засоби захисту потерпілих від насильства. Зазначене ще раз свідчить: про те, що в Україні й досі відсутня система цивілізованих заходів захисту жертв насильства.

Профілактика насильницької злочинності буде дієвою, якщо спиратиметься на великомасштабні заходи соціально-економічного, культурно-виховного, ідеологічного характеру. Основними загальнодержавними напрямами запобігання насильницьким злочинам є: зміцнення сім'ї як основного соціального інституту суспільства, боротьба з дитячою бездоглядністю і вирішення соціальних проблем молоді; зміцнення матеріально-технічної бази місць дозвілля і вирішення інших питань використання вільного часу; забезпечення рівного доступу усіх членів суспільства до освіти і культурних цінностей; надання широкої психологічної допомоги населенню; здійснення програми щодо захисту жертв насильства і надання їм медико-психологічної допомоги; розвиток пропаганди правових знань, у тому числі і віктимологічної; обмеження і заборона пропаганди насильства і порнографії; боротьба з пияцтвом, алкоголізмом, наркоманією, проституцією; вирішення житлової проблеми тощо.

Під попередженням насильства розуміється система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства, припинення насильства, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства.

У своїй діяльності щодо попередження насильства відповідні органи керуються: Конституцією України, Сімейним та Кримінальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України "Про попередження насильства в сім'ї", "Про охорону дитинства", "Про звернення громадян", "Про міліцію", постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 616 "Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу", наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.01.2004 р. № 5/34/24/11 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2004 р. за № 99/8698, наказом Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді, Міністерства внутрішніх справ України від 9 березня 2004 року № 3/235 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 р. за № 399/8998, та іншими нормативно-правовими актами, положеннями Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період 2015 року .

Профілактика включає заходи, безпосередньо спрямовані на запобігання злочинам. їх здійснення в межах наданих їм повноважень покладається на: 1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї; 2) органи опіки і піклування; 3) спеціалізовані установи: кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї; центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї; 4) органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян; 5) центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства.

У Законі передбачені спеціальні заходи з попередження насильства в сім'ї:

1. Офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї. (Члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах дітей, про що йому повідомляється під розписку. Офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку. У разі вчинення особою насильства в сім'ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї, ця особа направляється до кризового центру для проходження корекційної програми, а також щодо неї у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис. Проходження корекційної програми для такої особи є обов'язковим).

2. Взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї. (Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї. Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї, затверджуються Міністерством внутрішніх справ України).

3. Захисний припис. (Особі, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах дітей за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину. Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку. Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) щодо жертви насильства в сім'ї, а саме: чинити конкретні акти насильства в сім'ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї; розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї; відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї. Зазначені у частині четвертій цієї статті обмеження встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором).

4. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї. Рішення про стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім'ї, коштів на відшкодування витрат на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї приймається судом в установленому законом порядку за позовом адміністрації спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї.

Відповідно до Наказу визначається порядок здійснення управліннями (відділами) у справах сім'ї, молоді та спорту, службами у справах дітей, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідними підрозділами органів внутрішніх справ заходів щодо попередження насильства в сім'ї і механізм їх взаємодії при здійсненні таких заходів.

Управління (відділи) у справах сім'ї, молоді та спорту координують дії служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та органів внутрішніх справ з питань попередження насильства в сім'ї; направляють жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для постраждалих від насильства в сім'ї; здійснюють контроль за організацією і діяльністю спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї; для організації надання необхідної допомоги членам сім'ї, де вчинено насильство або стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, ведуть облік даних про організації, установи та заклади, які працюють за напрямом попередження насильства в сім'ї, та послуги, які ними надаються; співпрацюють з громадськими організаціями, об'єднаннями громадян щодо попередження насильства в сім'ї; інформують громадськість про організації, установи та органи, які надають допомогу членам сім'ї, де вчинено насильство або існує реальна загроза його вчинення; організовують проведення семінарів, "круглих столів", конференцій та інших заходів з питань попередження насильства в сім'ї; організовують надання психологічних, юридичних, соціально-педагогічних, інформаційних та інших послуг членам сім'ї, в якій було вчинено насильство або існує реальна загроза його вчинення; ініціюють винесення питання щодо проведення подальшої роботи з сім'єю, в якій вчинено насильство, на засідання дорадчого органу відповідно до наказу Мінсім'ямолодьспорту, МОЗ, МОН, Мінпраці, Мінтрансзв'язку, МВС та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 № 1983 "Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2006 за № 824/12698.

За направленням органів внутрішніх справ управління (відділи) у справах сім'ї, молоді та спорту організовують та забезпечують проходження особами, які вчинили насильство в сім'ї, реабілітаційних заходів (корекційних програм), які проводяться спеціалістами, які пройшли відповідне навчання щодо роботи з особами, які вчинили насильство в сім'ї, зокрема: організовують навчання фахівців, які проводять корекційні програми з особами, які вчиняють насильство в сім'ї; забезпечують фахівців, які проводять корекційні програми з особами, які вчиняють насильство в сім'ї, методичними рекомендаціями щодо впровадження та реалізації цих програм. До проведення корекційних програм з особами, які вчиняють насильство в сім'ї, можуть залучатися суб'єкти, що надають соціальні послуги сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. У разі неявки особи, яка отримала направлення для проходження реабілітаційних заходів (корекційних програм), або ухилення від їх проходження без поважних причин управління (відділи) у справах сім'ї, молоді та спорту контролюють надання протягом трьох робочих днів спеціалістами, які здійснюють реабілітаційні заходи (корекційні програми), письмового повідомлення про непроходження коректнішої програми згідно з органом внутрішніх справ, який видав направлення.

Служби у справах дітей ведуть облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, у тому числі стосовно яких учинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення; у разі виникнення безпосередньої загрози життю чи здоров'ю дитини вживають заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"; здійснюють прийом інформації про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, а також про випадки жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення та в межах своїх повноважень вживають заходів щодо захисту прав дитини; порушують питання перед відповідними органами про притягнення до відповідальності фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дітей; представляють інтереси дітей у судах; протягом трьох днів з дня отримання інформації про випадки вчинення насильства в сім'ї стосовно дитини або реальної загрози його вчинення повідомляють відповідне управління (відділ) у справах сім'ї, молоді та спорту та органи внутрішніх справ для вжиття відповідних заходів; щокварталу, в межах своїх повноважень, надають відповідним управлінням (відділам) у справах сім'ї, молоді та спорту інформацію про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення.

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: приймають інформацію про випадки вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення; забезпечують надання особам, які постраждали від насильства в сім'ї, психологічної, соціально-педагогічної, соціально-економічної, інформаційної, соціально-медичної та юридичної допомоги; здійснюють соціальне інспектування сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім'ї або в яких існує реальна загроза його вчинення, відповідно до Порядку здійснення соціального інспектування центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 31.03.2008 № 1278, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2008 за № 486/15177; здійснюють соціальний супровід сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім'ї або в яких існує реальна загроза його вчинення, відповідно до Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженого Наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 25.04.2008 № 1795, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.2008 за № 471/15162; забезпечують здійснення закладами соціального обслуговування заходів, спрямованих на відновлення соціальних функцій, морального, психічного та фізичного стану членів сім'ї, стосовно яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення; протягом трьох днів з дня отримання інформації про випадки вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення повідомляють відповідне управління (відділ) у справах сім'ї, молоді та спорту, а у випадку вчинення насильства стосовно дитини - також службу у справах дітей та органи внутрішніх справ; щокварталу в межах своїх повноважень надають відповідним управлінням (відділам) у справах сім'ї, молоді та спорту інформацію про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення.

Управління (відділи) у справах сім'ї, молоді та спорту, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей та органи внутрішніх справ у межах своїх повноважень: надають консультації з питань попередження насильства в сім'ї громадянам, підприємствам, установам і організаціям, органам виконавчої влади та місцевого самоврядування; беруть участь у проведенні семінарів, "круглих столів", конференцій та інших заходів з питань попередження насильства в сім'ї; виявляють причини та умови, що сприяють проявам насильства в сім'ї, вживають заходів щодо їх усунення; вносять до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування подання з питань попередження насильства в сім'ї; здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені чинним законодавством.

Охорона здоров'я населення - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію. Під охороною здоров'я розуміється система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. Охорона здоров'я - спільний обов'язок суспільства та держави. Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з мстою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції подавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Спільно Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством внутрішніх справ України видано Наказ № 346/877 від 19.12.2000 "Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади" , в якому затверджено Інструкцію про заходи та організацію взаємодії закладів охорони здоров'я й органів внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади. Органи охорони здоров'я та психіатричні заклади зобов'язані здійснювати заходи профілактики й лікування, а також взаємодіяти з органами внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, у яких установлено тяжкі психічні розлади, внаслідок чого вони вчинять чи виявляють реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для них чи оточуючих.

Цим документом передбачається здійснення певних заходів, а саме: своєчасно реагувати на факти агресивної (аутоагресивної) поведінки та інформувати органи охорони здоров'я і психіатричні заклади про скоєння суспільно небезпечних дій особами, які страждають на психічні розлади.

Психіатричні заклади, що падають амбулаторну психіатричну допомогу (психоневрологічні диспансери, диспансерні відділення, кабінети), зобов'язані: на підставі медичної документації психіатричних стаціонарів, клінічних даних, отриманих безпосередньо лікарями ПНД, виявляти психічно хворих з тяжкими психічними розладами, до структури яких уходять симптоми, що зумовлюють вчинення небезпечних дій (психомоторне збудження, галюцинації, марення, синдроми порушеної свідомості, патологічна імпульсивність та ін.) здійснювати нагляд та проводити лікування психічно хворих осіб, яким за рішенням суду на підставі мотивованої заяви лікаря-психіатра призначено амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку, та хворих, яким застосована зазначена допомога як примусовий захід медичного характеру, згідно із законодавством.

На основі цього документа визначено порядок взаємодії закладів охорони здоров'я з органами внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади. Психіатричні заклади, що надають амбулаторну психіатричну допомогу психічно хворим особам, яким за рішенням суду призначена амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, направляють в органи внутрішніх справ за місцем проживання осіб письмову інформацію щодо них.

Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку" з метою забезпечення захисту життя і здоров'я, прав і свобод громадян, зміцнення правопорядку, запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку, відповідно до статті 102 Конституції України Міністерству внутрішніх справ України спільно зі Службою безпеки України за участю Генеральної прокуратури України передбачено застосування невідкладних скоординованих заходів щодо підвищення ефективності роботи із запобігання зникненню людей, з їх розшуку, встановлення місцезнаходження, а також особи тих, яких було знайдено мертвими, стосовно яких с ознаки вчинення злочину, приділяють особливу увагу перевірці інформації про безвісне зникнення дітей, громадян похилого віку, а також осіб, які могли стати жертвами торгівлі людьми, інформуванню членів сімей, родичів про заходи, що вживаються з метою розшуку людей, які зникли.

Кабінет Міністрів України з метою забезпечення взаємодії правоохоронних та інших центральних органів виконавчої влади, підвищення ефективності роботи з організації розшуку людей, які зникли, та встановлення їх долі утворив Координаційну раду з питань запобігання зникненню людей.

Відповідно до цього Указу здійснюються інформаційно-просвітницькі заходи (спеціальний цикл телерадіопередач, рубрики в друкованих та електронних засобах масової інформації, в яких рекомендується оприлюднювати відомості про негативні наслідки безпідставного залишення громадянами місць свого постійного проживання, а також своєчасно звертатися до громадськості з проханням про надання допомоги в розшуку людей, які зникли).

Держава здійснює запобігання насильству у суспільстві через діяльність своїх інститутів, а саме: за допомогою розповсюдження інформації, яке здійснюється телебаченням і радіомовленням. В основу цієї діяльності покладено: Конституцію України, закони України "Про інформацію", "Про телебачення та радіомовлення", "Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України", положення міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Основними принципами державної політики у сфері телебачення і радіомовлення є створення умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, гарантія реалізації прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення; об'єднання суб'єктів інформаційної діяльності в галузі телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги) у самоврядні організації.

Закони України не допускають використання телерадіоорганізацій для: закликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганду; необгрунтованого показу насильства; пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження; трансляції програм або їх від сюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися; розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів; пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування.

Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні і радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх здоров'я.

Законодавство "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Під поняттям реклами визначається інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі. Важливе місце посідає соціальна реклама, до якої належить інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, соціального захисту та безпеки населення тощо. Законодавством передбачені і спеціальні обмеження та заборони щодо рекламної діяльності, а саме: реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди. У рекламі забороняється: подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності.

Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, повинні розмішуватися лише у час, відведений для показу таких фільмів. Реклама зброї може здійснюватися тільки у відповідних спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах).