Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 8.4. Роль органів внутрішніх справ у профілактиці злочинів, що вчиняються неповнолітніми

Профілактика злочинності неповнолітніх, що здійснюється органами внутрішніх справ, охоплює широкий комплекс різноманітних за характером заходів, безпосередньо спрямованих на ліквідацію протиправної поведінки неповнолітніх. Об'єктами профілактичного впливу є криміногенні фактори, що детермінують формування особи молодих злочинців, ситуації, які обумовлюють правопорушення, полегшують їх скоєння. Таке попередження здійснюється на різних рівнях (у межах всієї країни, міста, району, населеного пункту), широким колом суб'єктів профілактичної діяльності.

Уся система заходів боротьби зі злочинністю неповнолітніх повинна бути спрямована на ліквідацію детермінант, які формують якості особи злочинця, полегшують входження її до кримінальної групи, та умов створення таких груп. Заходи профілактики злочинності неповнолітніх мають цілеспрямований характер, а саме: недопущення цих злочинів. Спеціальна призначеність - виявлення та ліквідація, блокування, нейтралізація, детермінант цієї злочинності - це головна особливість спеціально-кримінологічної профілактики, але вона також спрямована на запобігання злочинам, що замислюються та готуються, і на припинення вже розпочатих.

Спеціальне та загальне попередження поєднуються своєрідним зворотним зв'язком. Спеціальне попередження органічно доповнює і конкретизує загальне, проте заходи спеціальної профілактики мають часові межі та реалізуються у розрізі окремих його складових. Спеціальне попередження базується на загальному, використовує профілактичний потенціал суспільного розвитку в цілому.

Розглядаючи злочинну поведінку взагалі, як суспільно небезпечну, заборонену законом діяльність, визначають деякі загальні особливості, проте не можна не враховувати цілу низку важливих ознак: ступеня суспільної небезпеки, об'єкта злочинного посягання, психічного ставлення суб'єкта до скоєного діяння. Врахування такої різниці мас важливе значення для забезпечення ефективності профілактичної діяльності. Головним завданням цієї діяльності є вплив на соціальні процеси та явища, що породжують злочинну поведінку або сприяють їй, ліквідація або послаблення криміногенного впливу, перебудова поведінки осіб, від яких можна очікувати кримінально караних діянь.

Профілактика злочинів - цілеспрямована діяльність по попередженню кримінально-протиправних діянь, де предметом правового регулювання виступають тільки ті суспільні відносини, що створені у сфері цієї діяльності. Тому заборона, що встановлена кримінальним законом, є, певним чином, переліком найбільш важливих соціальних цінностей, забезпечення недоторканності яких визначає необхідність існування системи профілактики злочинності.

Особливості профілактики злочинності неповнолітніх, що здійснюється ОВС, визначається низкою обставин. Вона є найбільш дієвим засобом боротьби зі злочинністю, насамперед тому, що забезпечує виявлення і нейтралізацію її причин. Значною мірою це - попередження самої можливості вчинення злочинів. У процесі профілактики криміногенні фактори можуть піддаватися впливу тоді, коли вони ще не набрали сили і через це їх легше можна усунути. Втім, арсенал засобів попередження злочинів дає змогу переривати розпочату злочинну діяльність, не допускати настання шкідливих наслідків. Профілактика злочинності дає можливість вирішувати питання боротьби з нею найбільш гуманними способами з найменшими втратами для суспільства.

Запобіжні заходи щодо злочинності неповнолітніх здійснюються головно кримінальною міліцією у справах дітей, яка використовує превентивні можливості закону і, насамперед, забезпечує невідворотність покарання за кримінальні та адміністративні діяння.

Служби, органи та підрозділи внутрішніх справ України формують систему взаємопов'язаних елементів, об'єднаних єдиними цілями і завданнями, що юридично закріплені у законодавчих та інших нормативних актах. За сучасних умов у системі ОВС можна виділити два різновиди профілактичної роботи з неповнолітніми. До першого належать служби та підрозділи, що здійснюють профілактичну роботу серед підлітків паралельно з іншими функціями, другий різновид - служби та підрозділи, які спеціально уповноважені здійснювати профілактичну роботу поміж неповнолітніх - Кримінальна міліція у справах дітей. Від того, яке місце у діяльності перелічених суб'єктів посідає профілактика правопорушень неповнолітніх, залежить і обсяг їх повноважень у цій сфері.

Кримінальна міліція у справах дітей (КМСД) здійснює спеціальні запобіжні заходи, що забезпечують проведення таких заходів іншими спеціальними органами і установами, створюють для цієї діяльності сприятливі умови та використовують їх можливості. Саме у сфері протидії злочинності якнайповніше розкриваються загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та психологічні функції суб'єктів запобігання злочинності неповнолітніх.

Ефективність профілактичної діяльності злочинності серед неповнолітніх та молоді залежить від професійної готовності працівників міліції до її здійснення; наявності чіткого алгоритму дій при використанні спеціального інструментарію для виявлення дисфункціональних сімей, в яких підростають неповнолітні, схильні до девіантної, делінквентної та ад'єктивної поведінки; встановлення особливостей соціальної ситуації їх розвитку, підлітково-молодіжної субкультури, індивідуально-психологічних рис неповнолітніх правопорушників.

Законом України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" визначаються повноваження Кримінальної міліції у справах дітей (ст. 5). Кримінальна міліція у справах дітей є складовою кримінальної міліції органів внутрішніх справ і створюється на правах самостійного підрозділу в головних управліннях Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управліннях Міністерства внутрішніх справ міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України на транспорті та Міністерстві внутрішніх справ України.

На кримінальну міліцію у справах дітей покладаються обов'язки:

- щодо проведення роботи із запобігання правопорушенням дітей;

- виявлення, припинення та розкриття злочинів, учинених дітьми, застосування з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

- розгляд у межах своєї компетенції заяв і повідомлень про правопорушення, вчинені дітьми;

- здійснення досудової підготовки матеріалів про правопорушення, що вчинені дітьми, проведення дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

- виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення;

- участь у правовому вихованні дітей;

- розшук дітей, що зникли, дітей, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади (займаються бродяжництвом) та спеціальні установи для дітей;

- виявлення дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

- виявлення осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту;

- ведення обліку правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених зі спеціальних виховних установ, з мстою проведення профілактичної роботи, інформування відповідних служб у справах дітей стосовно цих дітей;

- відвідування правопорушників, що не досягли 18 років, за місцем їх проживання, навчання, робота, проведення бесід з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);

- отримання від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності відомостей, необхідних у зв'язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;

- затримання і тримання у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, до передачі їх законним представникам або направлення до приймальників-розподільників, але не більш як на вісім годин; здійснення згідно з чинним законодавством гласних та негласних оперативно-розшукових заходів з метою розкриття злочинів, вчинених дітьми або за їх участю;

- виявлення, ведення обліку осіб, які втягують дітей в антигромадську діяльність;

- проведення обшуків, вилучення та інших слідчих дій відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

- проведення за наявності законних підстав огляд дітей, речей, які є при них, транспортних засобів;

- вилучення документів і предметів, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду здоров'ю дітей;

- винесення підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності обов'язкових для розгляду подань про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми;

- інформування відповідних служб у справах дітей про дітей, які затримані чи обвинувачуються у вчиненні злочинів;

- здійснення відповідно до законодавства заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

- ведення обліку правопорушників, що не досягли 18 років, які потребують медичної допомоги, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформування відповідних служб у справах дітей стосовно цих дітей.

Кримінальна міліція у справах дітей виконує й інші обов'язки та має інші права, передбачені чинним законодавством. Кримінальна міліція у справах дітей спільно з представниками соціальних служб відповідно до Наказу "Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах" надає підтримку членам сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, при вирішенні життєвих проблем, які вони не в змозі подолати за допомогою власних засобів і можливостей, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного з членів сім'ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі у зв'язку з ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негативними стосунками в сім'ї, безробіттям одного з членів сім'ї; попереджує виникнення нових складних життєвих обставин, створює умови для подальшого самостійного їх розв'язання.

Працівники державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді ведуть внутрішній облік дітей, які потребують посиленої уваги з боку педагогічного працівника, соціального педагога, та інформують про це служби у справах дітей і центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Спільно з органами внутрішніх справ вони організовують та контролюють при районних відділах органів внутрішніх справ спільно з центрами соціальних служб профілактичну та просвітницьку роботу з неповнолітніми, молоддю, схильними до правопорушень, здійснюють первинне дослідження поведінки, проблем та особистості неповнолітніх, засуджених до покарань у виді громадських робіт, виправних робіт, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та їхніх сімей і передають матеріали до центрів соціальних служб та кримінально-виконавчої інспекції, збирають та узагальнюють інформацію про осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, надають допомогу органам освіти й охорони здоров'я в підготовці відповідних документів щодо оформлення особових справ неповнолітніх, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації, здійснюють контроль за неповнолітніми, які перебувають на обліку кримінальної міліції у справах дітей.

Важливою особливістю спеціальних заходів із запобігання злочинам неповнолітніх є те, що проводяться вони правоохоронними органами не тільки в процесі їх розслідування та судового розгляду, а й на ранніх стадіях розвитку злочинної діяльності. Профілактика противоправної поведінки молоді полегшується тим, що формування наміру скоїти злочин, зазвичай, відбувається поступово і потребує певного часу. Тому при виявленні злочинного наміру ще до того, як особа безпосередньо розпочне його реалізацію, першочергове значення має невідкладне реагування суб'єктів профілактики, метою якого є забезпечити добровільну відмову осіб від скоєння злочину.

Слід констатувати: можливості ранньої профілактики використовуються ще недостатньо. Найбільш суттєвим недоліком є те, що на виявлений злочинний намір не відбувається відповідного реагування заходами індивідуальної профілактики.

При всій різноманітності профілактичних заходів, вони, як правило, здійснюються у виді обмежень та заборон, що не завжди виправдано, оскільки тут потрібне врахування особливостей особи, її бажання сприяти чи перешкоджати проведенню заходів, які спрямовані на формування суспільно корисної орієнтації індивіда.

Для невідкладного припинення злочинних посягань на стадіях готування і замаху на злочин треба створити обстановку, яка б виключала можливість продовжувати цю діяльність. Необхідно, щоб умисні дії, безпосередньо спрямовані на здійснення злочинного посягання, викликали швидке реагування з боку правоохоронних органів, громадських організацій та громадян.

Повноваження слідчого щодо профілактики правопорушень неповнолітніх пов'язані насамперед з виявленням причин та умов, що сприяли вчиненню цих порушень, а також із вжиттям заходів щодо їх усунення. Для встановлення причин слідчі повинні з'ясувати умови життя і виховання неповнолітнього й обставин, що негативно впливали на його формування.

Діяльність слідчого щодо виявлення причин та умов вчинення неповнолітнім злочину є творчим процесом, який потребує певних теоретичних знань і практичних навичок. Заходи, спрямовані на виявлення причин та умов учиненого злочину, зазвичай, передбачаються у плані, що розробляється слідчим для встановлення фактичних обставин злочину. Питання, які плануються для виявлення причин та передумов вчиненого неповнолітнім злочину, можна умовно поділити на три групи : 1) дані, що характеризують особу неповнолітнього; 2) засвідчують наявність криміногенної ситуації та її характер; 3) характеризують обставини та явища, які впливали на формування у неповнолітнього криміногенних рис.

Причини та умови вчиненого неповнолітнім злочину встановлюється слідчим за допомогою слідчих дій, передбачених КПК України, й до встановлення фактичних обставин злочину: допити свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинуваченого; призначення експертизи тощо. Основною формою реагування слідчого на виявлені причини та передумови вчинення неповнолітнім злочину є підготовка подання, що надсилається до відповідних установ, організацій, які повинні вжити заходи щодо їх усунення2. Відповідно до ст. 23 КПК України, обов'язок виносити подання у слідчого виникає лише тоді, коли йому вдається встановити особливі причини та умови, що спричиняють вчинення злочину, тобто чинне кримінально-процесуальне законодавство не зобов'язує слідчого виносити подання за кожною справою.

Контроль за реалізацією подань слідчого здійснюють, певною мірою, власне слідчий, прокуратура, суди. Та чіткого визначення функцій та повноважень цих органів щодо здійснення ними контролю за здійсненням цих подань слідчого немає, що значно знижує його ефективність .

Також слідчі проводять із неповнолітніми роботу щодо профілактики рецидивної злочинності, здійснюють загальну профілактику правопорушень серед цієї категорії населення (виступи у ЗМІ, проведення бесід, лекцій у школах, трудових колективах). Такі заходи, з одного боку, сприяють усуненню причин та умов учинення неповнолітніми злочинів, профілактиці рецидивної злочинності, а з іншого - підвищують рівень правосвідомості неповнолітніх та інших громадян.

При розслідуванні не завжди приділяється увага виявленню сукупності детермінант, які сприяли скоєнню злочинів неповнолітніми. Зовнішні обставини вчинення злочинів, як правило, встановлюються порівняно повно. Інша річ доказ обставин, що характеризують несприятливі умови формування особи неповнолітнього злочинця. При розслідуванні вони далеко не завжди виявляються належним чином. Це пов'язано насамперед з недостатнім вивченням особи правопорушника. Це, своєю чергою, призводить до того, що криміногенна значимість зазначених груп обставин у процесі розслідування простежується дуже слабко, і вони, як об'єкти слідчої профілактики, менш підпадають виявленню та цілеспрямованому впливу.

Необхідно звернути увагу на обмежений обсяг слідчих та інших дій, які спрямовані на отримання більш повної та достовірної інформації про ці обставини. Тому не можна обійтися витребуванням лише характеристик з місця роботи, навчання або мешкання обвинуваченого.

Більше половини отриманих слідчими характеристик неповні, не дають правильного уявлення про особу неповнолітнього злочинця та умови його життя. Тому варто підтримати ініціативу тих слідчих, які у своїх запитах подають перелік питань, на які необхідно відповісти у характеристиці, вивчають біографічні дані обвинувачених і ознайомлюються з умовами їхнього життя. Така практика сприяє отриманню більш повної та достовірної інформації не тільки про особу молодого злочинця, а й про джерела негативного впливу, а також про зовнішні обставини, що призвели до реалізації злочинного наміру.

Встановлені у процесі провадження у справі чинники формування особи злочинця, що скоїв злочин, має першочергове значення для здійснення процесуальної профілактики. Основою цього є вивчення особи обвинуваченого. Межі, методи вивчення та обсяг необхідної інформації значною мірою визначаються цілями, завданнями та спрямованістю дій суб'єктів судочинства.

Потрібно перевіряти версію про те, чи було підмовництво або інша форма втягнення у злочинну діяльність. Викриття дорослих підмовників має принципове значення для припинення злочинів, скоюваних як одним неповнолітнім, так і групою, а також виявлення справжньої ролі усіх членів групи. На практиці виявлення підмовників пов'язано з певними труднощами, оскільки неповнолітні надають перевагу замовчуванню ролі дорослих співучасників злочину. "Спрацьовує" помилкове почуття товариськості, а інколи - на перешкоді родинні зв'язки між членами групи та підмовниками. Встановлені у процесі провадження у справі конкретні джерела, що негативно впливають на формування особи молодого правопорушника, дають можливість суб'єктам профілактичної діяльності розробити та здійснити, враховуючи його індивідуальні та вікові особливості, диференційовані заходи запобігання злочинності. Вони спрямовані, насамперед, на послаблення або нейтралізацію несприятливих умов формування неповнолітнього та всебічне стимулювання антикриміногенних факторів, які протистоять злочинній поведінці.

Врахування обтяжуючих, пом'якшуючих та інших обставин, що характеризують особу винного, її моральні і психологічні якості, спрямованість умислу, мотиви злочину, дозволить здійснювати цілеспрямований профілактичний вплив на осіб, які проходять у справі.

Виявлені причини та умови, що сприяли скоєнню злочинів, підлягають оцінці у сукупності з іншими обставинами. Результати такого дослідження використовуються для найбільш повного встановлення особи неповнолітнього правопорушника, ролі організаторів, виконавців, підмовників та інших співучасників злочинів, з метою справляння на них виховного впливу індивідуалізації покарання, а також винесення профілактичного подання чи окремої ухвали.

Профілактична спрямованість визначається, насамперед, успішним виконанням завдань щодо розкриття злочинів, виявлення винних осіб та правильного застосування закону, аби кожний, хто скоїв злочин, був підданий справедливому покаранню, і не один невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності. Виконання цих вимог впливає на виховання усіх членів суспільства, особливо на неповнолітніх, посилює повагу до норм права, сприяє виправленню та перевихованню осіб, що скоїли злочини. Важливу профілактичну функцію виконують демократичні принципи кримінального судочинства, коли вся процесуальна форма розслідування та судового розгляду кримінальних справ забезпечує обгрунтованість і законність прийнятих рішень, високу ефективність виховного впливу процесуальної діяльності прокурорсько-слідчих та судових органів.

Суттєву роль у заходах профілактики відіграє принцип невідворотності покарання за кожний скоєний злочин. Кримінально-процесуальний закон, поряд із завданням розкриття злочинів, викриття винних та притягнення їх до відповідальності, покладає на орган дізнання, слідчого, прокурора і суд спеціальні обов'язки з попередження злочинів. Треба зазначити, що такі слідчі та процесуальні дії, як порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, призначення покарання, хоча і є засобами, що спрямовані на відвернення можливості скоєння даною особою нових злочинів, проте ліквідують увесь комплекс факторів, які зумовили скоєння злочину. Тому використання спеціальних заходів кримінологічної профілактики, які безпосередньо спрямовані на виявлення та ліквідацію детермінант злочинів, підвищує ефективність роботи розслідування та судового розгляду кримінальних справ і, за своєю суттю, є її логічним завершенням.

У профілактиці правопорушень неповнолітніми важливу роль відіграє також служба дільничних інспекторів міліції. Згідно з Наказом МВС України від 11.11.2010 р. № 550 Положення про службу дільничних інспекторів в системі Міністерства внутрішніх справ України1 - це є одним з основних завдань служби дільничних інспекторів. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції спрямована на проведення загальної та індивідуальної профілактики серед жителів адміністративної дільниці. Основним завданням дільничного інспектора міліції є робота з населенням та громадськими формуваннями на адміністративній дільниці щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю (п. 2.2.).

Обов'язком дільничного інспектора міліції є проведення профілактично-роз'яснювальної роботи серед молоді з метою формування правової культури, негативного ставлення до суспільно-негативних явищ (п. 9.6.).

Проводить за участю представників органів місцевого самоврядування, громадських помічників профілактично-роз'яснювальну роботу серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів (п. 11.3).

У межах власних повноважень здійснюють профілактику правопорушень поміж неповнолітніх і патрульно-постові служби міліції. Відповідно до Наказу МВС України № 404 від 28.07.1994 р. "Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України", патрульно-постова служба міліції - це діяльність спеціальних нарядів міліції з охорони громадського порядку, безпеки і боротьби з правопорушеннями на вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, у портах та інших громадських місцях, а також при проведенні масових заходів. Основними завданнями патрульно-постової служби міліції є: запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона громадського порядку та громадської безпеки; виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили .

Протягом останніх років МВС України, спільно з іншими відомствами, намагається будувати політику ранньої профілактики дитячої злочинності. Органи прокуратури та суду підтримують ініціативи щодо запровадження в Україні ювенальної юстиції. Державний департамент з виконання покарань прагне створити аналог служби апробації.

Важливим засобом попередження злочинів є індивідуальна профілактика. Це - запобіжна робота з конкретними особами, що допускають відхилення від норм поведінки, яка здійснюється на основі поєднання заходів соціального контролю, виховання і допомоги. Індивідуальна профілактика злочинів пов'язана з конкретною людиною, її особливостями. Специфіка її закладена вже у самій назві - "індивідуальна". Якщо за всіх інших форм та рівнів кримінологічної профілактики заходи не мають завчасно відомого адресата, то при індивідуальній профілактиці вони персоніфіковані. Найбільш чітко це виявляється у роботі з неповнолітніми.

Основні функції щодо запобігання індивідуальній злочинній поведінці неповнолітніх покладені на кримінальну міліцію у справах дітей, яка реалізує запобіжні заходи стосовно таких категорій дітей: 1) звільнених з місць позбавлення волі; 2) засуджених до позбавлення волі умовно або з відстрочкою виконання вироку суду; 3) осіб, що вчинили злочини, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням до них заходів громадського впливу; 4) осіб, які скоїли суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність. При індивідуальній профілактиці можливість скоєння злочину попереджається шляхом ліквідації зовнішніх і внутрішніх факторів, які обумовлюють прийняття рішення про його вчинення.

Рішення про індивідуально-профілактичний вплив у кожному окремому випадку приймається стосовно конкретної особи, яка виявляє схильність до скоєння злочинів. Інша річ, коли вживаються заходи стосовно групи, що криміногенно впливає на особу, на яку спрямований профілактичний вплив. У цьому разі мета впливу - корекція деформації особи та її поведінки. До індивідуальної профілактики належить і такий вплив, коли його об'єктом є група осіб або трудовий колектив . Характерною ознакою індивідуальної профілактики є цілеспрямований позитивний вплив не на окремий ізольований фактор або елемент причинного механізму індивідуальної злочинної поведінки, а на весь комплекс причин, які можуть детермінувати злочинну поведінку. Тому індивідуально-профілактичний вплив - це не одиничний акт попередження, а реалізація протягом тривалого часу комплексу заходів. Особливістю індивідуальної профілактики є те, що вона не передбачає застосування кримінального покарання, а спрямована на ресоціалізацію особи, використання заходів та ліквідацію криміногенного впливу на неї соціального оточення, нейтралізацію джерел конфліктних ситуацій, які сприяють девіантній поведінці особи.

У зв'язку з цим індивідуальна профілактика злочинів неповнолітніх має бути спрямована на:

- виявлення осіб, які можуть вчинити (або вже вчинили) злочин та продовжувати злочинну діяльність, що має бути основане на відомостях про осіб, вірогідність кримінальної поведінки яких прогнозується як висока;

- взаємодію органів внутрішніх справ з органами соціального захисту, зайнятості населення, освіти, охорони здоров'я, з трудовими колективами, громадськими об'єднаннями з метою активізації попереджувальної діяльності;

- контакт з батьками чи особами, які їх замінюють, а також з іншими особами у справах та матеріалах, що перебувають у провадженні, для виявлення всіх обставин, пов'язаних з правопорушеннями неповнолітніх;

- відвідування правопорушників за місцем їх проживання, навчання, роботи, проведення профілактичних бесід з ними, їх батьками чи іншими особами, які їх заміняють.

Необхідно зауважити: психологічні особливості особи молодого віку, недостатнє вміння пристосовуватися до зовнішніх умов, різних конфліктних та екстремальних ситуацій, довіра та підвищена сугестивність, недостатня вибірковість поведінки можуть сприяти як тому, що особа стає на шлях правопорушень, так і можуть виявлятися як характерні для жертви віктимологічні ознаки. Запобіжні заходи, що застосовуються сьогодні, спрямовані на осіб з антисуспільною поведінкою, від яких можна очікувати скоєння злочину. Така спрямованість зрозуміла, проте часто провокуючу роль відіграє і поведінка потерпілих.