Профілактика злочинів - Джужа О.М. - Розділ 13. Профілактика організованої злочинності

13.1. Поняття, стан і тенденції організованої злочинності

Організована злочинність, мабуть, є найбільш складним, багатогранним та небезпечним явищем, яке посягає, насамперед, на політичну, економічну, соціальну, правову та моральну сфери суспільства. Залежно від роду злочинів організована злочинність неоднаково поширилась у різних країнах. Вона виникла невипадково, оскільки тісно пов'язана з особливими соціально-економічними і навіть історичними чинниками.

Вперше спроба дати визначення поняття "організована злочинність" була зроблена американськими соціологами. У 1971 р. відомий публіцист Уолтер Ліппман у статті "Злочинний світ: наш таємний прислужник" писав, що на відміну від звичайної злочинності, яка має повністю грабіжницький характер, організована злочинність пов'язана з наданням певних послуг або товарів.

У Радянському Союзі організовану злочинність визнали тільки у 1988 р., коли були опубліковані дані наукового дослідження, що проводилося у ВИДІ МВС СРСР з 1982 р. за темою "Совершенствование деятельности аппаратов уголовного розыска в борьбе с организованными и преступными группами".

До цього часу було зібрано значний емпіричний матеріал (досліджено понад тисячу оперативних розробок та кримінальних справ про організовану злочинність, опитані засуджені, дали висновки експерти), який був опублікований у 1985 р. як аналітична довідка. У цій довідці вперше в офіційних документах вживався термін "організована злочинність" та давалося його тлумачення.

У 1989 р. на ІІ З'їзді народних депутатів СРСР була прийнята постанова "Об усилений борьбы с организованной преступностью", якою офіційно було визнано існування цієї проблеми в країні на той час. На жаль, на сьогодні вона не зникла, а навпаки і далі ускладнюється та загострюється.

Визначення поняття "організована злочинність" у наукових, навчальних і нормативних джерелах дається по-різному.

У Рамковій Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності від 21 липня 1997 року (ст. 1) під організованою злочинністю розуміють "групову діяльність трьох або більше осіб, яка характеризується ієрархічними зв'язками або особистими відносинами, які дають змогу їх ватажкам отримувати прибуток або контролювати території і ринки, внутрішні та зовнішні, за допомогою насильства, залякування або корупції як для продовження злочинної діяльності, так і для проникнення у легальну економіку, зокрема шляхом:

- незаконного обігу наркотичних або психотропних речовин і "відмивання" грошей, як вони визначені у Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року;

- торгівлі людьми, як вона визначена у Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами 1949 року;

- підробки грошових знаків, як вона визначена у Міжнародній конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 року;

- незаконної торгівлі предметами культури або їх крадіжок, як вони визначені у Конвенції ЮНЄСКО про заходи, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності 1970 року, і Конвенції Міжнародного інституту уніфікації приватного права про повернення викрадених або ж незаконно вивезених предметів культури 1995 року;

- викрадення ядерного матеріалу, неправильного поводження з ним або погрози неправильного поводження з ним з метою завдання шкоди населенню, як вони визначені у Конвенції з фізичного захисту ядерного матеріалу 1980 року;

- терористичних актів;

- незаконної торгівлі зброєю або вибуховими речовинами, або вибуховими пристроями, або їх викрадення;

- незаконної торгівлі автотранспортними засобами або їх викрадення;

- підкупу посадових осіб державних органів".

Відповідно до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", організована злочинність - це сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань .

У чинному Кримінальному кодексі України (2001 р.) визначено лише особливі організаційні форми вчинення злочинів, віднесено до ознак кваліфікації функціональні (координаційні, організаційні, забезпечувальні) дії стосовно діяльності злочинних угруповань, а змістові ознаки вчинюваних ними злочинів, крім деяких, що вчиняються злочинною організацією, не розкриваються. Тому у суспільній свідомості та серед фахівців на сьогодні панує думка про те, що певна частина злочинності називається організованою через те, що злочини, які до неї віднесені, вчиняються організованими угрупованнями, які мають певні організаційні відмінності .

Організована група, відповідно до ст. 28 КК України, - внутрішньо стійке об'єднання декількох осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Ознаками організованої групи є:

- наявність декількох осіб (три і більше);

- попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів або вчинення тільки одного злочину, який потребує довготривалої підготовки;

- стійкість такого об'єднання;

- об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану.

Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм співучасті.

Злочинна організація - це внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп .

Ознаками злочинної організації є:

- стійкість;

- ієрархічність;

- об'єднання декількох осіб (п'ять і більше);

- попередня зорганізованість його членів або структурних частин для спільної діяльності;

- спеціальна мета діяльності:

а) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів;

б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб;

в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Отже, поняття "злочинна група" та "злочинна організація" не є тотожними.

У кримінологічній науці формулюється визначення організованій злочинності як вітчизняними, так і зарубіжними теоретиками та практиками. Так, під нею розуміють: "системно пов'язану сукупність злочинів, учинених учасниками стійких, ієрархізованих, планомірно діючих злочинних структур (груп, співтовариств, асоціацій), діяльність яких прямо або опосередковано взаємно підтримується та узгоджується, будучи спрямованою на отримання максимального прибутку зі злочинного бізнесу на, певній території або у певній сфері, що є під її контролем" ; "це багатозначний різнорівневий та складно структурований феномен суспільного життя, який виник та розвивається в результаті прагнення (активності) частини членів суспільства змінити у кримінальний спосіб його цивілізовану, перш за все, правову упорядкованість, і в інтересах власного збагачення та отримання на цій основі фактичної влади" . Крім того, організовану злочинність визначають як функціонування стійких керованих об'єднань злочинців, які займаються вчиненням злочинів як своєрідним бізнесом та створюють систему свого захисту від соціального контролю за допомогою корупції.

Незважаючи на деяку відмінність зазначених визначень, їх зміст містить, утім, декілька спільних рис цього виду злочинності, які не спростовуються і не оспорюються ні теоретиками, ні практиками. Серед них виокремлюються такі ознаки:

а) ієрархічність;

б) розподіл ролей і функцій;

в) наявність "нормативних розпоряджень";

г) самофінансування;

ґ) систематичну цілеспрямовану діяльність. Злочинну діяльність також характеризують:

Однією із основних ознак організованої злочинності є: - ієрархічність, що означає упорядкованість злочинної організації з точки зору співвідношення лідерства і підлеглості. Типовою (але не універсальною) можна визнати таку ієрархію:

Кожному учасникові злочинної організації відведено певні ролі та функції, конкретне коло обов'язків. Так, лідер - це член злочинної групи, за яким вона визнає право приймати рішення у важливих для неї ситуаціях . Здійснює організаційне, управлінське, ідеологічне керівництво. Не бере безпосередньої участі у вчиненні будь-яких конкретних злочинів, формально залишаючись при цьому за межами кримінального переслідування. Його основні функції:

- керівництво діяльністю групи в цілому;

- встановлення нових сфер реалізації злочинних інтересів;

- розроблення заходів, спрямованих на розширення зон впливу;

- корегування стратегії і тактики діяльності організованого злочинного угруповання залежно від змін соціально-економічної ситуації;

- запровадження й удосконалення нормативно-ціннісної системи функціонування угруповання;

- контроль за діяльністю груп безпеки та забезпечення й управління ними.

Наступна ланка - це оточення лідера, яке, у свою чергу, поділяється на групу "забезпечення" та групу "безпеки". У групу забезпечення входять особи, які безпосередньо не беруть участі у конкретних злочинах. їх функції:

- реалізація рішень елітарної групи;

- контроль за діяльністю виконавців;

- вирішення різного роду суперечливих (конфліктних) ситуацій між злочинними групами, окремими злочинцями (тобто виконання своєрідних арбітражних функцій);

- забезпечення стійкого внутрішнього зв'язку у самому злочинному угрупованні, а також контактів з іншими формуваннями;

- охорона представників елітарної групи;

- забезпечення заходів, спрямованих на поліпшення діяльності виконавців;

- виявлення та втягнення я в систему представників інших злочинних груп, злочинців-професіоналів та осіб, які мають незаконні джерела збагачення;

- пропаганда і поширення злочинної ідеології;

- легалізація цінностей, здобутих злочинним шляхом;

- матеріальна і моральна підтримка членів угруповання та їх сімей. Групу безпеки становлять особи, які займаються організацією

розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, а також виявленням

осіб (юристів, журналістів, лікарів, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування), корисних організованому угрупованню. їх функції:

- виконання певних дій (усунення перешкод), що, в цілому, забезпечують найбільшу ефективність діяльності організованого злочинного угруповання;

- забезпечення високого соціального статусу осіб, які належать до елітарної групи;

- створення умов (корупція, залякування), що перешкоджають організації протидії із злочинним угрупованням;

- компрометування або нейтралізація працівників контролюючих, правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю;

- вжиття заходів щодо звільнення членів угруповання від кримінальної відповідальності або пом'якшення покарання;

-консультації з правових питань та підготовка власних юристів;

- навчання членів угруповання формам та методам діяльності органів внутрішніх справ;

- забезпечення їх документами прикриття.

Отже, можна дійти висновку: група безпеки якраз і складається з корумпованих посадових осіб державних, управлінських та правоохоронних органів.

І, нарешті, виконавці - окремі професійні злочинці, а також інші особи, які мають дохід від своєї злочинної діяльності (квартирні, кишенькові злодії, шахраї та ін.).

Досить характерною ознакою організованої злочинності є наявність "нормативних розпоряджень". Так, вона охоплює сферу як дозволеної (наприклад, можливість використання засобів "злодійської каси" ("общак"), так і належної (певні правила і манери) поведінки. Сучасний "злодійський закон" характеризується неабиякою гнучкістю. "Нормативні розпорядження" регламентують правила поведінки. Так, наприклад, "злодій у законі" не може вступати у контакт з особами, які мають найнижчий соціальний статус у місцях позбавлення волі ("ображеними" і "опущеними"), бути безпосереднім учасником будь-якого конфлікту тощо. Порушення розпоряджень тягне за собою обов'язкове, а також, за можливості, негайне виконання санкцій, аж до позбавлення титулу і вбивства.

Щодо самофінансування, то злочинна організація володіє певним матеріальним фондом ("общаком"), який включає часто значні суми - від кількох сотень тисяч до мільйонів гривень. Його основне призначення - фінансування злочинної діяльності. "Общак" використовується також для надання матеріальної допомоги особам, засудженим за вчинення злочинів, і членам їх сімей, безплатної видачі певних грошових сум членам злочинної організації за їх вимогою, задоволення особистих потреб осіб, які розпоряджаються матеріальним фондом. Грошові суми за частинами розміщені між особами, які відповідають за збереженість "обіцака", тобто довіреними особами злочинного середовища, які мають "добру" репутацію.

Дохід злочинних організацій нерідко поповнюються за рахунок отримання платні за охорону нелегальних мільйонерів, членів їх сімей, майна, взяття під контроль протиправної діяльності представників бізнесу та їх грошових вкладів у тіньову економіку, викрадення транспортних засобів, предметів антикваріату, виконання певних протиправних замовлень (перевезення грошей, супроводження вантажів тощо).

Наступною ознакою організованої злочинності є - систематична цілеспрямована діяльність, тобто система (три і більше) діянь, учинених у виді промислу (порно - і наркобізнес, работоргівля, торгівля зброєю, контрабанда тощо) для досягнення мети та отримання злочинних прибутків з використанням методів конспірації. Члени організованої злочинної групи зобов'язані дотримуватися правил конспірації, щоб не привертати до себе уваги правоохоронних органів, мати постійне місце роботи, не зловживати спиртними напоями і зовнішньо вести законослухняний спосіб життя. Законспірованість групи забезпечується детальним підготуванням до вчинення злочинів, з аналізом географії та топографії місця злочину, з конкретизацією дій співучасників, відпрацювання алібі та правил поведінки під час слідства у випадках арешту будь-кого з них.

З цією метою детально вивчається власна злочинна діяльність, досвід інших злочинних груп. Меті конспірації відповідає і спеціалізація деяких злочинних груп, діяльність яких спрямована на вчинення злочинів стосовно осіб, які створюють тіньові схеми (фінансові піраміди) отримання прибутків. Ці злочини пов'язані з вимаганням грошей під загрозою насильства. При цьому набір засобів дуже широкий: від погрози і залякування, до взяття заручників, від биття, до витончених психічних і фізичних катувань, убивств, шантажу тощо.

Характерною особливістю злочинних організацій є їх високе технічне оснащення. Вони використовують сучасні види транспорту, зброї, зв'язку, навігації тощо.

Динаміка організованої злочинності у період з 1992-2009 рр.

Щодо стану організованої злочинності, то, як свідчить практика роботи правоохоронних органів в Україні у період з 1992 по 2009 pp., організованими групами та злочинними організаціями було вчинено 102527 злочинів.

Водночас можна спостерігати тенденцію щодо зниження рівня організованої злочинності. Так, якщо у 2005 р. було виявлено - 551 злочинна група та злочинна організація, то у 2006 р. -446; у 2007 р. - 420; у 2008 р. - 378; у 2009 р. - 379 злочинних груп.

Виявлені ЗГ та 30 (за роками)

Статистичні відомості щодо кількості осіб, які вчинили злочини у складі організованих груп та злочинних організацій, також свідчать про її зменшення, а саме виявлено: у 2005 р. - 2220; у 2006 р. - 1754; у 2007 р. - 1628; у 2008 р. - 1457, у 2009 р. -1570 осіб.

Кількість осіб, які вчинили злочин у складі ОГ і 30 (за роками)

Серед злочинів, зареєстрованих ОВС України, найбільша питома вага припадає на злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення - 21,0% та крадіжки - 14,4%.

Організована злочинність, як і злочинність в цілому, поширена на території країни нерівномірно. Найбільш враженими є: Донецька та Дніпропетровська області, які характеризуються найбільшими значеннями всіх трьох показників, які майже в три рази перевищують середньоукраїнські. На ці дві східні області припадає в середньому від 17 до 19% всіх проявів організованої злочинності в Україні.

Структура злочинів учинених ОГ і 30 у 2009 році

Понад 34% всіх проявів організованої злочинності щорічно реєструється в таких регіонах: Луганська, Харківська, Запорізька, Полтавська і Одеська області, Автономна Республіка Крим, м. Київ. Зазначені регіони становлять групу з високими значеннями даних показників, що перевищують середні показники по Україні.

Аналіз 13 областей Заходу та Центру, а саме показники таких областей, як: Хмельницька, Закарпатська, Житомирська, Івано-Франківська, Львівська, Черкаська, Сумська, Київська, Тернопільська, Миколаївська, Вінницька, Кіровоградська, Херсонська свідчать, що протягом 2009 року показники організованої злочинності були менші від середніх по Україні, загалом близько 40%.

Найменш враженими областями є: Чернігівська, Волинська, Рівненська і Чернівецька. На їх території реєструється 7-8% проявів організованої злочинності.

Виходячи з цих даних, можна констатувати, що організована злочинність наявна у всіх регіонах України. Це свідчить або про загальне поширення даного явища в країні, або про нечітке розуміння організованої злочинності, сплутування її зі звичайною груповою злочинністю, поширеною тією чи іншою мірою у всіх областях України.

Характеристика особи учасника організованої групи. За віковою ознакою учасники організованих груп - молоді люди: понад 70% їх було у віці від 19 до 30 років. Переважна частина організаторів злочинних груп (крім "злодіїв у законі") не була раніше судимою. Кожний четвертий мав вишу освіту. Вони характеризувалися як поважні, підприємливі люди, які мали організаторські здібності й відповідні матеріальні можливості.

Звертає на себе й така обставина, властива взагалі типу особи "організованого злочинця": маскування способу життя і поведінки під законослухняного громадянина.

Найбільша питома вага позитивних характеристик у шахраїв (100% - за місцем роботи і 79,3% - за місцем проживання), злодійських груп (до 80%). Особи, які вчиняють злочини в економічній сфері, ведуть малопримітний, у кримінальному розумінні, спосіб життя і зовні мають вигляд задоволених життям законослухняних громадян.

Що стосується лідерів злочинних організацій, то їм властиві: жорстокість, авторитарність, готовність іти на все заради досягнення мети, організаторські здібності, уміння підкорити собі інших, упевненість у власній перевазі (позиції), мотивація панування, нездатність до співпереживання та толерантності, ставлення до людей як до знаряддя для досягнення мети.

Особливістю рядових учасників організованих злочинних структур є доведена до автоматизму слухняність, підкореність вказівкам керівника.

Особам, які є охоронцями, бойовиками тощо, властиві: рішучість, швидкість реакції, професійне використання зброї і прийомів бойової підготовки, агресивність, готовність до розв'язання конфліктів шляхом насильства або залякування, готовність без вагань застосувати жорстокі методи впливу на жертву.