Профілактика злочинів - Джужа О.М. - Нормативно-правові детермінанти

Недоліки правового регулювання економічних відносин є одним із визначальних факторів стійкого криміногенного економічного розвитку. До них необхідно віднести, насамперед, недосконалість законодавчої бази та інших нормативних актів, які регулюють як діяльність суб'єктів господарювання, так і діяльність правоохоронних і контролюючих органів. Правові заходи, що регулюють економічні відносини, якщо вони не відповідають завданням соціально-економічного розвитку суспільства і вимогам об'єктивних економічних законів, мають великий зворотний вплив на криміногенну ситуацію. З кримінологічної точки зору це має вирішальне значення у поясненні правових факторів детермінації економічної злочинності .

Як свідчить практика, окремі правові норми безпосередньо сприяли вчиненню економічних злочинів. Наприклад, виникнення на вітчизняному ринку "фінансових пірамід" багато в чому стало можливим завдяки прийняттю Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17 березня 1993 р . Поряд з різночитаннями в різних редакціях цього документа, що були офіційно оприлюднені в засобах масової інформації, Декрет не передбачав механізму захисту прав і законних інтересів вкладників, не регламентував засоби державного контролю за діяльністю відповідних фінансових установ. Після гучних "трастових" скандалів у результаті перевірки комісія Верховної Ради України з'ясувала, що скандальний Декрет Кабінету Міністрів України існує у трьох різних редакціях, які потрапили до офіційного друку, і містили різний обсяг повноважень довірчих товариств щодо залучення коштів від громадян .

Закони, підзаконні нормативні акти, які приймалися за роки незалежності й були спрямовані на регулювання ринкових економічних відносин, здебільшого, мали декларативний, абстрактний характер і не ставили надійних перепон на шляху зростання економічних злочинів. Суперечливість, внутрішня неузгодженість, безсистемність, неврегульованість механізму їх реалізації - найбільш характерні риси законодавства перехідного періоду.

Економічна діяльність нині регулюється багатьма законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Водночас фундамент податкової системи України - це понад п'яти тисяч нормативних актів різної юридичної сили, що, здебільшого, не мають правовстановлювального значення. Зокрема, хаотичність змін, що вносилися до Закону України "Про податок на додану вартість", наявність численних спеціальних режимів і пільг зі справляння цього податку робить діяльність держави у сфері адміністрування ПДВ непередбачуваною . У паливно-енергетичній сфері також зареєстровано понад три тисячі підзаконних актів, що видаються ледве не щодня. Сферу приватизації регулює понад 600 нормативних актів.

Отже, негативні чинники у сфері законодавчого регулювання сприяли зростанню правового нігілізму серед підприємців і пересічних громадян . Законна підприємницька діяльність опинилась під подвійним тиском і без надійного законодавчого захисту розвивається у загальному нестабільному правовому середовищі, що й зумовлює злочинну мотивацію підприємців .

Організаційно-управлінські детермінанти

До організаційно-управлінських чинників, що зумовлюють економічні злочини, належать недоліки функціонування механізму державного управління економічними процесами та формування його апарату, здійснення контрольно-розпорядчих функцій без урахування їх економічної доцільності й завдань профілактики економічної злочинності. Існування цієї групи детермінант, передусім, пов'язано з недоліками діяльності правоохоронних і контролюючих органів, зокрема щодо їх структурної побудови та організації роботи, виконання ними основних і додаткових функцій, підготовкою і розстановкою кадрів тощо. Наразі відсутній чіткий механізм взаємодії правоохоронних органів між собою, контролюючими органами і установами економічної системи. Досить гостро постає питання співпраці органів Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації та Служби безпеки України щодо координації роботи, обміну інформацією, проведення спільних профілактичних заходів. Скажімо, протягом 2006-2007 рр. органами прокуратури виявлено понад 300 фактів невиправданої тяганини при передачі за підслідністю матеріалів про податкові злочини. Відповідні кримінальні справи, порушені із запізненням, не дістали судової перспективи і не завершились відшкодуванням завданих державі збитків .

Зростанню негативних тенденцій в економіці перехідного періоду сприяло руйнування системи контролю, що склалася у рамках адміністративно-командної системи. Часткове зменшення спеціалізованого ревізійного апарату, а потім і його повна ліквідація (водночас зі зникненням органів народного контролю усіх рівнів) створили необмежені можливості для різних фінансових махінацій. Контрольно-ревізійний апарат виявився неготовим до нових економічних умов. У жодній із економічних програм переходу до ринкових відносин про нього і не згадувалося. Поза державним контролем фактично залишилась діяльність службових осіб у таких важливих сферах, як, зокрема, формування і використання бюджету, приватизація, ліцензування окремих видів господарської діяльності, зовнішньоекономічна діяльність тощо.