Профілактика злочинів - Джужа О.М. - Розділ 14. Профілактика економічної злочинності

14.1. Сутність, стан і тенденції економічної злочинності

Загальноприйнятого кримінально-правового і кримінологічного визначення економічної злочинності на сьогодні не існує, незважаючи на широке використання цього терміна в науковому обігу. Вчені мають різні думки з цього приводу і наводять власні тлумачення цієї категорії.

Певна частина західних і вітчизняних кримінологів вважають, що поняття "економічна злочинність" зовсім не піддається чіткому визначенню (X. Едельхорн, К. Свері, Ж. Коссон). Інші впевнені, що розроблення загальної дефініції можливе і необхідне для організації кримінологічних, соціологічних та кримінально-правових досліджень, для вжиття правових і організаційних заходів боротьби з нею (Д. Ді Дженаро, Е. Ветре).

Одними з перших досліджень економічної злочинності були роботи американського кримінолога Едвіна Сазерленда, який у своєму зверненні до Американського соціологічного товариства у 1939 р. вперше використав термін "білокомірцева злочинність". Відповідно до його визначення, мова йшла про злочини, які вчинюються шановними людьми високого соціального статусу і в перебігу їх службової діяльності. Вчений вперше здійснив системне дослідження злочинності корпорацій. Створена ним кримінологічна концепція справила значний ідейний вплив на розуміння цієї актуальної проблеми. У його концепції увага була акцентована на ту нову обставину, що суб'єктами найбільш небезпечних економічних злочинів є особи, що займають високе соціальне становище у сфері бізнесу, і вчиняють злочини в процесі професійної діяльності в інтересах юридичних осіб і власних інтересах1.

Детальне тлумачення економічної злочинності дає також німецький професор Ганс Йоахим Шнайдер. Він пише, що господарська (економічна) злочинність спрямована як проти підприємств (зловживання довірою, саботаж, виробництво неякісних товарів), так і проти споживачів та працівників підприємств (порушення правил охорони праці). Крім того, економічні злочини вчиняються підприємствами проти конкурентів (порушення правил конкурентної боротьби, промислове шпигунство), окремими підприємствами проти держави (одержання субсидій обманним шляхом) чи декількома підприємствами спільно проти економічної системи (відмовлення дотримувати правила конкуренції), а також проти суспільства в цілому (забруднення повітря і води). Для господарської злочинності в ринковому суспільстві характерне використання вільної конкуренції для нелегальних маніпуляцій з метою випередження своїх суперників у створенні передумов для одержання майнової вигоди. Ці заборонені і майже невловимі махінації можуть мати на меті обмеження і навіть повне припинення вільної конкуренції.

У сучасній науці є два основних підходи до визначення поняття "економічна злочинність". Представники першого підходу пропонують розглядати цю категорію як сукупність певних злочинів, а представники другого - як соціально-економічне явище.

Деякі вчені розглядають економічну злочинність як певні протиправні діяння та під цією категорією розуміють усі види злочинів, які зазіхають на економіку, права, свободи, потреби учасників економічних відносин, що порушують нормальне функціонування економічного механізму, спричиняють цим соціальним цінностям і благам шкоду. Найбільш поширені визначення поняття економічної злочинності наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Прихильники іншого підходу до визначення поняття "економічна злочинність", позиція яких наведена в таблиці 2, стверджують, що під цією категорією необхідно розуміти певне соціально-економічне явище.

Таблиця 2

Узагальнення існуючих у кримінально-правовій та кримінологічній науках поглядів щодо змісту категорії "економічна злочинність" та загальних положень щодо дефініції "злочинність" дозволяє дійти висновку, що поняттями "економічна злочинність" охоплюються соціально-деструктивні явища, які відбуваються в економіці держави, та виявляються у вчиненні службовими особами суспільно небезпечних протиправних діянь, що посягають на охоронювані законом суспільні відносини власності, порядок здійснення господарської або службової діяльності.

Принципові відмінності економічної злочинності від злочинності традиційної майнової полягають у тому, що:

- при вчиненні традиційного майнового злочину факт самого злочину в більшості випадків очевидний, але невідомий злочинець -він переховується і його необхідно встановити. В економічному ж злочині запідозрена особа відома, але факт учинення нею злочину сумнівний або важкодоказуваний. Це зумовлено тим, що для його маскування використовуються ті або інші форми і механізми легальної господарської діяльності і тому він виглядає як невиконання певних зобов'язань, що не завжди є злочином;

- більшість членів суспільства ставиться байдуже до економічної злочинності. Підставою такої байдужності служить та обставина, що факт заподіяння збитків державі або суспільству в цілому не конкретизований, не має виходу на певну особу, якій завдані збитки, а також те, що економічний злочинець не відповідає сформованому стереотипу традиційного злочинця;

- для традиційного злочинця кримінальне покарання у виді позбавлення волі є в більшості випадків слабким стримуючим фактором. Застосування ж цієї міри покарання щодо економічного злочинця є більш ефективним, оскільки він, насамперед, боїться втратити свій соціальний статус і респектабельність, без чого він не зможе виступати як діловий партнер у майбутньому.

Економічна злочинність за своєю специфікою відображається в результатах діяльності та рівні активності правоохоронних органів щодо протидії цьому антисуспільному явищу. Оцінюючи показники, слід враховувати, що злочини у сфері економічної діяльності, під впливом зміни умов господарювання та ринкової кон'юнктури, а також інших чинників, характеризуються постійною зміною способів та форм протиправної діяльності, що зумовлює складність виявлення даної категорії злочинів та їх високу латентність. При цьому ефективність правоохоронної діяльності передбачає застосування адекватних засобів та методів протидії, а результати повинні чітко віддзеркалювати основні тенденції щодо зміни напрямів активності злочинності у сфері економіки.

Поряд із зазначеним необхідно також враховувати, що за тривалий період (8 років) на певні звітні статистичні показники можуть справляти вплив законодавчі зміни в економічній сфері (підвищення мінімальної заробітної плати, рівня податкової соціальної пільги тощо), які підвищують поріг притягнення до кримінальної відповідальності за аналогічних обставин протиправної діяльності. За період 2002-2009 рр. (рис. 1) у середньому в рік викривалось близько 40 тис. злочинів економічної спрямованості із тенденцією до збільшення у період 2002-2005 рр. (з 32 237 до 45 107) та зменшення у період 2006-2009 рр. (з 42606 до 36 634). Поряд з цим, намітилась стійка тенденція до зниження питомої ваги викритих тяжких та особливо тяжких злочинів, яка дорівнювала у 2009 р. 43,1%, тоді як у 2002 р. вона становила 70% (у період 2003-^2008 рр. відповідно 52%, 59%, 52%, 47%, 43,8%, 42,8%).

Рис. 1. Тенденція виявлення економічних злочинів в Україні за період 2002-2009 років

За структурою злочинності (табл. З, рис. 2) близько половини становлять злочини проти власності, стільки ж у сфері службової діяльності та близько третини - у сфері господарської діяльності. Проте, якщо намітилась загальна тенденція до сталості викритих злочинів проти власності, 13 691 - у 2002 р, 13 594 - у 2009 р. (різниця 0,7%), щодо злочинів у сферах господарської та службової діяльності тенденція має інший характер: при збільшенні загальної кількості злочинів економічної спрямованості більш ніж на 14% у сфері господарської діяльності має місце збільшення кількості викритих злочинів на 13%, а зменшення викритих злочинів у сфері службової діяльності - на 28%. Така ситуація може свідчити про зростання рівня латентності злочинів у сфері службової діяльності.

Мають місце суттєві зміни і за видами найбільш поширених злочинів у загальній структурі злочинності у сфері економіки, які певною мірою реально відображають тенденції щодо напрямів активізації злочинців. Так, по злочинах, пов'язаних з незаконними операціями з металобрухтом за 8 років - зменшення на 55,7%, а по незаконному обігу підакцизних товарів - збільшення майже на 20%, по злочинах у сфері комп'ютерних систем збільшення у 4 рази. Поряд з цим, має місце суттєве зменшення викритих злочинів у бюджетній сфері (майже учетверо) та злочинів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів (майже на третину).

Таблиця 3. Виявлено злочинів у сфері економіки за напрямами

Рис. 2. Структурний аналіз економічної злочинності за родовою ознакою у 2009 році

Крім того, виявляється певна невідповідність загальним тенденціям поширення економічної злочинності, враховуючи збільшення викритих фактів фіктивного підприємництва (на 60%) та стабільною тенденцією до позитивної динаміки у розкритті цього виду злочину, спостерігається послаблення уваги щодо подальшого використання злочинних доходів та процесів їх легалізації. Це ще раз свідчить про зниження активності щодо викриття злочинів, пов'язаних з використанням ринкової інфраструктури, поширення яких диктується наявністю об'єктивних чинників у суспільстві та реакцією суспільства через засоби масової інформації.

За вісім років викрито 23 тис. хабарників (рис. 5). Загальна тенденція результатів боротьби з хабарництвом погіршилась, за кількістю викритих хабарників (-25% за 2009 р. порівняно з 2002 р.), за питомою вагою хабарництва у загальній кількості злочинів у сфері службової діяльності спостерігається стала тенденція (з 15% у 2002 р. до 15% у 2009 р.). За 2009 рік викрито 516 хабарів, сума яких перевищувала 10 тис. гри. (усього за вісім років таких злочинів викрито 1732). Хабарів, сума яких перевищує 30 тис. грн., збільшилось у 2009 році порівняно з 2002 роком більш ніж у 4 рази.

Рис. 3. Тенденція виявлення злочинів у період 2002-2009 років за родовою ознакою

Рис. 4. Динаміка за окремими видами злочинів у період 2002-2009 років

На пріоритетних напрямах економіки (у кредитно-фінансовій сфері, зовнішньоекономічній діяльності, паливно-енергетичному комплексі тощо) протягом 2002-2009 рр. викрито 206,5 тис. злочинів. У 2009 р. порушено у 1,6 раза більше, ніж за 2002 рік кримінальних справ за злочинами, збитки за якими становлять понад 100 тис. гри. Усього за вісім років таких справ порушено майже 38 тисяч.

Рис. 5. Тенденція виявлення хабарництва за 2002-2009 роки

Закономірним є сучасний процес перерозподілу інтересів злочинного елементу із сфери приватизації до земельних відносин, які дозволяють отримувати надприбутки через цілу низку протиправних діянь (хабарництво, зловживання посадовим становищем, ухилення від оподаткування тощо), що має своє відбиття у діяльності по викриттю зазначеної категорії злочинів. Загальна кількість викритих злочинів за вісім років, пов'язаних з приватизацією, зменшилась майже на 45%, на противагу цьому, у зазначений період кількість викритих злочинів, пов'язаних із земельними відносинами, збільшилась більш як у 3 рази.

У фінансово-кредитній сфері (рис. 6) протягом 2002-2009 років викрито близько 26,8 тис. злочинів, з них близько 9,9 тис - у банках. Питома вага викритих злочинів безпосередньо в банках у середньому по Україні становила третину. За 2009 р. порушено на 63% більше, ніж за 2003 рік кримінальних справ за злочинами, збитки за якими сягають понад 100 тис. грн. Усього за п'ять років таких справ порушено майже 38 тисяч.

Рис. 6. Тенденція виявлення злочинів у кредитно-фінансовій сфері за 2002-2009 роки

Поряд з цим, має місце суттєве щорічне зменшення викритих злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності (протягом 2002-2009 рр. на 74%), паливно-енергетичному (на 72%) та агропромисловому комплексах (на 72%).

Рис. 7. Тенденція виявлення злочинів у пріоритетних галузях економіки за 2002-2009 роки

У сфері зовнішньоекономічної діяльності при тенденції до зменшення загальної кількості злочинів у 2009 р. на 74% порівняно з 2002 р., має місце збільшення питомої ваги викриття злочинів, за якими збитки сягали понад 100 тис. грн, зокрема у 2009 р.- на 17,4% більше, ніж у 2003 р. Аналогічний стан і у паливно-енергетичному (питома вага щодо викритих злочинів зі збитками понад 100 тис. грн зросла на 13,7%) та агропромисловому (питома вага зросла на 8,1%) комплексах.

Зниження загального масиву виявлених злочинів у сфері економічної діяльності пояснюється передусім зростанням їх латентності, а офіційна статистика відображає результати боротьби з економічною злочинністю, формуючи при цьому лише уявлення про її стан. Поряд з цим, особливе занепокоєння викликає зниження активності протидії економічній злочинності, що відбувається внаслідок недосконалості законодавчого регулювання ринкових відносин.