Профілактика злочинів - Джужа О.М. - Соціально-економічні детермінанти

Аналізуючи детермінанти економічної злочинності, слід приділити увагу не лише короткостроковим (проточним) чинникам, а й довгостроковим і середньостроковим, які визначають тенденції у розвитку цього явища.

Короткострокові її чинники діють протягом, як правило, перехідних процесів у суспільстві, які тривають від кількох місяців до кількох років. Це фактори, які з'явились і діють в Україні, пов'язані з початковим нагромадженням капіталу, перерозподілом власності тощо. У 1997 і 2008 роках позначились негативні наслідки світової економічної кризи.

Середньострокові чинники діють протягом певного етапу трансформації суспільства. Ці етапи тривають приблизно сорок років. За цей період відбуваються суттєві зміни у функціонуванні економіки.

Довгострокові чинники існування економічної злочинності коріняться у соціально-економічних суперечностях розвитку суспільства, у змінах форм власності, проблемах інтеграції країни у світовий ринок, традиціях економічного життя, характері правового та інформаційного забезпечення підприємницької діяльності тощо.

Під факторами економічної злочинності розуміють негативні соціально-економічні явища і процеси, що мають різне детермінуюче значення, у тому числі і казуальне, але у своїй сукупності і взаємодії породжують, сприяють, видозмінюють і обумовлюють існування й вияви економічної злочинності.

Головними факторами економічної злочинності у нашій країні різні дослідники називають: диспропорції економічного розвитку, невідповідність між економічними потребами й економічними можливостями їх задоволення, між інтересами розвитку окремих галузей економіки, між економічними інтересами окремих господарюючих суб'єктів, індивідуума і суспільства.

Використовуючи багатофакторний метод, можна більш раціонально і змістовно провести групування сфер суспільного життя, що детермінують економічну злочинність, й виокремити: економічні, політичні, правові, психологічні, організаційні, демографічні, технічні чинники.

Залежно від регіонального поширення й масштабу дії їх можна згрупувати на: загальнодержавні, регіональні, місцеві, макросоціальні, мікросоціальні, індивідуальні, а також провести групування за видами економічних злочинів і ступенем кореляційної залежності.

Отже, причиновий комплекс економічної злочинності охоплює досить широке коло детермінантів як за власним походженням, так і за механізмом впливу на злочинність. За останньою ознакою їх доцільно розподілити на загальні (опосередкованого впливу) і спеціальні (чинники безпосередньої дії). Загальні фактори впливають на кримінальну ситуацію у цілому. З огляду на це, кримінологами визначені такі групи чинників: соціально-економічні; нормативно-правові та організаційно-управлінські.

Соціально-економічні детермінанти

Соціально-економічні чинники у системі кримінологічних детермінант економічної злочинності є визначальними, оскільки вони зумовлюють злочинну поведінку не лише окремої особи, а й криміногенну ситуацію у суспільстві в цілому. Соціально-економічні чинники - це комплекс історично мінливих негативних явищ в економічному житті суспільства, які, з одного боку, формують певний рівень економіко-правової свідомості людей, а з іншого - створюють у сфері виробництва, розподілу і обміну матеріальних благ умови для реалізації їх життєвих потреб у матеріальному забезпеченні злочинним шляхом1. Фактори економічної злочинності лежать, насамперед, в економічних відносинах соціальної системи, її суперечностях, незбалансованості господарського механізму, дефектах і недоліках економічного планування, а також в існуючій системі розподільчих відносин.

Перехідний період, що пов'язаний із запровадженням засад ринкових відносин у легальну економіку, перерозподілом власності, зростанням ролі зовнішньоекономічних чинників, призвів до якісної трансформації організованих злочинних груп, їх подальшої професіоналізації, більш чіткого розшарування на "загально-кримінальні" та "економічні" складові, удосконалення матеріально-технічного оснащення, комерціалізації діяльності й (що головне) потрапляння у сферу легального бізнесу. У цих умовах організована злочинність стала економічним явищем, зміцненим фінансовими інтересами. Розкрадання державної власності шляхом порушення процедур приватизації, реалізація незаконних угод у кредитно-фінансовій сфері та у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ухилення від сплати податків стали основними джерелами надприбутків організованих злочинних угруповань.

Процеси тінізації охопили, насамперед, сферу легального виробництва, звичайного підприємництва, пов'язані з приховуванням додаткових прибутків від обліку. На рівні конкретного суб'єкта господарювання практично зникла межа між офіційною та прихованою економічною діяльністю, що породило кругообіг тіньових і легальних капіталів з огляду на доцільність для бізнесу. Концентрація кримінального капіталу призвела до утворення натомість керівників підпільно-цехового формату олігархічних лідерів фінансово-промислових груп.

Соціально-економічними детермінантами економічної злочинності є соціально-економічна криза в державі, втрата історичних традицій і моральних норм, в основі яких - повага до приватної власності, чесного заробітку, відкритого перед державою бізнесу. Натомість: великий податковий тиск, високий рівень тіньової економіки, пасивне ставлення держави до існування кримінальної "верхівки", значний рівень корупції і хабарництва, відсутність прозорості і чесної конкуренції.