Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 14.3. Заходи профілактики економічної злочинності

Проблемам запобігання економічним злочинам та їх профілактики приділялась значна увага у вітчизняній кримінологічній літературі". Заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання економічній злочинності мають розроблятися і здійснюватися в рамках єдиної стратегії. Водночас загальносоціальні заходи за масштабами свого профілактичного впливу є визначальними, оскільки спрямовані на чітке визначення функцій держави як регулятора економічних відносин щодо формування її економ і ко-правової політики, розподілу повноважень між центральними і місцевими органами влади, створення відповідних умов для належної правової поведінки суб'єктів економічної діяльності, забезпечення рівного правового захисту державного і недержавного секторів економіки, створення такої ринкової інфраструктури, яка б забезпечила однакові можливості для реалізації творчого потенціалу суб'єктів господарювання, налагодження демократичних принципів контролю за економічною діяльністю.

- Загальносоціальний рівень профілактики злочинності включає діяльність держави та суспільства, спрямовану на розв'язання суперечностей в політичній, економічній, соціальній, морально-духовній, організаційно-управлінській та інших сферах життєдіяльності. Загальносоціальною основою запобігання економічній злочинності і максимального обмеження можливостей її функціонування і відтворення є подолання кризових явищ в економіці, політиці, суспільній ідеології, соціальній сфері, правоохоронній діяльності. Цей рівень профілактики злочинності пов'язаний з найбільш значимими і довготривалими видами соціальної діяльності, значними заходами щодо розвитку економіки, забезпечення прав, свобод, законних інтересів громадян, підтримки культури і моральності, зміцнення законності, соціального захисту населення.

Проведення загальносоціальних профілактичних заходів, пов'язано з:

- належними організаційно-управлінськими заходами запобігання злочинності, спрямованими на усунення помилок і хиб в управлінні економікою, політикою, соціальною сферою, а також правоохоронною діяльністю, оскільки ці помилки і хиби є криміногенними факторами. Сюди включаються, наприклад, заходи, пов'язані з оптимізацією процесів урбанізації і міграції, працевлаштування, демократизації, соціальної адаптації тощо; в правоохоронній сфері - із стимулюванням повноти виявлення і розкриття злочинів, подоланням "ножиць" між тенденціями злочинності та практикою вибору заходів запобігання та застосування покарань тощо;

- усуненням або обмеженням криміногенних факторів шляхом і в результаті формування у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності: заходи, які формують у суспільній свідомості нетерпимість до злочинів та інших правопорушень; заходи підвищення загальної, побутової, правової культури людей. Особливої уваги в цьому плані потребує молодь, яка через недостатню сформованість світогляду і навичок соціальної життєдіяльності, різкої зміни ідеологічних цінностей в суспільстві, піддається негативним впливам, схильна до наслідування негативних стандартів поведінки, які заповнюють вакуум соціальних орієнтацій, що утворився;

- вдосконаленням правових заходів профілактики економічної злочинності, наприклад, заходи по вихованню правосвідомості з тим, щоб досягти рівня дотримування правових норм за особистим переконанням, удосконаленню і запровадженню норм, що заохочують припинення дій злочинців та самозахисту від них, вихованню профілактичної активності особистості, вдосконаленню кримінально-правових норм боротьби з окремими формами сучасної економічної злочинності тощо.

Спеціально-кримінологічний рівень профілактики злочинів включає цілеспрямований вплив на злочинність в цілому, на окремі її види та групи злочинної поведінки. На цьому рівні профілактична діяльність здійснюється переважно особами, для яких попередження економічної злочинності є професійною функцією.

Можна виділити такі напрями профілактичної діяльності за рівнями впливу на економічну злочинність.

Встановлення причин конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення. Цей напрям у профілактиці злочинів забезпечується відповідною діяльністю органів дізнання, слідчого, прокурора у конкретній кримінальній справі і полягає у вивченні особистості обвинуваченого, оскільки завдання полягає у встановленні його психологічних і соціальних характеристик, а також мотивації його злочинної діяльності. Саме певні негативні риси особи є безпосередньою причиною вчинення нею злочину. Інформацію про особу обвинуваченого становлять соціально-демографічні і психолого-психіатричні відомості, джерелом яких можуть бути офіційні документи, свідчення людей, висновки відповідних експертиз. Крім того, велике значення в цьому плані має інформація про поведінку особи під час вчинення злочину, зразу після нього і під час провадження досудового розслідування. Ця інформація акумулюється в матеріалах кримінальної справи, зокрема в документах, які залучаються до кримінальної справи в оригіналах або в копіях. Крім них, відомості про особу обвинуваченого можуть міститися в протоколах допитів та інших слідчих дій. Велике значення мають висновки судово-психологічної та судово-психіатричної експертиз обвинуваченого.

Усунення причин конкретного злочину полягає у впливові на особу обвинуваченого з метою нейтралізації її негативних рис і установок, що відбивається у таких термінах, як "виправлення" і "перевиховання". Засобами такого впливу є сам процес розслідування і судового розгляду кримінальної справи, а також покарання особи, винної у вчиненні злочину. Головна ж роль в усуненні виявлених причин злочину належить суду, який визначає вид і міру кримінального покарання, а також установам, які відають його виконанням.

Встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення. Цей аспект діяльності пов'язаний з вивченням зовнішніх обставин учинення злочину (конкретної життєвої криміногенної ситуації).. Виконання цього завдання передбачає встановлення обставин, які полегшили злочинцю досягнення поставленої мети.

Економічний злочинець має змогу сам активно створювати сприятливі суб'єктивні умови. Така діяльність може полягати, наприклад, у знайомстві і встановленні "дружніх" (корумпованих) зв'язків з посадовими особами і службовцями певних підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів (шляхом надання різних послуг, подарунків тощо). Мету утворення сприятливих умов для злочину може мати і попередня рекламна компанія для залучення потенціальних жертв злочину. Таку ж мету можуть мати дії злочинця, "вплетені" в механізм вчинення злочину.

Усунення виявлених суб'єктивних умов, що сприяли вчиненню економічного злочину, забезпечується притягненням до юридичної відповідальності посадових осіб і службовців підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, у діях яких містяться ознаки службового злочину, адміністративного проступку або іншого правопорушення. Найчастіше під час розслідування кримінальних справ даної категорії обставинами, що сприяли вчиненню розкрадання, виявляються: зловживання владою або посадовим становищем, халатність, одержання хабара, посадовий підлог. У разі достатності ознак цих злочинів слідчим порушується кримінальна справа за ознаками відповідної статті Кримінального кодексу України, яка виділяється в окреме провадження.

Узагальнення криміногенних факторів, установлених під час розслідування економічних злочинів певної спрямованості і подання пропозицій щодо їх усунення у відповідні органи й установи. Цей напрям діяльності виходить за межі конкретної кримінальної справи і передбачає проведення певної аналітичної роботи щодо узагальнення причин злочинів певного виду (групи, підгрупи) і умов, що сприяли їх вчиненню. Безпосередньою основою для такого узагальнення є матеріали однорідних кримінальних справ, розслідуваних в місті, районі, області чи країни в цілому. Такими однорідними справами можуть бути: кримінальні справи про злочини у кредитно-фінансовій сфері, сфері приватизації, бюджетній сфері, сфері страхування, сфері соціального захисту населення тощо.

Узагальнення криміногенних факторів, установлених під час розслідування аналогічних кримінальних справ, має своєю метою визначення, передусім об'єктивних і суб'єктивних умов учинення економічних злочинів та подальше розроблення комплексних заходів, спрямованих на їх усунення, через:

1) встановлення недоліків правового регулювання фінансово-господарських відносин, з використанням яких і вчиняються розкрадання майна та інші економічні злочини (недоліки законодавства про підприємницьку діяльність, законодавства про банки і банківську діяльність, законодавства про діяльність небанківських фінансових установ тощо);

2) встановлення прогалин та недоліків у чинному кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві та неоднозначне тлумачення його окремих положень правоохоронними органами і судами;

3) встановлення недоліків у функціонуванні системи контролюючих органів та їх взаємодії з правоохоронними під час виявлення і розслідування економічних злочинів;

4) встановлення існування у певної частини населення помилкових уявлень про можливість одержання великих прибутків у тому чи іншому виді підприємницької діяльності, які експлуатуються шахраями.

Організаційні профілактичні заходи мають бути спрямовані на вдосконалення діяльності державного управлінського персоналу на засадах економічної раціональності, підвищення ефективності роботи контрольно-ревізійних органів, удосконалення систем економічного обліку і звітності. Сюди слід віднести заходи щодо відбору і професійної підготовки керівних кадрів для роботи у місцевих і центральних органах управління економічною сферою і окремими галузями господарювання.

У системі заходів профілактики економічної злочинності дієвим заходом є організаційно-правовий контроль, що містить різні види контролю: парламентський, відомчий, конституційний, громадський корпоративний, контроль партій, трудових колективів, а також окремих громадян. До спеціалізованих видів контролю належить: контроль правоохоронних органів, судовий контроль, прокурорський нагляд.

Нормативно-правові заходи разом з іншими мають вирішальне значення у профілактиці економічної злочинності. Ідеологію протидії економічній злочинності слід перевести із застосування репресивних заходів на площину вдосконалення регулятивного законодавства (цивільного, адміністративного, господарського, фінансового), що створювало би прозорі механізми діяльності господарюючих суб'єктів і виключало саму можливість протиправної господарської діяльності. Окрім того, назріла потреба поширення системи спрощеного оподаткування для середніх та великих господарюючих суб'єктів шляхом установлення фіксованого максимального розміру всіх можливих відрахувань на користь держави та органів місцевого самоврядування, а також максимального розміру фінансових санкцій за невчасну сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Вдосконалення чинного законодавства з урахуванням цих обставин має бути спрямоване на: забезпечення економічних прав людини і суб'єктів господарювання; встановлення загальнообов'язкових правил поведінки на ринку для всіх господарських і управлінських структур; запровадження чіткої системи економічних санкцій для органів державного управління, юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства; притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб, які завдають значну шкоду суспільним інтересам; законодавче упорядкування підстав для надання відповідних пільг окремим суб'єктам підприємницької діяльності і встановлення кримінальної відповідальності за незаконне надання таких пільг; установлення підвищеної кримінальної відповідальності за найбільш суспільно небезпечні форми економічної поведінки, які призводять до підриву економічної безпеки країни; впровадження незалежної кримінологічної експертизи проектів законодавчих актів колективами юристів, економістів, психологів та практичних працівників.

Кримінально-правові заходи профілактичного впливу мають бути спрямовані, насамперед, на таке: встановлення кримінальної відповідальності за економічні злочини (криміналізація), що покликане утримувати громадян від учинення протиправних дій (загальна превенція); встановлення виду та розміру покарання за відповідні діяння; удосконалення кримінально-правових норм, що визначають відповідальність за економічні злочини.

Досить часто злочинній поведінці передує вчинення менш суспільно небезпечних діянь, серед яких із злочинами найбільше пов'язані адміністративні проступки. Причому, інколи відрізнити злочин від адміністративного делікту буває досить важко, оскільки деякі ознаки, зокрема об'єкти посягання, окремі елементи об'єктивної сторони обох видів протиправної поведінки практично збігаються.

Адміністративно-правове попередження деліктів становить окремий блок у загальній системі запобіжного впливу на злочинність. Іншими словами, профілактику адміністративних проступків розглядають як ранню профілактику злочинності, в тому числі економічної. Причому, профілактичну роль виконують всі види адміністративно-правових засобів. Як юридичний інструментарій адміністративно-правові засоби є способами впливу на суспільні відносини з метою досягнення певного результату.

За допомогою закріплення і практичної реалізації різноманітних адміністративно-правових засобів створюються умови для формування і підтримання належного економічного порядку, попередження і припинення правопорушень, які на нього посягають, що в кінцевому підсумку сприяє також профілактиці економічної злочинності. Адміністративно-правові засоби профілактики правопорушень відзначаються різностороннім характером, при цьому всі вони взаємопов'язані і взаємозалежні, становлять цілісну систему, перетинаються з кримінально-правовими, цивільно-правовими, економічними заходами, різноманітними формами і методами організаційно-масової і виховної діяльності державних органів, громадських формувань і трудових колективів. Тільки раціональне використання різноманітних засобів у взаємозв'язку, обґрунтований вибір основних із них, уміле поєднання сприяють досягненню накреслених результатів. Вибір конкретного адміністративно-правового засобу, доцільність його застосування в тій чи іншій ситуації визначаються умовами, що склалися, наявністю певних обставин, завданнями і компетенцією органу (посадової особи), який діє в даній ситуації.

Аналіз чинного адміністративного законодавства і практики його застосування дає підстави дійти висновку, що до адміністративно-правових засобів, які спрямовані на профілактику економічної злочинності, належать такі :

1. Засоби визначення системи суб'єктів виконавчої влади, на які покладається боротьба з адміністративними проступками у сфері економіки, закріплення їх правового статусу, зокрема контрольних та юрисдикційних повноважень. Діяльність органів виконавчої влади щодо профілактики злочинності, за великим рахунком, також є предметом адміністративно-правового регулювання.

2. Засоби переконання (позитивного стимулювання чи заохочувальні засоби), які сприяють підвищенню творчої активності учасників правовідносин, засновані на їх прагненні до позитивних результатів своєї праці, до реалізації суспільних і особистих інтересів. Більшість суб'єктів виконує загальнообов'язкові правила здійснення економічної діяльності добровільно. Природно, що діяльність, яка здійснюється правомірно і добросовісно, має отримувати державну підтримку і охорону. В юриспруденції така реакція держави на правомірну поведінку дістала назву позитивної (перспективної, активної) юридичної відповідальності.

3. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються з метою попередження, припинення правопорушень, забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки і притягнення порушників до адміністративної відповідальності. Заходи адміністративного примусу у профілактиці економічної злочинності відіграють найважливішу роль, принаймні цю роль найлегше простежити, оскільки застосування зазначених заходів безпосередньо пов'язано з правопорушеннями, причому, не тільки адміністративними.

Заходи спеціального попередження повинні, насамперед, враховувати питання удосконалення координації та взаємодії правоохоронних, контролюючих органів, банків, органів місцевої влади і низки недержавних організацій, які здійснюють функції контролю та нагляду у різних галузях економіки.