Принципова відмінність положень ПКУ від раніше діючого порядку, прописаного в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334 (в редакції закону від 22.05.97 р. № 283) - відміна понять і показників "Валовий дохід", "Валові витрати", "Амортизація". Замість цих показників введено показники "дохід" та "витрати", які є близькими до аналогічних показників, що розраховується і застосовується в бухгалтерському обліку.
У ПКУ запроваджено, проте не наведено тлумаченням двох різних термінів - "визначення" та "визнання" доходів та витрат. На наш погляд, перший з них - "визначення" означає більше технічний бік справи, коли слід розрахувати показник доходу (доходів) відповідно до статті 135. Другий дає відповідь на питання по суті: за яких умов операція підлягає відображенню в обліку і декларації відповідно до статті 137. Такий підхід законодавця є аналогічним з П(С)БО 15 "Дохід", в пункті 15 якого використано термін "визначення". Натомість, в інших пунктах П(С)БО 15 застосовується переважно термін "визнання", який можна трактувати як характеристика критеріїв включення/не включення відповідних доходів до облікового і звітного показника.
Фундаментальним для поняття "визначення" доходу є умови, що виписані у п. 135.1 ПКУ. Це, зокрема, дата включення доходів до об'єкта оподаткування та документальна підстава таких доходів.
Різниця в бухгалтерських та податкових термінах
Нижче наведене порівняння терміну "витрати" відповідно до ПКУ та П(С)БО 3:
Підпункт 14.1.27 ПКУ | Пункт 4 П(С)БО 3 |
Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) | Витрати - зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період |
Можна дійти висновку, що наведені терміни щодо витрат є близькими за змістом.
Натомість при порівнянні терміну "доходи" спостерігається певна різниця:
Підпункт 14.1.56 ПКУ | Пункт 4 П(С)БО 3 |
Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами | Доходи - збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період |
На думку І. Чалого [126, с. 59] формула в ПКУ "дохід - це дохід" не є вдалим. Визначати категорію, використовуючи цю саму категорію, немає сенсу. Таке формулювання в ПКУ призводить до різних результатів у розрахунку доходу в фінансовому та податковому обліку в окремих операціях, зокрема, в операціях внесення часток до статутного капіталу з боку нерезидентів або індексації активів.
Наприклад, іноземний інвестор при створені підприємства в Україні зареєстрував статутний капітал в сумі 1 000 000 дол. На дату реєстрації капіталу курс гривні становив 8 грн за долар. Тому СК утворюється на суму 8 000 000 грн. Якщо реальний внесок коштами інвестор здійснює частково і при цьому змінюється курс гривні до іноземної валюти, на рахунках бухгалтерського обліку виникає курсова різниця на заборгованість засновника перед підприємством за дебетом рахунку 46 і визначається як монетарна (п. 2 П(С)БО 21). Така курсова різниця має враховуватися у складі доходів або витрат. Проте не за цією операцією, оскільки економічні вигоди збільшуються у вигляді збільшення активів, що викликано приростом капіталу за рахунок внеску власників. Відповідно в бухгалтерському обліку нарахування курсової різниці викликає не збільшення доходу, а додаткового вкладеного капіталу (кредит рахунку 42) [126, с. 60].
Отже, звіт про фінансові результати не відображує впливу курсової різниці на прибуток звітного періоду. Водночас, спираючись на норму пп. 153.1.3 ПКУ в податковому обліку і в декларації з податку на прибуток має бути відображений дохід на суму курсової різниці, оскільки при цьому слід застосовувати норму П(С)БО 21. Проте такий висновок протирічить загальному визначенню доходу, що наведений у п. 4 П(С)БО 3. Отже, наявною є колізія аналогічних норм податкового та фінансового законодавства. В таких ситуаціях окремі аналітики [99 ] пропонують віддавати перевагу менш фіскальному трактуванню норм законодавства. Зокрема, з точку зору ПКУ приріст активу за рахунок індексації можна трактувати не як курсову різницю, а як пряму інвестицію (пп. 14.1.81) або як емісійний дохід (пп.14.1.58). У такому випадку платник податку спиратиметься на підпункти 136.1.3 і 136.1.10 ПКУ, які дозволяють не включати до доходу суму прямих інвестицій та емісійного доходу.
Розглянута проблема може бути вирішена за рахунок внесення відповідних змін до ПКУ щодо визначення терміну "дохід" в частині курсових різниць та індексацій.
2.2.4. Порядок формування оподатковуваних доходів
Дата формування доходів
Документальна підстава доходів і витрат
2.2.5. Аналіз підходів щодо визначення та застосування податкових різниць
2.2.6. Методика застосування порівняльних підходів
2.2.7. Варіанти моделей взаємозв'язку систем фінансового та податкового обліку
2.3. Методологія обліку доходів із застосуванням механізму податкових різниць
2.3.1. Склад доходів
2.3.2. Порядок визнання та визначення доходів