Ураховуючи необхідність розробки методичних підходів щодо впровадження механізму податкових різниць, нами проведено співставлення видів доходів і витрат за нормами: ПКУ, типового Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств (організацій) України і ПБО 27 (дод. Б 4). У результаті виявлено, що повної відповідності між статтями доходів та витрат за ПКУ та змістом бухгалтерських рахунків не досягнуто. Наявними є значні розходження. Водночас, за багатьма позиціями, особливо доходів, відзначено певна їх співставність.
За умови застосування МСБО/МСФЗ доцільним є порівняння норм ПКУ та відповідного стандарту. На замовлення Мінфіну України (довідка від 02.02.2012 р. № 31-08410) нами проведено у 2011 р. розробку порівняльних таблиць податкових різниць з податку на прибуток. Дослідження проводилося за двома напрямками - аналіз доходів і аналіз витрат. У результаті запропоновано в частині доходів 4 таблиці, в частині витрат - 11 і в частині операцій особливого виду - 15, разом - 30 таблиць. Перелік таблиць наведено у дод. Б 5. Зміст розроблених таблиць проаналізовано у наступних параграфах цього розділу.
Дослідження показало, що зміст та структура норм ПКУ не орієнтовані повною мірою на бухгалтерський підхід до визначення прибутку. І це є природнім. Адже податкове законодавство в Україні з 1997 р., як і в більшості розвинених країн світу, завжди відрізнялося від фінансового, частиною якого є бухгалтерське законодавство. Питання полягає в тому, наскільки суттєвими є різниці в підходах до складу доходів/витрат, як вони класифіковані і яким є порядок їх визнання. Наприклад, за розділом оплати праці спільність і відмінність підходів простежується так як наведено в табл. 2.8.
Таблиця 2.8. СПОСОБИ ВИЗНАННЯ ВИТРАТ З ОПЛАТИ ПРАЦІ
За нормами ПКУ | За правилами бухгалтерського обліку | Податкова різниця |
Пункт 142.1 - основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні виплати, сплата авторської винагороди, виплати за цивільно-правовими договорами. Наприклад, нараховано 100 000 грн Не включаються суми матеріальної допомоги, які звільняються від ПДФО. Наприклад, 10 000 грн Разом оподатковуваних витрат - 90 000 грн | Наприклад, нараховано суми основної й додаткової заробітної плати, інших заохочувальних виплат працівникам - 100 000 грн (к-т рахунку 661) в дебет рахунків: 23 - 40 000 грн 91 - 10 000 грн 92 - 30 000 грн 93 - 20 000 грн | Не включена до оподаткованих витрат сума матеріальної допомоги - 10 000 грн Постійна податкова різниця (ППР) |
З даного прикладу є очевидним, що одні і ті самі складові витрат з оплати праці відображуються як в податковому, так і в бухгалтерському фінансовому обліку. Разом з тим, в першому з них - за їх видами, що дозволені законодавством (основна, додаткова оплата) за умови участі останніх у господарської діяльності платника податку, а в другому - за напрямом витрат без врахування обмежень оподаткування. В результаті порівняння виникає постійна різниця на суми, які не можна включати до декларації за нормами ПКУ. Приклад формування порівняльних відомостей щодо доходів від операційної діяльності наведено у дод. 6.
З іншого боку, різниця проявляється в різних підходах до групування складових витрат. Наприклад, норми ст. 142 ПКУ не передбачають диференціацію витрат із заробітної плати на їх групи та напрямом віднесення. Остання класифікація є характерною для бухгалтерського фінансового обліку: до собівартості продукції (робіт, послуг) включають за прямою ознакою оплату праці робітників основного виробництва; заплату майстрів, техніків, слюсарів та робітників аналогічних посад - до загальновиробничих витрат; зарплату керівників та іншого адміністративного персоналу - до адміністративних витрат. Аналогічна ситуація - із витратами на соціальні заходи, амортизацію необоротних активів та іншими витратами діяльності платника податку на прибуток. Такий характер співвідношень податкових і бухгалтерських показників ускладнює ідентифікацію витрат на практиці, що при відсутності чітких алгоритмів розрахунку податкового показника може призвести до різного підходу при їх визнанні та визначенні в обліку.
Загальні правила відображення постійних та тимчасових різниць.
Постійні податкові різниці за господарськими операціями звітного періоду враховуються у повному обсязі при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду за даними бухгалтерського обліку і не враховуються при визначенні податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах.
Натомість, тимчасова податкова різниця за господарськими операціями звітного періоду не враховується при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду, а враховується при визначенні податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах.
Тимчасові податкові різниці, які виникають за господарськими операціями, пов'язаними з основними засобами і нематеріальними активами (переоцінка, амортизація, збільшення вартості основних засобів на суму реконструкції й модернізації тощо за підходами і методами, відмінними від вимог податкового законодавства), враховуються при визначенні податкового прибутку (збитку) пропорційно нарахованій сумі амортизації на об'єкти. Балансова вартість останніх формується без урахування вимог податкового законодавства. У разі, якщо обліковий та податковий підходи до дооцінок та реконструкції об'єктів основних засобів співпадатимуть, податкові різниці відсутні.
Тимчасові податкові різниці, які виникають за господарськими операціями, пов'язаними з використанням запасів та виробництвом готової продукції, враховуються при визначенні податкового прибутку (збитку) в періоді, в якому реалізовані відповідні товари та/або готова продукція, при виробництві якої такі запаси були використані.
Тимчасові податкові різниці, які виникають за іншими господарськими операціями, враховуються при визначенні податкового прибутку (збитку) в період, коли актив чи зобов'язання, з яким пов'язані такі податкові різниці, реалізується, погашається тощо. Тимчасові податкові різниці розподіляються між звітними періодами. Тому слід забезпечити їх відображення як у періоді виникнення, так і у періоді списання (анулювання). Це зобов'язує врахувати їх тривалий час у відповідних регістрах обліку.
Варіант відображення ТПР та ППР у фінансовій звітності задовольняє вимогам здебільше податкового органу країни і не є важливим ні для вітчизняних, ні для іноземних інвесторів, ні трудовому колективу, іншим кредиторам (крім державного органу). Очевидно, в практиці фінансового обліку потрібно дотримуватися вимог П(С)БО або МСФЗ, а в практиці податкових розрахунків - вимог ПКУ. Виходячи з такого припущення систему податкових різниць у форматі вимог ПКУ слід вважати прерогативою податкового обліку. Модель українського податкового обліку на базі механізму податкових різниць претендує на роль автономної системи по відношенню до фінансового обліку.
2.3. Методологія обліку доходів із застосуванням механізму податкових різниць
2.3.1. Склад доходів
2.3.2. Порядок визнання та визначення доходів
2.3.3. Вплив договірних умов на методику обліку доходів
2.3.4. Відображення операцій особливого виду
Операції з безнадійною та сумнівною заборгованістю
2.3.5. Методика визначення податкових різниць щодо доходів в контексті вимог МСФЗ
Реалізація продукції (товарів, робіт, послуг) у звичайних умовах господарювання
Цільове фінансування (субсидії, субвенції, дотації)