Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 16.1. Стан і тенденції екологічної злочинності

16.1. Стан і тенденції екологічної злочинності

Екологічну злочинність можна визначити як соціально-правове явище, що створює небезпеку біологічним основам існування людства та складається із сукупності передбачених кримінальним законом діянь, які вчинені за певний час на визначеній території, у визначеному регіоні або країні в цілому, та посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі об'єкти (землі, надра, атмосферне повітря води, континентальний шельф, ліси, об'єкти природно-заповідного фонду, флори і фауни тощо), а також конституційні екологічні права громадян.

Підвищена небезпечність екологічної злочинності зумовлена передусім посиленням антропогенного навантаження на природне середовище, що в умовах глобальної екологічної кризи створює загрозу заподіяння суттєвої, часто не відновлюваної шкоди життєво важливим інтересам людини, суспільства та держави: зменшуються запаси природних ресурсів; забруднюється природне середовище; втрачається природний зв'язок між людиною та природою; втрачаються естетичні цінності; екологічна криза загрожує не тільки гідному існуванню людини, а й самому життю; для держави екологічна криза пов'язана зі скороченням свободи політичного вибору, яка зумовлена транскордонним характером екологічних проблем; загострення екологічної ситуації в різних регіонах світу стає причиною соціальної та політичної нестабільності, міждержавних суперечностей та насильницьких конфліктів.

Аналіз сучасних тенденцій, що виявляються у зміні спрямованості, якісному вияві та небезпечності для всього людства екологічної злочинності як явища, дозволяє дійти висновку, що поряд з такими ознаками екологічної злочинності, як суспільна небезпечність, соціально-правовий та історично-мінливий характер, що притаманні й іншим видам злочинності, її ідентифікуючими ознаками мають стати створення реальної загрози біологічним основам існування людства; екологічна спрямованість злочинів, які її утворюють (тобто заподіяння шкоди довкіллю, що дістає своє вираження у погіршенні показників якості, цілісності, взаємозв'язків та інших об'єктивних параметрів природних явищ, ресурсів, середовища у цілому - в межах, в яких вони потрапляють у сферу кримінально-правового регулювання та при цьому зазнають негативного впливу злочинної поведінки).

У кримінально-правовому аспекті екологічні злочини - передбачені кримінальним законодавством суспільно небезпечні діяння, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання, а також усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій економіки .

Розділ VIII Особливої частини ЮС України містить 21 статтю, що ними встановлюється відповідальність за екологічні злочини. Головною їх функцією є охорона довкілля та забезпечення екологічної безпеки як умови нормального існування та життєдіяльності людини. Вказівка в Кримінальному кодексі на те, що кримінальне законодавство має своїм завданням охорону довкілля та запобігання злочинам (ст. 1 КК України), підкреслює його екологізацію та активний запобіжний характер.

Крім норм, які утворюють розділ VIII Особливої частини КК України, кримінальним законодавством передбачена відповідальність і за інші злочини екологічного характеру. До них слід віднести екоцид (ст. 441), основний безпосередній об'єкт якого - екологічна безпека людства; статті 265-268, 270, що встановлюють відповідальність за незаконне поводження з радіоактивними та іншими небезпечними речовинами, незаконне ввезення відходів та порушення вимог пожежної безпеки; жорстоке поводження з тваринами (ст. 299). У перелічених статтях довкілля є додатковим безпосереднім об'єктом, що і зумовлює розміщення їх в інших розділах.

У структурі злочинів проти довкілля залежно від безпосереднього об'єкта злочинного посягання виділяють дві групи:

o злочини, що посягають на довкілля в цілому та конституційні екологічні права громадян (статті 236-238,253);

o злочини, що посягають на окремі елементи чи об'єкти довкілля. Залежно від виду природного об'єкта, на який спрямоване

злочинне посягання, злочини, що їх відносять до другої групи, поділяються на сім підгруп:

o злочини у сфері охорони земель (статті 239,239-1,239-2,254 КК);

o злочини у сфері охорони надр (ст. 240 КК);

o злочини у сфері охорони вод (статті 242,243 КК);

o злочини у сфері охорони атмосферного повітря (ст. 241 КК);

o злочини у сфері охорони тваринного світу (статті 248, 249, 250,251 КК); '

o злочини у сфері охорони рослинного світу (статті 245, 246, 247 КК, а також ст. 249 КК - в частині незаконного добування промислових водних рослин і водоростей);

o злочини у сфері охорони природних територій та об'єктів особливої охорони (статті 244,252 КК).

Залежно від ступеня тяжкості ці злочини можна поділити на:

Злочини невеликої тяжкості, до яких можна віднести: приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення; забруднення або псування земель; незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель; незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах; порушення правил охорони надр; забруднення атмосферного повітря; порушення правил охорони вод; порушення законодавства про континентальний шельф України; незаконне полювання; незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; проектування чи експлуатацію споруд без систем захисту довкілля; забруднення моря в частині неповідомлення про скидання шкідливих речовин (ч. З ст. 243 КК); порушення законодавства про захист рослин; умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду; безгосподарське використання земель.

Злочини середньої тяжкості. До них відносять кваліфіковані види злочинів, указаних вище, невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення, забруднення моря, знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу, незаконна порубка лісу, проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, порушення ветеринарних правил.

Тяжкі злочини, такі, як порушення правил екологічної безпеки, кваліфікований вид знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу.

Особливо тяжким злочином визнається кваліфікований вид умисного знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду.

Переважну більшість учинюваних злочинів проти довкілля відносять до категорії середньої та невеликої тяжкості. Так, у 2009 році в Україні питома вага зареєстрованих злочинів проти довкілля невеликої тяжкості становила 54,1%, середньої тяжкості - 45,6%, тяжких - 0,2%, особливо тяжких - 0,1 %.

Враховуючи, що злочини проти довкілля посягають на найголовніші основи біологічного існування людини і є, в кінцевому результаті, злочинами проти особи, значна частина кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за їх учинення, як обов'язкову ознаку складу злочину передбачають настання таких наслідків, як: екологічне забруднення територій, негативний вплив на здоров'я людей та їх загибель або створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Екологічні злочини відносять до категорії високолатентних злочинних посягань, соціальна небезпечність яких, як правило, не підтверджується офіційними статистичними даними, а грунтується в основному на спостереженні та оцінці наслідків таких посягань, тобто таких об'єктивних показниках, які неможливо не помітити або приховати - деградація природного середовища, руйнування екосистем, забруднення довкілля. На думку фахівців, латентність у цій сфері становить близько 95-99%.

Одним з об'єктивних наслідків екологічних правопорушень та злочинів є стан забруднення довкілля, що в конкретних соціально-економічних умовах значною мірою визначає стан здоров'я населення. Досліджуючи сукупність факторів, які формують та впродовж усього життя впливають на стан здоров'я людини, експерти ВООЗ встановили, що ця якісна характеристика безпосередньо залежить від стану довкілля (на 18-20%). Впливаючи на якість життя людини, стан довкілля визначає передусім рівень екологічного ризику, тобто ймовірність несприятливих для життєдіяльності суспільства і населення наслідків антропогенних і техногенних змін природи. Шкоду, завдану здоров'ю, розглядають як джерело прямих втрат від забруднення довкілля, що доповнюються непрямими (збільшення витрат і втрата доходів внаслідок забруднення, видатки на відновлення здоров'я потерпілих від аварій тощо).

Серед основних забруднювачів довкілля - стаціонарні джерела (зокрема, об'єкти паливно-енергетичного комплексу, в тому числі атомної енергетики, чорної і кольорової металургії, будіндустрії, гірничодобувної, хімічної, нафтохімічної і хіміко-фармацевтичної, машинобудівної, харчової промисловості; комунальне господарство) та пересувні засоби (передусім автотранспорт, який істотним чином визначає рівень забруднення довкілля у середніх і великих містах). Потенційно екологічно небезпечні підприємства, частка яких у структурі промисловості (майже одна третина) та щільність розміщення на території України перевищують аналогічні показники розвинених держав світу, визначають надмірне техногенне навантаження на довкілля та постійну загрозу виникнення аварійних ситуацій, насамперед на території Донбасу, Дніпропетровщини, Запорізького, Харківського, Київського, Львівського промвузлів та промвузлів в обласних центрах Південного регіону. Зважаючи на концентрацію промислових підприємств, високі рівні забруднення атмосферного повітря, водних об'єктів, грунтів, механічного порушення земель тощо, територію Донбасу і промислового Придніпров'я вже сьогодні розглядають як зону екологічної кризи.

Наразі в Україні немає жодного промислового міста, де б концентрації в атмосфері основних забруднюючих речовин не перевищували гранично допустимих. Приблизно 80% цих викидів від усіх основних промислових підприємств припадає на об'єкти, розміщені в містах Донецько-Придніпровського регіону. Найгірший технічний стан та найнижча ефективність експлуатації пилогазоочисного обладнання спостерігаються в енергетичній, машинобудівній, металообробній, легкій, текстильній і житлово-комунальній галузях, а також на переробних підприємствах агропромислового комплексу. Відтак лише 15,3% мешканців міських поселень проживають в умовах слабкого забруднення повітря, 52,8%- в умовах помірного, 24,3%- в умовах сильного та 7,6% - дуже сильного забруднення.

Недосконала вітчизняна система зберігання промислових токсичних відходів і поводження з ними є основним джерелом забруднення довкілля важкими металами. Середньорічні обсяги утворення токсичних відходів в Україні останнім часом на порядок перевищують показники будь-якої країни Європи.

Слід оцінити як критичну ситуацію із забрудненням ґрунтів (особливо в промислово розвинених регіонах). Внаслідок аерогенного й наземного забруднення великих територій вміст таких небезпечних полютантів, як цинк, свинець, кадмій тощо, в ґрунтах Закарпатської, Волинської, Житомирської, Рівненської, Київської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької областей та Автономної Республіки Крим, зокрема, перевершує нормативні значення в 1,3-9,5разів (у деяких випадках - в десятки разів), вміст нітратів - до 2,4 раза, в тому числі в рослинах - до 2,7 раза.

Швидкими темпами забруднюються водні ресурси України (серед провідних забруднювачів - підприємства енергетики, чорної металургії, вугільної промисловості, об'єкти житлово-комунального господарства).

У зоні впливу техногенного забруднення перебуває практично весь лісовий фонд, що суттєво скорочує можливості його використання для задоволення рекреаційно-оздоровчих і туристичних потреб населення та діяльності із заготівлі грибів, ягід, лікарсько-технічної сировини.

Україна належить до нечисленних держав світу, суттєвий вплив на стан здоров'я населення яких має радіаційне забруднення та постійне опромінення малими дозами іонізуючої радіації. Відомо, що за роки після катастрофи на ЧАЕС жителі забруднених територій нашої держави вже дістали до 80% очікуваної дози радіаційного опромінення.

Динаміка основних показників стану здоров'я населення України свідчить про їх тісний зв'язок з регіональними особливостями і тенденціями розвитку екологічної ситуації. Порівняно з 1992 р., кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань у 2006 р. у розрахунку на 100 тис. населення зросла на 8,8%, до 69,2 тис. од. (у тому числі в Тернопільській, Івано-Франківській, Вінницькій, Львівській, Рівненській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві - на 42,0-21,3%). Кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань серед кожних 100 тис. дітей до 14 років за 2005-2006 рр. збільшилась на 3,2% (до 137,4 тис. од.), причому майже в усіх регіонах. Рівень первинної захворюваності дітей 15-17 років підвищився на 8,9% (до 96,6 тис. випадків); ця тенденція також фіксувалася практично на всій території України.

Наявна екологічна ситуація в Україні суттєвим чином зумовлена існуванням масштабної екологічної злочинності, яка не дістає свого адекватного відображення в офіційній статистиці. Аналіз статистичних даних про стан екологічної злочинності в Україні свідчить, що її частка в загальній структурі злочинності, незважаючи на стійку тенденцію до збільшення, залишається незначною та становить 0,3-0,5%. У 2009 р. зареєстровано 2164 злочинів проти довкілля (статті 236-254 КК), або 0,5% у загальній структурі злочинності (434 678 зареєстрованих злочинів).

За способом негативного впливу на природне середовище злочини проти довкілля можна поділити на дві групи:

o пов'язані з протиправним заволодінням природними ресурсами (мисливських, рибних, рослинних, мінеральних);

o пов'язані із забрудненням або знищенням окремих об'єктів довкілля або створенням такої загрози, а також проти екологічної безпеки населення.

Аналіз правозастосовної практики дозволяє виявити чітку тенденцію, що була притаманна діяльності правоохоронних органів ще в радянські часи: застосовуються норми про відповідальність за злочини, пов'язані із незаконним заволодінням природними ресурсами. Так, найбільшу частку в структурі злочинів проти навколишнього природного середовища, вчинених у 2009 р., займає незаконна порубка лісу - 38,5%, незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - 29,3%, незаконне полювання - 4,5%, порушення правил охорони надр - 20,8%.

На частку вищевказаних чотирьох злочинів припадає 93,2% від усіх злочинів проти довкілля, вчинених в Україні у 2009 р.

Таке зміщення пріоритетів на протидію незаконному видобутку природних ресурсів, без приділеним уваги боротьбі із забрудненням природного середовища пояснюється не тільки недостатньою увагою до екологічних проблем, але й слабкою судовою перспективою кримінальних справ про злочинне забруднення довкілля. І це пов'язано також із дефіцитом спеціального професіоналізму слідчих, труднощами проведення дорогих експертиз, закріплення доказів, низькою якістю матеріалів, що надходять із контролюючих органів. У результаті кримінальні справи про злочинне забруднення на стадії розслідування набагато частіше припиняються, ніж доходять до суду.

Ряд статей КК екологічного характеру не діє або застосовується дуже рідко. Так, жодного разу впродовж останніх 11 років не порушувались кримінальні справи за ст. 244 КК "Порушення законодавства про континентальний шельф України". Одиничні випадки реєстрації таких злочинів, як: "Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення" - 2, "Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення" - 1, "Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів" - 2, "Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля" - 5.

Характерною особливістю екологічної злочинності є стійка тенденція до зниження питомої ваги зареєстрованих злочинів проти довкілля, вчинених групою осіб. Так, у 2002 р. частка групової екологічної злочинності становила 17,4%, а у 2009 р.- вже 10,9%. Виявлення ж злочинів проти довкілля, що були вчинені організованими злочинними угрупованнями, у тому числі з міжрегіональними чи міжнародними зв'язками, має одиничний характер. Так, за період 2002-2009 рр. виявлено 46 злочинів, учинених організованими злочинними групами та злочинними організаціями, з них -19 із міжрегіональними чи міжнародними зв'язками.

До ознак організованої екологічної злочинності слід віднести такі: корислива спрямованість злочинної діяльності; наявність корупційних зв'язків; професіоналізація; транснаціональний характер.

На сьогодні саме корисливі злочинці формують організовану екологічну злочинність, що фактично являє собою нелегальне кримінальне "підприємництво", тобто отримання у зазначений спосіб постійного прибутку, бізнесової вигоди.

Розширення "ринку збуту" незаконно добутих природних ресурсів, у тому числі шляхом екологічної контрабанди, утворює низку додаткових детермінуючих факторів. У злочинний промисел втягується все більша кількість людей. Для таких кримінальних "підприємств" характерна висока організація праці та чіткий розподіл ролей. Наприклад, з метою отримання дозволів на вирубку лісу для його подальшої реалізації на експорт "кримінальні" підприємці імітують лісові пожежі.

Одним з виявів трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві та економіці є подальше розповсюдження корупції на екологічну сферу. У незаконний корумпований обіг втягнено значні обсяги лісових ресурсів, риби та морських тварин, корисних копалин, земельних ділянок, відходів та ін. Окрему складову організованої екологічної злочинності часто становить "корумповане екологічне ліцензування", під яким розуміється протиправна поведінка осіб, що беруть участь у процесах надання та отримання дозволів (ліцензій) на природокористування та можливості впливати на довкілля, яка пов'язана з наданням корупційних послуг та отриманням тіньового прибутку, привласненням грошових коштів.

Небезпечність "корумпованого екологічного ліцензування", яке забезпечує тривалу та безкарну "підприємницьку" діяльність організованим угрупованням, становлять не тільки наслідки, що властиві екологічній злочинності та виявляється у погіршенні стану довкілля, його забрудненні та виснаженні природних ресурсів, а й у специфічних наслідках економіко-управлінського характеру. Ними є: руйнування законної конкуренції на ринку, коли незаконно добуті ресурси витісняють отримані у передбаченому законом порядку, а також падіння авторитету та ефективності державного управління через його корумпованість.

Професіоналізація є також однією з характерних ознак сучасної організованої екологічної злочинності. Утворення груп злочин ці в-професіоналів є результатом специфічної тенденції розвитку цього виду екологічної злочинності - трансформації (внаслідок безкарності та високої прибутковості такої діяльності) мотивів забезпечення сім'ї продуктами харчування у мотиви збагачення. Так, "професійні" браконьєри найчастіше діють спільно, мають свої транспортні засоби, велику кількість заборонених засобів лову, налагоджені схеми реалізації незаконно добутої риби та морепродуктів (ікра, креветки). Сприяють злочинному бізнесу особи, які спеціалізуються на переробці (зберіганні в спеціально обладнаних морозильних камерах, засолюванні й копченні) та подальшій реалізації рибної продукції. Матеріали публікацій у періодичних виданнях і результати перевірок засвідчили наявність динамічно працюючого нелегального ринку риби цінних сортів, лов яких заборонено або квотується, та рибної продукції з неї, що здобувається шляхом промислового браконьєрства.

Професіоналізувавши "кримінальну" екологічну діяльність в Україні, організовані угруповання розширюють її, "експортуючи" за межі держави та набуваючи при цьому характеру транснаціональної організованої злочинності. Такі процеси зумовлені низкою чинників . Із розвитком в Україні елементів демократизації, відкритості, громадянського суспільства міждержавні зв'язки стали більш широкими, різноманітними і насиченими. Ці тенденції розвиваються на фоні загальних процесів світового та європейського взаємозв'язку та охоплюють усі суспільні сфери, у тому числі сферу злочинності різних країн. Організована злочинність, у тому числі й екологічна, спрямовується до транснаціонального простору з метою реалізації своєї основної властивості - прагнення до постійного отримання злочинних прибутків та надприбутків. У цьому прагненні вона відшукує країни, де рівень прибутку вищий, а розмір податків менший, відповідно, де більш високий рівень економічного розвитку, більш високі доходи підприємництва, більше багатих людей - споживачів більш дорогих коштовностей, розваг, засобів всілякого забезпечення надкомфортного життя. Прикладом може бути ситуація з незаконним добуванням в Україні (переважно в Рівненській області) та подальшою контрабандою у Польщу та Литву бурштину. Щоб зрозуміти масштаби такого кримінального бізнесу, достатньо порівняти обсяги його офіційного та тіньового ринків. Сьогодні легально держпідприємством "Бурштин України" добувається близько 3 т бурштину на рік. Контрабандисти ж, за оцінками фахівців, вивозять щороку за кордон більш 20 т бурштину.

Подібною є ситуація з лісовими ресурсами. У лісах держави тривають самовільні рубки, порушуються природозберігаючі технології заготівлі лісосировини, неналежною є робота лісової охорони. Збитки, завдані лісопорушеннями лише за 2006 р., становлять понад 25 млн грн. За межі України лише державними лісогосподарськими підприємствами у 2006 р. вивезено майже 2,5 млн кубометрів деревини. Вивозиться лісоматеріал і контрабандним шляхом. Так, у 2006 р. виявлено дві організовані злочинні групи у Чернівецькій області, які збували ліс за кордон за підробленими документами.

Аналіз динаміки зареєстрованих злочинів проти довкілля за період 1998-2009 рр. дозволяє дійти висновку про значні зміни у структурі екологічної злочинності. Звертає на себе увагу стійка тенденція до зростання такого виду злочину, як незаконна порубка лісу: з 1998 по 2009 р. кількість цих діянь зросла майже в 3 рази -з 281 до 833.

За досліджуваний період у цілому по Україні спостерігається зменшення кількості виявлених злочинів, пов'язаних із незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (більш ніж удвічі з 1509 до 635). Відносно стабільною залишається кількість зареєстрованих фактів незаконного полювання (і у 1998, і в 2009 р.- 98).

Крім того, спостерігається стрімке зростання кількості злочинів, пов'язаних із розкраданням та нелегальною розробкою не-відновлювальних природних ресурсів (ст. 240 КК "Порушення правил охорони надр"): з 37 у 1998 р.- до 451 у 2009.

Позитивною є тенденція щодо збільшення кількості виявлених високолатентних злочинів, пов'язаних із забрудненням або знищенням окремих об'єктів довкілля або створенням такої загрози, а також проти екологічної безпеки населення. Так, якщо у 1998-2000 рр. ці норми застосовувались вкрай рідко і частка цих злочинів була менше одного відсотка, то у 2008 р. питома вага цих злочинів у сукупності - близько 10,6%, а у 2009 - 6,8%.

У 2008 р. виявлено та притягнуто до кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля, відповідно, 1372 та 1319 осіб. У 2009 р. аналогічні показники суттєво збільшились та становили, відповідно, 1719 та 1653 осіб.

Аналіз співвідношення середніх показників за 2001-2009 рр., що відображають етапи реалізації кримінальної відповідальності у сфері охорони довкілля, дає такі результати:

o співвідношення між середньою кількістю зареєстрованих злочинів та кількістю виявлених осіб, які їх учинили, становить 1,24 (аналогічний показник загальної злочинності для 2009 р.- 2,05), що можна пояснити практикою порушення кримінальних справ даної категорії, як правило, в умовах очевидності та вже після затримання винних осіб (більшість яких - це браконьєри);

o співвідношення між середньою кількістю виявлених осіб, які вчинили злочини проти довкілля, та тих осіб, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності, 1,09 (приблизно стільки ж становить аналогічний показник загальної злочинності);

o співвідношення між середньою кількістю осіб, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності, та засуджених за злочини проти довкілля становить 1,48 (аналогічний показник загальної злочинності становить 1,39).

Вивчення статистичних відомостей Департаменту інформаційних технологій МВС України та Державної судової адміністрації України дозволило визначити окремі показники, що характеризують осіб, які вчинили злочини проти довкілля. У 2009 р. в Україні до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти довкілля притягнуто 1653 особи, звільнено від кримінальної відповідальності 66 осіб. Усього виявлено 1719 осіб, які вчинили злочини проти довкілля. За віковими показниками особи даної категорії характеризуються так: особи у віці від 18 до 24 років - 16,8% (288), 25-28 років - 14,5% (250), 29-39 років - 31,4% (539), 40-49 років -20,6% (354), 50-59 років - 11,8% (203), 60 років і більше - 3,4% (59). Частка неповнолітніх, на відміну від інших видів злочинності, є невеликою - близько 1,5% (26). Порівняння співвідношення окремих вікових категорій осіб, які вчинили злочини проти довкілля, за різні періоди дало можливість переконатись: зазначений розподіл є стійким та статистично достовірним. Як видно з наведених показників, переважна більшість злочинів проти довкілля (80%) вчинюється зрілими у віковому відношенні особами (25 років та старші).

Специфічною ознакою екологічної злочинності є незначна частка у структурі осіб, що вчиняють злочини проти довкілля, ЖІНОК. Так, серед виявлених осіб у 2009 р. їх питома вага становила менше 3% (45). Така особливість злочинів цієї категорії зумовлена тим, що переважну більшість (понад 90%) злочинів проти довкілля становлять посягання, пов'язані зі злочинним заволодінням природними ресурсами, а саме: незаконна порубка лісу, незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, незаконне полювання, порушення правил охорони надр, які за своїми об'єктивними ознаками (способом, місцем, знаряддям вчинення) Є суто чоловічими;

Освітній рівень осіб, що вчиняли злочини проти довкілля: частка осіб, які мають вищу освіту, є незначною - 8,0% серед виявлених осіб. Більшість має повну загальну середню або базову загальну середню освіту - 61,2% серед виявлених осіб або професійно-технічну освіту - 23,7%. Частка осіб, що має початкову загальну або взагалі не мають освіти, становить 7,0% серед виявлених осіб

Охарактеризуємо соціальний статус даної категорії осіб: переважна більшість виявлених осіб є працездатними, що не працюють і не навчаються - 68,4% та безробітними - відповідно 13,6%. Серед працюючих найбільше тих, хто працює за наймом, - 6,2%. Частка учнів та студентів вищих навчальних закладів - менше 1%.

Структура осіб, що вчинили злочини проти довкілля, практично збігається з розподілом осіб за зайнятістю і щодо загальної злочинності. Найбільш поширена категорія осіб, що вчиняли злочини у 2009 р. в Україні, є працездатні, що не працюють і не навчаються - 68,4%.

Звертає на себе увагу незначна, порівняно із загальною злочинністю (15,7%), частка осіб, які вчиняли злочини у стані алкогольного, наркотичного, токсичного, психотропного сп'яніння - 0,8%. Це пояснюється розподілом осіб, які вчиняли злочини проти довкілля, за видами злочинів, серед яких домінують браконьєрство, незаконна порубка лісу та порушення правил охорони надр, які є умисними злочинами, де досягнення злочинного результату цілком залежить від цілеспрямованих, заздалегідь підготовлених, вольових дій правопорушника.

Характерною особливістю екологічної злочинності є невелика питома вага осіб, що раніше вчиняли злочини. Так, у 2009 р. їх частка становила 10,5%, у тому числі особи, які мали незняту та непогашену судимість - 2,6% від кількості виявлених осіб. Аналогічні показники загальної злочинності є значно більшими - 23,3% і 12,0% стосовно виявлених осіб.

Щодо мотивації-злочинної поведінки у сфері охорони довкілля, то необхідно зазначити, що вона не є єдиною для всіх злочинів проти довкілля. У кримінологічній літературі з урахуванням видів суб'єктів, мотиву та мети діяння пропонується така класифікація екологічних кримінальних правопорушень:

o злочини, що вчинюються посадовцями, працівниками підприємств, установ і організацій, які виконують при цьому службові обов'язки;

o злочини, що умисно вчинюються з корисливих мотивів громадянами, які не використовують службове становище і посягають на суспільні відносини по охороні окремих природних об'єктів -дерев, диких тварин;

o злочини, що вчинюються громадянами з хуліганських спонукань.

Соціально-демографічні ознаки осіб, що вчиняють злочини, пов'язані із забрудненням довкілля, можна охарактеризувати так: це, як правило, одружені чоловіки середнього або старшого віку, що мають середню чи вищу освіту та постійні доходи. За своїми морально-психологічними ознаками зазначена категорія осіб - соціально-інтегровані особистості. Для більшості з них не властиві суттєві дефекти правосвідомості, однак вони зневажливо ставляться до охорони навколишнього природного середовища - ця проблема для них є другорядною. При вчиненні злочинів даної категорії службові особи керуються переважно критеріями ефективності та прибутковості господарської діяльності.

Другу категорію осіб можна розглянути на прикладі браконьєрства. Залежно від мотивації, соціального статусу та стійкості злочинної поведінки виділяють три групи осіб, які вчиняють злочини, пов'язані з незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. До першої належать мешканці населених пунктів (переважно сільської місцевості), що розташовані неподалік до водоймищ. Це особи, як правило, працездатні, що не працюють і не навчаються та порушують закон вимушено -у зв'язку із втратою легальних доходів унаслідок економічних складнощів (безробіття, постійні невиплати або явно недостатні розміри заробітної платні працюючим членам сім'ї на державних і приватних підприємствах).

Другу групу становлять особи, які у зв'язку з особливостями роботи (будівельники, військовослужбовці та ін.) перебувають у місцях потенційного промислу, а також особи (як правило, мешканці міст, забезпечені роботою, соціально інтегровані), які займаються незаконним виловом риби епізодично та сприймають його не стільки як засіб забезпечення харчуванням, а як форму організації дозвілля.

Третю групу становлять "професійні" браконьєри, які хижацькими методами систематично винищують рибні запаси. Утворення зазначеної групи злочинців є результатом специфічної тенденції розвитку даного виду екологічної злочинності - трансформації, внаслідок безкарності та високої прибутковості цієї діяльності, мотивів забезпечення сім'ї продуктами харчування у мотиви збагачення. "Професійні" браконьєри найчастіше діють спільно, мають свої транспортні засоби, велику кількість заборонених засобів лову, налагоджені схеми реалізації незаконно добутої риби та морепродуктів (ікра, креветки). Сприяють злочинному бізнесу особи, які спеціалізуються на переробці (зберіганні в спеціально обладнаних морозильних камерах, засолюванні й копченні) та подальшій реалізації рибної продукції. До "професійних" браконьєрів слід віднести також осіб, які є працівниками рибодобувних організацій (юридичних осіб) і займаються незаконним виловом риби (з перевищенням лімітів, забороненими засобами, без записів у промислові журнали тощо). Поширеними є випадки вчинення злочинів особами зазначеної категорії під прикриттям "контрольного вилову" у наукових цілях.

"Професійні" браконьєри, якщо не присікати їх злочинну діяльність своєчасно та рішуче, перетворюються на небезпечних злочинців зі стійкими антисуспільними поглядами, здатних вчинити й більш тяжкі посягання, зокрема й проти особи.

Третю категорію злочинів, що умовно можна назвати екологічним вандалізмом, є одним з різновидів агресивних злочинів, що виражають деструктивні (руйнівні) властивості винних осіб, зумовлені ворожістю та ненавистю до людей, суспільства, речей, довкілля та мають за мету заподіяння їм шкоди.

До екологічного вандалізму слід віднести злочини, що передбачені як кримінально-правовими нормами, що містяться у розділі VIII Особливої частини Кримінального кодексу України - знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу (ст. 245 КК), умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК), так і нормами екологічного характеру, що розташовані поза цим розділом - жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК), екоцид (ст. 441 КК).

Активізацію деструктивної поведінки сьогоднішніх дикунів кримінологи пояснюють соціально-психологічними проблемами сучасного світу - негативними явищами урбанізації, психічними перевантаженнями, майновими контрастами та ін.

Більшість актів вандалізму пояснюється зміщенням агресії: замість того, щоб розправитися з причиною фрустрації (стан, коли людина відчуває страх втрати надій), деякі особи вважають за краще знищити природні об'єкти, котрі до спричинення фрустрації не мають жодного стосунку. Найбільш типові злочини даної категорії - знищення і пошкодження природних комплексів, узятих під охорону держави, знищення лісів шляхом підпалу, порушення режиму прироДно-заповідних об'єктів, жорстоке поводження з тваринами.

Особливу небезпеку для довкілля та громадської безпеки становлять пожежі, що знищують щороку інколи сотні гектарів лісу. За даними спеціальних кримінологічних досліджень, 81 % лісових пожеж виникає за вини людей. Вбачається, значна їх частина вчиняється умисно.

За своїми ознаками екологічний вандалізм, як і вандалізм взагалі, має багато спільного з іншими агресивними злочинами: посяганнями на особу та громадський порядок. Психологічним змістом та мотивами екологічного вандалізму є злість, ворожість, прагнення до руйнування, деструктивізм, відчуження, фрустрація.

Часто мотиви екологічного вандалізму є негативістськими, тобто не пов'язаними з крахом надій (станом фрустрації) або реакцією на образу, а викликані специфічною потребою у негативних емоціях - переживаннях тривоги, ризику, нервової напруженості. Агресивний негативізм притаманний так званим "геростатовським" мотивам: індивід прагне заявити про себе будь-яким способом.

Злочини екологічного характеру, що вчиняються з перелічених мотивів, відносять до епатажних. Особи, що їх вчинюють, намагаються у такий спосіб звернути на себе увагу, продемонструвати цинічне ставлення до норм моралі та самоствердитись. Такі особи відзначаються низкою характерних рис. Більшість із них - чоловіки молодого або середнього віку, орієнтовані у своїй поведінці на агресивність. Вони, як правило, мають середній рівень освіти, часто позбавлені постійного місця роботи. Злочинцям властиві негативні пристрасті, у тому числі зловживання алкоголем. Серед цієї групи правопорушників більше, ніж в інших, раніше судимих. Вони характеризуються вираженим егоїзмом, проявами цинізму, переродженням еколого-правової свідомості, готовністю до антигромадських учинків. Здійснювані ними акти вандалізму, цинічні діяння - це вияв негативного ставлення до природи.

Нерідко злочини даної категорії вчиняються підлітками, як правило, з сімей, де відсутній належний чи взагалі будь-який педагогічний контроль.

Інший за сутністю - екологічний вандалізм "кримінального характеру": відбувається знищення об'єктів довкілля у процесі іншої злочинної діяльності) як правило, корисливою. Це, передовсім, стосується умисних підпалів лісових масивів. Із метою отриманн