Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 16.3. Профілактика екологічної злочинності

Профілактична діяльність у сфері охорони довкілля є складовою екологічної політики держави. У преамбулі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. екологічній політиці присвячені чотири рядки та зазначено, що "...Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього природного середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорони, раціональне використання і відтворення природних ресурсів".

Соціальна цінність профілактики екологічної злочинності включає не лише скорочення сфери застосування кримінально-правових норм, але і зменшення ціни екологічної злочинності, тобто скорочення її шкідливих наслідків. Враховуючи надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки екологічної злочинності, неможливість усунення в багатьох випадках наслідків учинення злочинних посягань на природне середовище (забруднення довкілля, знищення об'єктів рослинного та тваринного світу, захворювання, смерть людей), пріоритетним напрямом повинна стати їх профілактика.

У профілактичній діяльності у сфері охорони довкілля, можна виділити такі її специфічні ознаки:

1. Комплексність, яка знаходить свій вираз у двох формах:

- множинності суб'єктів профілактики, а саме природоохоронних, контролюючих, судових та правоохоронних органів, координована діяльність яких спрямована на охорону екологічного правопорядку. В умовах розбудови в Україні правової держави його охорона передбачає неухильне виконання всіма суб'єктами екологічних відносин своїх обов'язків та суворе дотримання їх прав;

- різноманітності заходів, спрямованих на досягнення цілей профілактики екологічної злочинності.

2. Тісний взаємозв'язок регіонального та загальнодержавного аспекту профілактичної діяльності, адже спроби контролю екологічної злочинності в окремому регіоні можуть мати лише обмежений та тимчасовий характер: екологічна криза в одних областях країни неминуче відіб'ється на стані довкілля інших регіонів.

3. Значні можливості успішного застосування заходів загально-соціального характеру для профілактики екологічної злочинності.

За цільовим призначенням заходи профілактики екологічної злочинності поділяються на:

1) Цільові або спеціальні, що мають спеціальну мету профілактики екологічної злочинності та становлять діяльність державних органів і громадських організацій щодо виявлення причин та умов учинення злочинів і застосування заходів щодо їх усунення, розкриття, розслідування, судового розгляду справ про злочини, покарання злочинців, їх виправлення та перевиховання; а також здійснення інших заходів, зумовлених обставинами вчинення конкретних злочинів проти довкілля. Спеціально-кримінологічна профілактика цілеспрямовано здійснюється державними органами та громадськими організаціями, які поряд з іншими функціями спеціально призначені для профілактики екологічних та інших пов'язаних з ними правопорушень. Здійснення цієї діяльності потребує застосування спеціальних методів і засобів, а також особливих професійних знань еколого-правового характеру.

2) Загальносоціальні, здійснення яких спрямовується на вирішення інших соціальних проблем, але побічно має ефект і щодо профілактики екологічної злочинності.

Загальносоціальні заходи профілактики злочинності, зокрема екологічної, хоча й не спрямовані на викоренення причин екологічних злочинів, але сприяють вирішенню цього завдання шляхом утворення умов, які зменшують або нейтралізують вплив криміногенних факторів і тим самим закладають підвалини та формують можливості спеціальних заходів профілактики, визначаючи його зміст і темпи зменшення кількості вчинених злочинів проти довкілля.

Загальносоціальні заходи профілактики екологічної злочинності включають у себе такі загальні процеси розвитку економіки, науки, техніки, що створюють можливість проведення та підвищують ефективність спеціальних профілактичних заходів, і на відміну від них не прямо, а опосередковано впливають на криміногенне середовище, усуваючи або нейтралізуючи загальні, найбільш суттєві та розповсюджені причини злочинної поведінки в галузі екології.

У реальній дійсності профілактика екологічної злочинності становить складну систему, зміст якої утворює сукупність різних елементів, що складаються в блоки, які характеризують відповідні напрями профілактичної діяльності у сфері екології. Залежно від характеру та спрямованості заходів слід виділити такі блоки: морально-виховного характеру; інформаційні; економічні; технічні; соціальні; правові.

Група заходів морально-виховного характеру - це заходи, спрямовані на вдосконалення екологічної свідомості суспільства в цілому та окремих громадян за допомогою екологічної освіти, еколого-правової пропаганди й виховання, підвищення морально-культурного рівня, оскільки вони зумовлюють правомірну поведінку людей у різних сферах взаємодії суспільства та природи.

Значення екологічного виховання важко переоцінити, оскільки екологічні моральні норми засвоюються з дитинства, підсвідомо визначають поведінку людини, її ставлення до природи. До завдань еколого-правового виховання та пропаганди слід віднести: ознайомлення з нормами, що встановлюють відповідальність за екологічні правопорушення; роз'яснення порядку реалізації юридичної відповідальності; забезпечення внутрішньої та зовнішньої згоди людей із правовими засобами примусу; переконання в необхідності запобігання екологічним правопорушенням; підвищення соціальної активності громадян та їхньої нетерпимості до цих правопорушень.

Екологічна пропаганда включає в себе видання науково-популярних журналів, виставки, плакати, екологічні фестивалі і конкурси, екскурсійну діяльність у межах музеїв і об'єктів природно-заповідного фонду.

Екологічна освіта сприяє підвищенню рівня загальної освіти й культури, формуванню необхідного соціального базису для забезпечення екологічно безпечного, стійкого розвитку країни і повинна розглядатися як один із пріоритетних напрямів державної політики як у галузі охорони навколишнього середовища, так і в галузі освіти. Еколого-правова освіта виступає як складова загальної освіти та є самостійним елементом в удосконаленні уявлень громадськості про законодавство у сфері екології та передбачає наявність таких ознак: наявність спеціальної освітньої програми; постійний склад слухачів; наявність комплексу педагогічних засобів, контролю за знаннями слухачів.

Процес формування екологічної правосвідомості як фактора, що стимулює активність громадян у наданні допомоги правоохоронним органам у протидії екологічній злочинності, має здійснюватись при тісній взаємодії його триєдиних елементів - еколого-правової освіти, виховання та пропаганди. Структура екологічної правосвідомості складається з трьох рівнів, що розрізняються за характером та глибиною відображення дійсності, - буденний (реальний), професійний (систематизований) та теоретичний (науковий).

Вагомими у формуванні екологічної правосвідомості є релігійні погляди та переконання, відповідно до яких володіння природою дозволено людині зовсім не безумовно, а надано саме благодаттю, за благословенням Божим. Спосіб життя, найвищий ідеал якої аскетичний, не може не ґрунтуватись на усвідомленні необхідності розумного самообмеження людських потреб.

Інформаційні складові профілактики екологічної злочинності є важливим чинником оптимізації природоохоронної справи держави та підвищення екологічної культури суспільства і включають у себе заходи зі збирання, оброблення, оцінювання інформації про стан довкілля, наявність, розповсюдженість, якість природних ресурсів (системи моніторингу, кадастрів, обліку природних ресурсів), визначення екологічної місткості та репродуктивної спроможності довкілля, прогнозування змін його стану.

Інформаційна основа профілактики екологічної злочинності повинна створювати необхідне уявлення: про характер, інтенсивність, розповсюдженість і розвиток детермінант екологічної злочинності; динаміку та тенденцію екологічних правопорушень і злочинів, поширеність їх у регіоні, на підприємствах, в установах та організаціях; засобах впливу на них, правозастосовну практику у сфері охорони довкілля.

Важливим джерелом екологічної інформації, зокрема й на регіональному рівні, є дані моніторингу довкілля, тобто системи спостережень і контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів і запобігання критичним ситуаціям, шкідливим чи небезпечним для здоров'я людей, живих організмів і їхніх співтовариств, природних комплексів і об'єктів1. Система моніторингу усуває багато факторів, що сприяють злочинному забрудненню довкілля, дозволяє вдосконалити контроль за поведінкою службових та інших осіб, що виконують обов'язки на підприємствах, діяльність яких пов'язана з техногенним впливом на навколишнє середовище.

Постановою КМУ "Про затвердження Положення про Державну систему моніторингу довкілля (ДСМД)" від 30 березня 1998 р. № 391 визначено порядок створення та функціонування ДСМД, яка становить систему установ, що збирають, аналізують, зберігають та поширюють інформацію про стан довкілля, прогнозують його зміни та надають науково обгрунтовані рекомендації для прийняття відповідних рішень.

Запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій техногенного походження є одним з пріоритетів функціонування системи ДСМД, складовими якої є відомчі системи моніторингу довкілля, функціонує на трьох рівнях: загальнодержавному (національному), регіональному та локальному.

За компонентами біосфери виділяють такі види моніторингу: повітряне середовище; водне середовище; тваринний і рослинний світ; ґрунт; клімат.

Моніторинг факторів впливу - це моніторинг різних забруднювачів та інших факторів впливу (електромагнітне випромінювання, теплове забруднення, шум, токсичні речовини).

Особливу роль у системі моніторингу довкілля відіграють: біологічний моніторинг (моніторинг біологічної складової екосистеми); санітарно-гігієнічний моніторинг (визначає стан здоров'я людей під впливом довкілля); екологічний моніторинг (визначає стан абіотичної дати пояснення терміна складової біосфери під впливом забруднення, урбанізації, сільськогосподарського використання земель).

Пріоритетними напрямами існуючої сьогодні системи екологічного моніторингу довкілля є контроль за рівнями забруднення (хімічного, радіаційного, бактеріологічного, теплового та ін.) в компонентах навколишнього природного середовища (атмосферному повітрі, поверхневих водах, джерелах питної води тощо). Проте головною метою екологічного моніторингу є не тільки кількісно-якісна оцінка техногенного впливу на довкілля, а головне - оцінка та передбачення наслідків її багатокомпонентної відповідної реакції для визначення загального стану екологічної безпеки.

Важливим чинником оптимізації природоохоронної справи держави та підвищення екологічної культури суспільства є екологічна інформація, яка може забезпечувати різний ступінь екологічних знань, різну їхню глибину, ґрунтовність залежно від індивідуально-психологічних особливостей, віку, життєвого досвіду, професійної приналежності, соціальної та моральної позиції індивіда. Необ'єктивне знання призводить до формування та розвитку лише викривленої екологічної свідомості.

Отримання повної та достовірної екологічної інформації є невід'ємним правом кожного члена суспільства, що захищається, в тому числі і засобами кримінального права (ст. 238 КК "Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення").

Населення України здебільшого отримує неповну, неточну, науково необґрунтовану інформацію про стан довкілля, окремих природних об'єктів, розвиток промисловості, використання хімічних препаратів у сільському господарстві, меліорацію, аварії чи катастрофи, які становлять небезпеку для людини та середовища; інколи інформація приховується чи викривляється.

З метою усунення такого становища 04.11.2004 р. Верховна Рада України прийняла Постанову №2169-ІV "Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля", в якій, зокрема, передбачаються такі заходи:

o систематичне інформування населення через засоби масової інформації про об'єкти, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища;

o розробка та затвердження положення про мережу загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації та місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, азі січня 2005 р.- забезпечення її функціонування.

Вирішення проблем ефективної охорони довкілля залежить передусім від покращення економічної ситуації в державі та відповідного фінансування природоохоронної справи. Зазначмо: правові норми, які регламентують економічний механізм охорони довкілля, були започатковані Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а пізніше були наявні в законодавчих актах про землю, надра, ліси, воду, атмосферне повітря, тваринний світ.

Відповідно до розділу X Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи мають передбачати: взаємозв'язок господарської діяльності підприємств з раціональним використанням природних ресурсів на основі економічних важелів; визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів; установлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів; надання підприємствам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій; відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону довкілля.

В Україні розроблено й законодавчо встановлено основні елементи економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності, найважливішими з яких є: збір за забруднення природного навколишнього середовища, система зборів за спеціальне використання природних ресурсів, відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, та ін.

Технічні заходи профілактики екологічної злочинності здійснюються з метою переходу на більш сучасні технологічні процеси, що забезпечують зменшення відходів та їх максимальну утилізацію, створення й експлуатацію високоефективних очисних споруд.

У ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зазначається: "Екологічні права громадян забезпечуються обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для профілактування шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище".

Це вимагає заміни й удосконалення технічної бази, відновлення обладнання, впровадження нових технологій та інформаційних систем.

Технічна складова загальносоціальної профілактики екологічної злочинності тісно пов'язана з її економічною складовою, адже вартість очисних споруджень на підприємстві сягає іноді до 40% вартості самого підприємства.

Відставання України у техногенній сфері стає загрозливим та веде до неефективності промисловості, її високої аварійності та невиправданих людських жертв. На сьогодні потребують опрацювання такі основні заходи: нові інформаційні технології, автоматизація екологічного управління, математичне моделювання для оцінки ризику деградації навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів, пакети програм для прийняття рішень в умовах ризику, експертні системи для прийняття рішень при екологічних і техногенних катастрофах.

З метою послаблення дії криміногенних факторів соціального характеру доцільним є проведення науково обгрунтованого комплексного оцінювання екологічного, соціального, економічного, фінансового стану регіонів країни з метою визначення районів чи їх частин, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі та регіоні (депресивні території).

Профілактичні заходи соціального характеру полягають у розробленні та реалізації регіональних соціальних програм, спрямованих на вирішення найгостріших проблем депресивних територій, насамперед з питань забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення з цією метою ефективності роботи служб зайнятості; організації належного контролю за виконанням таких програм.

Одне з центральних місць серед складових профілактики екологічної злочинності займає право, що виступає як ефективний регулятор екологічних відносин у суспільстві та забезпечує інтереси особистості і соціальної справедливості у сфері екології. Саме видання нормативного акта, зокрема кримінально-правової норми, здатне регулювати поведінку людей та відзначається профілактичною, утримуючою властивістю. Загально-превентивна властивість кримінального законодавства не виявляється безпосередньо в обмеженнях прав громадян, а є фактором, який впливає на їх свідомість, волю та емоції, тобто сприймається суб'єктивно і стримує негативні прояви особи. Ефективність цього впливу значною мірою залежить від ефективності застосування кримінально-правових норм. Сучасна кримінологічна наука свідчить про тісний зв'язок профілактичної функції кримінального законодавства з аналогічною функцією правозастосовної практики. Стримуючий вплив кримінального законодавства з охорони довкілля та практика його застосування органами кримінальної юстиції є частинами державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, зокрема й екологічною.

Удосконалення законодавства, яке регламентує різні аспекти боротьби зі злочинними посяганнями на довкілля, повинно включати насамперед удосконалення кримінального та екологічного законодавства, які є основними засобами здійснення кримінальної політики держави в галузі охорони довкілля. Визначальним є вдосконалення кримінального законодавства у цій галузі, адже саме кримінальний закон містить перелік суспільно небезпечних посягань на довкілля і визначає їх злочинами, а також установлює санкції, що містять кримінально-правову загрозу, що утримує багатьох людей від вчинення злочину. Під удосконаленням кримінального законодавства у сфері охорони довкілля слід розуміти оптимізацію Особливої частини кримінального законодавства, тобто такі зміни її змісту, за яких будуть створені найбільш сприятливі умови для підвищення ефективності профілактичної дії всіх норм, що регламентують кримінально-правову протидію екологічній злочинності.