Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 17.1. Рівень, структура, динаміка необережної злочинності

17.1. Рівень, структура, динаміка необережної злочинності

Згідно з Кримінальним законодавством України злочин визначається вчиненим з необережності, якщо особа, яка його скоїла, не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій або бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачала можливість настання таких наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самонадіяність).

У кримінальному праві необережність передбачена в двох формах:

-легковажність, коли людина розуміє, що шкідливі наслідки можуть настати, але сподівається, що вона сама може їм запобігти або вони не настануть через певні обставини;

- недбалість, коли людина не передбачає шкідливих наслідків своїх дій і не бажає їх настання. Такого роду вчинки - досить численні, і певну частину з них з урахуванням тяжкості наслідків, що настали, законодавець відносить до розряду злочинних.

Протягом тривалого часу проблеми необережної злочинності вважались у кримінології другорядними, оскільки побутувала думка про незначну суспільну небезпечність злочинів цього виду. Така точка зору була хибною тоді і є ще більш неправильною тепер. За розміром та характером заподіюваної шкоди злочини, скоєні з необережності, значно переважають умисні злочини, які звичайно перебувають у центрі уваги кримінологів. Тільки одна аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася внаслідок некомпетентності та безвідповідальності обслуговуючого персоналу, спричинила непоправну шкоду населенню багатьох країн; вибухи військових складів у Новобогданівці, на залізничному транспорті у Львівській області пошкодження цистерни з фосфором крахи, аварії на автомобільному, повітряному, морському і річковому транспорті.

Актуальність проблеми необережних злочинів обумовлюється інтенсивною технізацією всіх сфер людського життя, зростанням кількості джерел підвищеної небезпеки, зокрема транспортних засобів, та ускладненням вимог до осіб, які працюють з ними, поширенням використання у виробництві та побуті значного числа складних механізмів та пристроїв, порушення відповідних правил поводження з ними - все це може спричинити дуже велику шкоду. Це - аварії на промислових об'єктах, різного роду техногенні забруднення довкілля, дорожньо-транспортні пригоди, пожежі тощо, а отже, проблема боротьби з необережною злочинністю переростає, по суті, в завдання забезпечення національної безпеки, вирішення яких потребує реалізації цілого комплексу економічних, культурно-виховних, організаційно-технічних, правових та інших заходів на загальнодержавному рівні. Тому не дивно, що в останні роки проводяться широкі кримінологічні дослідження стосовно злочинної необережності.

Необережні злочини є складовою загальної злочинності. У зв'язку з цим ознаки, що характеризують злочинність, певною мірою властиві і їм. Зміст поняття "необережна злочинність" залежить від чинного кримінального законодавства, переліку передбачених у ньому необережних ознак, що її характеризують. Сьогодні приблизно 25% усіх норм Особливої частини Кримінального кодексу України встановлюють відповідальність за злочини, вчинені з необережності.

Під необережною злочинністю розуміють сукупність усіх необережних злочинів, учинених на певній території за певний період часу. Злочини, вчинені з необережності, становлять в середньому 15% від загальної кількості зареєстрованих кримінально караних діянь.

Необережна злочинність відрізняється від інших її видів за:

1) формою вини, а отже, психологічними детермінантами;

2) механізмом злочинної поведінки і характеристикою особи злочинця;

3) сферою діяльності, в якій вчиняються ці злочини;

4) характером наслідків цих злочинів.

Необережні злочини відрізняються від умисних передусім за формою вини, тобто психологічним механізмом. Суб'єкт необережного злочину не усвідомлює суспільно небезпечного характеру своїх дій. Він не лише не хоче (чи не припускає) заподіяння шкоди суспільству, а взагалі не передбачає можливості шкідливих наслідків або переконаний у тому, що вони не настануть. Психологічними чинниками необережних злочинів є насамперед неуважність, безвідповідальне ставлення до чинних у суспільстві правил поведінки.

Тому такі особи характеризуються меншим рівнем моральної зіпсованості, ніж умисні злочинці.

Необережні злочини можуть вчиняти у найрізноманітніших сферах діяльності - на виробництві, транспорті, в управлінні, медичній практиці, побуті, при використанні природних ресурсів тощо. Зазначимо також, що суспільна небезпека необережних злочинів прямо залежить від того, в якій сфері вони вчиняються, які знаряддя і засоби приведені в дію. Типовими сферами вчинення злочинів з необережності є:

- експлуатація машин та механізмів на виробництві;

- використання транспортних засобів;

- будівельні, вибухові, гірничі роботи;

- зберігання та використання енергоносіїв;

- виробнича діяльність у природному середовищі, яка несе небезпеку його забруднення;

- виготовлення медикаментів, лікування людей, ветеринарна допомога;

- посадова чи інша професійна діяльність, пов'язана з прийняттям рішень, які, в разі помилки, можуть мати шкідливі наслідки;

- використання технічних засобів та інших джерел підвищеної небезпеки у побуті.

Очевидно, найбільшу суспільну небезпеку становить професійна необережність, необережність на небезпечних виробництвах та у сфері управління.

При злочинній необережності характер завданого збитку визначається не стільки рівнем моральної зіпсованості особи, скільки сферою діяльності суб'єкта, способом використання ним знарядь і засобів, ситуаціями, за яких скоюється злочин, а також багатьма іншими обставинами, що можуть бути випадковими для суб'єкта. Тому в необережних злочинах спостерігається розрив, певна суперечність між особою злочинця (його соціально-психологічною характеристикою) і значимістю наслідків, що настають. Практика свідчить, що необережні злочини завдають дуже великої шкоди суспільству, яка може вийти за національні кордони.

У науковій літературі наводяться різні варіанти класифікацій необережних злочинів. Так, А. Ф. Зелінський виокремлює чотири групи необережних злочинів: 1) транспортні; 2) порушення правил безпеки при конструюванні та експлуатації технічних систем і приладів, а також правил охорони праці; 3) халатність при виконанні службових обов'язків посадовими особами; 4) побутова необережність (необережне поводження зі зброєю, газом, електроприладами тощо) .

За сукупністю спільних кримінологічних ознак пропонується розрізняти чотири види необережних злочинів:

1) Побутові необережні злочини, скоєні поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. Це: необережне вбивство, необережне тяжке або менш тяжке тілесне ушкодження, необережне знищення чи пошкодження державного або колективного майна. Кількість цих злочинів є незначною.

2) Необережні злочини, вчинені під час використання технічних засобів. Це - найчисленніша частка необережних діянь, які найчастіше скоюються у процесі професійної діяльності, але можуть мати місце і в побуті. Загальною ознакою цієї групи злочинів є те, що вони відбуваються у сфері взаємодії "людина - техніка" і пов'язані з виходом технічних засобів з-під контролю оператора.

3) Необережні злочини у сфері професійної діяльності, не пов'язаної з використанням техніки (несумлінне ставлення до охорони державного і громадського майна, порушення ветеринарних правил та правил боротьби із захворюваннями і шкідниками рослин, недотримання правил охорони ліній зв'язку, неналежне надання медичної допомоги хворому).

4) Необережні злочини, вчинені під час виконання управлінських функцій (випуск недоброякісної, нестандартної або неукомплектованої продукції, халатність, безгосподарність тощо).

Особливий різновид необережності, що виходить за межі необережної злочинності, становлять умисні злочини, ускладнені необережним спричиненням тяжких наслідків для здоров'я потерпілого. Наприклад: умисні тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого; незаконний аборт, що спричинив смерть потерпілої, та інші.

Який же стан із необережною злочинністю в Україні? В загальній її структурі переважають транспортні злочини - в середньому 70-75%. Приблизно 10-15% припадає на злочинні порушення правил охорони майна та халатність, 5-7% - на порушення правил охорони праці й техніки безпеки, 2-4% - на необережні злочини проти особи (вбивства, тілесні ушкодження). Треба відзначити, що фактична поширеність необережних злочинів лише частково відбивається статистичними даними (зареєстровані злочини) (у 2009 р. було зареєстровано 354 тис. подій, що вчинені з необережності і потягли за собою людські і матеріальні жертви). Особливо високий рівень латентності серед таких видів злочинів, як порушення техніки безпеки. Управління транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, забруднення водоймищ і повітря тощо.

Оскільки в необережній злочинності основну частку становлять автотранспортні злочини, розгляньмо детальніше саме цей різновид кримінально караних діянь.

Поняття автотранспортні злочини охоплює кілька складів злочинів:

- порушення правил дорожнього руху та експлуатації автомобілів, мотоциклів, тракторів та інших транспортних засобів;

- недоброякісний ремонт і випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів;

- порушення "ззовні" (пішоходом, велосипедистом, їздовим, ремонтником тощо) правил, які забезпечують безпечну роботу автотранспорту.

Автотранспортні злочини - це винні дорожньо-транспортні події (ДТП), що потягли за собою настання передбачених законом наслідків. Саме у сфері наслідків лежить грань між злочином і провиною в процесі дорожнього руху, оскільки від того, які настали наслідки (передбачені кримінальним законом або іншими нормами), одне і те ж порушення може бути кваліфіковане або як злочин, або як адміністративний делікт.

У процесі дорожнього руху щодня беруть участь близько 15 млн автомобілів, автобусів, мотоциклів. Щодоби на дорогах країни трапляється близько 850 аварій, в яких гине до 25 чоловік і отримують поранення до 180 чоловік. Щорічно в результаті ДТП ушкоджується понад 220 тис. автомобілів і інших транспортних засобів. За останніх п'ять років у дорожніх подіях постраждало близько 260 тис. чол. Із загального числа смертельно поранених понад 63% - це працездатного віку, більш як 8% стають інвалідами.

За рівнем автомобілізації (кількості автотранспортних засобів на 1 тис. жителів) Україна значно відстає від економічно розвинених країн, а за числом загиблих з розрахунку на 10 тис. транспортних засобів значно випереджає їх: наприклад, Фінляндію більш ніж у 7 разів, Швецію - у 10 разів, Японію - майже в 6 разів.

Останніми роками звертають на себе увагу ДТП з особливо тяжкими наслідками, в кожному з яких гине 4 чоловіки або отримують травми 15 чоловік і більше. За останніх п'ять років кількість таких подій зросла в 1,2 раза, а число постраждалих - на 18,5%. Найчастіше ДТП з тяжкими наслідками відбуваються в результаті порушення правил обгону і при виїзді на смугу зустрічного руху. Близько 15% аварій вчиняють особи, що не мають права на управління транспортними засобами. Поряд із загальним погіршенням стану правопорядку на дорогах ускладнилася обстановка з аварійністю з вини водіїв, що скрилися з місця події.

Найбільш серйозним порушенням Правил дорожнього руху залишається управління транспортними засобами водіями в стані алкогольного сп'яніння. Останніми роками ситуація така: за грубі порушення Правил дорожнього руху в 2008 р. затримано 235,2 тис. водіїв, зокрема 7,1 тис.- за управління транспортними засобами в нетверезому стані. За таких обставин відбувається кожне 20-те ДТП. Питома вага подій з вини нетверезих водіїв особистих автомобілів і мотоциклів в 0,8 раза вища, ніж на службовому транспорті і транспорті організацій.

У 2008 р. було зареєстровано 312 751 злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Більш як 66% усіх злочинів відбувається з вини водіїв, 25-30% -з вини пішоходів. Із вини водіїв індивідуальних автомобілів сталося понад 60% усіх смертей і травм. 20% ДТП допускають п'яні водії.

За порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, було порушено 10 193 кримінальні справи, з них 2581, що спричинила смерть потерпілого.

Середня кількість потерпілих, за коефіцієнтом на 10 тис. населення, - 8 осіб, кількість ДТП на 10 тис. транспортних одиниць -16 553 особи.

Пік автотранспортних злочинів припадає на квітень і вересень, у годинах доби - 17- 19 і 22-24. У квітні відбувається масовий виїзд на автошляхи водіїв індивідуального транспорту: автомобілістів, мотоциклістів, велосипедистів. Вересень - місяць повернення з відпусток автолюбителів, початок занять у школах, гімназіях, вишах та інших навчальних закладах, інтенсифікації сільгоспперевезень.

Аналіз основних видів ДТП свідчить про те, що 71% в загальному масиві таких подій становить наїзди на пішоходів, 19% - зіткнення, 5% - наїзди на перешкоди, 3% - наїзди на транспортні засоби, що стоять, по 1% - на перекидання, наїзди на велосипедистів і інші види дні.

Максимальна поширеність автотранспортних злочинів, що спричинило смерть потерпшого у 2008 р. в абсолютних показниках припадає на Донецьку (234), Київську (220), Дніпропетровську (195), Харківську (137), АР Крим (136) області. Найнижчі показники рівня автотранспортних злочинів в Тернопільській (47), Чернівецькій (54), Волинській (55) областях.

Через незадовільний стан вулиць і доріг відбувається 16% усіх ДТП. При цьому на першому місці за кількістю аварій - дороги обласних центрів, на останньому - селищні та районні.

У генезисі необережного злочину завжди лежить неуважність або інша помилка суб'єкта, в результаті якої завдається шкоди інтересам суспільства, особі, що охороняється, а в деяких випадках, передбачених законом, - це особа, що створила реальну загрозу настання шкідливих наслідків. У даному випадку мова йде про винних у помилках. Джерелом подібних помилок є дефекти взаємодії суб'єкта із знаряддями або засобами діяння в певній ситуації.

На жаль, у державі немає чіткої статистики матеріальних збитків від транспортних злочинів.

Чималої шкоди завдають пожежі. У 2007 р. в країні було зареєстровано 55 708 пожеж та загорянь, внаслідок яких загинуло 3983 особи і заподіяно матеріальних збитків на суму 576,8 млн грн.

У 2009 р., порівняно з 2008 р., відбулося зростання кількості пожеж на об'єктах та у населених пунктах України на 9,1%; загальна сума завданих ними прямих матеріальних збитків зросла у 3,4 раза. Несправність виробничого устаткування та порушення технологічного процесу призвели до значного зростання суми матеріальних збитків - в 9,6 раза.

Збільшення суми прямих матеріальних збитків від пожеж відбулось у випадках необережного поводження з вогнем та при порушенні правил монтажу та експлуатації електроустановок та побутових електроприладів - в обох випадках майже у 2 рази.

Питома вага пожеж по об'єктах житлового сектора у 2009 р. становила 78,4% від загальної кількості пожеж по Україні, половину з яких (52,5%) зареєстровано безпосередньо у житлових будинках.

Найчастіше пожежі виникають внаслідок необережного поводження з вогнем - 62,3% від загальної кількості пожеж у 2009 р., що спричинило прямі матеріальні збитки у розмірі 13,5% від загальної суми прямих матеріальних збитків від пожеж по Україні в цілому. На другому місці серед причин виникнення пожеж - порушення правил монтажу та експлуатації електроустановок та побутових електроприводів, що становить 19,1% від загальної кількості пожеж та 22,2% від загальної суми прямих матеріальних збитків.

У середньому в Україні щомісяця виникає близько 4,5 тис. пожеж. Найбільша їх кількість, за даними 2008-2009 рр., відбувається в Донецькій (5963), Дніпропетровській (4361), Одеській (4138),. Луганській (3291), Харківській (2983), Запорізький (2475), м. Києві (4891) та Житомирській (2263) областях. 67,5% загальної кількості пожеж зафіксовано в містах і селищах міського типу.

Підвищена небезпечність екологічної злочинності зумовлена передусім посиленням антропогенного навантаження на природне середовище, що в умовах глобальної екологічної кризи створює загрозу заподіяння суттєвої, часто невідновлюваної, шкоди життєво важливим інтересам людини, суспільства та держави:

o зменшуються запаси природних ресурсів;

o забруднюється природне середовище;

o втрачається природний зв'язок між людиною та природою;

o втрачаються естетичні цінності;

o екологічна криза загрожує не тільки гідному існуванню людини, а й самому життю;

o для держави екологічна криза пов'язана зі скороченням свободи політичного вибору, яка обумовлена транскордонним характером екологічних проблем;

o загострення екологічної ситуації в різних регіонах світу стає причиною соціальної та політичної нестабільності, міждержавних протиріч та насильницьких конфліктів.

Велика частина території України належить до зони екологічного нещастя. Майже половина населення користується питною водою, що не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Третина жителів країни постійно перебуває під шкідливим впливом забрудненого повітря, води, грунту, шумових чи електромагнітних джерел. За рівнем радіаційних відходів Україна займає перше місце у світі. Екологічні проблеми українських міст пов'язані з надзвичайною насиченістю застарілим транспортом, недосконалістю системи каналізації, з деградацією міської і приміської рослинності.

Аналіз сучасних тенденцій, що виявляються у зміні спрямованості, якісного прояву та небезпечності для всього людства екологічної злочинності як явища, переконує: поряд з такими ознаками екологічної злочинності, як суспільна небезпечність, соціально-правовий та історично-мінливий характер, що притаманні й іншим видам злочинності, її ідентифікуючими ознаками повинні бути: створення реальної загрози біологічним основам існування людства; екологічна спрямованість злочинів, які ЇЇ утворюють (тобто заподіяння шкоди довкіллю, що знаходить своє вираження у погіршенні показників якості, цілісності, взаємозв'язків та інших об'єктивних параметрів природних явищ, ресурсів, середовища у цілому - в межах, в яких вони потрапляють у сферу кримінально-правового регулювання та при цьому зазнають негативного впливу злочинної поведінки).

Показником, який характеризує необережну злочинність, є рівень віктимізації. Є чимало випадків, коли в механізм злочинної поведінки включаються необачливі дії потерпілих, які створюють ситуацію для злочинної недбалості винних чи сприяють її виникненню. Показник віктимізації для необережної злочинності - близько 20%.

Успішна організація і проведення профілактично-виховних заходів щодо цієї категорії злочинів багато в чому залежать від того, наскільки повно при цьому враховуються особистісні характеристики осіб, що вчиняють злочини з необережності.

У кримінологічній літературі панує думка, що особи, які вчинили необережні злочини, це нормальні, соціально інтегровані особистості, яким не притаманні дефекти правової і моральної свідомості. Вирішальна роль при цьому відводиться ситуації злочину.

Зауважимо: сьогодні ще недостатньо приділяється уваги вивченню особистості злочинців, які вчинили злочин з необережності. Однак деякі дані дають підстави сумніватися у випадковому чи ситуаційному характері необережних злочинів, а отже, можна говорити про певні дефекти правової свідомості, що властиві таким злочинцям, на відміну від осіб, які вчинили злочини навмисне. Хоча у цілому злочинці, які вчинили злочини з необережності, не мають стійкості деформації правової свідомості, як це має місце в осіб, які вчинили злочини навмисне, однак вони значно відрізняються за цими показниками від законослухняних громадян. Специфічність дефектів правосвідомості злочинців, які вчинили злочини з необережності, виявляється не стільки в негативному ставленні до правових норм узагалі, скільки в незнанні конкретних норм або в несхваленні, небажанні їм підкорятися, або у відсутності готовності дотримуватися загальних і спеціальних норм обережності в тих видах діяльності, де вони виявили необережність.

У чому ж полягають особливості особистості злочинців, які вчинили злочини з необережності? По-перше, це їхня соціально-демографічна характеристика.

Зі статевою ознакою в середовищі необережних злочинців переважають чоловіки, жінки становлять менш ніж 2%. Основні причини такої статевої диспропорції: по-перше, до цієї категорії злочинців повною мірою застосовується загальноприйняте в соціологічній та правовій літературі положення про кількісну перевагу чоловічої злочинності над жіночою; і, по-друге, звертає на себе увагу характер учинених злочинів - більшість необережних злочинів вчиняються у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, де серед водіїв транспортних засобів - стале непропорційне співвідношення жінок і чоловіків. Крім цього, судова, слідча, адміністративна практика свідчать про те, що жінкам-водіям властива більша дисциплінованість та акуратність. За статистичними даними смертність від ДТП з вини чоловіків у 5-6 разів вища, ніж із вини жінок.

Істотну роль в соціально-демографічній характеристиці необережних злочинців відіграє їх віковий склад. Зіставлення різних вікових груп необережних злочинців показує, що переважну більшість (80%) становлять особи віком від 20 до 40 років. Майже кожний другий необережний злочинець має вік від 20 до 30 років (47%). Осіб віком від 18 до 20 років - лише 5,6%. Це пояснюється, мабуть, тим, що у віці 18-20 років людина ще тільки вступає в трудову діяльність. Надбання спеціальності, кваліфікації, відповідного досвіду в професії вимагають певного часу. Здійснення ж злочинів з необережності здебільшого пов'язується з експлуатацією технічних засобів, яка передбачає наявності певного віку та рівня кваліфікації. З цієї ж причини серед необережних злочинців є незначним відсоток осіб віком понад 55 років - менше 1% (рівень трудової активності вже знизився).

Не менш важливою демографічною рисою, яку необхідно враховувати при реалізації профілактичних заходів, є сімейний стан необережних злочинців. Сім'я завжди була одним з найсильніших чинників впливу на злочинця. За нашими даними, відсоток необережних злочинців, які мали сім'ю на момент вчинення злочину, становив 66%.

Важливе значення для соціальної характеристики необережних злочинців має їх рівень освіти, який суттєво впливає на світогляд людини, її інтелектуальний рівень, поведінку. Від цього залежить вибір форм і методів індивідуальної профілактики цих осіб. Численні кримінологічні дослідження свідчать, що недоліки в загальноосвітній підготовці осіб, які порушили закон, є одним із криміногенних факторів у генезисі їх злочинної поведінки. За рівнем освіти більшість необережних злочинців мають неповну середню освіту, найменше серед них осіб з вищою освітою.

У прямій залежності від віку необережних злочинців і така соціально-демографічна ознака, як наявність у них спеціальності та стажу трудової діяльності. Зв'язок трудового стажу із загальною характеристикою необережного злочинця виявляється опосередковано. Особи з тривалим трудовим стажем мають досить стійкі соціально корисні зв'язки з суспільством. Така особистість в соціально-етичному відношенні більш стійка, ніж особистість тих, хто має незначний трудовий стаж.

Більшість необережних злочинців має відносно високий рівень професійної підготовки (94% проробили до засудження за своєю спеціальністю понад три роки). Відсоток осіб, які мають трудовий стаж понад вісім років, становить 44%. Найбільша кількість необережних злочинів припадає на осіб, які мають виробничий стаж від одного до двох років (32-34%), і тих, що не мають достатнього професійного досвіду.

Щодо професійного складу: практично всі необережні злочинці до засудження мали спеціальність і працювали. Серед них більш високий відсоток становлять робітники і селяни, що можна пояснити тим, що саме ці люди активно беруть участь в суспільному виробництві, мають справу з технікою, і тому в них більша ймовірність порушити правила її експлуатації. Необхідно також враховувати й те, що активна трудова діяльність дає можливість придбання особистого автотранспорту, що, у свою чергу, підвищує ймовірність вчинення ними злочинів, які пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту.

По-друге, особливість особистості необережних злочинців визначає їх кримінально-правова характеристика. Саме вона суттєво зумовлює ступінь суспільної небезпеки злочинів і злочинця, характеризує риси особистості, які сприяли здійсненню злочину, дозволяє судити про перспективи виправлення і перевиховання необережних злочинців. До числа ознак, які розглядаються в рамках кримінально-правової характеристики, відносять такі: кваліфікація злочину; строки покарання; наявність примусового лікування від алкоголізму та наркоманії і т. ін.

Найбільш значимим показником у кримінально-правовій характеристиці є кваліфікація злочину. Вона відображає як ступінь суспільної небезпеки, що визначається в законі щодо кожного виду злочинів, так і ступінь суспільної небезпеки кожного конкретного злочину, що встановлюється судом. Дані про кваліфікацію злочинів дозволяють судити про поширеність тих або інших діянь серед певної категорії правопорушників.

На початку 2009 р. в Україні більшість необережних злочинців (75%) відбувала покарання за порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, 15% - за необережне вбивство, 4,5% - за необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Контингент необережних злочинців за кваліфікацією вчинених злочинів однорідний. В основному - це покарання за злочини, які пов'язані з порушенням правил, безпеки руху та експлуатації транспорту.

З кваліфікацією злочину пов'язане питання: чи перебував необережний злочинець на момент учинення злочину в стані сп'яніння? Дослідження показало, що 56% осіб, засуджених за злочини З необережності, на момент їх учинення перебували в стані сп'яніння.

Іншою, не менш важливою, кримінально-правовою ознакою, яка характеризує особистість засудженого, є строк покарання. Ця ознака встановлюється вироком суду і вказує на ступінь суспільної небезпеки конкретного злочину і злочинця.

Більше половини обстеженого контингенту необережних злочинців у місцях позбавлення волі - це засуджені на строк понад два роки. Взагалі, для цієї категорії злочинців не характерні короткі строки позбавлення волі (до одного року - 5%). В основної маси засуджених строк варіювався від двох до п'яти років - 63%. Незначна частина була засуджена на строк понад п'ять років - всього 4%.

Однією з кримінально-правових ознак, які характеризують особистість засудженого, є наявність додаткової міри покарання. Серед осіб, які вчинили необережні злочини, понад 60% були додатково позбавлені права керування автомототранспортними засобами, оскільки більшість із них засуджено саме за вчинення дорожньо-транспортних злочинів.

По-третє, особливістю особистості необережних злочинців є їх морально-психологічна характеристика. Виявлення негативних властивостей особистості дозволяє визначити для належної організації профілактичної діяльності соціальні потреби, ціннісні орієнтації, що лежать в їхній основі. Аналіз морально-психологічних властивостей засуджених за дорожньо-транспортні злочини показав таке: безтурботність, легковажність стали причиною злочинів у 64% засуджених; зайва самовпевненість - у 90%; невміння правильно оцінити ситуацію - у 43%; явна необережність - у 4,4%.

Типовими для характеристики особистості необережних злочинців є: егоїзм, байдужність до соціальних наслідків своїх рішень і дій (якщо вони уявляються особі вигідними або зручними), ставлення до правил експлуатації джерел підвищеної небезпеки як до формальності. Тому необережні злочини не можна розглядати як результат нераціональних дій у складній ситуації. Звичайно, певна частина необережних злочинів пов'язана з недоліками професійної підготовки, недостатнім досвідом, але не менше як 55-60% порушень відбуваються усвідомлено, у звичайній, а не екстремальній ситуації.

Варто зазначити: 75% усіх необережних злочинів відбуваються через самовпевненість. Власне кажучи, механізм само впевненої поведінки близький до навмисного, оскільки особа усвідомлює сам факт порушення норм обережності. Дефекти правових установок і орієнтації осіб, які вчинили необережні злочини, виявляються й у мотивах та меті поведінки (використання транспортних засобів), а й у порушеннях правил безпеки руху.

Існує думка: в необережних злочинах порочні не стільки цілі, скільки засоби їхнього досягнення. Однак треба визнати: значними є дефекти мотивів і цілей (використання транспортних засобів), зумовлені зневажливим ставленням до правових норм, що регулюють використання транспорту, охорону державних, суспільних, приватних інтересів та прав особистості. У цілому соціально-дефектна мотивація використання транспортних засобів, яка призвела до кримінальних наслідків, мала місце при вчиненні кожного третього дорожньо-транспортного злочину. Характерно: за самовпевненості подібна мотивація відзначалася у 9 разів частіше, ніж за недбалості.

Особливу, специфічну для необережної поведінки групу мотивів становить розрахунок на ті чи інші обставини, що, на думку суб'єкта, можуть запобігти можливій шкоді його дій. Ці мотиви по-різному характеризують особистість злочинців. Так, серед осіб, що вчинили ДТП через самовпевненість, 2/3 орієнтувалися переважно на зовнішні обставини (сподівалися, що несправна автомашина не підведе; розраховували, що перешкод руху не буде і нічого не тралиться; гадали, що інші учасники руху уступлять їм дорогу, зреагують на сигнал, самі устигнуть ужити заходів безпеки і т. ін.). Ці мотиви можна пов'язати з проявом зневаги до безпеки інших осіб, перекладанням, власне кажучи, на них турботи про власне життя і здоров'я, а також і з певним розрахунком на власну невразливість.

Так, 3/5 обстежених осіб, які вчинили необережні злочини деяких видів, пов'язаних із професійною діяльністю, раніше вже допускали подібні порушення правил обережності. Показово і те, що переважно необережні злочини вчиняються у нетверезому стані (наприклад, понад третина необережних убивств). У ДТП із вини водіїв у нетверезому стані гине майже п'ята частина від усіх загиблих у дорожніх подіях.

Треба мати на увазі, що зрушення і деформація морально-психологічних властивостей особистості необережних злочинців відбуваються в умовах регресу морального стану суспільства. Чим глибше суспільство уражене аморалізмом, тим вища в ньому злочинність, і навпаки. Зростання необережної злочинності в цих умовах стає закономірним.

Виявлення ж і вивчення негативних властивостей особистості необережних злочинців дозволить зробити успішною профілактичну діяльність.