Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 17.3. Заходи профілактики необережної злочинності

Запобігання злочинності, в прямому значенні, означає охорону людей, суспільства, держави від злочинів. Історичні корені цього виду соціальної практики виходять з давнини: з появою перших кримінально-правових заборон і злочинів, як діянь, що вчинились, незважаючи на них, почали діяти заходи не тільки каральної, але і профілактичної запобіжної діяльності .

Сьогодні перед суспільством стоїть завдання - припинити зростання злочинності. Головним напрямом є профілактика злочинів, адже тільки в цій сфері суспільство може реально впливати на причини злочинності, а отже, і на саму злочинність (необережна злочинність займає значну частку). А при багатоплановій специфіці необережних злочинів потрібна і специфічна система запобіжних заходів. По-перше, на відміну від умисних діянь, пріоритет ситуативних чинників у механізмі необережних злочинів визначає найбільш перспективний і переважний характер саме запобіжних заходів. По-друге, як уже підкреслювалося, злочинна необережність не знає специфічних особливостей злочинної діяльності, характерних для умисних злочинів.

Однак різноманітність видів необережних злочинів зумовлює і необхідність диференціації заходів запобігання, пов'язаних із профілактикою: 1) необережності операторів джерел підвищеної небезпеки; 2) іншої професіональної необережності при проведенні робіт, що потребують особливої обачливості; 3) службової необережності при прийнятті і виконанні управлінських рішень; 4) побутової необережності, пов'язаної з використанням зброї, побутових пристроїв тощо .

Ці заходи продиктовані насамперед і новим мисленням, сучасною концепцією поступального розвитку нашого суспільства в умовах радикальної перебудови всіх сфер життєдіяльності, прискоренням науково-технічного, соціального прогресу і формуванням правової держави; з діалектикою протиріч суспільного розвитку, соціально-правовою природою злочинності та історичних перспектив її подолання; з поняттям необережної злочинності і механізмом відхиленої необережної поведінки; із негативними сторонами і протиріччями повсякденної свідомості; спонуканнями і деформованим ставленням окремих осіб до правил безпеки і обережності в професійній і побутовій діяльності, що виступають як об'єктивні і суб'єктивні передумови вчинення необережних злочинів .

Необхідно виокремити три групи взаємозалежних факторів, які зумовлюють вплив науково-технічного прогресу на необережну злочинність: 1) відсутність прямої кореляційної залежності між зростом техніки, технічною фондоозброєністю суспільного виробництва і зростом злочинів у сфері використання техніки; 2) підвищення вимог до особи і людського фактора при використанні техніки; 3) необхідність врахування і нейтралізації супутніх науково-технічному прогресу явищ і процесів, що за певних несприятливих умов спроможні набувати криміногенної значимості впливати на свідомість і поведінку людей.

Система запобігання необережним злочинам - як складне багаторівневе ієрархічне утворення високого ступеня спільності - піддається подальшому членуванню за багатьма системоутворювальними ознаками. За різновидами сфер життєдіяльності, інтегрує три однорівневі, але нерівні за значимістю підсистеми запобігання необережним злочинам: а) у виробничо-технічній сфері, охоплюючи всі галузі народного господарства, транспорт, енергетику, економіку, екологію і державне управління; б) у сімейно-побутовій сфері, що охоплює профілактику конфліктних внутріродинних, індивідуально-побутових і суспільно-побутових відносин; в) у сфері дозвілля, що охоплює попередження необережних злочинних діянь при здійсненні суспільно організованого дозвілля.

За формами вини осіб, які піддаються профілактиці, досліджувана система утворює дві однорівневі підсистеми запобігання необережним злочинам, що вчиняються: а) через злочинну самовпевненість, коли винна особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення; б) через злочинну недбалість, коли винний не передбачав можливості настання суспільно небезпечного наслідку свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачати. За кримінально-правовими ознаками окремих видів необережних злочинів система інтегрує декілька однорівневих, але різних за значимістю підсистем запобігання необережним суспільно небезпечним діянням, пов'язаних із порушенням правил: безпеки при експлуатації різноманітних транспортних засобів; безпеки при використанні техніки і проведенні робіт на будівництві, промисловості, сільському господарстві; охорони екологічного середовища; охорони державного і колективного майна; безпеки поведінки в сімейно-побутовій і дозвільному середовищі, а також порушення норм, що охороняють життя, здоров'я і майно громадян.

За об'єктами профілактичного впливу і вікових характеристик осіб, які проходять профілактику, система, що розглядається, утворює три підсистеми запобігання необережним злочинам серед: а) неповнолітніх і молоді; б) осіб середнього віку; в) осіб похилого віку.

Найважливішими показниками, що інтегрують систему і забезпечують доцільність її функціонування, є ефективність та результативність цілеспрямованих дій, різнобічна скоординованість її ланок, що забезпечують досягнення результату. Ефективність функціонування системи запобігання необережним злочинам залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних умов, зовнішніх і внутрішніх факторів, до яких необхідно віднести: рівень її організованості, збалансованості і досконалість внутрішньої структури, спадкоємність у запобіжній роботі між суб'єктами профілактики, ступінь і характер взаємодії між керуючими і керованими ланками. При цьому враховувати, що управління цією системою - цілеспрямований динамічний процес, здійснюваний в умовах середовища, що безупинно змінюється, що передбачає послідовне удосконалювання структури і проводиться на основі пізнання властивій системі закономірностей. Виступаючи важливим фактором диференціації та інтеграції системи, складові взаємодії "людина - техніка - зовнішнє середовище" є не тільки об'єктом профілактичного впливу, але і справляє на систему зворотний вплив, спонукаючи її перебудовуватися з урахуванням нових умов і вимог, що впливає на керованість системи, подальше впорядкування її структури і форм взаємодії.

Серед інших внутрішніх факторів, що впливають на ефективність функціонування системи запобігання злочинам, які вчиняються з необережності, варто зазначити матеріальне, кадрове, ресурсне та інше забезпечення, а також організаційна досконалість і профілактичний потенціал системи.

Зазначена єдність процесу і структури, яка утворює систему управління, відкриває великі можливості для підвищення ефективності запобігання необережним злочинам шляхом цілеспрямованої перебудови внутрішніх факторів - складу, функцій, структури системоутворювальних ланок і внутрісистемних взаємодій у зв'язку зі зміною або виникненням нових завдань, які стоять перед системою. У процесі такої регуляції підвищуються рівень організованості системи, її збалансованість і скоординованість, що здійснюють зростаючий регулюючий вплив на стан запобігання злочинам, які вчиняються з необережності. Все це необхідно враховувати при плануванні запобіжних заходів, кримінологічному прогнозуванні, розробленні і прийнятті оптимальних управлінських рішень з метою підвищення профілактичного потенціалу цієї системи.

До зовнішніх умов, що зумовлюють ефективність функціонування аналізованої системи, насамперед варто віднести стимулюючі або ж, навпаки, дестабілізуючі фактори навколишнього середовища. Важливе інтегруюче значення мають, зокрема, рівень і характер її взаємодії з іншими спорідненими системами та їх ланками - підрозділами правоохоронних органів, що входять до системи кримінальної юстиції, Радами народних депутатів, органами державного, господарського управління й іншими, що підвищує загальний профілактичний потенціал системи запобігання необережним злочинам, ефективність і комплексність здійснюваних заходів.

Такий суперечливий, дестабілізуючий процес неузгодженості цілей нерідко відбувається, коли суб'єкти попередження необережних злочинів помилково зорієнтовані на формально-кількісні показники профілактичної роботи, наприклад, на проведення непомірно великого числа зустрічей з особами, які проходять профілактику, поверхових бесід або інших одноразових малоефективних заходів без урахування їх фактичного впливу на виправлення і перевиховання необережного правопорушника.

Вказані обставини багато в чому зумовлюють специфіку форм і методів профілактики необережних злочинів: загальносоціальні заходи, спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи.

Перший рівень (загальносоціальний) включає вирішення крупних економічних, соціальних, ідеологічних, політичних, культурно-виховних, організаційно-управлінських і інших проблем життя суспільства, їх реалізація опосередковано впливає на злочинність і на всі ланки механізму антигромадської поведінки.

На загальносоціальному рівні можна виділити базові заходи, що мають різні характери для формування і розвитку системи цілеспрямованої профілактики необережних злочинів. Це: великомасштабні заходи щодо поліпшення умов і охорони праці, розвитку техніки безпеки, впровадження механізації, автоматизації, кібернетизації у виробництво і побут, а також заходи щодо зміцнення соціальної, виробничої, технологічної дисципліни, виховання у населення (особливо у підростаючого покоління) відчуття цивільної відповідальності і обов'язку.

Загальнодержавні природоохоронні заходи також належать до базових щодо спеціальної профілактики необережних злочинів. Друга половина 90-х років ознаменувалася активним формуванням правової основи запобігання екологічним злочинам. Ухвалено більше ста законів, президентських указів, ухвал і постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних правових актів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки. Всі вони істотно розширюють базу природоохорони, передбачаючи, зокрема, економічне регулювання природокористування, фінансування природоохоронних заходів, здійснення державно-інспекторської роботи і екологічної експертизи, міжнародно-правову співпрацю, науково-дослідну роботу і освіту.

У запобіганні необережним злочинам, пов'язаним з легковажністю і недбалістю, професійною непридатністю операторів джерел підвищеної небезпеки, учасників інших робіт, що вимагають особливої передбачливості, є заходи, розраховані на реалізацію більш широкого завдання, ніж профілактика злочинної помилки, а саме: на профілактику помилки взагалі, незалежно від того, чи вона породжена.

У цьому аспекті повинні бути заходи контролю за конструкцією машин і механізмів, за якістю їх виготовлення, за умовами експлуатації, за наявністю і технічним рівнем систем безпеки, дублюванням цих систем на вирішальних ділянках тощо. Також детально мають опрацьовуватися рекомендації щодо професійного відбору операторів, беручи до уваги психофізіологічні властивості, підготовки тренажерів для праці в умовах експериментальних, екстремальних ситуацій, щодо контролю за станом їх працездатності під час чергування або виконання робіт.

Щодо запобігання посадовій необережності, зокрема у сфері охорони природи і раціонального використання її ресурсів, зокрема, організації підбору кадрів, що характеризуються професіоналізмом і порядністю, стійкістю проти тиску групового егоїзму колективу підприємства, фірми. Разом з цим потрібні чітке нормативне регулювання і методичне забезпечення ухвалення і виконання управлінських рішень; своєчасне і достатнє інформаційно-аналітичне забезпечення, що дозволяє оцінити ступінь і обгрунтованість ризики, можливі наслідки. Істотним доповненням до цих заходів є систематичний аналіз допущених помилок, їх причин і наслідків, щоб запобігти повторенням; забезпечення реального усунення підприємством, фірмою шкоди, нанесеної природі, іншим підприємствам, окремим людям.

Другий рівень (спеціально-кримінологічний) пов'язаний із здійсненням різних заходів у конкретних соціальних групах, колективах, сім'ї, де виникають конфліктні ситуації, намічаються негативні явища. Скажімо, специфіка заходів спеціально-кримінологічного запобігання "побутовій" необережності полягає у тому, що велике значення мають запобіжні заходи суспільного характеру (наприклад, профілактика наркоманії, пияцтва). Стосовно необережних деліктів у сфері використання техніки в системі заходів спеціально-кримінологічних на перший план висуваються ті з них, які зважають на конкретну специфіку суб'єкта, який обслуговує технологічну систему.

Профілактикою необережних злочинів можна назвати заходи, що зменшують ризик настання тяжких наслідків при помилці оператора або іншій професійній помилці виконавця і управлінській помилці посадової особи. Мова йде про встановлення пристроїв, що повідомляють про виникнення небезпечної ситуації шляхом звукових або світлових сигналів; пристроїв, що блокують неправильні дії оператора; автоматизованих і кібернетизованих систем управління; пристроїв, що заважають доступу сторонніх осіб до джерела підвищеної небезпеки; нарешті, - про пристосування, що безпосередньо захищають людей від травм.

Важливе значення для профілактики необережних злочинів має обов'язковий інструктаж за спеціальною програмою операторів джерел підвищеної небезпеки, виконавців інших робіт, що вимагають особливої передбачливості, керівників і інших осіб, що потрапляють в небезпечну зону.

Для запобігання необережних злочинів важливі і заходи, розраховані на забезпечення максимальної безпеки конструкцій машин і механізмів, їх справності і нормальних умов експлуатації.

Профілактична діяльність інспекцій (регістрів), що перевіряють стан машин і механізмів, наявність і справність систем безпеки (сигнальних і блокуючих), також мають чимале значення.

Ряд заходів профілактики необережних злочинів адресовано населенню. Мова йде про навчання правилам транспортної і пожежної безпеки, правилам експлуатації побутової техніки, мисливської зброї тощо, про обмеження володіння предметами, в процесі користування якими (або доступу до яких) може бути допущена злочинна помилка осіб, стан здоров'я або негативні звички поведінки яких дозволяють прогнозувати небезпеку (правила для власників зброї, користувачів отрутами і сильнодіючими ліками, конструкторів кустарних транспортних засобів, користувачів побутових пожаробезпечних приладів), а також ідеться про систему екологічного виховання.

Один із заходів, що має профілактичне значення, - це розроблення кримінологами, психологами, фахівцями відповідних рекомендацій щодо таких видів людської діяльності, що вимагають особливої передбачливості. Є і загальні вимоги до професійних якостей особи, що виконує відповідальну роботу: самовладання, швидкість ухвалення рішення і реакції на ситуацію, перешкодостійкість; здатність застосовувати без коливань ухвалене рішення, здійснюючи контроль за його ефективністю; усвідомлення соціальної відповідальності і професійного обов'язку.

Наукова обгрунтованість професіограм, впровадження їх у практику професійної діяльності і контроль за нею сприяє підвищенню ефективності профілактики необережних злочинів.

У профілактиці необережних злочинів великі можливості мають засоби масової інформації. їм належить висвітлювати все те, що є детермінантами злочинної помилки, починаючи від конструктивних недоліків техніки і закінчуючи ненормальними умовами праці оператора, недбалістю побутової поведінки осіб, що перебували в небезпечній зоні.

Невідворотні адміністративні і дисциплінарні санкції за порушення правил безпеки на виробництві і в побуті дозволяють здійснити ранню, дозлочинну профілактику, яка здатна блокувати дії, що можуть перерости у злочини.

Третій рівень - це індивідуальна профілактична діяльність, яка здійснюється стосовно осіб, що вчинили антигромадські дії. Маються на увазі: виховна робота і правові заходи щодо операторів джерел підвищеної небезпеки, учасників робіт, що вимагають особливої передбачливості, власників зброї; тих, хто зловживає алкоголем, вживає наркотики і інші сильнодіючі речовини не в медичних цілях, демонструє зневажливе ставлення до норм безпеки, виконує вказівки керівників про роботу в умовах, що загрожують безпеці і здоров'ю (виконання роботи, коли мають місце: втома, хвороба, несправності техніки, несприятливі метеоумови).

Індивідуальна виховна робота повинна охоплювати не тільки осіб, поведінка яких безпосередньо реалізує злочинну помилку, але й осіб із підвищеною віктимністю створення ситуації для такої помилки. Ефективною є системна взаємодія загальних і спеціальних заходів запобігання, інтенсифікація ранньої профілактики, невідворотність відповідальності за кожне правопорушення чи злочин.

Запобігання злочинам з необережності мас низку особливостей, пов'язаних зі специфікою детермінант, що їх зумовлюють. До них належать:

- при профілактиці необережних злочинів (відсутні підготовка, замах, співучасть) не застосовуються деякі форми і методи, характерні для запобігання умисним злочинам - виявлення осіб, які готуються до злочину, припинення розпочатих злочинів, установлення співучасників тощо;

- заходи попередження необережних злочинів дуже схожі і часто є тотожними із заходами захисту від випадкового заподіяння шкоди. Вони зорієнтовані не на можливих злочинців, а на недопущення як необережної, так і випадкової шкоди;

- у системі профілактики зазначених злочинів питома вага економічних, організаційно-управлінських та технічних заходів є значно більшою, ніж стосовно навмисних діянь;

- необережна злочинність краще "пишається" запобіжним заходам, аніж інші види злочинності.

Приблизний перелік спеціальних заходів впливу на детермінанти необережної злочинності включає:

а) вплив на знаряддя і засоби дії:

- технічне удосконалення знарядь і засобів, підвищення їх надійності;

- поліпшення контролю за технічним станом знарядь і засобів, їх "діагностика";

- нейтралізація небезпечних факторів, властивих технічним системам, і зменшення можливої шкоди від їх використання;

- чітка регламентація норм і правил техніки безпеки;

- недопущення сторонніх осіб до експлуатації машин, устаткування, максимально можливе обмеження доступу до зони їх дії;

- вилучення із побутового обігу небезпечних предметів (зброї, отруйних, вибухових, радіоактивних речовин);

б) вплив на кримінологічну ситуацію:

- забезпечення належного стану об'єктів, що становлять підвищену небезпеку (шляхи сполучення, шахти тощо);

- ліквідація або нейтралізація джерел небезпеки залежно від об'єктивної можливості та економічної доцільності;

- встановлення надійного контролю за небезпечною ситуацією, виявлення різних відхилень від норми на ранніх стадіях;

- регламентація професійних дій у типових небезпечних ситуаціях і відпрацювання стандартів поведінки в них;

в) вплив на особу:

- професійна орієнтація і відбір працівників з урахуванням їх психофізичних якостей;

- навчання працівників правилам поведінки у небезпечних ситуаціях;

- посилення контролю за діяльністю осіб, пов'язаною з підвищеною небезпекою, а також за станом їх здоров'я;

- наукова організація праці цих категорій працівників з урахуванням рекомендацій медицини і психології;

- посилення юридичної відповідальності осіб за недотримання встановлених правил безпеки;

- загальне підвищення культури і дисципліни поведінки громадян, які можуть опинитися у техногенно небезпечних ситуаціях.

Важливе місце у профілактиці необережних злочинів належить виховним заходам. Останнім часом у загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах України запроваджена обов'язкова дисципліна "Безпека життєдіяльності". Соціологічні дослідження свідчать і про потребу суттєвого поліпшення: пропагандистської роботи, більш ефективного використання засобів масової інформації, зокрема для популяризації законодавства, що регламентує відповідальність за вчинення необережних злочинів та інших правопорушень.