Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 18.3. Заходи профілактики нелегальної міграції

Профілактика нелегальної міграції - це стратегічний напрям міграційної політики будь-якої держави. Будучи складовою такої діяльності, профілактика нелегальної міграції водночас є також складовою профілактики злочинності в цілому. Отже, вона базується на тих загальних засадах профілактики злочинності, які вироблені теорією та практикою профілактики злочинності.

Звідси: профілактику нелегальної міграції можна визначити як особливий вид соціального управління, напрям міграційної діяльності, який полягає в усуненні, нейтралізації чи обмеженні дії чинників (детермінант) нелегальної міграції, цілеспрямованому впливі за допомогою комплексу спеціально розроблених законних засобів на систему суспільних відносин, які складаються у сфері міграційних відносин, що має за мету стимулювання фізичних осіб та інших суб'єктів міграційних відносин до правомірної поведінки, перешкоджання порушенню ними міграційного законодавства.

Щодо боротьби зі злочинністю нелегальних мігрантів, то вона має свої складнощі, зумовлені насамперед різнорідністю їх контингенту.

З одного боку, загальні заходи безпеки населення покликані забезпечити правопорядок, охорону прав і законних інтересів будь-яких громадян, що перебувають на території України.

З іншого боку, завдання боротьби зі злочинністю вимагають специфічних підходів до різних категорій населення, в тому числі нелегальних мігрантів.

Оскільки на кримінологічну ситуацію впливають кількісні і якісні параметри потоку мігрантів, оскільки інтереси правопорядку вимагають як його оптимізації, так і створення належних умов їхнього перебування, що зменшує ймовірність виникнення криміногенних факторів.

Досягнення цієї мети можливе лише шляхом удосконалення політичного, економічного і духовного життя суспільства, тобто завдяки загальносоціальним заходам профілактики. Те, що боротьба зі злочинністю залежить, передусім, від ефективного здійснення реформ в Україні, а вже потім - від якості правоохоронної діяльності, ні в кого жодних сумнівів не викликає.

Без загальносоціальних, одними лише спеціально-кримінологічними заходами, без загальносоціальних, неможливо успішно нейтралізувати негативні наслідки міграції. Так, додаткові робочі місця можуть створюватися тільки на базі зростання виробництва, стабільної соціально-економічної ситуації в країні. Вищесказане не виключає важливості врегулювання та контроль за міграційними процесами.

Однак правові та правоохоронні заходи можуть дати позитивний ефект лише за наявності економічних і соціальних гарантій здійснення відповідних правових норм.

Таким чином, фактор всезростаючого напливу нелегальних мігрантів в Україну повинен враховуватися як у широкому аспекті - при плануванні соціально-економічного розвитку країни, регіону, міста, так і під час управління процесом боротьби зі злочинністю взагалі і нелегальних мігрантів - зокрема.

Окремо варто розглянути питання нормативно-правового забезпечення профілактики нелегальної міграції, оскільки без відповідних правових підстав, профілактична діяльність навряд чи буде системною та ефективною. На сьогодні в Україні практично не існує системної законодавчої бази у сфері міграції. Зокрема, міграційні відносини регулюються такими Законами України, як: "Про громадянство України", "Про національні меншини в Україні" , "Про біженців", "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб" та інші. Вказані нормативні документи регламентують здебільшого відносини у сфері легальних міграційних процесів, а от питанням нелегальної міграції, на жаль, присвячено занадто мало уваги. Усуненню законодавчих прогалин сприяло б визначення чіткої вітчизняної міграційної політики, а також прийняття такого нормативного акта, як проекту Закону України "Про засади державної міграційної політики України", який розроблено відповідно до пункту 1 частини 4 Рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 15.06.2007 р. "Про напрями державної міграційної політики України та невідкладні заходи щодо підвищення її ефективності", введеного в дію Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 657/2007.4 Прийняття цього проекту Закону має вирішити необхідність законодавчого забезпечення системи регулювання міграційними процесами, що реально допоможе підвищенню ефективності профілактики явищ, що становлять загрозу національній безпеці України - нелегальної міграції, загострення демографічної кризи, відтоку за кордон найбільш кваліфікованої частини трудоресурсного та інтелектуального потенціалу.

Викликає занепокоєння відсутність комплексних програм з профілактики нелегальної міграції в Україні. Зокрема, останнім таким документом була "Програма боротьби з незаконною міграцією на 2001-2004 роки", затверджена Указом Президента України від 18 січня 2001 року № 22/2001. Метою вказаної Програми була реалізація державної політики з питань міграції та національної безпеки, спрямованої на активізацію протидії незаконній міграції.

Для здійснення профілактичних заходів щодо нелегальної міграції, як негативного соціального явища, необхідно реалізовувати комплекс соціально-економічних, політичних, правових, ідеологічних, виховних, технічних та інших заходів. Відповідно, у будь-якій сфері людської діяльності, яка стосується відносин мігрантів з державою, потрібно застосовувати заходи профілактики, тобто створювати умови, які зменшуватимуть або нейтралізуватимуть вплив криміногенних чинників на поширення нелегальної міграції. Заходи профілактики нелегальної міграції передбачають:

o уникнення функціональних конфліктів у діяльності органів виконавчої влади, насамперед стосовно поєднання контрольно-дозвільних та господарських функцій у сфері міграційних відносин;

o підписання міждержавних угод про реадмісію з Росією, Білорусією та Румунією;

o систематизацію та удосконалення нормативно-правових актів, які регламентують діяльність, пов'язану з міграцією - як легальною, так і нелегальною;

o вивчення на національному та міжнародному рівнях питань взаємозв'язку нелегальної міграції та торгівлі жінками, їх прибуткової та іншої корисливої експлуатації з іншими формами організованої злочинності ;

o проведення перевірки законності утворення організацій (фірм, агентств тощо), діяльність яких пов'язана з виконанням за відповідну плату функцій щодо отримання віз, закордонних паспортів, реєстрації громадян, працевлаштування та навчання за кордоном;

o створення єдиного державного банку даних щодо юридичних осіб (туристичні агентства, суб'єкти підприємницької діяльності тощо), причетних до нелегальної міграції, з метою запобігання їх подальшій протиправній діяльності;

o посилення контролю та підвищення вимог до правил працевлаштування іноземців в Україні;

o створення ефективного механізму доступу громадян і, насамперед, журналістів, до інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, зокрема Державної міграційної служби, Державної прикордонної служби, Державної митної служби та ін.;

o створення громадських приймалень, телефонів довіри, спеціальних поштових скриньок, Інтернет-ліній, що дасть змогу систематично отримувати від громадян, підприємств, установ та організацій інформацію про протиправні діяння, пов'язані з нелегальною міграцією;

o формування антинігілістичної свідомості громадян і посилення їх правової мотивації шляхом виховання у громадян високих моральних цінностей, підвищення рівня правової свідомості населення, вироблення стійкої психологічної установки щодо правомірного способу життя, створення атмосфери суспільної нетерпимості до протиправних форм поведінки та громадського осуду осіб, які вчинили діяння, пов'язані з нелегальною міграцією, подолання пасивності суспільства щодо сприйняття нелегальної міграції як загрози національній безпеці, реальної загрози кожному членові суспільства, та залучення широких верств населення до активної участі у запобіжній діяльності в цій сфері;

o введення до загальноосвітніх та просвітницьких програм спеціальних навчальних курсів, проведення конференцій, круглих столів, симпозіумів, диспутів, ток-шоу та інших форм поширення знань про міграцію, нелегальну міграцію, її соціальну ціну, способи та засоби протидії їй;

o включення до тематичних планів засобів масової інформації публікацій, теле- та радіопередач, присвячених запобіганню нелегальній міграції;

o запровадження системи постійного інформування суспільства про вчинені правопорушення у сфері міграційних відносин, осіб, винних у їх вчиненні, та заходи правового реагування щодо таких осіб. Така система має, зокрема, включати обов'язкове поширення відповідними правоохоронними органами і судами через свої прес-служби чи в інший спосіб зазначеної інформації;

o всебічне сприяння діяльності міжнародних, регіональних та національних неурядових організацій, що займаються проблемами нелегальної міграції та торгівлею людьми (жінками);

o інформування населення про розташування органів, що ведуть боротьбу з нелегальною міграцією, час їх роботи та контактні телефони посадових осіб цих органів;

o випуск спеціальної літератури: популярних юридичних посібників, збірників актів законодавства, бюлетенів, плакатів тощо;

o впровадження таких форм роботи, як підготовка і поширення серед іноземців збірок з викладом норм чинного законодавства, що регулює основні права й обов'язки іноземних громадян в Україні, проводити бесіди з іноземцями про необхідність суворого дотримання законодавства;

o визначення механізму взаємодії органів, які ведуть боротьбу з нелегальною міграцією, з іншими органами, на які, згідно із законодавством, покладається оперативне, технічне, інформаційне та інше забезпечення боротьби з нелегальною міграцією;

o запровадження порядку та механізму належної оцінки оперативної інформації щодо діянь, пов'язаних нелегальною міграцією, згідно з якими керівники відповідних правоохоронних органів або їх підрозділів матимуть виняткові повноваження та нестимуть персональну відповідальність за прийняття рішень відповідно до передбачених законом заходів реагування на таку інформацію;

o виявлення та перекриття найбільш небезпечних каналів потрапляння нелегальної міграції в Україну шляхом удосконалення візової політики і посилення охорони державного кордону;

o проведення органами внутрішніх справ рейдів щодо дотримання встановлених правил реєстрації адміністрацією готелів, гуртожитків, санаторіїв чи будинків відпочинку, що обслуговують іноземних громадян ;

o обходи і перевірки місць можливого скупчення нелегальних мігрантів, студентських гуртожитків, готелів, приватних квартир, ринків, фірм, які мають у своєму штаті іноземців, що виконують певні обов'язки і отримують заробітну плату;

o встановлення правоохоронними органами контролю за так званим етнічним бізнесом, навколо якого формуються цілі квартали нелегалів;

o виявлення і постановка на облік осіб із жителів прикордонних регіонів, які притягувалися раніше до відповідальності за перемитництво, у тому числі контрабанду "живим товаром";

o визначення порядку надання транспортних послуг громадянам з країн походження найбільшої кількості нелегальних мігрантів;

o запровадження єдиної системи міжвідомчої статистики щодо справ про нелегальну міграцію та інші правопорушення, пов'язані з цим явищем;

o зведення або переобладнання, у західних і східних регіонах України, відповідно до європейських стандартів приміщень, де б могли перебувати нелегали до часу їх відправлення, так звані центри для утримання нелегальних мігрантів;

o створення суцільної системи спостереження за державним кордоном, в яку входили б приховані та відкриті вежі, контрольно-слідова смуга, прихована сигналізація тощо;

o постійний моніторинг обстановки на державному кордоні з метою аналізу та прогнозу можливості проникнення в Україну з використанням каналів нелегальної міграції членів міжнародних терористичних, релігійно-екстремістських угруповань;

o створення дійового механізму видворення нелегальних мігрантів у місця їх постійного проживання або до країн, з яких вони прибули;

o запровадження програми добровільного повернення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, та інших категорій осіб до країн їх походження чи попереднього перебування;

o запровадити квоти і обмеження на в'їзд в Україну громадян країн потенційних постачальників нелегальних мігрантів, на навчання іноземних студентів тощо.

Виходячи із вищенаведеного, зазначимо, що питання заходів профілактики нелегальній міграції потребують подальшої доктринальної розробки. Це зумовлюється досить високим рівнем мінливості нелегальної міграції, яка постійно трансформується, набуває нових видів, спектр причинно-наслідкових зв'язків постійно розширюється. У зв'язку із цим перед українською та світовою спільнотою постають актуальні питання вироблення - як на науковому, так і на практичному рівнях - адекватних та дієвих механізмів профілактики цього глобального негативного явища .