Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 19.1. Стан злочинності та оперативної обстановки в установах виконання покарань, типологія засуджених

19.1. Стан злочинності та оперативної обстановки в установах виконання покарань, типологія засуджених

Спочатку наведемо аналіз оперативного стану як передумову профілактики злочинів та інших правопорушень в установах виконання покарань.

Пошук нових підходів Щодо розуміння кримінологічних проблем у сучасному суспільстві актуалізує потребу в більш досконалому дослідженні такого суспільно небезпечного явища, як злочинність, утому числі у місцях позбавлення волі.

У цих умовах зростає роль профілактики злочинів та інших правопорушень на всіх рівнях діяльності системи виконання покарань України.

Досить слушне висловлювання залишив Генріх Гейне: "Каждый век, приобретая новые идеи, приобретает новые глаза" .

Значення профілактики визначається, передусім, тим, що вона є гуманним і ефективним засобом боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями в установах виконання покарань і передбачає не покарання засуджених, а запобігання з їх боку порушенням режиму та злочинів, виховання їх в дусі виконання законів, поваги до соціально визнаних норм поведінки. Причому застосування запобіжних засобів до засуджених можливе як в рамках кримінально-виконавчого процесу, так і за його межами - за допомогою заходів кримінолого-профілактичного характеру.

Теоретичною основою створення певних методик як засобів, що дозволяють виділити відповідні типи явищ і процесів, які досліджуються у сфері кримінально-виконавчої діяльності, є аналіз спостережень за цими явищами, їх взаємозв'язком і причиновою залежністю між окремими факторами і цілісним станом даної системи або її складових.

Отже, оперативний стан УВП (стан злочинності, правопорядку тощо) цілком залежить від стану профілактичної роботи - як багатогранного динамічного явища, яке відповідним чином класифікується і групується з урахуванням основних якісних факторів, що впливають на оперативний стан. У цілому, в УВП, можна виділити три групи таких факторів:

1) які безпосередньо характеризують кількісні та якісні показники злочинності, її структури та динаміки, інших правопорушень, а також законності в УВП;

2) що визначають умови, в яких здійснюється профілактична робота і забезпечується відповідний режим відбування покарання;

3) що свідчать про заходи забезпечення режиму покарання і здійснення профілактичної роботи.

Поняття оперативного стану в УВП можна визначити як сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, що впливають на функціонування служб УВП щодо забезпечення виконання покарання засуджених та процес їх виправлення і ресоціалізації, а також профілактики злочинів та інших правопорушень.

Враховуючи те, що оперативний стан в УВП, в основному, залежить від явищ і процесів, що відбуваються в охоронюваній зоні, і меншою мірою - від зовнішніх явищ і процесів, усі елементи оперативного стану в УВП можна умовно поділити на внутрішні і зовнішні, але розглядати їх належить в тісному взаємозв'язку.

До елементів оперативного стану можна віднести: а) стан злочинності в УВП; б) стан режиму та його порушень; в) стан законності серед персоналу УВП; г) стан умов тримання засуджених; г) характеристику роботи служб УВП; д) стан сил і засобів забезпечення профілактики злочинів та інших правопорушень (практичні результати цієї діяльності); е) специфіку району дислокації УВП; виготовлення та зберігання засудженими заборонених предметів; с) наявність недозволених зв'язків засуджених з персоналом тощо.

Для організації ефективного управління службами УВП, у тому числі, профілактичною роботою, необхідно здійснювати постійне і систематичне стеження за станом і змінами як кожного із структурних елементів, так і, в цілому, оперативного стану. Таке стеження передбачає виявлення негативних відхилень від "звичайного" стану і виявлення причин цих відхилень, отримання вихідних даних для розроблення заходів профілактики негативних явищ.

Отже, стеження за оперативним станом с здійснювана в різноманітних аналітичних формах цілеспрямована діяльність персоналу УВП щодо виявлення важливих для організації і безпосереднього проведення профілактичних заходів впливу, спрямованих на запобігання і протидію злочинам та іншим правопорушенням в УВП.

Основою для стеження за оперативним станом в УВП є інформація.

Аналіз інформації, тобто достовірних даних, що дають змогу оцінити оптимально і своєчасно оперативний стан, отримується з різних джерел:

1) статистична інформація, що надається в Управління (відділи в регіонах України) Державної Пенітенціарної служби України (далі ДПС);

2) оперативна, яка використовується частково управліннями (відділами) ДПС; але, в основному, безпосередньо в УВП.

Перший вид інформації регламентований ДПС, що ж до оперативної інформації, то місцями її концентрації є відповідні служби УВП.

Загалом, для оцінки оперативного стану в УВП використовуються такі джерела інформації під час профілактичної діяльності:

1) повідомлення контролерського складу, який безпосередньо, маючи певний ступінь самостійності залежно від ситуації (перевірки, обшуки, затримання порушників режиму тощо), діє погоджено з черговим помічником начальника установи (далі - ЧПНУ) спирається на знання оперативного стану і вносить дані до системи доповідей про результати несення служби (книга рапортів);

2) журнал рапортів прийняття та здачі чергувань ЧПНУ, де фіксуються відомості про порушення режиму, нагляду, роботу частин служб УВП;

3) журнал обліку грошей і цінностей, вилучених у засуджених ЧПНУ;

4) журнали з оцінки дій ЧПНУ по усуненню негативних явищ, що випливають з інформації, повідомленої йому під час інструктажу перед заступанням на службу;

5) зошит індивідуальної виховної роботи із засудженим, який ведеться в цілях профілактики начальником відділення соціально-психологічної служби, і журнал з обліку заходів заохочень та стягнень;

6) дані відділу по контролю за виконанням судових рішень, де зберігаються особові справи засуджених, їх заяви та скарги в різні інстанції, оглядові довідки з особових справ, картки та журнали обліків тощо;

7) узагальнені дані про стан режиму та профілактики в УВП відділу нагляду і безпеки, а також відділу з організації охорони (довідки про вилучення у засуджених заборонених предметів, матеріали порушень правил в СІЗО та ПКТ тощо);

8) інформація про стан дисципліни серед засуджених УВП, а також накладення дисциплінарних стягнень;

9) найбільш повні дані щодо умов, які сприяють вчиненню злочинів і характеризують оперативний стан на різних об'єктах УВП, а також дані про порушення режиму містяться в поточних і звітних документах оперативного відділу УВП (відповідно ст. 104 КВК України);

10) журнали щоденного приймання засуджених керівництвом УВП, її служб, а також вищестоящим керівництвом та прокурором;

11) відомості з відділу (групи) кадрів щодо особового складу атестованих і вільнонайманих працівників УВП (щодо організації їх побуту, поведінки тощо);

12) кваліфікована інформація з оцінки оперативного стану і питань профілактичного характеру, зосереджена у заступника начальника УВП з організації нагляду і безпеки.

Прийоми накопичення і обробки інформації про оперативний стан в УВП можна поділити на три групи:

1) графічні відображення окремих цифрових даних (показові графіки і діаграми);

2) графічні відображення території та окремих об'єктів УВП, а також графічні прийоми відображення на планах окремих факторів (топограми, кримінологічні і статистичні карти);

3) графічні відображення організаційних відносин (оргограми).

Наприклад, складання кримінологічних опису вальних карт допомагає аналізувати на території УВП явища і процеси, що мають криміногенний характер (наявність правопорушників, а також сил і засобів з прив'язкою до певної території зони УВП, її окремих об'єктів і дозволяє швидко виявляти зміни стану порушень і недоліків у використанні сил та засобів, блокування певної дільниці, переслідування під час втечі тощо).

Кримінолого-статистичні карти, крім описового навантаження, можуть нести і аналітичну складову: вони надають статистичний зміст і аналіз закономірностей розміщення показників, що характеризують елементи оперативного стану і використання сил та засобів служб УВП.

Методика стеження за оперативною обстановкою в УВП має свою специфіку залежно від терміну її здійснення: добу, декаду, місяць, квартал, півріччя, рік.

За короткий період стеження (добу, тиждень, декаду, місяць) обстановки аналізується у такий спосіб:

Під час стеження за добу його результати дозволяють своєчасно реагувати на окремі, найрізніші зміни ситуації, дають змогу маневрувати силами і засобами профілактики, застосовувати термінові заходи, усувати небезпечні зміни і негативні явища (при цьому миттєво аналізується інформація щодо порушень небезпечних проявів, конфліктів, захищеності об'єктів зони, осіб із числа засуджених і персоналу, припинення протиправних дій, запобігання можливим негативним наслідкам).

Оцінка добової інформації дає змогу комплексно вирішити ряд питань: 1) щодо витребування від певних служб пояснень і конкретних дій; 2) оцінити діяльність ЧПНУ та інших сил і засобів за добу, а також внести відповідні корективи щодо профілактичних заходів; 3) надати розпорядження і рекомендації щодо усунення недоліків, застосування додаткових заходів, забезпечення сил і засобів для їх здійснення; 4) налагодити взаємодію частин і служб в новій оперативній ситуації.

Висновки в результаті стеження за тиждень декаду дозволяють начальнику УВП оперативно реагувати на будь-які зміни обстановки, визначати комплексні заходи частин і служб щодо нейтралізації негативних явищ і процесів, заслуховувати представників служб оперативної наради тощо.

Оцінки оперативної інформації за місяць дозволяє виявити певні тенденції в розподілі правопорушень за даними і об'єктами колонії, змін в середовищі засуджених та діяльності суб'єктів профілактики залежно від часу, днів тижня, місяця, місяця вчинення порушень, їх кількості та якості тощо.

Методика стеження за оперативною обстановкою в УВП впродовж кварталу, півріччя, року можна уявити як комплексний аналіз, який слугує підґрунтям поточного планування профілактичної роботи в УВП і передбачає вивчення і оцінювання в одній УВП, без порівняння з іншою. У цьому випадку слід вивчити: а) структуру порушень режиму та структуру злочинності; б) загальний рівень злочинності і диференційований за окремими видами злочинів і порушень режиму, а також іншими показниками; в) динаміку злочинів; г) особу злочинця стосовно поширених видів злочинів і в цілому.

З початку аналізується вся сукупність злочинів та інших правопорушень в УВП, потім розділяється за видами. При цьому структуру злочинності розподіляють за місяцями, кварталами, півріччями і роками. За необхідності аналізується поширеність окремих видів злочинів (правопорушень), з виведенням питомої ваги кожного виду.

Отже, розглядаючи злочинність серед засуджених в УВП певною мірою як "боротьбу", "протидію" ізольованих від суспільства індивідів (угруповань) проти існуючих в соціальному та правовому відношенні стосунків з державою, враховуючи її характерні ознаки (наявність специфічних виді злочинів, специфічного суб'єкта злочину - рецидивіста, специфічного правового режиму та стосунків між засудженими, певних рис кримінального професіоналізму та неформальних угруповань і субкультури). слід переходити до легального аналізу даного явища як в масштабі всієї кримінально-виконавчої системи, так і в межах конкретної установи виконання покарань.

Не вдаючись у всебічний аналіз злочинності в місцях позбавлення волі, зауважимо: вона може розглядатися у широкому і вузькому значеннях.

У широкому розумінні досліджуються злочини, що вчиняються особами, які ізольовані від суспільства:

а) у місцях попереднього ув'язнення (в слідчих ізоляторах, гауптвахтах, дисциплінарних ізоляторах та карцерах УВП згідно із Законом України "Про попереднє ув'язнення" від 30.06.1993 р. // Відомості ВРУ, 1993 - № 35 - Ст. 360);

б) в установах виконання покарань (арені тих домах, кримінально-виконавчих установ відкритого та закритого типу, спеціальних виховних установ (виховна колонія) (ч. 2 ст. 11 КВК України), дисциплінарних батальйонах (статті 17, 71-85 КВК України, на гауптвахтах - статті 14,55 КВК України).

У вузькому розумінні можна виділиш злочинність серед засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань згідно зі ст. 89 КВК України та ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" .

Отже, злочинність у вказаних місцях визначається кількістю зареєстрованих злочинів та засуджених, які їх вчинили під час відбування кримінального покарання в УВП, і характеризується як частина:

1) рецидивної злочинності, пов'язаної з повторним або систематичним вчиненням злочинів особами, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі.

Стосовно персоналу УВП, що визначений у Законі України "Про Державну кримінальному виконавчу службу України", то останній, у випадку вчинення ним злочинів в УВП, не може розглядатися в контексті цього виду злочинної діяльності, яка притаманна лише засудженим;

2) зміст деяких складів злочинів (втеча з місця позбавлення волі; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; дії, що дезорганізують роботи виправних установ, тощо) передбачає наявність спеціального суб'єкта злочину - засудженого, до якого персонал УВП не належить.

Однак слід зазначити, що у випадку співучасті у вчиненні даної категорії злочинів їх суб'єктами можуть бути і представники персоналу УВП. Цим шляхом також іде судова практика з питань боротьби з організованою злочинністю .

Щодо характеристики кількісно-якісних даних про злочини, що вчиняються в УВП в сучасний період, то завдяки вибірковому аналізу можна навести деякі приклали. Динаміка змін кількості злочинів та коефіцієнта злочинності за 1991-1993 роки була такою5:

Динаміка злочинів в УВП 1991- 1993 рр.

Динаміка злочинів в УВП 1991- 1993 рр.

За дослідженням професора О. Г. Колба, число злочинів, що реєструються в місцях позбавлення волі та осіб, які їх учинили, є порівняльною з аналогічними показниками злочинності и Україні, загалом незначним - у межах 400 їлочинін. Так. можна спостерігати таку картину:

Динаміка злочинів в УВП у 1997-2002 рр.

Динаміка злочинів в УВП у 1997-2002 рр.

Ці ж тенденції спостерігалися і в 2003-2008 роках .

Наприклад, у 2007 році в УВП було зареєстровано 489 злочинів, проти 411 за 2006 рік, або на 19% більше, ніж за попередній рік. Рівень злочинності у розрахунку на одну тисячу засуджених становив 4,24 злочини, що па 30% більше, ніж у 2006 році.

За період 2007 року було відвернено 3504 злочини, проти 3520 за 2006 рік, то на 0,5% менше.

Найбільше кримінальних справ (243), як і в минулі періоди, було порушено за ст. 391 КК України "Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи" (49,6% від загальної кількості вчинених злочинів);

165 кримінальних справ було порушено за ухилення засуджених до обмеження волі від відбування покарання у виді обмеження волі (33,2%) (ст. 309 КК України "Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі");

29 справ - за незаконний обіг наркотичних речовин (5,9%);

18 справ - за порушення або насильство, опір працівникові правоохоронного органу (3,6%);

24 втечі засудженими (4,9%), з яких 6 - з-під охорони та 18 втеч з виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільниць соціальної реабілітації і виправних центрів;

2 кримінальні справи (0,7%) - з ознаками ч. 1 ст. 122 КК України "Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження";

1 справа - за ознаками ст. 121 КК України "Умисне тяжке тілесне ушкодження";

2 кримінальні справи за ознаками ст. 392 КК України "Дії, що дезорганізують роботу виправних установ" (0,7%).

У 2007 році відсутні вбивства, однак майже у 2 рази порівняно з 2006 роком зросла кількість втеч з виправних колоній; на 35% -злочинів, пов'язаних з ухиленням від відбування покарання; на 10,5% - випадків злісної непокори адміністрації; на 61% кількість злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.

Аналогічні тенденції та відповідні кількісно-якісні показники злочинності мали місце і в 2008 році.

Отже, як свідчить динаміка злочинності за вказані роки, в сучасний період значно знизилася загальна кількість та рівень злочинності серед засуджених в УВП, у тому числі вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти держави і особи.

Як свідчать оперативні дані щодо злочинності в УВП станом на 25.04.2010 р., всього зареєстровано злочинів за 4 місяці 2010 року: 129 випадків (що на 15 менше, ніж за цей період 2009 року) в розрахунку на 1000 становить 1,17 (проти 1,25 минулого року).

Структурні показники за цей період такі:

- умисні убивства (ст. 115 КК України) І в Луганській області (проти 2-х у минулому році);

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) - 1 в Дніпропетровській області (проти 2-х у минулому році);

- втеча з виправної колонії мінімального рівня з полегшеними умовами тримання (ст. 393 КК України) - 1 в Кіровоградській області; Миколаївській області - 2. Усього 3 випадки (проти 2-х за минулий рік);

- злісна непокора (ст. 391 КК України) - 69 (проти 72 в минулому році), більшість у Донецькій - 18, Луганській -11, Харківській областях;

- погроза насильством (статті 342,345 КК України) -16 (проти 11 в минулому році);

- злочини у сфері обігу наркотиків (ст. 307-309) - 22 (проти 10 в минулому році);

- ухилення від відбування покарання (ст. 390 КК України) - 16 (проти 35 в минулому році).

Дані про стан ізоляції та нагляду в УВП свідчать, що:

- засуджені за вбивства (понад 20 тис осіб), з яких майже 10 тис. осіб - це засуджені за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах (ч.2ст. 115 КК України);

- 605 - за бандитизм (ст. 257 КК України);

- понад 29 тис осіб - за грабіж (ст. 186 КК України) та розбій (ст. 187 КК України);

- 1459 осіб - це засуджені до довічного позбавлення волі.

У 2008 році на профілактичних обліках в УВП перебувало близько 9 тис. засуджених, 7,5% від загальної чисельності засуджених, у тому числі схильних до: втечі - 827 осіб; нападу на адміністрацію виправної колонії - 187 осіб; захоплення заручників -41 особа.

Порівняно з 2006-2007 у 2008 році на 15% збільшилась чисельність засуджених, які перебувають на профілактичному обліку як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання (ст. 133 КПК України)1.

Від 70-80% осіб, які вчинили злочини в УВП і СІЗО - це особи, які не перебували на оперативно-профілактичних обліках.

Понад 60% осіб, які вчинили злочини в УВП,- це особи, які мали по два і більше дисциплінарних стягнення, але злісними порушниками визнані не були, бо формальними підставами не підпадали під дію ст. 133 КВК України з цих питань .

33% від усіх осіб, які перебували на профілактичних обліках в УВП (15% від усіх засуджених, які тримались у місцях позбавлення волі), вчинили нові злочини під час відбування кримінального покарання.

Як свідчать статистичні дані, до 50% кримінальних справ щорічно в УВП порушується за ст. 391 КК України за злісну непокору засуджених адміністрації виправної колонії як профілактичні з метою запобігання "... більш тяжким злочинам". Проте їх аналіз свідчить, що зазначена кримінально-правова норма застосовується неефективно, а також всупереч меті криміналізації даного суспільно небезпечного діяння3.

Практика порушення кримінальних справ за ст. 391 КК України свідчить: серед притягнутих до кримінальної відповідальності засуджених тільки 65,5% осіб підтримували злочинні традиції, 14% відбували покарання вперше.

Основну групу серед засуджених за ст. 391 КК України становили особи, які позбавлені волі за насильницькі та корисливі злочини - розбій (30,5%) та крадіжка (39%). Більш як 17% були засуджені за вбивства або тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, з їх числа лише 14% відбували покарання вперше, інші є рецидивістами, які мають другу та третю судимості.

Характеристика середовища засуджених свідчить про тримання 160 725 осіб, у тому числі у 32 СІЗО - 32,6 тис. ув'язнених під варту, у 136 кримінально-виконавчих установах - 135,6 тис. засуджених та в 11 виховних колоніях - майже 2,2 тис неповнолітніх засуджених.

Вперше були засуджені до позбавлення волі 65 347 осіб (50% у структурі всіх засуджених до цього виду покарання).

Така ж кількість осіб притягувалась до кримінальної відповідальності неодноразово - 65 047 (50%).

До 6308 засуджених судами було застосовано примусове лікування (ст. 96 КК України), серед яких 3811 - хронічні алкоголіки, а 2497 - хронічні наркомани.

За умисне вбивство було засуджено 19,9 тис, 10 тис. із яких - при обтяжуючих обставинах; за умисне тяжке тілесне ушкодження - 10685; за розбій - 14 819; за крадіжку - 42 700; за грабіж - 14258; за хуліганство - 3044; за зґвалтування - 2969; 507 осіб засуджені за бандитизм, 25 - за захоплення заручників. 57 тис. осіб, які відбували покарання в УВП ДКВС України, засуджені судами до позбавлення волі на строк понад 5 років, більш як 14 тис - на строк понад 10 років; 3,7 тис. інвалідів, 17,8 тис - за злочини, пов'язані із незаконним обігом наркотичних речовин; 1220 - за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян .

На профілактичних обліках психологів колоній перебувало 1,3 тис засуджених, схильних до самогубств; 1,1 тис-до членоушкодження; 3,1 тис - схильних до вживання наркотичних засобів; 2,8 тис -схильних до створення конфліктних ситуацій серед засуджених; 4,3 тис - відторгнутих загалом засуджених (гомосексуалісти, психічно хворі тощо) .

Як зазначено у п. 57 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (наказ № 275 від 25.12.2003 р.), з метою підтримання належного правопорядку в УВП, запобігання злочинам та правопорушенням серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Як приклад аналізу профілактичної діяльності в УВП можна навести такі дані.

За 12 місяців 2008 року на профілактичному обліку перебувало 7857 засуджених (з 103 619 засуджених в УВП) серед них: схильних до втечі - 781 особа; до втягування працівників в неслужбові стосунки - 631 ; схильних до нападу на адміністрацію - 223; до захоплення заручників - 44; до суїциду - 1669; до вживання наркотиків - 2484; кількість злісних порушників режиму - 4045. За цей період зафіксовано порушень режиму серед засуджених: всього 2739 випадків, з них у житловій зоні - 1764, у виробничій зоні - 975; застосовано спецзасобів до засуджених: всього - 1503 (із них: наручники - 875; гамівна сорочка - 73; кийки гумові - 510; засоби дратівливої дії - 45; вилучено заборонених предметів при спробі доставки у зони, що охороняються, у 2004-2008 pp.: вилучено гривень і доларів: у 2004 році 115 564 гривні, 6856 доларів; у 2005 р: гривень - 114 343, доларів - 11 798; у 2006 p.: гривень - 157 957, доларів - 5702; у 2007 p.: гривень - 194 269, доларів - 103 303; у 2008 p.: гривень - 21 015, доларів - 8069. Вилучено у межах зон, що охороняються: 2004 р. гривень - 17 968, доларів - 614; 2005 p.: гривень - 20 806, доларів - 337; 2006 p.: гривень - 28 923, доларів - 1310; 2007 p.: гривень - 32 504, доларів - 242; 2008 p.: гривень - 52 579, доларів - 288).

При спробі доставки в зону було вилучено:

2004

2005

2006

2007

2008

Алкогольних напоїв (у літрах)

352

335

423

762

990

Наркотичних засобів (грами)

4734

3281

4382

7621

7560

Як приклад результативності профілактичної роботи під час аналізу оперативної обстановки в УВП слід навести такі дані за 4 місяці 2010 року порівняно з цим же періодом 2009 року щодо попереджених злочинів:

4 міс. 2009 р.- всього: 1099;

4 міс. 2010 р.- всього: 1182 (+7,6%). Серед них відповідно у 2009 та 2010 рр.

Результати профілактичної роботи в УВП у 2009-2010 рр.

Результати профілактичної роботи в УВП у 2009-2010 рр.

Як справедливо відзначають автори підручника1, для УВП залишається питання щодо перекриття каналів надходження предметів на об'єкти, що охороняються, факти неслужбових зв'язків персоналу колоній з родичами та іншим оточенням засуджених. Акцентується також увага на проблемах взаємодії ДПС, МВС та СБУ України для ефективного застосування ст. 104 КВК України "Оперативно-розшукова діяльність в колоніях".

Актуальним сьогодні с удосконалення організаційно-управлінських та оперативно-профілактичних засад у діяльності УВП, налагодження системної внутрішньої та зовнішньої взаємодії служб та підрозділів під час забезпечення профілактики злочинів серед засуджених.

19.2. Причини та умови злочинів в установах виконання покарань
19.3. Поняття, зміст та організаційні засади профілактики злочинів в установах виконання покарань
1. Спеціально-кримінологічні запобіжні заходи
2. Кримінально-виконавчі заходи профілактики
19.4. Загальна та індивідуальна профілактика злочинів в установах виконання покарань
1. Організаційно-управлінські заходи профілактики злочинів та інших правопорушень в УВП
2. Оперативно-режимні заходи профілактики злочинів в УВП
3. Профілактичні заходи виховного впливу
4. Профілактичні заходи в процесі виробничо-господарської діяльності
5. Профілактичні заходи у сфері матеріально-побутового та медичного забезпечення засуджених
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru