Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 19.3. Поняття, зміст та організаційні засади профілактики злочинів в установах виконання покарань

Розроблення понятійно-категоріального апарату єдиної теорії запобігання злочинам має сприяти поглибленому дослідженню природи профілактичної функції.

Створення науково обґрунтованої моделі запобіжної діяльності силами та засобами УВП, усіх складових її структури, удосконалення механізму дії оперативних, правозастосовних, виховних та інших запобіжних заходів надає змогу визначити підсистему запобігання, яка логічно випливає із цілісної загальносоціальної системи, її категорій, понять та принципів, що інтерпретують сутність (зміст і генезис) даного явища, в якій профілактика - є похідним поняттям, що, у свою чергу, випливає з позиції бачення основних організаційно-тактичних форм та практичних шляхів реалізації як в цілому запобігання та протидії злочинам в УВП, так і її складової - профілактики (загальної та індивідуальної).

Завдяки аналізу запобіжних заходів, їх соціальної приналежності можна визначити систему категорій, понять та ознак, що місять в собі превентивний вплив на різних фазах (стадіях, етапах) розвитку чи реалізації злочинної діяльності в УВП.

Отже, мова мас йти про поняття заходів спеціального запобігання злочинам та іншим правопорушенням серед засуджених у місцях позбавлення волі (в тому числі УВП та слідчих ізоляторах).

Зміст цієї діяльності - багатоплановий: це, по-перше, - встановлення у виправних установах профілактичного контролю і виявлення в процесі ресоціалізації засуджених причин та умов, що сприяють злочинності, допомога слідчим органам у розкритті злочинів та нейтралізація умов, що перешкоджають адаптації засуджених, які звільняються з установ.

У юридичній літературі даються різні визначення поняття та змісту спеціально запобіжної діяльності. Зокрема, з позиції досягнення її мети, яка, на думку окремих авторів, досягається за допомогою системи заходів:

а) що перешкоджають вчиненню засудженими нових злочинів (ізоляція злочинця, його охорона, нагляд та контроль за ним);

б) відвернення злочинів, що готуються, і припинення злочинів, що почалися;

в) пов'язані із проведенням дізнання та слідства з кримінальних справ;

г) психолого-педагогічного характеру (колективний та індивідуальний вплив на засуджених).

До складу індивідуальної превенції відносять також реалізацію карних елементів позбавлення волі, забезпечення ізоляції засуджених від суспільства, організацію надійної охорони та нагляду за ними, оперативно-розшукову діяльність (спеціальне запобігання у вузькому розумінні) та здійснення комплексу виховних, профілактичних заходів виправно-трудового впливу (спеціальне запобігання в широкому розумінні).

Деякі автори вважають, що виховання засудженого під час відбування покарання і на цьому грунті утримання від учинення злочинів є найбільш оптимальним варіантом спеціального запобігання. Але одне лише виховання, яке не підкріплене загрозою кари, не може забезпечити ефективності спеціального запобігання.

Заходи, що застосовуються у виправних установах (спеціальна запобіжна діяльність), мають розглядатись із позиції усієї системи запобіжного впливу на злочинність, що передбачає спеціально-кримінологічне охоронне та кримінально-правове запобігання.

Доцільно класифікувати запобіжні заходи в УВП так:

1. Спеціально-кримінологічні запобіжні заходи

Що конкретно слід розуміти під спеціально-кримінологічним запобіганням злочинності у теорії кримінології? Якщо спеціально-запобіжну діяльність, у широкому розумінні, слід вважати як поняття комплексне (збірне), що розглядається з позиції усієї системи запобіжного впливу в місцях позбавлення волі, під час його здійснення кінцева ціль - запобігання та протидія рецидиву злочинів у виправних установах, а також вплив на рецидивну злочинність, у цілому, збігається з метою усієї системи кримінальної юстиції, а перспективна спрямованість, що має: а) на вході в кримінально-виконавчу систему - злочинця; б) процес його ресоціалізації; в) на виході із системи - повернення в суспільство законослухняної безпечної для оточуючих людини, то поняття - спеціально-кримінологічне запобігання - це безпосередній запобіжний вплив на суб'єктивні, а також деякі об'єктивні причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів у місцях позбавлення волі на ґрунті науки кримінології.

Цей вид запобігання має своє втілення:

а) в діяльності, що спеціально спрямована на усунення детермінант злочинності певних криміногенних факторів тощо;

б) у цілеспрямованому здійсненні соціально-економічних, організаційних, правових та виховних заходів.

Ці заходи входять окремим компонентом до системи запобіжного впливу на злочинність в УВП. Вони призначені перешкоджати:

1) формуванню злочинного наміру (профілактика) загальна та індивідуальна;

2) реалізації злочинних намірів на стадії готування злочину (відвернення);

3) продовженню початого злочину на стадії замаху (припинення). Таким чином, запобіжний (превентивний) соціальний контроль

у виправних установах у виді названих заходів вступає в дію тоді, коли кримінально-правові і охоронні запобіжні заходи, а також виховний кримінально-виконавчий вплив не досягли своєї ефективності і загроза вчинення засудженим злочину є реальною і наявною.

В цілому систему заходів спеціально-кримінологічного запобігання в місцях позбавлення волі можна подати у виді схеми:

Щодо елементів спеціально-кримінологічного запобігання можна зазначати:

а) профілактика злочинів та інших правопорушень в УВП - це діяльність їх персоналу у взаємодії з державними органами і громадськими організаціями, спрямована на виявлення причин і умов вчинення злочинів (правопорушень) з боку засуджених та інших осіб під час виконання кримінальних покарань, перешкоджання формуванню злочинних намірів, криміногенних факторів та ситуацій, що сприяють злочинам, розроблення заходів щодо їх усунення та нейтралізацію (загальна профілактика);

б) виявлення осіб, з боку яких можна очікувати вчинення злочинів (правопорушень) та застосування до них індивідуально-профілактичного впливу (індивідуальна профілактика).

Відвернення злочинів - це діяльність персоналу виправних установ (передусім, оперативних відділів), спрямована на виявлення осіб, які мають намір вчинити злочин або дії, яких можуть перерости в злочин, а також факторів та обставин, що сприяють учиненню злочинів, і вжиття необхідних оперативно-розшукових та інших профілактичних заходів стосовно таких засуджених (інших осіб) з метою недопущення реалізації цих намірів, усунення криміногенної ситуації і зупинення діяльності щодо готування до злочину.

Припинення злочинів - це діяльність персоналу виправних установ (передусім, оперативних відділів) у взаємодії з іншими відділами, службами і підрозділами щодо виявлення засуджених та інших осіб, які здійснюють злочинні дії, усунення умов, а також засобів, що спеціально створені для вчинення злочинів, недопущення подальшого розвитку протиправної поведінки і зменшення тяжкості чи усунення наслідків від вчиненого замаху на злочину.

Спеціально-кримінологічне запобігання, крім названих компонентів, повинно включати в себе напрям віктимологічної профілактики як на масовому (груповому), так і на індивідуальному рівнях.

Таким чином, спеціально-кримінологічне запобігання в УВП - це особливий вид запобіжної діяльності, який має на меті забезпечити безпеку людей та цінностей, що охороняються законом, а також здійснення системи цілеспрямованих заходів щодо виявлених та усунення причин злочинів, умов, що сприяють їх вчиненню, а також позитивного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.

Особливості спеціально-кримінологічного запобігання злочинам в УВП визначаються його структурою, тобто внутрішньою організацією, яка є специфічним способом взаємозв'язку, взаємодію частин (компонентів), що її складають, щодо профілактики злочинів в УВП (її загальної та індивідуальної форм), вона відіграє головну роль серед зазначених заходів запобігання. Адже профілактичний вплив мас місце в будь-якому із заходів запобігання та протидії злочинам у цій системі.

Класифікація заходів профілактики злочинів в УВП: 1) Кримінально-правові заходи профілактики Кримінально-правова профілактика злочинності в УВП пов'язана з реалізацією завдання забезпечення виконання покарання, яке виступає як засіб досягнення його цілей: виправлення та ресоціалізації засуджених, індивідуальна та загальна превенція, профілактичний вплив.

При цьому забезпечується за допомогою трьох основних способів: 1) безпосереднім впливом кари; 2) утворенням регламентованих законом умов, що перешкоджають вчиненню злочинів; 3) організацію процесу виконання покарання персоналом УВП.

Профілактична роль кримінально-правових елементів примусу реалізується не тільки за допомогою кари, а й створенням за їх допомогою умов, що обмежують вчинення правопорушень. Законодавець, установлюючи матеріальні норми кримінального права, визначає, таким чином, зміст позбавлення волі, узгоджує його зі ступенем соціальної небезпеки злочину і особи злочинця. У визначенні виду покарання (статті 50-64 КК України), а також у право-обмеженнях, як елементах режиму, за допомогою якого реалізується кримінальна відповідальність та покарання, закладені три фактори - 1/ кари, 21 виправлення та 3/ запобігання. Тому персонал виправних установ під час виконання покарання вирішує згідно із законом та вироком суду триєдину карно-виховну та запобіжну функцію.

Таким чином, ізоляція від суспільства осіб, які позбавлені волі, виконує декілька функцій: а) кари; б) профілактики злочинів та інших правопорушень; в) створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених. Карні та запобіжні функції позбавлення волі виступають як форми реалізації соціального контролю - елементу більш загальної системи регулюючого впливу з боку суспільства на поведінку засуджених.

Зміст кримінально-правової профілактики, що є вихідним поняттям для кримінально-виконавчої профілактики, включає в себе й надає як похідне Поняття організаційний аспект забезпечення виконання покарання, що спрямований на утворення упорядкованого тримання засуджених, а також відносин між ними. Де правильно організована структурно-функціональна система виконання, покарання включається в об'єктивні передумови запобігання злочинам, у цілому, серед засуджених в УВП. Чим більше вона розвинута і відповідає цілям покарання, тим ефективнішим є її запобіжний вплив.

Таким чином, до кримінально-правової профілактики відносять заходи загальної та індивідуальної превенції, які визначає кримінальний закон, кореспондуючи кримінально-виконавчому законодавству і системі органів і установ виконання покарань застосування:

1) безпосереднього впливу кари: а) ізоляції засуджених від суспільства (обмеження свободи пересування, вибору місця проживання, характеру та роду занять, обмеження можливостей спілкування з людьми, які на волі); б) обмеження в правах; в) режиму тримання; 2) утворення умов, що перешкоджають вчиненню злочинів; 3) вказівки законодавця щодо організації виконання покарання: а) визначення видів виправних установ; б) діяльності персоналу щодо обов'язків запобігання злочинам та його підконтрольність судовим органам тощо, а також профілактичного впливу норм кримінального кодексу та їх застосування як стримуючих засобів загальної та індивідуальної превенції.