Найбільш тяжким злочином проти особи є вбивство - право людини на життя є найвищою цінністю. Тому ще з давніх часів вбивство вважалося самим тяжким злочином, за яке була передбачена вища кара. Специфікою будь-якого вбивства є їх різноманітні способи вчинення та приховування.

На жаль, сучасний стан криміногенної обстановки у нашій країні характеризується зростанням тяжких злочинів, що вирізняються старанністю підготовки, новими способами вчинення та приховування, зухвалістю та жорстокістю. Жертвами вбивства можуть стати будь-які особи: злочинці, звичайні громадяни, які могли стати випадковими свідками злочину, учасники конфліктних ситуацій, відпочивальники тощо. Причини, що спонукають людину до вчинення вбивства зовсім не нові - бажання легкої наживи, помста, бажання "прославитися", байдужість до людських та духовних цінностей, втрата моральності у суспільстві, озлобленість, низький духовний і матеріальний розвиток суспільства, відчутна різниця між бідними та багатими верствами населення, заздрість та багато інших.

Розслідування навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті визначається наявністю суттєвих особливостей, притаманних розслідуванню даного виду навмисних вбивств, яким під час проведення окремих слідчих дій працівниками слідчих органів не приділяється належна увага.

За кількістю залізниць Україна займає одне з перших місць серед країн колишнього СРСР. У світовому ж порівнянні четверте місце після США, Росії і Канади.

Вбивства на залізничному транспорті складають невеликий відсоток від усіх злочинів на об'єктах залізничного транспорту. Так, за офіційною статистикою МВС України по УМВСЗТ України за 2009 рік зареєстровано 7 випадків умисних вбивств, у 2008 році - 11 випадків, відповідно у 2007 році - 10 випадків, у 2006 році - 23 випадки, у 2005 році - 11 випадків. Однак, слід враховувати і статистику травматизму на об'єктах залізничного транспорту, так як недостатньо професійне та некваліфіковане розслідування таких випадків може спричинити невірну оцінку ситуації, що сталася. Хоча офіційні видання українських залізниць і стверджують, що статистика лише невиробничого травматизму зменшується, її дані просто вражають. Щороку на залізницях гине близько 150 осіб, загалом у період з 2005 до 2009 року зареєстровано 7896 смертельних травмувань. Така статистика невиробничого травматизму, на наш погляд, вимагає від працівників слідчих підрозділів ОВС більш ретельної перевірки випадків травмувань із смертельними наслідками з метою розмежування випадків травмувань, самогубств, нещасних випадків від навмисних убивств, які злочинці намагаються приховати.

Значною проблемою при розслідуванні кримінальних справ по факту навмисного вбивства на залізничному транспорті є його приховування. Причому приховування вбивств, вчинених не лише на об'єктах залізничного транспорту але й у місцевості, що розташована поблизу таких об'єктів. Для криміналістики діяльність із приховування злочину - це об'єкт пізнання, що розглядається з точки зору закономірностей виникнення, збору, вивчення, оцінки та використання доказів, виявлення яких необхідне для судового дослідження та попередження злочинів.

У зв'язку із зазначеним, актуальність даної теми викликана відсутністю методичних рекомендацій практичним працівникам із розкриття та розслідування зазначеної категорії злочинів.

ГЛАВА 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВМИСНИХ ВБИВСТВ, ЗАМАСКОВАНИХ ПІД НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК АБО САМОГУБСТВО НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ