Розслідування навмисних вбивств - Комаринська Ю.Б. - 1.4. Особа злочинця

Складовим елементом криміналістичної характеристики злочинів є особа злочинця. Вона завжди була і є об'єктом пильної уваги вчених-юристів, в тому числі і криміналістів. Не дивлячись на значну кількість проведених в цьому напрямку досліджень, питання вивчення особи злочинця залишається актуальним і на сьогоднішній день.

Проблема особи злочинця завжди знаходилась в центрі уваги психологів, кримінологів, криміналістів та інших вчених. Кожна наука, виокремлюючи з цієї складної та багатогранної проблеми свій аспект дослідження особи, вносить необхідний вклад в її розробку. Даній проблемі присвячено цілий ряд фундаментальних монографічних досліджень. Зокрема дослідження Ведерникова Н.Т., Глазиріна Ф.В., Коршика М.Г., Кривошеєва А.С., Степичева С.С., Познишева С.В., Петрової А.Є., Цвєткова П.П. та багатьох інших.

Ще на початку ХХ століття роботи з аналізу особи злочинця Чезаре Ломбразо та Енріко Феррі викликали значний інтерес суспільства. В своїх роботах вони провели класифікацію особи злочинця згідно своєї теорії "природженого злочинця", в якій поділяли злочинців за природженими ознаками; в наслідок безумства, тобто тих хто страждає психічними аномаліями; злочинців із-за пристрасті; випадкових; звичних.

Наступні покоління вчених, хоча і не підтримували теорію "природженого злочинця", але при здійсненні класифікацій особи злочинця зберігали основні її елементи. Переважна більшість класифікацій відображають психологічний та соціальний склад особи, так як багато вчених вважають ці риси особи злочинця найбільш значущими.

Класифікація включає декілька типів.

Перший з них іменується глобальним злочинним типом з повною кримінальною зараженістю. Ці особи негативно відносяться до праці та людей, не уявляють життя поза злочинів, всі наміри та почуття їх пов'язані з наступним злочином, воля тверда в кримінальних діяннях. Підтипами є: хтивий ґвалтівник, той хто розбещує, бандит та інші.

Другий тип - порційний, з частковою кримінальною зараженістю. Особистість в цьому випадки якби роздвоєна, в ній співіснують риси нормального соціального типу та риси злочинця. Такі особи частіше займаються крадіжками, деякі з них мають декілька судимостей.

Третій тип - передкримінальний. Особам такого типу притаманні морально-психологічні риси, наявність яких в окремих ситуаціях сприяють вчиненню злочину. Це особи з надзвичайно емоційною збудженістю та недостатнім самоволодінням, що в окремих ситуаціях може призвести до різного роду злочинів, навіть до убивства.

Спрямованість особи, її відношення до людей, до суспільства знаходить своє вираження в жорстокості до потерпілих та оточуючих, в ігноруванні того збитку, який той чи інший спосіб дій наносить суспільству. Жадібність, жорстокість, егоїзм злочинця проявляється в манері вчинення злочину, приховувані слідів, коли злочинець не зупиняється перед вбивством випадкового свідка злочину, жертви зґвалтування та таке інше.

Вбивства, як правило, вчинюють особи підготовлені (морально та психологічно) до такого роду діяльності. У більшості випадків (білля 90%) вбивці пов'язані з жертвою злочину (були раніше знайомі, були подружжям, родичами та ін.). Особа вбивці відрізняється жорстокістю, агресивністю, низьким інтелектом, прагнення до наживи. Більш ніж одну третю складають особи раніше засудженні. Вбивцями можуть бути як чоловіки так і жінки.

Особа злочинця знаходиться в прямій залежності від виду вбивства. Так, вбивства, пов'язані із його наступним приховуванням у більшості випадків вчинюються родичами, співмешканцями або іншими близькими до жертви особами.

Різноманітні способи приховування злочинів частіше свідчать про витонченість наміру, характеризують особу винного. З кримінально-процесуальної точки зору, суб'єктами діяльності з приховування можуть бути особи, втягнуті в сферу судочинства та ті, що займають різне процесуальне положення.

Розрахунок злочинця при створенні вигаданої події має в основі використання психологічних закономірностей мислення людини, які проявляються в тому, що при пізнанні будь-якого явища той хто пізнає, виходячи з деяких встановлених вузлових моментів, деталей, прийнятих їх за істинні, робить висновок про подію в цілому та намагається домислити інші деталі цієї події.

Створивши неправдиву обстановку на визначеному місці, злочинець намагається, щоб слідчий зробив висновок про те, що на цьому місці дійсно відбувалась подія, обстановку місця якого він спостерігає.

Злочинець, створюючи інсценування, намагається здійснити рефлексивне управління слідчим з метою ввести його в оману відносно фактично події, що відбулась, та його окремих елементів і таким чином приховати злочин та свою участь в ньому.

Природа рефлексивного управління за наявності інсценування у тому, що особа, яка вчинила злочин шляхом активних дій (неприродним створенням обстановки місця визначеної події) намагається направити слідчого, його пізнання за вигідним для злочинця, невірному шляху. При цьому слідчий зазвичай не знає про те, що їм намагаються керувати, і приходить до невірного висновку або приймає помилкове рішення.

Через це деякі злочини залишаються нерозкритими, злочинці непокараними, що не сприяє забезпеченню невідворотності покарання за вчинений злочин.

Серед соціально-демографічних ознак, що характеризують осіб, що вчинили злочин на залізничному транспорті, важливе місце займає вік злочинців. Без врахування вікових особливостей важко оцінити більшість вчинків людини. Вік в значній мірі визначає вибір предмету злочинного посягання та характер взаємовідносин між злочинцем та жертвою, способу вчинення злочину та особливості слідів, що залишає злочинець, суттєво впливає на поведінку підозрюваного та обвинуваченого в процесі розслідування.

Вік осіб, що вчинили вбивства на залізничному транспорті різноманітний: від 14 до 50 років. Враховуючи те, що більшість громадян досягає соціальної зрілості до 25 років, можна зробити висновок, що особи даної категорії злочинців характеризуються сформованою антисуспільною направленістю. Серед всіх правопорушників найбільшу кількість складають особи у віці 30-49 років (47,7 %) та 25-29 років (19,4 %).

Деякі особливості є і в розподілі осіб, що розглядаються, за статевою ознакою. Практика показує, що переважна більшість вбивств були вчиненні чоловіками. Це можливо пояснити тим, що серед жінок менше осіб, що схильні до бродяжництва та тих, що страждають на алкоголізм; вони менш агресивні; і нарешті, жінки рідше за чоловіків користуються послугами залізничного транспорту. Таким чином, даний факт не суперечить загальній статистиці злочинності, яка зазначає вчинення насильницьких злочинів переважно чоловіками.

Серед осіб, що вчинили правопорушення на об'єктах залізничного транспорту, переважну більшість складають чоловіки, приблизно 95 % (дані анкетування 93,3%), частка всіх правопорушень, що вчиняють жінки незначна, приблизно 5 % (дані анкетування 6,7%). Незначна участь жінок у вчиненні правопорушень визначається особливостями цих правопорушень. Переважними серед них є дії, пов'язані з активною поведінкою та насильницькими діями, що є не типовими для жінок.

Важливою складовою частиною характеристики злочинців, що вчиняють вбивства на залізничному транспорті, є відомості про рівень їх освіченості, наприклад, при виборі найбільш ефективних прийомів проведення допиту та інших слідчих дій. Слідча практика свідчить про те, що більшість осіб, що притягуються до кримінальної відповідальності, має низький рівень освіченості. Найбільш високий рівень вчинення правопорушень серед селян, робітників та непрацюючих осіб. На кількість числа робітників, що вчинили злочин, вплинула та обставина, що в облікових документах в цю категорію зараховується широке коло працівників, в тому числі із сфери обслуговування - продавці, офіціанти, водії тощо.

Практичний інтерес являють відомості про образ життя злочинців. Частина з них не мають постійного місця життя, частина ніде не навчалась та не працювала. Переважна більшість злочинців за місцем роботи характеризувались негативно. Більшість злочинців, що вчиняють злочини на об'єктах залізничного транспорту, в момент вчинення злочину знаходились в різному ступені алкогольного сп'яніння (як відомо, стан алкогольного сп'яніння гальмує стримуючі центри свідомості людини, прискорюючи реалізацію рішень на вчинення злочину або ж сприяє прийняттю такого рішення).

На наш погляд, також необхідно враховувати і висновки проведених раніше досліджень про загальні умови вчинення злочинів, таких як вплив соціального середовища, це виховання в родині, в навчальних закладах, організація дозвілля молоді.

Дослідження особи, яка вчинила вбивство виявляє у неї сильну психологічну залежність від іншої особи. Вбивці, в цілому, належать до такої категорії осіб, які вільно та самостійно адаптуються до життя, що є завжди складним завданням. Така особливість формується в дуже ранньому віці як результат позиції, яку займає дитина у родині.

Суб'єктивний же зміст навмисного вбивства - прагнення злочинця досягти стану автономної життєздатності, подолати залежність від будь-чого або кого-небудь, яка сприймається як загроза його існування.

В число осіб, які вчиняють вбивства на об'єктах залізничного транспорту, входять працівники залізничного транспорту, особи, що мешкають поблизу залізничної дороги або станції, ті, які користувалися послугами транспорту для поїздки до місця мешкання та роботи, а також з інших потреб, тобто під час скоєння злочину були пасажирами, працювали на підприємствах, що пов'язані із функціонуванням залізничного транспорту.

Дані про суб'єкта злочину містять різні відомості, що характеризують типову особистість злочинця, який вчиняє злочин певної спрямованості, і сприяють побудові версій щодо нього, його пошуку і встановленню. Криміналістично-значущі властивості особистості злочинця можна поділити на три групи: 1) біологічні, що включають статеві, вікові, фізичні ознаки; 2) психічні, що свідчать про інтелект, емоційну і вольову сферу індивіда; 3) соціальні, що характеризують його суспільний статус, професійну належність, родинний стан, місце проживання, рід занять, взаємини з іншими людьми тощо.

Необхідність найбільш повної характеристики особи злочинця передбачає вивчення суб'єктивних причин та цілей злочину, мотивів. Ці знання про злочин багато в чому пояснюють вибір злочинцем способу підготовки, вчинення та приховування злочину.

Домінуючим мотивом приховання діяння є прагнення самого злочинця уникнути покарання, пом'якшити відповідальність за вчинене або підготуватись до злочинних дій (наприклад, винний вимушений обирати прийнятний для нього спосіб вчинення злочину). У випадках приховування іншими особами мотивами можуть бути користь, почуття жадібності, кохання, боязні розголошення відомостей про власну поведінку, помсти зі сторони винного або його близьких, негативне відношення до правоохоронних органів та інше.

В переважній більшості навмисні вбивства вчинюються з мотиву помсти за побиття, знущання; за образи, нанесенні винному або його близьким; за не виконання вимог злочинця; за недоброзичливу до нього поведінку (в тому числі і під час вживання горілчаних виробів); з корисних мотивів та інші.

Прямий умисел характеризує винного як особу, яка передбачає, що в результаті його дій або бездіяльності наступить смерть іншої людини, і бажаючого цього. Вбивці розраховують отримати якусь вигоду, виграш, матеріальну або моральну винагороду від своїх дій.

Мотиви та цілі - ключові моменти в характеристиці будь-якої людської діяльності. Акцентуючи увагу на істотній ролі мети та мотиву, через які вчинюють вбивства, необхідно відзначити, що вони дають можливість не лише вірно зрозуміти психічний стан особи в момент вчинення злочину, виявити умови протиправної поведінки, але й точно визначити форму вини та ступінь суспільної небезпеки винного.

Мотиви не лежать на поверхні, їх не можливо вивести з аналізу лише вчинків, не вникаючи в суть даної особи, в структуру її психологічних особливостей, життєвий досвід, не розглядаючи вчинене вбивство в ланцюзі інших дій.

Мотивами при вчиненні вбивств на залізничному транспорті є: вбивства з ревнощів, сварки з інших побутових причин; вбивства з хуліганських мотивів; розбійні напади; вбивства пов'язане зі зґвалтуванням; умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини; вбивства, що вчиненні в інших місцях, а з метою приховування переміщенні на об'єкти залізничного транспорту.

З метою практичного використання результатів нашого дослідження проведемо розподіл осіб, які вчиняють вбивства на залізничному транспорті, на декілька категорій.

Працівники залізничного транспорту. Діапазон професійної діяльності зазначених осіб надзвичайно широкий. Серед них буває машиністи локомотивного депо, укладачі потягів, працівники дистанції шляху, провідники вагонів пасажирських потягів тощо, причому більшість з них під час вчинення вбивства знаходяться на своєму робочому місці.

Способи вбивств, що вчинюються вказаною категорією осіб, різноманітні. Це й специфічні способи зштовхування та викидання з рухомого складу, і традиційні - з використанням колючо-ріжучими та інших предметів.

Мотиви, що спонукають даних осіб вчиняти злочини, різноманітні, але в переважній більшості це побутові причини. Необхідно додати, що зазначені особи можуть вчиняти злочини практично на будь-якому з об'єктів залізничного транспорту. Вони досконало враховують специфіку залізничного транспорту, їм відомі час та місця найменшого скупчення людей, небажаних свідків, які підстави можуть направити слідчого по невірному шляху під час розслідування злочину, як більш правдоподібно інсценувати нещасний випадок або самогубство. В більшості випадків особи даної категорії раніше з постраждалими були знайомі.

Місцеві жителі. До цієї категорії ми відносимо осіб, які мешкають як в смузі відводу залізничної дороги, так й в населених пунктах, що межують із залізною дорогою або знаходяться на невеликій кількості від неї.

В цій групі злочинців є деякі особливості розподілу їх за статевою ознакою. В порівнянні з іншими групами кількість жінок-вбивць тут складає приблизно 6,7 %. Також особливістю, враховуючі дані нашого анкетування, проведеного серед працівників слідчих підрозділів лінійних управлінь на залізницях, є те, що серед злочинців цієї категорії знаходяться майже всі неповнолітні.

Характеризуючи дану групу осіб, необхідно зазначити, що в багатьох випадках об'єкти залізничного транспорту є лише місцями приховування злочинів, що вчинюються ними, тоді як безпосередні місця вчинення злочину знаходились поза територією смуги відводу залізної дороги. На залізну дорогу трупи переміщувались з метою маскування убивства під нещасний випадок в результаті наїзду потягу, або приховування злочину шляхом підкидання трупу або його частин у вагони, що проходять повз.

Можна назвати цілий ряд мотивів вчинення вбивств даними особами. В першу чергу, це вбивства на ґрунті особистих неприязних відношень. Частіше жертвами вбивства стають родичі, близькі знайомі злочинця. Практично завжди стосунки між злочинцем та жертвою були конфліктними. Як правило, трагедії передували скандали, сварки, бійки, "з'ясування відносин" і тому подібне.

При вбивствах на ґрунті особистих відносин можуть бути випадки , "коли ситуація відіграє велике криміногенне значення, ніж негативні особистісні якості, коли гострі сімейні конфлікти іноді продовжуються роками та нерідко завершуються вбивствами кого-небудь з учасників". Практика та дані нашого анкетування свідчить, що частіше всього в таких ситуаціях вбивцями стають жінки, а їх жертвами - чоловіки, співмешканці, діти.

Серед злочинців зазначеної групи, можна виділити таких, які вчинили вбивство з корисних мотивів. Як правило, такі вбивства пов'язані з розбоєм або вимаганням.

Мають місце вбивства, що вчинюються з метою приховати або полегшити вчинення іншого злочину. Наприклад, вбивство було вчинене під час бійки в стані алкогольного сп'яніння, з метою приховування своїх дій злочинець відніс труп жертви на залізну дорогу та поклав на рейки. Нерідко такі вбивства пов'язані зі зґвалтуванням.

Характеристика категорії осіб, що розглядається буде не повною, якщо не зазначити той факт, що нерідко вбивства, вчиненні ними на залізничному транспорті, були початком або продовженням серії злочинів, вчинених цими особами.

Цій групі в основному притаманні такі способи вбивств, як заподіяння смерті за допомогою колючо-ріжучих або рублячи та інших подібних знарядь, іноді з наступним розчленуванням трупу. Зустрічаються випадки застосування вогнестрільної зброї, а також удушення жертви. Більшість вбивств маскуються нещасними випадками в результаті наїзду потяга.

Як приклад, ми приведемо наступний приклад. Вранці 13 квітня 2006 року співробітники транспортної міліції на станції Слов'янськ (Донецька область) знайшли труп молодої жінки, з ознаками зґвалтування та насильницької смерті.

Створена оперативно-слідча група встановила особу сімнадцятирічної мешканки міста Слов'янська. При відпрацюванні висунутих версій було встановлено, що всю ніч дівчина пиячила в одному з привокзальних кафе, де познайомилась з хлопцем 1988 року народження, учнем одного з місцевих ПТУ. Десь у три годині ночі юнаки пішли з кафе, а вже під ранок хлопець повернувся один, залишивши подругу лежати на залізничній колії. Як з'ясувало досудове слідство, затриманий зґвалтував, а потім розбив обличчя дівчини величезним каменем. Так що впізнати її було досить важко.

Зі слів затриманого, йдеться про статеві відносини зі згоди двох сторін, і лише після невдалої любові дівчина почала пригрожувати своєму кривднику, що це було зґвалтування. Замість заяви у міліцію хлопець мав заплатити 250 доларів США.

Наступна група - пасажири. До цієї групи вбивць ми відносимо осіб, які під час вчинення злочину користувались послугами залізничного транспорту: їхали у відпустку, у відрядження, на роботу, навчання, повертались до місця проживання тощо. Крім того, до цієї ж категорії ми відносимо зустрічаючих осіб та проводжаючих.

Мотиви злочинів, вчинених даними особами, можуть бути різноманітними. Наприклад, в практиці зустрічаються випадки, коли вбивство вчинене з метою позбутися від "небажаної" людини.

Причиною вбивства може бути відповідь на нанесену жертвою образу. Наприклад, на образу провідника або попутника, злочинець може нанести смертельну травму, або ж вбити.

Нерідко вбивства вчинюються в результаті сварки в стані алкогольного сп'яніння, що виникає на ґрунті особистісних неприязних відношень. Рідше, але все ж такі мають місце вбивства, вчиненні з корисних спонукань, з метою приховати інший злочин.

Найбільш розповсюдженими місцями, де дані особи вчинили злочин, були пасажирський рухомий склад (потяги як приміського сполучення так і дальнього сполучення), а також приміщення вокзалів, території перонів, посадкові площадки.

Характерними для даної категорії злочинців є такі способи, як зштовхування жертви під потяг, що рухається, виштовхування або скидання з рухомого складу. В деяких випадках застосовуються колючо-ріжучі предмети та вогнестрільна зброя.

Особи, професійна та службова діяльність яких пов'язана з роботою на залізничному транспорті, але які не є залізничниками. До цієї групи ми відносимо співробітників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, стрільців ВОХР, інших осіб, які пов'язані із супроводом та охороною вантажів.

Вбивства даними особами вчинюються в основному в результаті неправомірного застосування табельної зброї.

Відомі також випадки вбивства своїх співробітників військовослужбовцями, супроводжуючими вантажі, що перевозяться залізничним транспортом, на ґрунті нестатутних відносин або з метою заволодіння зброєю.

В основному злочини категорії осіб, що розглядається вчинюються у вантажному рухомому складі.

Особи без визначеного місця мешкання та роду занять. В переважній більшості це особи чоловічої статті, раніше засудженні за вчинення злочинів або ті, що перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за які-небудь адміністративні правопорушення. Серед них не мало таких, які незадовго до вбивства звільнились з місць позбавлення волі, а також ті, які знаходяться у розшуку за вчинення інших злочинів.

Як правило, вбивці з постраждалими були раніше знайомі по спільному перебуванні в ізоляторах тимчасового утримання, спеціальних приймальниках-розподільниках органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, місцях виконання покарань. Однак є випадки, коли знайомство відбувається за декілька днів або навіть годин до злочину. Випадкові, неглибокі та короткочасні контакти з раніше незнайомими або малознайомими людьми і з добре знайомими, які ведуть аналогічний образ життя, відбуваються зазвичай на ґрунті вживання алкогольних напоїв та зовні безцільного проведення часу. Часто спільне вживання алкогольних напоїв супроводжується конфліктом, який переростає в побиття жертви або бійку.

Зазначені особи, не маючи засобів до існування, нерідко вчинюють вбивства з корисних спонукань.

Як приклад можна навести такий випадок. На Дніпропетровщині троє неповнолітніх мешканців міста Суми вчинили навмисне вбивство молодика. Злочин стався у потязі Харків-Сімферополь, неподалік від станції Павлоград. З метою пограбування зловмисники побили свою жертву, а потім викинули з вагону.

Вночі біля станції Павлоград працівники вокзалу побачили закривавлений труп чоловіка. Тіло небіжчика лежало біля колії. Про цю страшну знахідку одразу повідомили міліцію. Спочатку думали, що це нещасний випадок, що людина або потрапила під потяг, або випала з нього. Проте при огляді трупа експертами було встановлено, що людина напередодні розпивала спиртні напої і в кишені брюк був виявлений мобільний телефон. По останньому дзвінку встановили, що постраждалий їхав спільно зі знайомим хлопцем до Криму на заробітки. Міліціянти опитали приятеля загиблого. Оперативники встановили, що в потязі хлопці познайомилися з трьома підозрілими молодиками. Весь вечір ця компанія разом пиячила. Після цього 25-річний Сергій вийшов із хлопцями у тамбур покурити і більше в купе не повернувся. Відтоді невідома трійця і стала головними підозрюваними в порушеній кримінальній справі.

Відсутність прізвищ на квитках значно ускладнила пошук, і все-таки злочин розкрили. На щастя, один із підозрюваних узяв квиток по студентському посвідченню. Незабаром його особу було встановлено. Також громадянин, який слідував із постраждалим, допоміг скласти фотороботи.

Вже за кілька днів кримінальне тріо правоохоронці затримали в Сімферополі. Наймолодшому з підозрюваних 15 років, найстаршому -17. Учні школи і студент одного з ліцеїв міста Суми гастролювали по всій території України і не мали ніяких засобів на пересування та існування. Проте вони з метою отримання коштів, здійснювали правопорушення і злочини. На допитах молодики визнали, що гроші на життя отримували під час вчинення дрібних крадіжок та пограбувань.

Розповідає один з підозрюваних, Костянтин: "Ми з друзями вирішили помандрувати по Україні. Були в Конотопі, в Києві, приїхали до Харкова, узяли квитки на Сімферополь. У потязі познайомилися з двома хлопцями, розпивали з ними спиртні напої. З одним із них у нас відбувся конфлікт через 50 гривень. Ми вирішили з'ясувати наші відносини в тамбурі. Вийшли в тамбур, побили його і викинули з потягу". Здійснене неповнолітніми, кваліфікується як убивство при обтяжливих обставинах, за яке їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років.

Місце вбивства, що вчинюються даною категорією осіб, зазвичай це вокзали, в парки відстою пасажирських вагонів, в залізничні будинки, а також інші об'єкти залізничного транспорту, що обираються ними для тимчасового мешкання.

Засобами, що використовують злочинці даної категорії, є колючо-ріжуча зброя, а також нанесення постраждалому ударів тупим предметом.

Таким чином, в загальному вигляді можна сформувати наступний типологічний портрет особи, яка вчинила вбивство на залізничному транспорті.

В переважній більшості це чоловіки у віці від 18 до 45 років, які вчинили злочини в стані алкогольного сп'яніння. Вбивства частіше за все вчинюються працівниками залізничного транспорту, мешканцями населених пунктів, що розташовані поблизу залізничних доріг, а також особами, які користуються послугами залізничного транспорту або пов'язаними з ними виробничою необхідністю. Основними причинами вбивств послужили конфлікти на сімейно-побутовому ґрунті; на ґрунті несподівано виниклих неприязних відносин під час спільного вживання з майбутньою жертвою алкогольних напоїв; бажання приховати інші злочини, в тому числі ті, що вчиненні з сексуальних або корисних мотивів.