Теорія держави і права - Кириченко В.М. - 1. Поняття та види соціальних норм

План

1. Поняття та види соціальних норм.

2. Співвідношення норм права і норм моралі.

3. Поняття, ознаки та види норм права.

4. Структура норми права. Способи викладення правових норм.

1. Поняття та види соціальних норм

Задовольняючи свої життєві потреби та інтереси, людина всту­пає у зв'язки та відносини з іншими людьми, без яких вона не може існувати. Відтворення цих відносин згодом стають особливою потре­бою людей і перетворюється на відносно самостійну сферу їх життє­діяльності. Цей процес має безперервний характер і тому кожне суспі­льство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання та охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм. Оскільки суспільне життя складне і різноманітне, то соціальні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за сферами регу­лювання суспільних відносин, а й за способами свого встановлення і забезпечення. Кожна людина порізному усвідомлює та сприймає со­ціальні норми, що нав'язуються чи впроваджується суспільством, державою, групою людей. Вони можуть відповідати або не відповіда­ти її інтересам, світогляду, ціннісним орієнтаціям, переконанням. У зв'язку з чим ці норми можуть виконуватися або зовсім не виконува­тися. І тому громадянське суспільство повинно відповідати за зміст соціальних норм, які воно встановлює, за їх принципову здійснен­ність, їх практичне виконання.

У своїй сукупності норми представляють єдину систему соціа­льного регулювання, в якій ефективність кожного виду норм, найбі­льшою мірою, виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи. Система соціальних норм відображає досягнутий ступінь економічного, соціальнополітичного і духовного розвитку суспільст­ва, якість життя людей, історичні і національні особливості країни, характер державної влади.

Соціальні норми — це історично зумовлені загальні правила поведінки людей у суспільстві, є проявом їх свідомої вольової ді­яльності та забезпечуються різними засобами соціального та дер­жавного впливу.

Кожна соціальна норма має специфічні риси, однак кожній з них притаманні і загальні для всіх норм ознаки:

1) регулюють відносини, які існують між людьми в суспільстві та між суспільством і державою;

2) мають загальний характер, діють як типові регулятори поведін­ки, тобто поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на багаторазове застосування;

3) виникають у процесі історичного розвитку і функціонування су­спільства, внаслідок свідомої вольової діяльності людей;

4) гарантуються та забезпечуються певними засобами суспільного або державного впливу.

Зазначені ознаки соціальної норми характеризують її, як важли­вий регулятор суспільних відносин, що активно впливає на поведінку людей і визначає її дії в різних життєвих обставинах.

Усі соціальні норми мають спільну мету — регулювати поведін­ку людей, але розрізняються за способами створення, сферою дії.

Види соціальних норм:

1) за способом створення норми права — це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені або санк­ціоновані державою і спрямовані на врегулювання найважливі­ших суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юриди­чних прав і покладення на них юридичних обов'язків. Іншими словами, це — правило, що містить дозвіл, обмеження, заборону або покладає позитивний обов'язок, а також визначає, яким чи­ном слід діяти за певних обставин;

2) норми моралі — це правила поведінки людей, які склалися у суспільстві на підставі їх уявлень про честь, гідність, совість, добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, та забезпечуються їх внутрішніми переконаннями та засобами громадського впливу. Норми моралі, зазвичай, незафіксовані до­кументально, вони існують як моральні орієнтири у свідомості людей. Слід зазначити, що в суспільстві, крім класово обумов­лених моральних настанов, сформувалися і моральні вимоги за­гальнолюдської значущості, зокрема турбота про людей похило­го віку, надання матеріальної та моральної допомоги хворим і незаможнім громадянам тощо;

3) корпоративні норми (норми об'єднань громадян) — це пра­вила поведінки, що встановлюють для своїх членів об'єднання громадян, які держава визнає або навіть надає їм обов'язкового характеру. Особливість корпоративних норм полягає у тому, що вони регулюють діяльність, зумовлену завданнями певних об'єднань громадян і спрямовану на досягнення певної мети, за­ради якої вони створені. Ця група соціальних норм знаходить свій вираз і закріплення у правових актах (статути, положення, програми), які видаються відповідними об'єднаннями; 4) звичаї — це неписані правила поведінки людей, соціальних груп, що склалися історично у суспільстві внаслідок багаторазо­вого повторення і використання протягом тривалого часу в ана­логічних ситуаціях, які закріпилися у їх свідомості та поведінці, стали внутрішньою потребою їх психічної діяльності. Різновидом звичаїв є традиції. Вони також зумовлені звичкою, природністю формування й утвердження в свідомості людей то­го чи іншого типу поведінки. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складаються не з однієї дії, а із сти­лю поведінки. Іншими словами, традиції — це загальні правила поведінки людей, соціальних груп, які закріплені у суспільній практиці внаслідок багаторазового повторення протягом трива­лого часу та передаються із покоління у покоління.

Звичаї та традиції відрізняються одне від одного ступенем загальності правила поведінки. Традиції вважаються більш за­гальними правилами ніж звичаї. за сферою дії:

1) економічні норми — це правило поведінки, що регулюють ві­дносини у економічній сфері, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

2) політичні норми — це правило поведінки, що регулюють від­носини між соціальними групами, націями, народностями, їх участь в організації та здійсненні державної влади, відносини з іншими суб'єктами політичної системи суспільства;

3) релігійні норми — це правила поведінки віруючих людей, які встановлені різними віросповіданнями і містяться в релігійних джерелах. Ця група соціальних норм зафіксована у священних книгах християн, іудеїв, мусульман, буддистів тощо (Біблії, Торі, Корані, Ведах). Норми релігії регулюють відносини ві­руючих у межах церкви або іншої релігійної організації та по­рядок відправлення ними релігійних культів.

Виконання більшості соціальних норм забезпечується недер­жавними засобами: громадським осудом, санкціями з боку об'єднань

громадян, церкви тощо. Держава забезпечує виконання тільки норм права, які відрізняються від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.