Теорія держави та права - Гіда Є.O. - TEMA 1.2.3. Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства

1.2.3.1. Політична система суспільства: поняття та функції

Політика - це частина життєдіяльності людей, яка пов'язана з головними для життя і діяльності особи, держави та суспільства, інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави й інших соціальних суб'єктів. Відомо, що чистої політики, не пов'язаної з іншими сферами життєдіяльності людей, не буває. У широкому розумінні політика охоплює економічну, соціальну, культурну, ідеологічну, духовну та інші сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства у межах суспільно-економічної формації відбувається розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. У сучасній науці політика як явище багатогранне, визначається по-різному:

- сфера облаштування суспільного життя з метою забезпечення порядку і безпеки громадян1;

- сфера життєдіяльності суспільства, взаємин різних соціальних груп та індивідів щодо утримання й реалізації влади задля здійснення своїх суспільно значущих інтересів і потреб, вироблення обов'язкових для всього суспільства рішень;

- організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання та реалізацію влади індивідами й соціальними групами з метою задоволення вчасних запитів і потреб.

Окрім наведеного, термін "політика", може мати й інші варіанти його розуміння:

- спосіб практичної діяльності партій, класів, держав і як система засобів, за допомогою яких виявляються та захищаються інтереси суб'єктів політики;

- особливий вид діяльності людей, пов'язаний з організацією всього процесу соціального життя;

- галузь взаємовідносин народів, національностей, партій, об'єднань громадян, держав та інших спільностей;

- свідома і цілеспрямована діяльність політичних суб'єктів, що стосуються відносин між державами і народами.

Інколи, термін "політика" вживають у широкому значенні, розуміючи при цьому не лише власне політику, а й економічну політику, соціальну політику, ідеологічну політику тощо.

На підставі вищезазначеного, можна стверджувати, що політична система суспільства у сучасній теорії держави та права визначається як об'єктивна єдність різних соціальних інститутів, взаємних зв'язків певного характеру.

Всі точки зору, що містяться в юридичній літературі стосовно розуміння терміну "політична система суспільства" можна звести до двох основних напрямів:

Політична система суспільства (вузьке розуміння) - це сукупність суб'єктів, що беруть участь у реалізації політичної влади, тобто в управлінні справами суспільства.

Політична система суспільства (широке розуміння) - це сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов'язаних з відносинами, що виникають з приводу здійснення політичної влади. Отже, широкий підхід до розуміння політичної системи охоплює всю систему функціонуючих в суспільстві інститутів, організацій, установ, громадян (осіб), а також механізми управління, за допомогою яких здійснюється політична влада.

Політична система суспільства характеризується такими ознаками:

- забезпечення формування та здійснення політичної влади;

- постійна взаємодія з іншими системами суспільства (соціальною, економічною, культурною тощо);

- є найбільш інституціоналізованою системою;

- прагнення до стабільності та динамізму1.

Основним показниками ефективності політичної системи є загальнолюдські цінності: суспільний прогрес, демократія, права та свободи людини, соціальна справедливість, людський вимір політики, всебічний розвиток особи. Зазначені цінності визначають ефективність функціонування політичної системи.

Моделі політичної системи, залежно від особливостей політичної культури і характеру взаємодії різних політичних інститутів, згідно з розробками Г. Алмонда, поділяються на чотири типи'.

- англо-американський - Канада, США, Великобританія, Австралія;

- континентально-європейський тип - Франція, Німеччина;

- доіндустріальний (частково індустріальний) - Руанда (Африка) і Беліз (Латинська Америка);

- тоталітарний тип - Китай, Корейська Народна Демократична Республіка, В'єтнам, Куба.

Поширеною є типологія французького політолога Ж. Блонделя, який вирізняє п'ять типів політичних систем:

- ліберальні демократії;

- радикально-авторитарні (комуністичні системи);

- традиційні (збереження наявних соціальних відносин);

- популістські (властиві країнам третього світу);

- авторитарно-консервативні3.

Усі названі типології є умовними. Насправді не існує класичного типу політичних систем, оскільки всі вони, насамперед, є результатом свідомих зусиль людей, що живуть у певний час і в певному місці. До того ж політична система суспільства - своєрідне утворення, особливості якого визначаються історичними, економічними, культурними та іншими умовами.

В юридичній літературі виділяють такі види функцій політичної системи:

- інтегративна - об'єднання всіх соціальних сил для вирішення політичних завдань;

- мотивувальна - створення мотивів політичної діяльності, використання заохочувальних засобів, що спонукають до участі у політичному житті суспільства;

- контрольна - нагляд за здійсненням політичних завдань, за поведінкою суб'єктів політичної системи, корегування їх дій, оцінка їх діяльності;

- репресивна - здійснення примусових заходів відносно окремих соціальних суб'єктів щодо додержання встановленого правом режиму державно-політичного життя, застосування засобів юридичної та політичної відповідальності;

- стабілізаційна - забезпечення розвитку суспільних відносин згідно основних ідей політичного режиму, що встановлені переважаючою частиною населення.

Політична система дозволяє розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, його якісні характеристики, що визначаються, насамперед, місцем і роллю самої політики у суспільстві.