Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 1.2. Теорія нотаріального процесу (наука про нотаріальний процес) та її складові

Питання науки про нотаріат як складової загальної науки про право автор досліджує з 1997 р.18, а системно результати досліджень були викладені у багатьох наукових джерелах.

Під наукою про нотаріат слід розуміти комплексну галузь правової науки, яка базується на законодавстві України та міжнародному праві, досягненнях інших країн у цій галузі, вивчає аналізує структуру нотаріальних органів, нотаріальну процедуру та практику, робить прогнози розвитку та пропозицій щодо втілення наукових висновків до законодавства про нотаріат, а також досліджує історію розвитку нотаріального процесу та зв'язки з іншими галузями права.

Звідси випливає, що теорія нотаріального процесу - це підгалузь науки про нотаріат. Хоча слід звернути увагу на те, що такий поділ інформації є умовним і підпорядковується доктрині теорії держави і права: галузь, підгалузь, інститут, норма. Будь-яка галузь правової науки лише умовно може вважатися самостійною, оскільки вся правова інформація взаємопов'язана і багато досліджень сьогодні спрямовується на аналіз міжгалузевого простору, де утворюються істотні прогалини та колізії саме внаслідок такого поділу. Доволі часто науковці роблять істотні помилки, якщо беруть за основу норми законодавства і слідують за його напрямами. Деякі учені вважають оскарження нотаріальних дій на підставі ст. 50 Закону "Про нотаріат" стадією нотаріального процесу, хоча воно є предметом розгляду суду* Тому доволі часто буває важко відрізнити, до якої галузі права належить той чи інший блок інформації, особливо, якщо йдеться про комплексні галузі права, до яких належить нотаріальний та цивільний процеси. Зрозуміло, що після розгляду справи судом рішення про правомірність або незаконність дій нотаріуса матиме вплив на теорію нотаріального процесу, але сама процедура розгляду даної категорії справ не може ототожнюватися з нотаріальним процесом.

Сьогодні можна об'єктивно констатувати, що має місце значний блок інформації, який необхідно досліджувати, адже існують істотні проблеми на практиці та в законодавстві, що регламентує організацію і процедуру нотаріальної діяльності.

Теорія нотаріального процесу являє собою відносно самостійну сукупність інформації про:

. - відносини, які складаються у нотаріальному процесі та їх суб'єктів (нотаріальні процесуальні відносини);

- умови здійснення нотаріального процесу (провадження, етапи, стадії) та властиві йому принципи;

- процедуру вчинення нотаріальних проваджень. Щодо системи теорії нотаріального процесу, то під нею слід розуміти весь комплекс різноманітної інформації, думок, гіпотез тощо, які були викладені на паперових або електронних носіях та систематизовані в законодавстві, інших нормативних або підзаконних актах, дисертаціях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, зареєстровані як винаходи, що стосуються даної сфери знань. Більше того, сьогодні можна говорити й про те, що теорія нотаріального процесу має надавати відомості не тільки щодо оприлюдненої інформації, а й вирішувати поставлені суспільством питання тощо. Система теорії нотаріального процесу нагадує таблицю Менделєєва, у якій вже є виявлені елементи, але існують прогалини, які з часом мають усуватися. Наприклад, можна погодитися з ученими, які виявили відсутність процесуального зв'язку між діяльністю нотаріусів та консулів України, і це незважаючи на те, що вони виконують одну державну функцію, а також вжиття заходів щодо охорони спадкового майна може відбуватися не тільки на території України, а й за кордоном. Тому у ст. 60 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси мають наділятися повноваженнями давати доручення для вжиття відповідних заходів щодо охорони спадкового майна не тільки іншим нотаріусам та посадовим особам органів місцевого самоврядування, а й консулам. Перелік пропозицій з удосконалення теорії нотаріального процесу важко сформулювати, якщо не брати до уваги те положення, що теоретичні гіпотези учених мають створити комплексну й обґрунтовану базу інформації, яка даватиме відповіді на всі запитання, що виникають при реалізації громадянами їхніх прав.

Отже, систематизація інформації може відбуватися не тільки за формальними ознаками, якщо вона вже має місце в нормативних актах, а й зумовлюватися потребами суспільних відносин, комплексним викладенням нотаріальних послуг в тій чи іншій сфері взаємовідносин. Наприклад, це мало місце щодо сімейних16, спадкових правовідносин17 тощо. Отже, систематизація інформації дозволить виявити ті прогалини в теорії нотаріального процесу, які потрібно заповнити необхідними відомостями. Наприклад, після смерті іноземного громадянина, який придбав квартиру в Україні, спадщина має відкриватися за місцем його проживання, тобто в іноземній країні. Але іноземний нотаріус не вправі видавати свідоцтво про право на спадщину на об'єкт нерухомості, який знаходиться в Україні. Аналогічна проблема може виникнути й щодо прав громадян України на об'єкти нерухомості за кордоном. Як має вирішуватися така правова ситуація? Однозначної відповіді на це запитання не існує. Тому саме в межах теорії нотаріального процесу мають досліджуватися такі проблемні питання, оскільки значна міграція населення неодмінно збільшуватиме кількість справ з іноземним елементом.

Одним із важливіших елементів теорії нотаріального процесу слід вважати понятійний апарат, який дозволяє будувати цілісні наукові концепції так, щоб вони спиралися на загальноприйняту термінологію, зрозумілу всім фахівцям.

Елементами теорії нотаріального процесу е також теорії, концепції - специфічні елементи предмета даної науки, що, з одного боку, є результатом пізнання, і з іншого - об'єктом вивчення на новому етапі пізнавальної діяльності науковців. На жаль, сучасний стан розвитку нотаріальної справи далекий від бажаного, в багатьох випадках і нотаріуси виконують свої повноваження доволі "шаблонно", що можна пояснити багатьма обставинами. Зокрема, слід зважати на те, що пересічні громадяни не знають, як краще реалізувати свої права. Вони будуть слухати своїх близьких, сусідів, знайомих, хоча тут краще звернутися за консультацією до нотаріуса. Зазвичай людина приходить і без консультації просить посвідчити договір дарування майна, хоча буває доцільніше укласти договір довічного утримання, спадковий договір чи посвідчувати заповіт. Низький рівень життя населення не дозволяє нотаріусам встановлювати адекватний розмір оплати їхньої праці, що призводить до необхідності вчиняти велику кількість нотаріальних дій, тим самим зменшуючи увагу до конкретного заявника. Менталітет українського народу виявляється в тому, що доки особа не буде змушена обставинами вчинити правочин, вона не буде діяти, а необхідні документи оформлятиме також в останній строк. Тому доволі часто громадяни роками не оформляють права на спадщину і не отримують свідоцтва.

Але слід враховувати й те, що значна частина нотаріусів після отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю буквально припиняє вдосконалюватися, зокрема, не вивчає фахову літературу. Як наслідок, рівень знань обмежується Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, хоча такі знання - це професійний мінімум. Отож, якщо виникає необхідність посвідчити нестандартний договір, заповіт - вони не здатні вчинити такі нотаріальні дії.

Через це, доволі цікаві наукові концепції залишаються поки що лише в теорії нотаріального процесу. Наприклад, була запропонована концепція регламентації сімейних відносин від договору про заручини, до поділу спільного майна подружжя, яка дозволяла надійно застерігати права обох18. Зрозуміло, що така концепція збагачує теорію нотаріального процесу і свідчить про досконалі способи охорони прав громадян.

Існують пропозиції і щодо запровадження в нотаріальний процес останніх досягнень науки та техніки, наприклад, звуко- та відеозапису, що дозволяє доводити той стан, в якому при зверненні до нотаріуса перебувала особа, яка посвідчила заповіт або уклала договір. Такий запис має розцінюватися як альтернатива залучення свідків. Але така пропозиція не обговорюється в юридичних джерелах.

Отже, новітні гіпотези, концепції, теорії - це квінтесенція теорії нотаріального процесу, яка свідчить про перспективи його подальшого розвитку. Але будь-який розвиток відбувається за певними напрямами, а саме:

- удосконалення процедури вчинення нотаріальних проваджень;

- залучення до нотаріальної практики останніх досягнень науки і техніки;

- розробка найкращих проектів нотаріальних актів;

- підвищення кваліфікації нотаріусів;

- підготовки студентів для майбутньої професійної діяльності.

Такі завдання обумовлені безперервним накопиченням відповідної інформації про позитивні та негативні явища, які мають місце сьогодні в нотаріаті. Ця інформація аналізується і узагальнюється, розробляються заходи, для усунення негативних явищ. Процесуальний порядок здійснення нотаріального провадження має також удосконалюватися з метою створення надійної, простої, врегульованої процедури, в якій діяльність нотаріуса стане чіткою та визначеною на кожному етапі вчинення нотаріального процесу. З цією метою розробляються та вносяться зміни до законодавства, яке регламентує процедуру здійснення нотаріального процесу. Як бачимо, йому притаманний позитивізм.

На підставі всебічного науково-практичного аналізу розробляються й рекомендації зі створення наукової й практичної літератури, яка має позитивно вплинути на удосконалення знань нотаріусів, шляхом підвищення їх кваліфікації та поглиблення знань студентів, які вивчають цю дисципліну в магістратурі за спеціалізацією "Нотаріат".

Саме ці фактори свідчать про те, що наука про нотаріальний процес має розглядатися й у її прикладному значенні.

Щодо підвищення кваліфікації нотаріусів, то їм мають надаватися системні знання з нотаріального процесу, але на більш високому теоретичному рівні, з урахуванням аналізу тих проблемних питань, які виникають у практичній діяльності. Крім того, викладення матеріалу має бути комплексним, тобто виходячи з єдності норм матеріального та процесуального права. Підвищення кваліфікації повинно здійснюватися у вищих навчальних закладах, де працюють фахівці у даній галузі знань. Перед проведенням таких занять має обов'язково вивчатися нотаріальна практика. Вона аналізується, узагальнюється та на підставі цього розробляються програми конкретних курсів. Таке викладання повинно здійснюватися системно, щоб нотаріус накопичував знання у певній послідовності, а не стихійно.

Вивчаючи теорію нотаріального процесу, студенти мають оволодівати не тільки знаннями норм Закону України "Про нотаріат", а й останніми досягненнями, які мають місце в науці про нотаріальний процес та нотаріальній практиці. Квінтесенцією усього навчального процесу є правильно сформульовані курей та спецкурси, поглиблене вивчення яких є нагальною потребою для майбутнього фахівця. Реальний вплив на отримання якісних знань має також кількість годин, відведених у навчальних планах на викладання спецкурсів, що стосуються даної дисципліни.

Наведене вище свідчить про необхідність подальшого розвитку науки про нотаріальний процес. Він матиме істотний вплив на удосконалення норм законодавства про нотаріат, які входять до нотаріальної процедури, на виокремлення та розвиток інститутів нотаріального процесу, формування та закріплення на законодавчому рівні суб'єктного складу нотаріальних процесуальних правовідносин, їх процесуальних прав та обов'язків. Для характеристики нотаріального процесу, а саме сутності, єдності його норм та інститутів, необхідно також розглянути питання про його співвідношення з нотаріальним процесуальним правом, зупинитися на аналізі його предмета та методу правового регулювання.