Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 3.5. Правосуб'єктність у нотаріальному процесі

Питанням цивільної правосуб'єктності приділялася увага в роботах вчених, які займаються вивченням цивільного права та цивільної процесуальної правосуб'єктності науковцями в галузі цивільного процесу.

Щодо правосуб'єктності у нотаріальному процесі, то це питання також потребує дослідження на теоретичному рівні, оскільки як в теорії матеріального, так і процесуального права мають місце суперечливі погляди на дану правову категорію.

Так, у матеріальному праві в одних навчальних посібниках російських авторів питання цивільної правосуб'єктності розглядаються лише щодо юридичних осіб26, в інших - лише фізичних27. В Україні вчені-цивілісти досліджують питання цивільної правосуб'єктності у контексті розкриття правоздатності фізичної особи (параграф 2 гл. 12 підручника). При цьому зазначають, що фізичні особи для участі у цивільних правовідносинах наділяються правосуб'єктністю. В теоретичному аспекті це поняття охоплює три елементи: 1) правоздатність; 2) дієздатність; 3) де-ліктоздатність28. Як бачимо, має місце деяка непослідовність викладення матеріалу, оскільки назва параграфу як вужче поняття "правоздатність фізичної особи" поглинає більш широке "правосуб'єктність", яке у своєму змісті має правоздатність, дієздатність та деліктоздатність. Щодо юридичної особи, то в даному підручнику29 питання правосуб'єктності не розкривається.

Інші українські вчені-цивілісти розкривають поняття правосуб'єктності щодо юридичної особи І зазначають, що під цивільною правосуб'єктністю юридичної особи слід розуміти здатність бути суб'єктом цивільних відносин, яка складається із цивільної правоздатності та цивільної дієздатності цієї особи. Тобто вони не включають до поняття цивільної правосуб'єктності деліктоздатність.

Отже, щодо поняття правосуб'єктності у матеріальному праві не існує єдиної точки зору.

Оскільки метою нотаріального процесу є реалізація безспірних матеріальних прав за допомогою нотаріальної процедури через реальні дії суб'єктів нотаріальних процесуальних відносин (нотаріальний процес), вважаємо за доцільне зупинитися на аналізі концепцій вчених-процесуалістів щодо цивільної процесуальної правосуб'єктності.

Так, М.Й. Штефан вказував на те, що категорії правоздатності та дієздатності необхідні у цивільному праві, де можливість мати права не завжди є можливістю реалізувати їх особистими діями. У цивільному процесі важлива наявність правосуб'єктності

- права й обов'язку стати конкретним суб'єктом правовідносин, персоніфікованим носієм цивільних процесуальних прав та обов'язків, встановлених процесуальним законом для даного суб'єкта правовідносин, і здійснювати їх. Аналізуючи різні точки зору учених-процесуалістів, М.Й. Штефан робить висновок, що цивільна процесуальна правосуб'єктність передбачає право та обов'язок бути конкретним суб'єктом процесуальних відносин і здійснювати закріплену за таким суб'єктом дозволену та обов'язкову поведінку. Вона визначається сукупністю процесуальних прав та обов'язків на участь у цивільному процесі різних категорій суб'єктів. Такої ж думки дотримуються інші вчені-процесуалісти.

Щодо нотаріального процесу, то під нотаріальною процесуальною правосуб'єктністю слід розуміти узаконену та гарантовану державою можливість фізичних, юридичних осіб бути конкретним суб'єктом нотаріальних процесуальних відносин і здійснювати закріплену за ними законом дозволену та обов'язкову поведінку. Така поведінка повинна мати певні межі, тобто визначатися комплексом процесуальних прав та обов'язків таких суб'єктів.

Аналізуючи нотаріальний процес, можна дійти висновку, що нотаріальна процесуальна правосуб'єктність поширюється на:

1) осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження як з метою захисту свої власних прав та інтересів, так і прав та інтересів інших осіб, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Винятком із цього правила можуть бути також установи, підприємства та організації, які хоча не є юридичними особами, але в силу своєї компетенції можуть бути суб'єктами нотаріального процесу та брати участь у вчиненні нотаріального провадження. Зокрема, до таких суб'єктів належать органи опіки та піклування, дипломатичне представництво, філії та представництва, які можуть діяти через своїх представників;

2) особи, які сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріального провадження: експерт, перекладач, свідки.

Крім даних суб'єктів, нотаріальна процесуальна правосуб'єктність поширюється на осіб, які вчиняють нотаріальні дії, зокрема державного нотаріуса, приватного нотаріуса та його замісника (ст. 29 Закону), уповноважених на вчинення нотаріальний дій осіб органів місцевого самоврядування, посадових осіб, передбачених у ст. 40 Закону, посадових осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій в консульських установах та дипломатичних представництвах за кордоном.

Всі перераховані групи суб'єктів з метою участі у нотаріальному провадженні в певному процесуальному статусі, зокрема, нотаріуса як обов'язкового суб'єкта нотаріального процесу, заявника, заінтересованої особи, свідка, перекладача, наділяються комплексом процесуальних прав та обов'язків.

Такі процесуальні права та обов'язки мають обов'язково бути закріплені у Законі. Крім того, держава має гарантувати особам, які є суб'єктами нотаріального процесу, здійснення їхніх законних прав та обов'язків. Наприклад, якщо особа звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, а така дія суперечить законодавству України, на нотаріуса, згідно ст. 49 Закону, покладається обов'язок відмовити у її вчиненні. Але при цьому особі гарантується її право на звернення до нотаріуса. Зокрема, нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти У вчиненні нотаріальної дії та на вимогу особи, якій у цьому відмовлено, він протягом трьох днів має винести мотивовану письмову постанову, де повинен викласти причини відмови та роз'яснити порядок її оскарження.

Щодо нотаріуса, то його правове становище у нотаріальному, процесі визначається також правосуб'єктністю, складовими елементами якої є закріплена Законом безспірна юрисдикція, на здійснення якої уповноважений нотаріус та компетенція, що виявляється у його повноваженнях. Саме у цьому полягає відмінність правосуб'єктності нотаріуса від інших учасників нотаріального процесу, зокрема осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні, та осіб, які сприяють нотаріусу у його вчиненні. Щодо нотаріуса як публічної особи, яка наділена державою певною компетенцією щодо вчинення нотаріальних дій, слід вживати поняття "правосуб'єктність", а не "право - та дієздатність", їх застосування є некоректним, оскільки нотаріус наділяється державою не здатністю мати права та обов'язки, а конкретними правами та обов'язками, передбаченими законом (статті 4, 5 Закону) і спрямовані на виконання нотаріальної функції.