Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 5.4. Представництво юридичних осіб у нотаріальному процесі. Документи, що підтверджують повноваження представника об'єднання підприємств, громадської організації, органу державної влади як юридичної особи

За загальним правилом, юридична особа має універсальну правоздатність. Винятки з цього правила містяться в Господарському кодексі та спеціальних законах. У цілому підприємці та господарські товариства мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Разом з тим, в установчих документах мають бути зазначені мета й предмет господарської діяльності юридичної особи. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування; особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів діяльності, підприємництво у яких забороняється, установлюється винятково законом.

Слід пам'ятати, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Але з моменту прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи, обсяги її правоздатності значно звужуються, з огляду на те, що вона стає обмеженою. На етапі ліквідації юридична особа вже не здійснює ті види діяльності, що були необхідні для досягнення мети, заради якої вона була створена. Мета, заради якої юридична особа створювалася і діяла, трансформується в іншу - припинення юридичної особи. У зв'язку з цим правоздатність будь-якої юридичної особи, яка перебуває в процесі ліквідації, є обмеженою, спеціальною. Так, Г.Ф. Шершеневич відзначав, що з того часу, як акціонерне товариство вирішило припинити свою діяльність і єдиною метою став розподіл майна, змінюється і коло його можливих дій (правоздатність). Всі угоди, що укладаються його представниками та виходять за межі безпосередньо спрямованих на ліквідацію, мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), гарантій, поручительства, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості його активів.

Згідно із законодавством, нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У таких випадках від представників вимагаються документи, які передбачають наявність зазначених повноважень і посвідчують службове становище представників.

Нотаріусом обов'язково перевіряється статут юридичної особи на предмет компетенції її вищих органів. Крім того, слід мати на увазі, що, відповідно до ст. 91 ЦК, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Як правило, керівнику юридичної особи надаються повноваження представляти таку особу без довіреності, укладати відповідні договори, правочини тощо. Однак статутом може бути обмежене або обумовлюватися попереднім схваленням загальними зборами повноваження керівника юридичної особи щодо укладення ним тих чи інших правочинів. У такому разі нотаріус зобов'язаний додатково перевірити наявність такого схвалення загальними зборами. Відповідно до ст. 98 ЦК рішення про відчуження майна товариства на суму, що складає 50 і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів. Перевірка цих документів нотаріусом та доведення їх наявності до відома контрагента юридичної особи має особливе значення з огляду на положення ст. 92 ЦК, відповідно до якого у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли вона доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В.О. Коротюк цілком слушно зауважує: інколи в статутному документі вказується, що директор не може укладати правочини на суму більшу, ніж, наприклад, вартість 20 відсотків активів товариства. У такому разі нотаріус не може самостійно визначати, чи є сума договору більшою за вартість 20 відсотків активів, тому повинен витребувати відповідну довідку від юридичної особи на підтвердження того, що сума договору менша за вартість 20 відсотків активів юридичної особи, або протокол загальних зборів про надання згоди на укладення товариством договору і уповноваження керівника юридичної особи на підписання такого договору28. Однак навряд чи можна погодитися з тим, що для посвідчення таких угод нотаріус повинен наполягати на тому, що саме довідка або протокол загальних зборів є безспірним підтвердженням вартості активів, оскільки фактично юридична особа не несе відповідальності за достовірність такої довідки, втім, як і за достовірність інформації, зазначеної у протоколі загальних зборів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Також передбачені випадки обов'язкового проведення оцінки майна. На нашу думку, законодавчо слід закріпити обов'язок нотаріуса при посвідченні таких угод вимагати саме звіт або акт про оцінку майна, що імовірніше відповідає принципу безспірності посвідчених документів.

Згідно зі ст. 44 Закону України "Про нотаріат", при перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає вчинювана нотаріальна дія обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" вживаються терміни "витяг", "виписка" і "довідка". Виходячи із аналізу норм цього Закону нотаріус фактично ознайомлюється з випискою із Єдиного державного реєстру, за якою може перевірити лише прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної або фізичної особи-підприємця без довіреності, зокрема підписувати договори, наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної або фізичної особи - підприємця. При цьому слід враховувати, що виписка є чинною протягом 30 календарних днів з дати її видачі.

При укладенні договору від імені юридичної особи не керівником, а іншою особою нотаріус повинен вимагати від такої особи довіреність від цієї юридичної особи на укладення відповідного договору. Якщо стороною договору є юридична особа, від імені якої діє філія чи представництво, нотаріус має також (додатково до перевірки повноважень юридичної особи) перевірити положення про цю філію або представництво. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. При цьому завжди перевіряється право - дієздатність юридичної особи, наявність довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей та право- та дієздатність представника.

Представництво у нотаріальному процесі може здійснюватися і від імені таких специфічних суб'єктів, як держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, які, за загальним правилом, діють через своїх представників, визначених в статтях 170-172 ЦК. Є винятки з цього правила, за якими від імені цих суб'єктів за спеціальним дорученням можуть виступати також фізичні та юридичні особи.

У випадку, якщо до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії звертається представник органу державної влади, нотаріус перевіряє повноваження так само, як і повноваження юридичних осіб, зокрема вивчає положення про відповідний державний орган, а також документ, що підтверджує повноваження особи-представника цього органу. При перевірці правоздатності органу державної влади, від імені якого вчиняється нотаріальна дія, слід враховувати, що, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, положення про державний орган має бути належно затверджене, а документ, що підтверджує повноваження представника, має бути прийнятий належним суб'єктом відповідно до Конституції України.

Слід зазначити, що, відповідно до ст. 141 Конституції України, територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на п'ять років, відповідно, сільського, селищного та міського голів, які очолюють виконавчий орган ради та головують на його засіданнях.

Згідно зі ст, 76 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", сільська, селищна, міська територіальна виборча комісія на своєму засіданні на підставі складеного нею протоколу про результати виборів сільського, селищного, міського голів приймає рішення про визнання сільського, селищного, міського голови обраним. При цьому слід враховувати, що, відповідно до статей 20,27 зазначеного Закону, територіальна виборча комісія є юридичною особою, має власну печатку, зразок якої затверджується центральною виборчою комісією. Рішення виборчої комісії підписується головуючим на засіданні.

Законами України передбачено створення і діяльність таких суб'єктів права, як громадські та релігійні організації, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, фермерські господарства, споживчі та сільськогосподарські кооперації, особисті селянські господарства, наукові парки, кредитні спілки, які діють відповідно до спеціальних законів. Іноді представництво цих суб'єктів у нотаріальному процесі на практиці викликає деякі труднощі з огляду на недостатнє правове регулювання в цій сфері.

Так, відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який, згідно із цивільним законодавством, визначає її правоздатність. Статут (положення) приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. У Законі не визначені порядок призначення та повноваження представника релігійної організації. Відтак, з огляду на те, що релігійна організація є юридичною особою, відомості та повноваження представника мають відображатися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Однак тут виникає безліч питань, зокрема, щодо визначення обсягу повноважень представника релігійної організації, оскільки нотаріус не має права відмовити у вчиненні нотаріальної дії на підставі відсутності відповідних відомостей у статуті, оскільки Законом не передбачена їх обов'язковість. Тому релігійні організації при складанні своїх статутів, окрім вимог спеціального закону, мають дотримуватися Цивільного кодексу України, зокрема ст. 92.