Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 6.8.3. Достовірність доказів

Достовірність - відповідність інформації, отримуваної із доказу, дійсності. Встановлення нотаріусом вірогідності доказу досить складне питання, оскільки вона досягається за допомогою спостережливості і розумової діяльності. Впевнитися у достовірності доказу означає встановити, чи відповідають дійсності відомості, які викладені у документі та які мають значення для вирішення питання щодо можливості вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. Для цього нотаріус повинен вивчити властивості джерела, з якого отриманий доказ, тобто перевірити, чи дійсно він видавався конкретним органом, дату видання, а також співставити наявні в нотаріуса докази у сукупності тощо.

Уразі отримання певних відомостей з особистих доказів (пояснення сторін) нотаріус має встановити відсутність суб'єктивних факторів, які можуть впливати на їх вірогідність, наприклад посвідчення заповіту на конкретну особу зроблено внаслідок тиску, договір посвідчено обманним шляхом. Нотаріус може роз'яснити особі, що тиск на особу з метою заволодіння її майном - це кримінально каране діяння, тому особа знаходиться під захистом закону і правоохоронних органів. Тому навіть тиск з боку одного із працівників правоохоронних органів можна припинити, якщо звернутися до вищестоящих органів, служби безпеки або прокуратури тощо. Більше того, якщо особа внаслідок тиску посвідчує заповіт, то злочинці намагатимуться отримати майно прискореними темпами, чого боятися необхідно ще більше....

Досить складним завданням є встановлення достовірності електронних доказів, які мають значення для вчинюваної нотаріальної дії, оскільки критерії достовірності інформації, отриманої за допомогою комп'ютера, не передбачені Законом України "Про нотаріат".

Проте п. 4 гл. 8 Порядку передбачено, що при прийнятті документу, який викладений на нотаріальному бланку для вчинення нотаріальної дії нотаріус перевіряє справжність кожного аркуша такого документа за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів в порядку, передбаченому Положенням про порядок-постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів. На примірнику документа або його копії, що залишається у справах державної нотаріальної контори чи в приватного нотаріуса, робиться відмітка про перевірку справжності спеціального бланка нотаріального документа за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів з обов'язковим зазначенням часу та дати та ідентифікаційного номера перевірки, який записується нотаріусом у графі 5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Згідно Порядку нотаріус здійснює перевірку найменування юридичних осіб та їх ідентифікаційні коди за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Щодо фізичних осіб, то їх дані перевіряються за Державним реєстром фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

Порядком про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій підлягають реєстрації в єдиних та Державних реєстрах, перелік та порядок ведення яких установлюється Міністерством юстиції України. Тому, якщо нотаріусу буде наданий заповіт з метою видачі на його підставі свідоцтва про право на спадщину, він повинен згідно Спадкового реєстру перевірити факт його посвідчення, а також чи не вносилися у нього зміни, наявність іншого заповіту, який складений та зареєстрований пізніше та який скасовує попередньо складений заповіт. Але при цьому він має враховувати також обставини, що можуть мати місце несанкціоновані вторгнення до таких реєстрів з метою внесення змін.

6.8.4. Достатність доказів

Достатність доказів або їх сукупність, означає, що їх вичерпний перелік, який передбачений законодавством (Закон, Порядок чи норми матеріального права), дозволяють нотаріусу зробити вірогідний висновок про можливість вчинення нотаріального провадження. Але для деяких нотаріальних проваджень, якщо процедура їх вчинення не передбачена в Законі чи Порядку, як і не передбачений перелік документів, які надаються нотаріусу для його вчинення, то нотаріус застосовує аналогію закону чи права.

Питання про достатність доказів вирішується самим нотаріусом, тобто має місце суб'єктивна оцінка наданих нотаріусу доказів. Прикладом такого нотаріального провадження може бути посвідчення аліментного договору. Так, Порядком не передбачений перелік доказів, необхідних для посвідчення даного договору, але нотаріус виходячи із матеріальної природи даного правочину та враховуючи Загальні правила вчинення нотаріальних дій та Основні правила посвідчення правочинів формує перелік доказів, яких буде достатньо, щоб посвідчити такий договір.