Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - V. Кількісний склад учасників нотаріального процесу має:

Можуть бути розкриті саме через призму запропонованої в юридичній літературі3 та уточненої авторами класифікації нотаріальних проваджень на чотири великі групи. Це дасть можливість говорити про спільні та характерні тільки для цієї групи властивості, що істотно впливатиме на розробку нових та удосконалення існуючих правил вчинення даних проваджень (нотаріальну процедуру).

До першої групи нотаріальних проваджень з посвідчення безспірного права належать такі нотаріальні дії:

- видача свідоцтва про право на спадщину (п. З ст. 34 Закону);

- видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із них (п. 4 ст. 34 Закону);

- видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)

(п. 5 ст. 34 Закону);

До другої групи нотаріального провадження з посвідчення та засвідчення безспірних фактів належать такі нотаріальні дії: перша підгрупа - посвідчення безспірних фактів:

- видача свідоцтва про те, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися (п. 6 ст. 34 Закону);

- посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту:

- посвідчення факту, що фізична особа е живою;

- посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці;

- посвідчення часу пред'явлення документів;

- передання заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

- прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів;

- вчинення протестів векселів;

- вчинення морських протестів;

- прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення неоплати чеків.

друга підгрупа - посвідчення правочинів (п. 1 ст. 34 Закону):

- договори;

- заповіти;

- довіреності тощо.

третя підгрупа - засвідчення безспірних фактів:

- засвідчення вірності копій (фотокопій) документів та виписок з них;

- засвідчення справжності підпису на документах;

- засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу.

До третьої групи нотаріальних проваджень з надання доку* ментам виконавчої сили належать така нотаріальна дія, як вчинення виконавчого напису на:

- оригіналах документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яких затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. (зі змінами та доповненнями).

До четвертої групи - охоронні нотаріальні дії належать такі нотаріальні провадження:

- вжиття заходів до охорони спадкового майна;

- накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;

- прийняття на зберігання документів.

ІІІ. За порядком вчинення нотаріального провадження

Авторами запропоновано розрізняти нотаріальні провадження, які вчиняються в один етап (одноетапні), та в декілька етапів (багатоетапні).

Існує думка про поділ нотаріальних процедур на дві групи: перша група - процедури, які являють собою одну (разову) дію, що вчиняється зразу, швидко, миттєво, наприклад засвідчення копії з документа; друга група - складні процедури, які вимагають подання комплексу вихідних документів, участі як однієї, так і декількох осіб, складання проекту, запитів до установ тощо. До цієї групи автор відносить процедуру ведення спадкової справи6. Такий поділ нотаріальних процедур заслуговує на увагу, але він сформульований без урахування процесуального порядку вчинення нотаріального провадження, тобто етапів та стадій нотаріального процесу.

IV. За строками зберігання нотаріальних документів слід виділити такі строки:

- менше 10 років,

- тимчасове зберігання до 75 років;

- постійне зберігання.

Назви цих груп мають відповідати строку зберігання. Тому пропонується першу групу називати "документи тимчасового зберігання", другу - "тривалого", а третю - "постійного зберігання".

Так, документи, що мають строк зберігання менше 10 років, у наряди (справи) не підшиваються, нумерація аркушів не проводиться, у державний нотаріальний архів на зберігання не здаються. Такі документи характеризуються тим, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення. Отже, ці положення мають визначати не лише властивість документів, а й впливати на порядок вчинення нотаріального провадження. Безумовно, обставини, що визначають строки зберігання, мають бути обґрунтованими. Відтак, дана класифікація має на меті дослідити раціональність строків зберігання окремих груп документів.

Класифікація нотаріальних проваджень за строком зберігання документів дуже суттєва також для осіб, які звернулися за посвідченням договорів, оскільки вони повинні знати свої права щодо документів, які залишаються у нотаріальній конторі. На нашу думку, при посвідченні договору нотаріус зобов'язаний повідомити особу про строк зберігання матеріалів провадження, де і протягом якого часу вони мають зберігатися, як можна отримати їх дублікати і копії.

V. Кількісний склад учасників нотаріального процесу має:

практичне значення, оскільки повинен визначати згоду всіх суб'єктів на вчинення нотаріального провадження. Так, кожному суб'єкту нотаріального провадження має надаватися право на відмову від вчинення нотаріального провадження, оскарження правильності вчинення нотаріального провадження і правомірності відмови у його вчиненні тощо. Тому, на наш погляд, мають виділятися багатосуб'єктні та односуб'єктні нотаріальні провадження, залежно від кількості осіб, що звернулися до нотаріуса за їх вчиненням. Особливе значення дана класифікація має при посвідченні договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості, що належать за правом спільної власності декільком суб'єктам.