Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 8.3. Стадії нотаріального процесу та їх ускладнення

8.3.1. Загальна характеристика стадій нотаріального процесу

До компетенції нотаріальних органів належать різні за складністю провадження. Іноді навіть здається, що в окремих нотаріальних провадженнях робота нотаріуса складається лише з механічних, а не правових дій. Але це удавана простота, ціну якої буває важко встановити, вона визначається лише згодом, коли постає питання про відповідальність нотаріуса.

Кожне нотаріальне провадження, яке вчиняє нотаріус, проходить у своєму розвитку певні стадії, які визначають динаміку, послідовність вчинення процесуальних дій. Щоб уникнути можливих помилок, необхідно визначити, до яких стадій слід віднести окремі процесуальні дії, які потім складуть нотаріальне провадження або окремий його етап. Це надасть можливість конкретизувати дії нотаріуса в різні проміжки часу та на різних етапах провадження, створить умови для самоконтролю.

Крім наукового значення, визначення стадій нотаріального процесу дає можливість глибше проаналізувати та законодавчо закріпити всі необхідні дії нотаріуса на різних стадіях розвитку нотаріального процесу. Наприклад, це стосується конкретизації заходів щодо охорони спадкового майна (ст. 63 Закону), де передбачається повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини, що, безумовно, має значення для отримання спадщини, хоча прямо не належить до заходів з охорони цього майна. При цьому не регламентується питання щодо процесуального порядку встановлення кола осіб, які мають право на отримання спадщини. Так само потребують докладного аналізу й інші нотаріальні провадження: вчинення виконавчих написів, прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів тощо.

Крім того, неможливо говорити про єдиний порядок вчинення нотаріальних дій лише за послідовністю їх вчинення, не визначаючи єдиних підстав відмови у вчиненні нотаріальної дії, на якій стадії це можливо, яким чином це має здійснюватися. Це положення можна досить ретельно прослідкувати на такому прикладі. Гр-н К. звернувся до нотаріуса за посвідченням договору купівлі-продажу транспортного засобу, але у нього немає технічного паспорту на нього. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, але на якій стадії? Одразу, чи він має право або зобов'язаний витребувати від підприємств, установ організацій документи, необхідні для вчинення даної нотаріальної дії? (ст. 4 Закону)

Отже, нотаріальний процес у своєму розвитку проходить певні стадії. Якщо нотаріальне провадження складається з декількох етапів, то на кожному з них мають місце стадії нотаріального провадження.

Нотаріальний процес проходить такі стадії:

1) відкриття нотаріального провадження;

2) підготовка до вчинення нотаріального провадження;

3) безпосереднє вчинення нотаріальної дії, яке закінчується посвідченням нотаріального акта та його видачею.

8.3.2. Стадія відкриття нотаріального провадження

Відкриття нотаріального провадження є першою стадією нотаріального процесу, яка пов'язується із поданням особою письмової заяви та прийняттям її нотаріусом, або зверненням до нотаріуса з усної заявою, а також з прийняттям ним відомостей про необхідність вчинення нотаріальної дії, що надійшли від інших заінтересованих осіб. Наприклад, надходження відомостей від органів місцевого самоврядування (в інтересах територіальної громади у разі необхідності визнання спадщини відумерлою) про вчинення нотаріального провадження з вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Отже, з об'єктивної точки зору, саме з моменту звернення заявника до нотаріуса та прийняття ним заяви виникають нотаріальні процесуальні правовідносини. Тому подання заяви заявником та прийняття її нотаріусом слід розцінювати як факти, що мають юридичне значення. Це положення є можливість підтвердити тим, що саме з цього моменту нотаріус фактично розпочинає нотаріальні дії, які мають бути оплачені, і з цього моменту слід враховувати час, який був витрачений ним на вчинення нотаріального провадження, таке звернення може мати Вплив на перебіг як матеріальних, так і процесуальних строків. З іншого боку, саме з цього моменту у заявника виникає можливість оскаржити дії нотаріуса. "

Деякі українські вчені називають першу стадію нотаріального процесу порушення нотаріальної діяльності6, інші - порушення нотаріального провадження7. На нашу думку, через необхідність уніфікації термінології процесуального права доцільно назвати дану стадію як у цивільному (ст. 122 ЦПК), так і виконавчому процесі (гл. З Закону України "Про виконавче провадження) - відкриттям провадження.

Тобто стадія відкриття нотаріального провадження фактично е фіксацією звернення особи до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії.

За загальним правилом, для відкриття провадження необхідна особиста ініціатива заінтересованої (у широкому розумінні) особи. Тільки в окремих випадках за вчиненням нотаріальної дії в інтересах інших осіб можуть звертатися інші особи, органи. До таких дій належать: засвідчення вірності копії документів, виписок з них, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна тощо.

Досить цікавим є положення ч.І ст. 60 Закону, якою передбачено, що нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, можуть вживати заходи щодо охорони спадкового майна за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою чи за власною ініціативою, якщо це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Поняття "своя (власна) ініціатива" для посадової особи в питаннях, що стосуються виконання службових обов'язків, досить складне і потребує всебічного аналізу. Однак, знаючи складність провадження щодо охорони спадкового майна, а також практику вчинення цього провадження за заявою заінтересованих осіб, можна говорити про безініціативність нотаріусів у виконанні цієї норми Закону. Це підтверджується положенням про таке: якщо норма права конкретна, особа вимагатиме її виконання, якщо ж вона не буде виконана, зобов'язана особа нестиме відповідальність. А у нашому випадку - відповідальність має наставати за невиконання власної ініціативи?

Якщо ж це право нотаріуса - вживати або не вживати заходів щодо охорони спадкового майна з власної ініціативи, то його, відповідно, треба відносити до ст. 4 Закону - права нотаріуса. Підводячи підсумок, слід зауважити, що нотаріус та інша посадова особа мають вживати заходів щодо охорони майна лише за надходженням заяв від певних органів, зокрема, органу опіки та піклування, територіальної громади про необхідність вчинення нотаріального провадження у разі смерті одиноких осіб, а не з власної ініціативи, оскільки нотаріусом порушуватиметься такий принцип нотаріального процесу, як диспозитивність.