Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 13.2.1. Поняття векселя, його види, вимоги, яким повинні відповідати векселі

13.2.1. Поняття векселя, його види, вимоги, яким повинні відповідати векселі

При вчиненні нотаріального провадження з опротестувався векселя нотаріусу слід знати правову природу векселя, види векселів, словник термінів, які використовуються у вексельному обігу, а також вимоги, що пред'являються законом до змісту і форми різних видів векселів, та інші умови, які нотаріус має враховувати, приймаючи вексель до протесту.

Вексельному обігу присвячено значну кількість наукових джерел та нормативних актів, як в Україні, так і в зарубіжних країнах. Не зважаючи на те, що тема векселів не є новою, можна стверджувати про істотні проблеми із застосуванням векселів і неоднозначність сприйняття і застосування цього інституту на практиці, що ускладнює діяльність нотаріусів.

Вексельні зобов'язання регламентовані навіть міжнародним договором, зокрема, Уніфікованим вексельним законом, прийнятим на Женевській конференції 1930 року (далі - УВЗ). Не зважаючи на це окремі автори зазначають: "Оскільки ст. 10 вилучено з національного вексельного права, а можливість виставляння бланкового векселя визнається саме ст. 10 УВЗ, це призводить до того, що в межах українського законодавства бланковий вексель нелегітимний"8. Питання тут може стояти про ієрархію нормативних актів, згідно, якої міжнародні договори мають переваги над законодавчими актами України (крім Конституції України), якщо інше не обумовлено в застереженнях, які робляться при ратифікації та приєднанні до відповідного міжнародного договору, тому зацікавлені особи вправі вимагати застосування положень міжнародних договорів тощо.

Слід зазначити, що Уніфікований вексельний закон (далі - УВЗ) не містить визначення векселя, оскільки це питання на Женевській конференції 1930 року свідомо було залишено для передачі юриспруденції. Це пов'язано з тим, що дати однозначне й бездоганно точне визначення такого багатогранного фінансового інструменту, як вексель, практично неможливо. З цієї причини УВЗ визначає лише види векселів простий і переказний та перераховує елементи (так звані реквізити), за наявності яких документ можна вважати переказним векселем (статті 1-2), а статті 75-76 УВЗ - елементи, необхідні для визнання документа простим векселем9.

Зокрема, у ст. 76 УВЗ встановлено, що простий вексель містить:

1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Переказний вексель, згідно ст. 1 УВЗ, повинен містити такі

реквізити:

а) найменування - "переказний вексель" (включається до тексту документу);

б) безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

в) ім'я особи, яка має цю суму сплатити (трасат);

г) зазначення строку платежу;

д) зазначення місця, у якому має здійснитися платіж;

ж) ім'я особи, якій (або за наказом якої) має бути здійснено оплату;

з) дата і місце складання векселя;

з) підпис особи" яка видає вексель (трасант).

С.З. Мошенський додає характерні властивості векселя, а саме:

- вексель є цінним папером;

- вексельне зобов'язання має бути простим;

- учасники вексельного зобов'язання несуть солідарну відповідальність за векселем;

- вексель є абстрактним грошовим зобов'язанням;

- вексельні зобов'язання кожної із сторін, які підписали вексель, мають автономний характер;

- властивість непротиправності заперечень;

- вексель є формальним документом10.

Автори не будуть розкривати сутність кожної із характерних властивостей векселя11, але вони наводять їх з метою розкриття сутності векселя. Наприклад, коли вексель називають цінним папером, то з'являється зв'язок з іншими нормативними актами. Так, згідно ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фон довий ринок" під поняттям "вексель" слід розуміти цінний папір, що являє собою безумовне письмове боргове зобов'язання суворо встановленої форми і дає його власнику - векселедержателю безспірне право після закінчення строку зобов'язання вимагати від боржника або акцептанта сплати визначеної на векселі грошової суми.

У той же час, різниця між простим і переказним векселем істотна, оскільки в основі першого лежать особисті зобов'язання векселедавця, а у другому - вказівка оплатити третім особам. Тому важко погодитися з С.З. Мошенським, що вексель є абстрактним грошовим зобов'язанням. Дійсно, учасники вексельного зобов'язання згідно ст. 47 УВЗ несуть солідарну відповідальність за векселем, але така відповідальність має бути конкретизованою відповідно до цивільно-правових або господарських відносин та компенсується правом регресу.

Отже, простий вексель - це письмове безумовне зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей пред'явнику векселя або особі, визначеній у векселі, або тому, кого він визначить в установлений строк або за вимогою.

Переказний вексель (тратта) - це письмова безумовна вказівка векселедавця платнику сплатити визначену суму грошей пред'явнику векселя або особі, вказаній у векселі, або тому, кого він визначить через встановлений термін або за вимогою.

Одночасно, слід визнати, що вексель повинен відповідати встановленій формі і обов'язковим реквізитам. Так, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 338 від 22.11.2001 р. "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків" було затверджено основні вимоги до матеріалів, які використовуються для виготовлення відповідних бланків векселів та загальні вимоги щодо змісту таких бланків. Основні ж реквізити векселів були описані раніше, але вважаємо за необхідне їх уточнити.

Документ, у якому відсутній будь-який із вказаних раніше реквізитів простого і переказного векселів, не має сили векселя, за винятком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;

б) за відсутності особливого зазначення місце, позначене поряд з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);

в) вексель, у якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця12.

Крім того, згідно ст. 5 Закону "Про обіг векселів в Україні" вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Згідно ст. З Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними та простими векселями на території України можуть фізичні та юридичні особи. Крім того, ст. 341 ГК передбачається, що безготівкові рахунки суб'єктів господарювання можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових І кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Тому вексель згідно ст. 5 даного Закону підписується:

від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Якщо спробувати розглянути сучасну практику застосування векселів, то вона свідчитиме про істотне обмеження обігу векселів, зокрема, щодо неможливості застосування бланкових векселів. Більше того, якщо звернути увагу на ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", то видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Це положення трансформується так. З одного боку, проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, що робить передачу векселя лише однією з умов договору.

З другого боку, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем (ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"). Але векселі мають відповідати умовам договорів, укладених сторонами, тому сам вексель служитиме лише формальною підставою навіть не для сплати, а для додаткового врахування боргів. Оплата товарів, послуг здійснюватиметься не за векселем, а за номером відповідного договору.

В третього боку, платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі (ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"), що спрощує перевірку розрахунків та оплату за векселем. Але в даному випадку місцезнаходження векселя матиме другорядне значення.

Наведене свідчить, що матеріальна природа векселя зводиться до підтвердження факту виконання робіт, поставки товару тощо, але ці факти підтверджуються актами виконаних робіт, накладними, переданими довіреностями тощо. У зв'язку з наведеним, складно однозначно говорити про доцільність вексельного обігу в обмеженому обсязі. Хоча сутність переказного векселя може бути зведена до погашення боргів векселедавцем за рахунок власних боржників і таким чином усунення заборгованості в господарській діяльності, але "професійні" боржники завжди намагаються уникнути відповідальності по боргах або їх істотно зменшити, тому вексельний обіг не завжди призведе до очікуваних результатів. Бувають й інші випадки випуску та обігу векселів.

Якщо проаналізувати Постанову Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. N° 841 "Про проведення вексельних розрахунків щодо фінансування деяких заходів, пов'язаних з підготовкою та проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні", то не важко визначити, що основний зміст векселів зведений до ускладнення в сприйнятті звичайних господарських відносин, матеріальної відповідальності за виконання договорів та у відстроченні оплати виконаних робіт і поставлених товарів не раніше 1 вересня 2012 р. та не пізніше 1 грудня 2012 року.

У зв'язку з цим, в судовій практиці виникають питання про "визнання виконавчого напису та протесту у неплатежі векселя, вчинених приватними нотаріусами, такими, що не підлягають виконанню, та визнання векселів такими, що не мають вексельної сили"18. Хоча автор вважає застосоване у ст. 2 УВЗ поняття "сила векселя" умовним, можна знайти позови до суду, в основі яких домінує це поняття и. Здається, що поняття "вексельна сила" деякою мірою переоцінене. Дійсно, підписуючи вексель сторони погоджуються з тим, що у простому векселі фіксується безумовна заборгованість, яка у наступному і підлягає сплаті, а в окремих випадках і примусовому стягненню. Однак, будь-якої сили вексель перед іншими договорами не має, а йому властива тільки спеціальна процедура фіксування оплати та система протестів, що мала б гарантувати спрощену документарну систему унеможливлення ухилення від виконання зобов'язань. І відповідні міжнародні правила щодо опротестування векселів служать для того, щоб в спрощеній процедурі стимулювати платників до виконання їх обов'язків.

Коли ж за вимогами Закону України "Про обіг векселів в Україні" допускається лише безготівкова форма розрахунків по векселях, то й формальні вимоги до змісту векселю мають бути приведені відповідно до цього правила. Тобто сьогодні найбільш важливими на бланку векселя мають ставати розрахункові рахунки в банках, на які і з яких мають перераховуватися кошти, що й пропонується відобразити в додатках 1 та 2 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків.

До формальних вимог можна також віднести й необхідність відображення в додатку 1 до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми на переказному векселі кількості примірників переказного векселя, що дозволить фіксувати їх поширення і усунути проблеми з їх обліком і, відповідно, оплатою.

Крім матеріальної природи і вимог щодо оформлення векселя важливим є знання порядку його пред'явлення банку до оплати, розуміння якого має важливе значення для правильного вчинення нотаріусом такого нотаріального провадження як протест векселя у неплатежу.

Як правильно зазначає С.В. Нечипорук, відсутність оплати векселя є передумовою звернення до нотаріуса та обов'язковою вимогою для вчинення протесту.

Для того, щоб зрозуміти, що собою являє неплатіж за векселем, розглянемо особливості, пов'язані з його оплатою.