Цивільне право - Майданик P.A. - Майнові відносини

Традиційно вирішальне значення в сучасному цивільному праві мають цивільні майнові відносини, які складаються між людьми з приводу майна, результатів робіт, послуг, інших майнових благ.

Загалом під майном розуміють майнові права щодо речі, іншого майна, що пов'язано з визначенням речей (майна) як предметів, що мають грошову цінність.

Майновими відносинами є не лише відносини, що прямо чи опосередковано пов'язані з категорією речей та майна в цивільному законодавстві, тобто матеріальних благ, здатних задовольняти особисті та виробничі потреби людей.

Майновий характер мають відносини з приводу акцій як одного з видів майна.

До майна може бути віднесено боргову вимогу, оскільки воно являє собою юридичну форму вираження певного матеріального блага, яке в такому випадку також є майном.

При включенні до складу майна таких об'єктів, як підприємства, маються на увазі не лише сукупність речей - будівель, споруд, обладнання, але й зобов'язальні права та обов'язки підприємств, всі їх активи та пасиви.

Майновими також визнаються відносини як щодо майна та майнових прав, так і з приводу надання послуг і виконання робіт.

Кожне майнове право може належати як власнику, так і невласнику. Тому майнові відносини включають як права, що відображають відносини власності і різні форми використання власності, так і права, безпосередньо з відносинами власності не пов'язані.

Відносини, предметом яких не виступають речі, носять майновий характер в тих випадках, коли вони спрямовані на (або результатом їх є) отримання економічних цінностей: плати за вчинене діяння, відшкодування збитків, майнових санкцій. Сюди відносяться також відступлення права вимоги і переведення боргу, які мають своєю метою переміщення матеріальних благ.

В доктрині майнові відносини пропонується поширювати на відносини з приводу матеріальних і нематеріальних благ, які мають економічну форму товару і можуть відчужуватися від їх набувачів.

Іншими словами, майнові відносини - це відносини з приводу належності (присвоєння) або використання майна - матеріальних і нематеріальних благ (речей тощо), які мають економічну форму товару.

У зв'язку з цим майнові відносини присвоєння та використання майнових благ мають майново-вартісний характер. При цьому цивільне право регулює лише ту частину майнових відносин, що мають майново-вартісний характер, засновані на юридичній рівності учасників, автономії волі та їх майновій самостійності (відокремленості).

Майново-вартісний характер мають майнові відносини, які передбачають взаємну оцінку їх учасниками кількості та якості праці, втіленої в таке матеріальне благо, з приводу якого ці відносини складаються.

У зв'язку з цим майнові цивільні відносини опосередковують відносини присвоєння (володіння, власності), обігу (еквівалентного чи без-еквівалентного), їх передумов (організаційні відносини), відшкодування шкоди, інші майнові відносини між юридично рівними суб'єктами.

В літературі обґрунтовується теза про те, що сутність таких майнових відносин полягає у взаємній оцінці учасниками цих відносин кількості та якості праці, втіленої в матеріальне благо, з приводу якого ці відносини складаються. Однак це властиве трудовим й іншим приватно-правовим відносинам, які не є цивільно-правовими. Характер цивільних правовідносин визначається їх спрямованістю на реалізацію приватного (цивільно-правового) інтересу, що полягає в отриманні особою певного блага, а не в здійсненні трудової функції, господарської та іншої діяльності.

Цивільні майнові відносини поділяються на відносини належності майна певним особам (власності, щодо речових прав на чуже майно), відносини щодо здійснення корпоративних прав та відносини, пов'язані з переходом майна від одних осіб до інших (тобто відносини у сфері товарообігу).

Юридично ця відмінність оформлюється за допомогою категорій речових, корпоративних і зобов'язальних прав (відносин). Цивільні майнові відносини належності власності передбачають здійснення речового права на майно його носієм (власником тощо) лише в своїх інтересах, зокрема, коли власник квартири сам проживає в помешканні і не передає його третім особам. Прикладом цивільних майнових відносин з обігу (переходу) майна між особами є відносини, які виникають з приводу передачі квартири в оренду, в інших випадках передачі права на об'єкт власності третім особам.

При цьому за часів радянського права одним з основних спірних питань у визначенні майнових відносин вважалося питання про співставлення майнових і виробничих відносин. В сучасних умовах ця тема значною мірою втратила свою актуальність у вітчизняній юридичній доктрині і правозастосовчій практиці.