Цивільне право України - Дзера О.В. - 2. Статут ТОВ

Від розуміння правової природи статуту залежить визначення: 1) норм права, яким він повинен відповідати; 2) кола зобов'язаних осіб; 3) порядку застосування тощо.

Судова практика2 свідчить про неоднакове розуміння правової природи статуту як учасниками цивільних правовідносин, так і судами. Трапляються випадки розуміння статуту як правочину, договору.

Проте зазначений підхід є помилковим з огляду на таке: 1) статут не є право-чином, оскільки затверджується установчими зборами, а змінюється загальними зборами учасників. При цьому варто враховувати, що установчі збори та загальні збори учасників не є суб'єктами права, а отже, не вправі вчиняти будь-які правочини; 2) не є статут і договором, тому що статут може бути затверджено однією особою (єдиним учасником товариства), а договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, статут може змінюватися 3/4 голосів учасників, тобто без згоди всіх учасників товариства.

Необхідно враховувати, що статут характеризується: 1) регулюванням не конкретних правовідносин, а групи різних правовідносин; 2) у статуті містяться норми, що регулюють цивільно-правові, фінансово-правові, трудові та інші правовідносини; 3) обов'язковістю для товариства, його учасників та трудового колективу та необхідністю врахування третіми особами при вступі в правовідносини з товариством; 4) обов'язковістю державного визнання (реєстрацією).

Викладене вище дає підстави визначити правову природу статуту як локального акта товариства.

Проблемою статутів українських товариств є те, що вони нерідко стають звичайним копіюванням формулювань законів та підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, статут перетворюється на малоефективний документ. Статут повинен бути працюючим актом, що містить у собі положення, які визнані законодавством обов'язковими, та норми, які дозволяють ефективно управляти товариством (у тому числі й ті, що дозволяють врегулювати корпоративне управління інакше, ніж запропоновано законодавцем, з урахуванням інтересів засновників (учасників).

Статут TOB повинен містити відомості про: найменування та місцезнаходження товариства; відомості про вид товариства, предмет, мету і цілі його діяльності; склад засновників та учасників; розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу з визначенням частки кожного учасника; розмір та порядок формування резервного та інших фондів товариства; розмір, склад та порядок внесення вкладів засновниками (учасниками) товариства (статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад) та додаткових внесків учасників; порядок вступу до товариства та виходу з нього; порядок розподілу прибутків і покриття збитків; склад та компетенцію органів управління і контролю товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі; умови реорганізації та ліквідації товариства; порядок внесення змін до установчих документів, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми юридичної особи, передбачені законодавством. Слід зазначити, що наведений перелік може бути розширений або звужений щодо TOB, які збираються займатися окремими видами діяльності.

Статут TOB викладається письмово, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками) або уповноваженими особами. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинна бути нотаріально посвідчена. У випадках, які передбачені законом, установчі документи мають бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Статутний (складений) капітал TOB складається з вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу TOB повинен бути не меншим за суму, еквівалентну розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на момент створення TOB (на момент його державної реєстрації).

Статутний капітал TOB виконує гарантуючу функцію перед кредиторами, але не шляхом власної несподіваності, а визначенням мінімального розміру майна товариства, яке не може бути знижуваним1.

Тобто закон надає кредиторам упевненість у тому, що в TOB завжди повинно бути стільки чистих активів2, вартість яких буде не меншою, ніж розмір статутного капіталу. У протилежному випадку TOB зобов'язане оголосити про зменшення статутного капіталу. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації (ст. 144 ЦК України).

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків зазначеного в установчих документах вкладу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Порядок відкриття рахунків для формування статутного капіталу визначається нормативними актами НБУ.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу TOB можуть бути грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будниками, спорудами, майнові права інтелектуальної власності, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Щодо окремих видів TOB може бути встановлена вимога про формування статутного капіталу тільки грошовими коштами (наприклад, щодо фінансових установ) або у певному співвідношенні між видами майна.

Порядок грошової оцінки вкладів засновників (учасників) визначається в статуті TOB, а у випадках, установлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Так, ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначені випадки обов'язкової оцінки майна, а саме: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, в інших передбачених цим законом, за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів. Спеціальними нормативно-правовими актами можуть бути встановлені і інші випадки проведення оцінки майна, що вноситься до статутних (складених) капіталів TOB.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії, права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці). Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства. Не допускається звільнення учасника TOB від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. Щодо окремих видів майна обмеження на його внесення до статутного капіталу товариства можуть встановлюватись у спеціальних нормативних актах.

TOB управі прийняти рішення про зміну (збільшення, зменшення) статутного капіталу товариства. Важливо зазначити, що відповідно до чинного законодавства України порядок зменшення розміру статутного капіталу TOB повинен регулюватися законом та статутом.

Зменшення статутного капіталу TOB повинно проводитись у такому порядку: 1) загальні збори TOB приймають рішення про зменшення статутного капіталу і затвердження відповідних змін до статуту TOB; 2) звернення у встановленому законом порядку до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів; повідомлення кредиторів TOB про прийняте рішення. Варто зазначити, що законом передбачено тільки один спосіб такого повідомлення, яке здійснюється державним реєстратором шляхом його розміщення в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Таке повідомлення повинно містити інформацію про найменування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; розмір, на який зменшено статутний фонд (статутний або складений капітал), а також розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу) після зменшення; місце та дату проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема щодо зменшення статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи. З метою уникнення спірних питань щодо того, чи необхідно здійснювати будь-які інші персональні повідомлення кредиторів про зміну статутного капіталу, це питання підлягає вирішенню у статуті TOB; 3) за відсутності заперечень кредиторів про зменшення статутного капіталу TOB таке рішення набирає чинності через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Крім того, з моменту державної реєстрації змін до установчих документів TOB у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу і до набрання чинності відповідним рішенням кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. До моменту виконання вимоги кредиторів, припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків останні вправі заборонити зменшення статутного капіталу TOB.

Збільшення статутного капіталу TOB допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю, як і будь-яка юридична особа, вважається створеною з дня її державної реєстрації.