Цивільне право України - Дзера О.В. - Глава 25. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин

1. Поняття юридичних фактів

Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків. Тому юридичні факти виступають як проміжна ланка між правовою нормою і цивільними правовідносинами. Юридичними фактами можуть бути різні життєві обставини, що належать як до сфери природи (народження і смерть особи, перебіг часу), так і до соціальної сфери життя (дії і вчинки людей, адміністративні акти, рішення суду). Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються і не припиняються жодні цивільні правовідносини. Так, цивільне законодавство (гл. 58 ЦК України) передбачає можливість виникнення, зміни або припинення правовідносин найму (оренди). Однак для того, щоб вказані цивільні правовідносини виникли, необхідно вчинити відповідний правочин (укласти договір найму). Вже існуючі правовідносини майнового найму можуть бути змінені на правовідносини купівлі-продажу, якщо сторони досягнуть про це згоди і змінять договір найму, уклавши відповідну додаткову угоду. Нарешті, правовідносини найму (оренди) можуть бути припинені достроково на вимогу наймодавця при настанні одного з визначених законом юридичних фактів, зокрема, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі (п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України). Значення юридичних фактів у цивільному праві не вичерпується тим, що вони є підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин. Такі юридичні факти, як народження, досягнення повноліття, визнання фізичної особи недієздатною, тягнуть за собою виникнення або припинення цивільної правоздатності і дієздатності.

Однак не кожна життєва обставина є юридичним фактом, а лише така, з якою норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків. Так, наприклад, досягнення 18-річного віку саме по собі не викликає будь-яких правових наслідків. Але правова норма, пов'язуючи з досягненням цього віку виникнення цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 34 ЦК України), робить його юридичним фактом. Таким чином, можна зробити висновок, що юридичний факт характеризується двома чинниками: наявністю явищ зовнішнього світу (життєві обставини) і визнанням їх державою юридичними фактами. Одні й ті самі факти можуть бути або не бути юридичними залежно від того, як до них ставиться держава в даний період. Такі життєві обставини, як смерть громадянина або ліквідація юридичної особи, як підстава припинення зобов'язань у ЦК УРСР 1922 р. юридичним фактом не визнавалися. І лише ЦК УРСР 1963 р. (ст. 223 ЦК) визнав ці обставини юридичним фактами, що є підставами припинення зобов'язання.

Частина 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків визначає:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Крім того, цією статтею встановлюється, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Разом з тим, законодавець підкреслює, що наведений перелік не є вичерпним. Визнається можливим виникнення цивільних прав та обов'язків із дій учасників цивільних відносин, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Дане положення має надзвичайно важливе значення для цивільного права, яке, на відміну від кримінального, має справу, перш за все, не з аномальними явищами, а з нормальним розвитком економічного обороту на диспозитивних засадах вільного волевиявлення його учасників. Сучасний рівень розвитку цивільного обігу робить неможливим закріплення в чинному законодавстві усіх без винятку юридичних фактів, що впливають на права і обов'язки осіб у приватній сфері. Потреба в закріпленні у правових нормах нових юридичних фактів може виникнути цілком несподівано і безвідкладно, тоді як внесення відповідних змін у законодавство завжди вимагає певного часу. Тому в цивільному праві юридичні факти, не передбачені цивільним законодавством, спричинюють відповідні правові наслідки, якщо вони не суперечать змісту положень і загальним засадам цивільного законодавства (ст. З ЦК України).

Таким чином, під юридичними фактами в цивільному праві слід розуміти конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків і, перш за все, виникнення, зміну і припинення цивільних правовідносин.

Підставою динаміки цивільно-правових відносин може бути одиничний юридичний факт. Так, для встановлення зобов'язання підряду достатньо укласти договір між підрядником і замовником. Такі обставини називаються простими юридичними фактами. Однак виникнення деяких цивільних правовідносин може обумовлюватися сукупністю юридичних фактів, які називаються складним юридичним фактом, або юридичним складом1. Кожний з юридичних фактів, що входить до юридичного складу, може мати самостійне значення. Але саме даний правовий наслідок може викликати тільки юридичний склад у цілому, увесь комплекс утворюючих його фактів.

Юридичні склади поділяються на прості і складні. Прості юридичні склади являють собою сукупність фактів, які можуть накопичуватись у довільній послідовності, важливо лише, щоб у визначений момент часу вони були в наявності. Так, зупинення перебігу позовної давності відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 263 ЦК України настає за наявності комплексу наступних юридичних фактів: .1) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України (або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях); 2) переведення Збройних Сил (інших військових формувань) на воєнний стан у період перебігу позовної давності. Як бачимо, в даному випадку для зупинення перебігу позовної давності неважливо, який з юридичних фактів мав місце раніше - вступ особи до Збройних Сил України чи переведення військового формування на воєнний стан. Складні юридичні склади - це сукупність фактів, між якими існує сувора залежність. У цьому разі юридичні факти повинні виникати в чітко визначеному порядку і бути в наявності у потрібний час - лише тоді вони матимуть належне спільне правове значення. Так, спадкоємець, вказаний у заповіті, може стати власником спадкового майна виключно за наявності наступних юридичних фактів, що розвиваються в незмінній послідовності: складання заповіту спадкодавцем; відкриття спадщини; прийняття спадщини спадкоємцем.

Особливий різновид юридичних складів у механізмі цивільно-правового регулювання являють собою ті склади, обов'язковим елементом яких є такий юридичний факт, як державна реєстрація дії або події. Юридична природа державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою фактів виникнення, зміни або припинення прав і обов'язків, що супроводжується внесенням відповідних даних до державного реєстру. Специфічна особливість таких юридичних складів полягає в тому, що вже саме існування юридичного факту у формі дії або події за відсутності факту їх державної реєстрації не спричиняє необхідних цивільно-правових наслідків. Так, правочини з нерухомим майном є вчиненими і породжують права на таке майно лише за умови їх державної реєстрації (статті 182, 210 ЦК України). Для набуття права інтелектуальної власності на винахід необхідне подання заявки і визнання пропозиції винаходом з подальшою видачею патенту в Державному департаменті інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України. Існування таких юридичних складів об'єктивно необхідне, оскільки державна реєстрація прав, дій, подій є засобом публічного контролю за цивільним оборотом з метою забезпечення ефективної правової охорони найбільш важливих майнових і особистих благ та прав учасників цивільних відносин.