Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 2. Підстави виникнення зобов'язань

Зобов'язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, передбачених законом як юридичні факти.

Частина 2 ст. 509 ЦК містить відсилочну норму, згідно з якою підстави виникнення зобов'язань встановлюються статтею 11 ЦК України, якою водночас визначаються підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Невипадково серед юридичних фактів, з яких виникають зобов'язання, договір визначений спеціально у ст. 11 ЦК України, Саме цим підкреслюється значення і питома вага цивільних договорів для виникнення зобов'язань. Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов'язання. Це означає, що права та обов'язки сторін, які становлять зміст зобов'язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

Так, закрите акціонерне товариство "Консул" уклало договір оренди виробничого приміщення у м. Львові із фірмою "Либідь". Після укладення зазначеного договору між сторонами - ЗАТ "Консул" та фірмою "Либідь" - виникло зобов'язання, зміст якого полягав у тому, що ЗАТ "Консул" має право вимагати передачі йому в тимчасове оплатне користування виробничого приміщення, зазначеного в договорі оренди, а фірма "Либідь", надавши це приміщення, має право вимагати сплати орендної плати в розмірі і строк, передбачені укладеним між ними договором.

Новий ЦК України значно розширив перелік цивільно-правових договорів, з якими пов'язується виникнення зобов'язань. Серед них нові договори, які не регулювалися ЦК УРСР: договори лізингу, франчайзингу, факторингу, довірчого управління майном тощо.

Не тільки договори, а й односторонні правочини можуть утворювати зобов'язання. Так, з публічного обіцяння винагороди відповідно до ст. 435 ЦК УРСР виникав обов'язок організації, яка оголосила конкурс, виплатити обіцяну винагороду особі, яка визнана гідною винагороди.

У новому ЦК України перелік зобов'язань, що виникають з односторонніх позитивних дій, значно розширений. До них також віднесено: ведення чужих справ без доручення, запобігання загрозі шкоди чужому майну, рятування здоров'я та життя іншій особі.

Адміністративний акт

У зв'язку з розширенням ринкових засад в економіці зменшується питома вага адміністративних актів у загальному обсязі підстав виникнення зобов'язання. Це безпосередньо пов'язано з тим, що акти планово-розпорядчих органів, які були підставами виникнення більшості господарських зобов'язань за участю соціалістичних організація, у сучасних умовах практично не застосовуються у цивільному обороті.

Однак, хоч можливість виникнення цивільних зобов'язальних правовідносин безпосередньо з адміністративних актів значно звузилася, але не виключається. Наприклад, у разі прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю у цих органів виникає зобов'язання сплатити викупну суму власнику земельної ділянки у порядку, встановленому Законом (ст. 350 ЦК України, ст. 146 ЗК України).

Значно частіше трапляються випадки, коли адміністративні акти не безпосередньо створюють зобов'язання, а у сукупності з іншими підставами.

В юридичній літературі М. М. Агарков обґрунтував теорію "юридичного складу". Вона зводилася до того, що зобов'язання виникали не просто з планово-розпорядчого акта, а з юридичного складу, до якого, поряд з адміністративним актом, входив і договір.

У ряді випадків виникнення зобов'язань пов'язують із фактичним складом.

Заподіяння шкоди та інші неправомірні дії

Цивільні зобов'язання покликані не тільки регулювати відносини, які спрямовані на задоволення нормальних потреб громадян та організацій: передачу майна, використання робіт, надання послуг тощо. Поряд із регулятивною функцією зобов'язання також виконують охоронну функцію. Такі охоронні зобов'язання виникають з неправомірних дій - заподіяння шкоди, придбання або зберігання чужого майна без достатніх підстав та ін.

Новий ЦК України до цієї групи підстав виникнення зобов'язань відносить створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну та майну юридичних осіб.

Однак, хоч такі зобов'язання виникають із неправомірних дій, самі вони спрямовані на досягнення правомірного результату - відновлення порушеного майнового становища учасників майнового обороту.